Організація матеріально-технічного постачання

Виробнича діяльність будь-якої організації значною мірою залежить від ефективно налагодженого матеріально технічного постачання.

Постачання – це діяльність, що пов’язана основним чином зі зміною права власності на фізичний товар.

Постачання є ефективним при виконанні наступних умов:

o матеріально-технічні ресурси постачаються в організацію в необхідній кількості і в необхідному асортименті;

o постачання здійснюється в комплексі і в заплановані терміни, що визначені виробничим планом організації;

o простої виробничого процесу, пов’язані з постачанням, повинні бути відсутні.

У склад матеріально-технічних ресурсів входить все те що поступає на підприємство у речовій формі, а саме: сировина, комплектуючі вироби, напівфабрикати, матеріали, обладнання, паливо, енергія, вода тощо.

Основою для визначення потреби в матеріально технічних ресурсах служать норми витрат матеріалів.

Існують дві форми матеріально технічного постачання: складська і транзитна.

Форма 1. Складська. Постачання → склад → виробництво

Згідно даної форми постачання, матеріально-технічні ресурси перед тим як поступити на виробництво доставляються з підприємств, що їх виготовляють на бази і склади постачально-збутових організацій (організація складського обслуговування виробництва див. тему 13). Складська форма постачання дозволяє отримувати матеріали в раціональній кількості, збільшує маневреність матеріалами, дозволяє концентрувати на складах запаси матеріалів багатьох організацій з малою інтенсивністю їх використання. Крім цього застосування даної форми набагато спрощує управлінську роботу пов’язану з постачанням. Але одночасно з цим складська форма постачання має свої недоліки, характерніший з яких це вартість зберігання матеріально-технічних ресурсів, що в кінцевому рахунку впливає на ціну продукції (товару).

Форма 2. Транзитна. Постачання → виробництво

При використанні транзитної форми постачання організація отримує матеріально-технічні ресурси безпосередньо від підприємств, що їх виготовляють, або видобувають. Дана схема має ряд переваг, а саме: зменшуються транспортно-заготівельні витрати, прискорюється постачання матеріалів, полегшується процес розподілу і організації господарських зв’язків між виробниками і споживачами, зменшується потреба в складах і базах постачання. Використання цієї форми є доцільним тоді, коли потреба в матеріальних ресурсах велика і відповідає транспортним нормам відпуску. Ця форма також застосовується при постачанні напівфабрикатів, які швидко втрачають свої початкові властивості (бетонні суміші і т.д,). Але існують і свої недоліки. В цій ситуації виробництво дуже залежить від надійності джерел постачання. Керівництво процесом постачання при цьому повинно бути відмінно налагодженим, оскільки помилки можуть призвести або до накопичення ресурсу або до створення його дефіциту.

Правильне рішення організації в матеріально-технічному постачанні полягає в оптимальному поєднанні перших двох форм постачання.

Крім наведених форм постачання існують і інші форми та методи забезпечення організації необхідними матеріально-технічними ресурсами, а саме: аукціони, товарні біржі, оптові закупки, організація власного виробництва тощо.

Зв’язок між організацією і підприємствами які постачають матеріали або сировину може бути прямим або непрямим (опосередкованим). Прямий – це такий зв’язок при якому усі питання по вирішенню постачання продукції здійснюється безпосередньо між організацією-споживачем і підприємствами які її виготовляють. Непрямий (опосередкований) зв’язок це такий зв’язок при якому всі операції по постачанню, здійснюються через посередників.

При виборі постачальника, організації необхідно керуватись такими критеріями: надійність постачальників; тривалість отримання ресурсу; кількість пропозицій; конкурентноздатність і ціна ресурсу тощо. Однією з процедур вибору потенційних постачальників є конкурентні торги (тендери).

В організації постачанням займається відділ “Матеріально-технічного постачання”, під керівництвом заступника директора з виробництва. Оскільки якість роботи відділу у багатьох випадках визначає якість виробництва, то він повинен бути укомплектованим висококваліфікованими спеціалістами. На даний відділ покладені такі завдання: аналіз і проведення досліджень ринку поставників по конкретним видам ресурсу; прогнозування і визначення потреби в конкретних видах ресурсів; пошук каналів і форм постачання; здійснення контролю та аналіз ефективності використання ресурсів у процесі виробництва; організацію постачання і зберігання матеріальних ресурсів; оперативне планування та управління постачанням, тощо.

Організаційна структура відділу матеріально-технічного постачання залежить від типу виробництва, його масштабів, номенклатури сировини і матеріалів а також їх форм постачання. Для прикладу розглянемо проблемно-цільову організаційну структуру управління (див.мал.4.9. тема 4). Згідно даної структури матеріально технічним постачанням займається відділ “організація виробництва та збуту продукції” який очолює заступник з виробництва.

Організація збуту

Після виготовлення продукції, виробнику необхідно швидко і вигідно її реалізувати, тобто отримати прибуток і вирішити соціальні проблеми, що в кінцевому результаті і є головною ціллю підприємства.

Процес, який регулює усі заходи, що направлені на переміщення товару у просторі і часі від місць виробництва до місця споживання називається збутом. Більш детально даний процес описано в розділі: “Маркетинг”, ми ж розглянемо деякі основні моменти.

Вибір методів і способів збуту товару є складовою частиною формування ринкових стратегії підприємства. Правильність їх вибору суттєво впливає на кінцевий результат виробничої діяльності організації.

Підприємству, при вирішенні задач, пов’язаних зі збутом, необхідно проаналізувати і прийняти кінцеві рішення по наступним питанням:

1. Вибір каналів збуту;

2. Вирішення проблем товарного руху, тобто організації зберігання, переміщення товару;

3. Формування стратегії стимулювання збуту;

4. Встановлення зворотного зв’язку з споживачами.

Виготовлену продукцію організація може збути споживачу безпосередньо (прямий канал збуту), або через посередника (опосередкований канал збуту). Розглянемо ці дві схеми.

Схема 1. Виробник → споживач.

При застосуванні даної схеми виробнику необхідно самостійно шукати собі споживачів, налагоджувати з ними контакти, договорюватись про організацію постачання і т.д. для цього необхідно додаткові ресурси і час, які могли бути використанні більш раціонально. Пошук виробника власної мережі збуту може обійтися йому дорожче, ніж використання вже існуючих. Тому, як правило виробники пропонують свій товар на ринку через посередників (схема 2)

Схема 2. Виробник → посередник → споживач.

Згідно схеми 2 продукція реалізується через посередників, кожний з яких формує власні канали збуту. Використання посередників у сфері збуту вигідніше насамперед виробнику. В даному випадку їм приходиться мати справу з обмеженим колом заінтересованих в реалізації продукції осіб, забезпечується широка доступність товару при русі його безпосередньо до ринку збуту. Посередниками тут можуть виступати: постачально-збутові організації, оптові бази, біржові структури, торгові дома, магазини.

В залежності від кількості посередників опосередкований канал збуту поділяється на: однорівневий (один посередник); дворівневий (оптовий і роздрібний посередник); трьохрівневий (оптовий, дрібнооптовий, роздрібний посередник).

Вирішення проблем товарного руху полягає у вирішенні питань, пов’язаних з організацією прийому, зберігання, упаковки, сортування і відправки продукції споживачу.

Формування стратегії стимулювання збуту основане на виконанні наступних робіт: складання кошторису на стимулювання збуту залежно від прийнятих методів (метод нарахування в процентах до суми продаж, метод нарахування виходячи з конкретних цілей і задач тощо); формування комплексу стимулювання (визначення затрат на рекламу, пропаганду, стимулювання споживачів, тощо)

Встановлення зворотного зв’язку з споживачами полягає в тому що підприємство повинно швидко реагувати на зміну попиту, вимог споживача в сторону їх покращення і задоволення.

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте форми постачання? Назвіть і охарактеризуйте кожну з них.

2. Які функції покладені на відділ матеріально-технічного постачання?

3. В чому полягає ефективність постачання?

4. Якими критеріями необхідно користуватися при виборі постачальника?

5. Які питання необхідно вирішити підприємству при організації збуту?

6. Назвіть і опишіть основні канали збуту?

7. Назвіть переваги та недоліки кожного з каналів збуту?

Поиск по сайту: