Система забезпечення якості продукції

Створення системи технічного контролю вирішило багато оперативних завдань забезпечення якості продукції, але одночасно викликало внутрішні організаційні протиріччя, а саме: розширені служби технічного контролю стали єдиним органом забезпечення якості продукції, що призвело до зменшення відповідальності безпосередніх виконавців; технічний контроль тільки фіксував результати процесів і не впливав на процеси конструкторської і технологічної підготовки, де закладався потенційний рівень якості виготовлення; розвиток системи технічного контролю не відбився на зміні форм організації праці, тощо.

Уникнути ці протиріччя повинна була сформована системна концепція оперативного управління якістю продукції через активну дію на працю виконавців. Ця концепція була втілена в системі бездефектного виготовлення продукції (БВП). Дана система передбачає: комплексний взаємозв’язок організаційних, технічних та економічних факторів забезпечення якості; персональна відповідальність усіх учасників за якість праці; обов’язкову участь всіх виробничих підрозділів в роботі по забезпеченню якості.

У системі БВП для реалізації цих положень використовуються показники якості праці виконавців та колективів, комплекс заходів морального та матеріального заохочення, тощо.

Разом с системою БВП на підприємствах впроваджувалась система бездефектної праці (СБП), яка дозволяє дати оцінку якості праці виконавців.

На основі БВП і СБП та інших систем було створено комплексну систему управління якістю продукції (КСУЯП).

КСУЯП- це певний комплекс заходів орієнтованих на весь господарський механізм, усю сукупність технічних, організаційних і соціальних факторів сучасного виробництва, направлених на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам.

Основні вимоги до систем якості містяться в національних стандартах на системи якості або, за відсутності таких, у стандартах ІSО 9001, ІSО 9002 та ІSО 9003.

Стандарти обов’язкові тільки для тих підприємств, які їх затвердили. Стандарти є: основними, спеціальними і загальними.

Розглянемо деякі показники, які розраховуються в процесі управління якістю продукції.

У ряді галузей промисловості якість продукції оцінюється за сортами за коефіцієнтами сортності (Кс):

Кс=(N₁*Ц₁+ N₂*Ц₂)/(( N₁+ N₂)* Ц₁ (15.1)

Де N₁, N₂ – відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту одиниць;

Ц₁, Ц₂ – ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.

Інколи підвищення якості продукції спричиняє прямий економічний ефект.

Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (Ея) обчислюється за формулою:

Ея=(ΔП-Е_Н*К)*N_Я (15.2),

Де ΔП – приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості , грн.;

Е_Н – нора прибутку;

К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од;

Nя – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту (ΔПя);

ΔПя=((Ц₂-С₂) – (Ц₁-С₁)) * Nя (15.3),

Де Ц₁, Ц₂ – відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:

Ев = (С₁+Ен * К₁) – (С₂+Ен * К₂)) * Nя, грн. (15.4),

Де С₁, С₂ – собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості грн;

К₁, К₂ – питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від’ємне значення тому, підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва. В такому випадку економічний ефект можна обчислити як (Пя).

Річний економічний ефект у споживачів продукції більш високої якості (Ес) може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних затрат:

Ес = (Ен * (К₁^'* dо- К₂^' )+( С₁^' - С₂^') (15.5),

Де К₁^', К₂^' – питомі капітальні вкладення на придбання і експлуатацію виробів відповідно попередньої і підвищеної якості, грн.;

С₁^', С₂^'– річна сума експлуатаційних витрат виробів відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;

dо – коефіцієнт еквівалентності (спряження) старої продукції новій за корисним ефекту (продуктивності, строку служби і т. п.)

Покращення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний економічний ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.

Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):

Есум. = Ев + Ес (15.6)

В ряді випадків при покращенні якості продукції зумовлює зростання її собівартість при незмінній ціні але збільшується строк служби нового виробу. В такому разі річний економічний ефект (Ер) може бути обчислений за формулою:

Ер = (Сс – Сн*Тс/Тн)* Nя (15.7),

Де Сс, Сн – собівартість одиниці старого і нового виробу, грн.;

Тс, Тн – строк служби старого і нового виробу, років.

При кількісній оцінці якості продукції використовується індекс якості (І), значення якого повинно бути більшим або дорівнювати одиниці. Індекс якості визначається :

А) для груп виробів, у яких дефекти відсутні при умові, що W_j=0

(15.8)

Б) для груп виробів з дефектами

(15.9)

Де , що підлягають перевірці (контролю); - технічні бригади;

V_j^Ф, W_j^Ф - кількість відхилень одиничних показників якості (ОПЯ) від встановлених нормативних значень (відповідно у кращий чи гірший бік) у розрахунку на партію виробів;

V_j^m, W_j^m - розрахункові максимальні показники відповідно перевищення І=2 або зниження І=0 якості порівняно з нормативом.

Вагомість (значимість) дефектів враховується за допомогою показника дефектності продукції

(15.10),

Де Р_n^Ф – частота відхилень значень n-го ОПЯ від нормативу в гірший бік, %;

D_n – вагомість (значимість) n-го ОПЯ у формуванні якості продукції (в частках одиниці).

Вагомість ОПЯ характеризується функціональною D_1n та вибірковою вагомістю D_2n. Функціональна вагомість визначається для кожного виду продукції експертним шляхом при розгляді її якісних властивостей шляхом відбору найбільш важливих одиничних показників якості. Виробнича вагомість ОПЯ відображає ступінь загрози окремих дефектів, що можуть утворитися внаслідок недотримання нормативних значень ОПЯ

(15.11),

Де Р_n^p – частота утворення дефектів n-го ОПЯ (визначається на основі середньостатистичних даних);

– усереднені затрати, що пов’язані з ліквідацією дефекту.

Загальний показник вагомості n-го ОПЯ:

(15.12)

Можливість оцінювати якість продукції через кількісні критерії відкриває перспективи для всебічного аналізу виробничої діяльності та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Контрольні запитання

1. Які Ви знаєте види контролю?

2. Методи здійснення контролю.

3. Що таке комплексна система управління якістю продукції?

4. Які фактори впливають на якість продукції?

5. Як здійснюється організація якості продукції на виробництві?

Література

1. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000.-672с.

2. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебное пособие. – М.:ИНФРА – М, 2001. – 255.

3. Фатхутдинов Р.А., Сивкова Л.А. Организация производства. Практикум. – М.:ИНФРА-м, 2001. – 156с.

4. Плоткин Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ. !996.-352с.

5. Курочкин А.С. Организация производства: Учебное пособие. – К.:МАХП, 2001.-216с.

6. Тельнов А.С. Організація виробництва. Конспект лекцій для студентів економічних спеціальностей. /Технологія уп. Поділля – 2-е вид.. доп – Хмельницький , 2002. – 141с.:табл.

7. Ліпич Л.Г., Морозов В.О., Московчук А.Т. Організація виробництва. Мін. Освіти і науки України як навч. Посібник – Луцьк: Ред. Видав. Відділ ЛДТУ, 2002. – 256.:табл., рис.

8. Терещенко В.І. організація і управління. – К.: Знання, 1990. – 48 с.

9. ДСТУ Б.А. 1.1-40-94 “Показники якості і методи оцінки рівня якості про0дукції. Терміни та визначення”.

10. Бойчук І.М., Харів П.С. , Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навчальний посібник; Львів: в-во “Сполом”. 1998. – 212 с.

11. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: Навчальний посібник; Збірник вправ. – Львів: ДУ “Львівська політехніка”, 1999.-258с.

12. Фейгенбаум А. Контроль качества продукции: Сокр. пер. с англ. – М.: Дело, 1992.

13. Бичківський Р.В. Управління якістю: Навчальний посібник. – Львів, ДУ “Львівська політехніка”, 2000. – 329с.

14. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством: графічне моделювання: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2000. – 457 с.іл.

15. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. – 400 с.

Зміст

ВСТУП.. 3

Тема 1. Організаційні основи вивчення дисципліни. 4

1.1. Сутність та задачі організації виробництва. 4

1.2. Організація виробництва як наука. Мета і задачі курсу. 7

1.3. Взаємозв’язок дисципліни з іншими навчальними дисциплінами. 8

Тема 2. Основи теорії організації. 10

2.1. Дія законів організації 10

2.2. Принципи організації 15

2.2.1. Принципи раціоналізації структури організації. 16

2.2.2. Принципи раціоналізації виробничих процесів. 17

Тема 3. Виробничі системи. Підприємство як виробнича система. 20

3.1. Застосування теорії систем до виробництва товарів (послуг) 20

3.2. Поняття підприємства, його задачі та ознаки. 24

3.3. Підприємство як виробнича система. 26

Тема 4. Організаційне проектування виробничих систем.. 30

4.1. Організаційне проектування та його місце у виробничому циклі [1. с.40] 30

4.2. Організаційні структури та фактори їх розвитку. 31

4.3. Виробнича структура підприємства та фактори її розвитку. 45

4.4. Види та типи виробничих структур. 46

4.5. Показники, що характеризують структуру підприємства. 50

Тема 5. Організація основних виробничих процесів. 52

5.1. Види виробничих процесів. 52

5.2. Принципи організації виробничих процесів. 55

5.3. Типи та методи організації виробництва. 56

5.4. Організація виробничих процесів у просторі 57

Тема 6. Сіткове моделювання процесу виробництва. 61

6.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей. 61

6.2. Характеристики і елементи сіткової моделі 62

6.3. Основні правила побудови сіткових графіків. 64

6.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків. 67

6.5. Побудова сіткового графіка в масштабі часу. 70

6.6. Розв’язання оптимізаційних задач на сітці 73

Тема 7. Організація виробничих процесів у часі. 79

7.1. Виробничий цикл. 79

7.2. Види руху предметів праці у виробництві 80

Тема 8. Організація потокового виробництва. 86

8.1. Суть та передумови потокового виробництва. 86

8.2. Розрахунок потоків. 87

8.3. Економічна ефективність потокового виробництва. 90

Тема 9. Основи організації праці 91

9.1. Суть, зміст і завдання організації праці 91

9.2. Організація трудових процесів і робочих місць. 92

Тема 10. Організація нормування праці 95

10.1. Поняття нормування праці. Види норм витрат праці та їх класифікація. 95

10.2. Об‘єкти нормування праці 96

10.3. Методи нормування та етапи розробки норм часу. 97

Тема 11. Організація планування виробництва. 99

11.1. Сутність і задачі планування. 99

11.2. Організація робіт з планування. 99

11.3. Методи організації робіт з планування. 102

Тема 12. Організація допоміжних виробництв. 105

12.1. Організація обслуговування і ремонту технологічного обладнання. 105

12.2. Організація енергетичного обслуговування виробництва. 108

Тема 13. Організація обслуговуючих господарств. 111

13.1. Організація транспортного господарства. 111

13.2. Організація складського обслуговування виробництва. 114

13.3. Організація тарного господарства. 117

Тема 14. Організація матеріально-технічного постачання та збуту. 118

14.1. Організація матеріально-технічного постачання. 118

14.2. Організація збуту. 119

Тема 15. Організація контролю якості продукції на виробництві. 122

15.1 Загальні поняття про якість продукції, показники якості продукції. 122

15.2 Види технічного контролю якості. 124

15.3 Методи оцінки якості продукції. 126

15.4.Система забезпечення якості продукції. 127

Література. 131

Зміст. 132

Поиск по сайту: