Застосування основних засад (принципів), що формулюються у ЦК України та ГК України

Принципи в ЦК та ГК формулюються в ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК; ст. 6 ГК, ст. 44 ГК (принципи підприємницької діяльності).

Вони підлягають застосуванню при вирішенні цивільно-правових спорів поряд з конкретними положеннями, що формулюють права та/або обов'язки суб'єктів. Разом з тим треба враховувати, що основні засади, принципи є положеннями найбільш загального змісту, тому вони не можуть застосовуватись всупереч конкретним (спеціальним) положенням законів. Як і завжди, так і в цьому випадку, за наявності суперечності переважному застосуванню підлягають спеціальні положення (правові норми). Тому основні засади (принципи) підлягають прямому застосуванню перш за все у випадках, коли відповідні відносини взагалі не врегульовані спеціальними положеннями. З іншого боку, основні засади не можуть застосовуватись всупереч прямо встановленим правилам (крім поодино­ких випадків, коли прямо встановлене правило є вочевидь несправедливим і нерозумним). Але всупереч правилам, які лише випливають із закону, основні засади застосовуватись можуть.

Одним із способів виправлення недоліків у формулюваннях положень актів цивільного законодавства є пряме застосування основних засад, принципів, сформульованих в ЦК та ГК.

Сформульовані у ЦК та ГК основі засади цивільного законодавства, принципи господарювання, підприємницької діяль­ності підлягають переважному застосуванню порівняно з підзаконними актами. Але у безпосередньому застосуванні основних засад, принципів треба виявляти граничну обережність, особливо при їх застосуванні всупереч конкретним положенням законодавчих актів, що формулюють права та обов'язки осіб.

Справедливість, добросовісність і розумність.Ці принципи цивіль­ного права закріплені у п. 6 ст. 3 ЦК і поширюються па всі цивільні правовідносини, в тому числі і ті, стосовно яких чинним є ГК. Принципи добросовісності, справедливості та розумності виражають основні ідеї природничого права. Безпосереднє закріплення цих ідей в законі є проявом зрілості вітчизняного цивільного законодавства, що виключає застосування до цивільних правовідносин відповідних ідей природничого права як таких. Є приклади, коли стосовно конкретних правовідносин приписується прямо керуватися цими принципами. Так, у випадках, коли обов'язки набувача за договором довічного утримання не були конкретно визначені або коли виникає потреба забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, ч. 2 ст. 749 ЦК приписує вирішувати спір відповідно до засад справед­ливості та розумності.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.Ця основна засада закріплена у п. 2 ст. 3 ЦК. При її застосуванні вкрай важливим є урахування ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини. Ця стаття не допускає можливості позбавлення права власності навіть Конституцією абозаконом, якщо це не є необхідним для здійснення контролю за викорис­танням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів і штрафів.

Принципи, що стосуються свободи підприємницької діяльності.Свобода договору закріплюється у п. 3 ст. 3 ЦК. У зв'язку з законодавчим закріпленням свободи договору обмеження цієї свободи може встановлюватись лише законами. Такі обмеження є непоодинокими. Зокрема, вони встановлю­ються ст. 648 ЦК (зміст договору, що ґрунтується на обов'язковому для сторін акті, має відповідати цьому акту), ст. 633 ЦК (укладення договорів, що кваліфікуються як публічні, є обов'язковим для підприємців, що здійснюють продаж товарів, виконання робіт, надання послуг), ст. 179 ГК (укладення господарського договору є обов'язковим, якщо він заснований на державному замовленні, якщо для суб'єкта господарювання воно є обов'язковим, або якщо є інша вказівка закону про обов'язковість укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого само­врядування).

Свобода підприємницької діяльності прямо закріплюється у п. 4 ст. 3 ЦК, а в ст. 6 та 44 ГК конкретизується у цілій низці більш конкретних принципів. Відповідно до абзацу другого ст. 6 ГК забезпечується економічна багато­манітність та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. Із цього останнього положення законами встановлюються численні винятки.

Принцип вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України підлягає прямому застосуванню до випадків, коли підзаконними актами такий рух обмежується.

З урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності ч. 1 ст. 45 ГК надає підприємцям право здійснювати підприємництво в Україні в будь-яких організаційно-правових формах, передбачених законом. Ч. 1 ст. 45 ГК може застосовуватись також при визначенні меж правомірного перетворення юридичної особи однієї організаційно-правової форми в юридичну особу іншої організаційно-правової форми: якщо заборона на таке перетворення прямо не встановлена законом або не випливає із нього, таке перетворення є припустимим.

Поиск по сайту: