Короткі теоретичні відомості. Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт

Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт

Перед тим, як приступити до виконання лабораторної роботи, студент зобов'язаний ознайомитися із теоретичними положеннями та методикою виконання роботи. Далі можна приступити до підготовки лабораторної установки. Включення приладів лабораторної установки дозволяється після її перевірки викладачем.

Під час виконання лабораторних робіт необхідно дотримуватись наступних основних положень правил безпеки праці та пожежної профілактики:

1) до виконання робіт у навчальних лабораторіях допускаються студенти, що заздалегідь пройшли первинний інструктаж із охорони праці;

2) лабораторну роботу може виконувати група, що складається не менш, ніж із 5 студентів;

3) під час виконання робіт у навчальних лабораторіях необхідно дотримуватися правил внутрішнього розпорядку університету, зокрема, протягом навчальної години забороняється виходити із лабораторії без дозволу викладача;

4) на робочому місці не повинно бути стороннього обладнання, речей та верхньої одягу;

5) під час роботи з електрообладнанням забороняється:

· застосовувати для сполучень дроти із пошкодженою ізоляцією;

· вимірювати напругу та струм приладами із неізольованими штекерами, щупами, дротами;

· вмикати апаратуру, макети, вимірювальні прилади без попередньої перевірки правильності підключення з'єднувальних проводів до приладів та дозволу викладача;

· залишати без нагляду увімкнене електрообладнання;

· виконувати ремонт лабораторного обладнання;

· у разі виявлення несправностей лабораторного обладнання необхідно про це терміново повідомити викладача;

6) після закінчення роботи необхідно вимкнути апаратуру і прилади та повідомити про це викладача;

7) при раптовому припиненні подачі електроенергії вимикачі, за допомогою яких вмикалась апаратура, повинні бути вимкнуті;

8) у разі появи несправностей або виникнення аварійної ситуації слід негайно вимкнути апаратуру та повідомити про це викладача;

9) у разі виникнення нещасного випадку від дії електроструму слід негайно знеструмити апаратуру, надати першу медичну допомогу потерпілому, повідомити про це викладача та викликати швидку медичну допомогу;

10) у разі виникнення пожежі необхідно терміново розпочати її гасіння наявними первинними засобами пожежогасіння та, за необхідності, викликати пожежну охорону.

Звіти по лабораторних роботах оформляються в окремому зошиті, який студент здає викладачу після виконання всієї програми дисципліни.

Методичні вказівки розроблені відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик для студентів всіх спеціальностей.

Лабораторна робота №1

Визначення вмісту пилу в повітрі ваговим методом

Мета роботи: експериментально визначити кількість пилу ваговим методом.

Задачі роботи: вивчення будови та принципу дії вимірювальної апаратури; визначення концентрації пилу в повітрі; оцінка отриманих результатів відповідно до чинних нормативних документів.

Знання набуті при виконанні роботи: вивчити класифікацію пилу за різними факторами; результат впливу пилу на організм людини; методику визначення запиленості повітря.

Практичні навички: уміння користуватися апаратурою для виміру запиленості повітря; уміння визначати показник запиленості повітря та оцінювати запиленість повітря за отриманим показником.

Короткі теоретичні відомості

Виробничий пил утворюється при проведенні земляних, вибухових, вантажно-розвантажувальних, оздоблювальних, зварювальних і інших видів робіт.

При горінні пил виділяється у вигляді продуктів неповного згорання матеріалів; при транспортуванні – у результаті струсу; при розпиленні барвника – у вигляді мікроскопічних крапельок; при піскоструминному очищенні поверхонь фасадів будинків і в ряді інших випадків також має місце інтенсивне пилоутворення.

Пил - це дрібні частки твердої речовини, які здатні тривалий час знаходитися в повітрі у завислому стані.

У повітрі пил утворює дисперсну систему, в якій дисперсною фазою є частки, а дисперсним середовищем – повітря.

Для гігієнічної оцінки пилу необхідно знати його склад, спосіб утворення і дисперсність.

За своїм складом пил поділяється на:

1. Неорганічний пил:

· металевий (свинцевий, цинковий і т.д.);

· мінеральний (кварцевий, азбестовий, цементний й ін.).

2. Органічний пил:

· рослинний (деревний, бавовняний і т.д.);

· тваринний (вовняний, кістковий і т.д.);

· штучний (пластмасовий).

3. Змішаний пил.

За способом утворення пил можна віднести до одного з двох видів:

· аерозоль дезінтеграції - пил утворюється під час механічного впливу на тверді речовини - подрібнення і стирання;

· аерозоль конденсації - пил утворюється з парів речовин при їхньому охолодженні - електрозварювальний аерозоль.

За дисперсністю пил класифікують на групи:

· видимі - розмір часток від 10 до 100 мкм;

· мікроскопічні - від 0,25 до 10 мкм;

· субмікроскопічні - менші за 0,25 мкм.

Найбільш шкідливим для людини є пил з розмірами часток менше 1 мкм, оскільки вони можуть тривалий час знаходитися в завислому стані і глибше проникають у дихальні шляхи.

Пил може бути токсичним (пил свинцю, миш'яку й ін.) і нетоксичним (цементний, торф'яний пил, частки ґрунту і т.д.).

Мінеральний (рідше металевий) пил при тривалому вдиханні може викликати розвиток хронічного професійного захворювання - пневмоконіоз. Ця назва поєднує численні види захворювань, викликаних впливом пилу. Найбільш розповсюдженим із усіх пневмоконіозів є силікоз, який виникає при вдиханні пилу кремнезему, що містить двоокис кремнію (SiО₂) у вільному стані. Це захворювання всього організму, викликане кисневою недостатністю в зв'язку із розростанням у легенях сполучної тканини.

Їдкий і подразнюючий пил (соди та ін.) може викликати захворювання шкіри, очей.

Запиленість повітря характеризується показником запиленості, вагою пилу (мг) чи кількістюпилових часток в одиниці об'єму (м³). Гранично допустимі концентрації (ГДК) пилу в повітрі приведені в санітарних нормах проектування промислових підприємств ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р., в Наказі МОЗ України №11 від 22.01.99 "Про затвердження списків і введення в дію Гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі населених місць та забруднення шкіри рук працюючих", в Наказі МОЗ України № 30 від 23.02.2000 "Про затвердження списків і введення в дію гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робочої зони і атмосферному повітрі населених місць" та ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень".

Для визначення запиленості повітря можуть застосовуватися ваговий, рахунковий (кількісний), фотоелектричний і деякі інші методи.

Ваговий метод полягає у визначенні ваги пилу затриманого фільтром при пропуску через нього визначеного обсягу повітря.

Рахунковий метод пов’язаний з визначенням кількості часток пилу, що осіли за допомогою спеціального поршневого насоса на покривному склі приладу. Підрахунок числа осілих часток проводиться дослідником за допомогою мікроскопа.

Фотоелектричний метод полягає у визначенні величини світлового потоку, що послабляється пилом, при проходженні його через шар досліджуваного повітря.

Для визначення запиленості повітря відбір проби (не менш п'яти) повинний проводитися в зоні дихання протягом зміни.

Поиск по сайту: