Переваги і недоліки Болонського проекту

Підвищення ефективності вищої освіти і науки є дієвим чинником суспільного розвитку та інтеграції в європейське співтовариство.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітоюмає певні недоліки, а саме:

- відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;

- низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагальності в навчальних досягненнях;

- можливість необ’єктивного оцінювання знань студентів;

- значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

- відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

- недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;

- низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

- мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.

Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS).

У всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства все більше утверджуються загальноцивілізаційні тенденції розвитку, властиві для ХХІ століття. Передусім – це тенденція зближення націй, народів, держав через створення спільного економічного, інформаційного, а зважаючи на вимоги Болонського процесу, й освітнього простору Європи. Друга тенденція – це перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій і формування суспільства знань. Ці та інші тенденції висувають в якості основних пріоритетів освіту і науку, як сфери що забезпечують розвиток людини і розвиток суспільства.

Європа у питанні об’єднань діє дуже активно, і Болонський процес, який стосується вищої освіти, не є винятком. І хоча об’єднання має дитячий вік, але вже за цей час відбулось близько тридцяти різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо. Найважливіших було п’ять. Зокрема, у Парижі в 1998 році була прийнята спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти, у Болоньї (Італія) у 1999 р. — спільна заява європейських міністрів щодо зони європейської вищої освіти. У Празі міністри зустрілися, аби оцінити досягнуті успіхи і визначити напрями та пріоритети дій на наступні роки. У Берліні в 2003 р. було прийняте спільне комюніке міністрів про створення загальноєвропейського простору вищої освіти. Наступна зустріч відбудеться у 2005 р. в Бергені (Норвегія), де будуть розглядатися основні напрями підготовки суб’єктів навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи організації навчання. У Болонському процесі беруть участь близько 40 країн, серед яких з колишнього Союзу — Росія, Латвія, Естонія, Литва. Україна поки що задовольняється роллю спостерігача.

Отже, реалізація умов Болонського проекту зводиться до таких практичних кроків:

• уведення системи двохетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) і повної (магістратура); доступ до другого етапу потребує завершення першого. Ступінь, що надається після закінчення першого етапу, визначається на європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації;

• уведення системи кредитних одиниць (наприклад, ECTS) як засобу підвищення мобільності студентів. Кредитні одиниці можуть діяти на всіх рівнях вищої освіти, включаючи неперервну освіту, за умови їх визнання навчальними закладами на основі принципу добровільності;

• з метою забезпечення працевлаштування випускників університетів на європейському ринку праці та підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти видаватимуться взаємоузгоджені й уніфіковані додатки до дипломів для введених рівнів вищої освіти, які зрозумілі, прозорі та зіставні між собою на всьому європейському (Болонському) просторі;

• стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти в межах Болонського простору;

• розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій;

• підсилення європейського виміру вищої освіти, перш за все у сферах наукових досліджень, і проектування нових, конкурентоспроможних освітніх програм.

Відомі європейські аналітики в галузі вищої освіти Гай Хог (Guy Haug) і Крістейн Таух (Christain Tauch) у своєму аналізі Болонського процесу зазначили, що майбутнє цього процесу визначається двома фундаментальними принципами:

• студенти Європи повинні мати право на отримання таких освітньо-професійних рівнів, які будуть ефективно використовуватися не лише в тих країнах, де вони їх отримали, а й у всій Європі;

• головний обов'язок університетів і урядів країн Європи – вжити всіх необхідних заходів для забезпечення студентів відповідними до загальних вимог кваліфікаціями.

Щоб Україна на наступній Конференції Міністрів у травні 2005 року у м. Бергені (Норвегія) стала повноправним учасником Болонського процесу, Міністерством освіти і науки України вже здійснено комплекс дієвих заходів у цьому плані: затверджено програму дій, визначено базові вищі навчальні заклади, створено відповідну робочу групу, підготовлено і видано ряд книг з цієї теми, проведено ряд конференцій і семінарів.

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запровадження кредитно-модульної системи, яка передбачає вирішення наступних завдань:

- відходу від традиційної схеми «навчальний семестр – навчальний рік, навчальний курс»;

-раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;

- перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

- використання більш широкої шкали оцінки знань;

- вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

- стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;

- підвищенняоб’єктивності оцінювання знань студентів;

- запровадження здорової конкуренції в навчанні;

- виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Експеримент по запровадженню в навчальний процес кредитно-модульної системи належить вищим навчальним закладам, є одним із кроків входження української освіти до Болонського процесу, в європейський та світовий освітній простір. "Ми повинні рухатись свідомо, – відзначив Міністр освіти і науки Василь Кремень, – щоб зберегти все краще, що має наша вища школа. Мова повинна йти про адаптацію створеного нами, і про відмову від того, що не вписується в рамки моделі вищої освіти, яка ґрунтується на спільних принципах, що конституйовані Болонським процесом, і яка існує у багатьох країнах Європи, США".

Кредитно-модульна система підготовки фахівців - це не тільки один із шляхів оптимізації навчального процесу, це визнаний в Болоньї європейський стандарт та інструмент реалізації завдань мобільності студента і викладача, а отже й важливий чинник входження національної системи освіти до спільного європейського простору.

Модульно-рейтингова система контролю знань – це ще й стимулюючий фактор для студента й викладача до систематичної роботи впродовж семестру, можливість встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, в якій враховуються всі види робіт студента, всі навчальні здобутки під час навчання в різних університетах. Це і можливість переривати навчання, а потім з урахуванням накопичених кредитів продовжувати його. За такої системи здійснюється більш об'єктивне оцінювання навчальних досягнень студента, що певним чином унеможливлює суб'єктивне ставлення до нього викладача. Це також зменшить кількість зловживань, які, на жаль, мають місце в системі вищої освіти. Відповідно до вимог європейського співтовариства, система оцінювання кожної країни повинна бути сумісною з розробленою й запровадженою Європейською кредитно-трансферною системою (ЕСТS). Як нагромаджувальна, система кредитів дозволить ефективно працювати в рамках концепції "навчання впродовж життя, створити унікальну можливість для людини з точки зору її саморозвитку, самовдосконалення й утвердження на професійній ниві.

Для на­шої кра­ї­ни сьо­го­дні не сто­їть питан­ня: потрібна чи ні сту­пе­не­ва си­с­те­ма у ви­щій освіт­і. Сьо­го­дні укра­ї­н­сь­ка уні­вер­си­тет­сь­ка осві­та є сту­пе­не­во­ю. Од­нак укра­ї­н­сь­кий ро­бо­то­да­вець з недовірою ставиться до «ба­ка­ла­в­рів». У фахівцях цієї ква­лі­фі­ка­ції не­за­цікавлені еко­но­мі­чні структури та й бі­ль­ші­с­ть уні­вер­си­те­тів ви­пу­с­кає не ба­ка­ла­в­рів, а спе­ці­а­лі­с­тів. А ро­бо­то­да­вець має ду­же при­бли­з­не уяв­лен­ня про рі­з­ни­цю між спе­ці­а­лі­ст­ом і ма­гі­с­т­ром, від­зна­чив ре­к­тор Ки­їв­сь­кої по­лі­те­х­ні­ки Ми­хай­ло Згу­ров­сь­кий. Пра­це­да­вець, додав його ко­ле­га, ре­к­тор На­ці­о­на­ль­но­го уні­вер­си­те­ту «Львів­сь­ка по­лі­те­х­ні­ка» Юрій Рудав­сь­кий, не знає тон­ко­щів, але ро­зу­міє, що на ма­гі­с­т­ра вчаться кра­щі сту­де­н­ти, то­му во­ни і мають попит на вітчизняному ринку праці.

Якість осві­ти – на п’я­то­му мі­с­ці се­ред пріо­ри­те­тів Бо­лон­сь­ко­го про­це­су, але оці­н­ка яко­с­ті осві­ти в Єв­ро­пі по су­ті пе­ре­ду­ва­ла Бо­лон­сь­ко­му про­це­су. В про­це­сі мо­ні­то­ри­н­гу на на­ці­о­на­ль­них рі­в­нях осві­ти мо­жуть бу­ти за­ді­я­ні уря­до­ві стру­к­ту­ри, не­за­ле­ж­ні аге­н­ції, са­мі на­вча­ль­ні за­кла­ди та не­за­ле­ж­ні екс­пе­р­ти.

Поиск по сайту: