 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Закріплення вивченого матеріалу. 1. Вміти давати відповіді:
1. Вміти давати відповіді: 1. Дати визначення «громадянське суспільство». 2. Завдання громадянського суспільства. 3. Дати визначення терміну «громадянин». 4. Назвіть громадські інститути.
2. Вміти аналізувати та порівнювати: 1. Порівняти принципи взаємодії: соціуму, громадянського суспільства та держави.
3. Робити доповіді: «Проблеми розбудови громадянського суспільства на Україні».
Література Основна: Ковлер А.И. Демократия. на рубеже XXI века. —М., 1997. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от зкспансии к консолидации // Мировая зкономика и междунар. отношения. — 1995.—№6.
Додаткова: Бухарин Н. Л. Строительство гражданского обществав странах Центральной и Юго-Восточной Европы, 90-е годы XX века - начало XXI века // Новая и новейшая история. — 2005. — № 1. Пауел Б.Д. Сучасні демократичні країни: участь у політичному житті, стабільність і насильство. — X,, 2004. Плахотнюк С.С. Основні політичні доктрини сучасності: Навч. посіб. — Вінниця, 2003,
Тема: Динаміка еволюції культури. План: 1. Динаміка розвитку культури індустріального суспільства. 2. Глобалізація культури. 3. Постмодернізм. 4. Політика та культура. 5. Основи і прояви маскультури. 1. Культура – система дозволів та заборон, створених людиною, щоб залишатись на рівні уявлень про людське існування. Перехід до культури Нового часу містить у собі два великих рухи — Відродження і Реформацію. Відродження - 40-х р. XIV ст.- початок XVII ст. Італія. Лєонардо да Вінчі, Данте Аліґ'єрі, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті. Аскетизм церковної моралі в час активного торгово-промислового і фінансового підприємництва розходився з життєвою практикою буржуазії, її прагненням до мирських благ, накопичення багатства. Складалася мораль, що виправдовувала «чесне збагачення», радості мирського життя, вінцем успіху якого ввижалися престиж, повага співгромадян, слава в пам'яті нащадків. Змінилося людське мислення. В Середні віки людей вчили або із благоговінням піднімати очі до неба, або смиренно опускати їх. Люди часів Ренесансу спостерігали життя навколо себе, насолоджувалися ним. Вони зробили основою свого життя гроші. За часів Ренесансу формувалися загальні елементи європейської цивілізації: активна підприємницька діяльність, централізовані держави і нації, раціональне ставлення до світу, яскравий індивідуалізм, жадоба до наживи і дух авантюризму. Реформація дала свободу самостійно мислити, звільнилася від авторитарної опіки церкви, сприяла появі людини нового суспільства - автономного індивіда зі свободою морального вибору, самостійного і відповідального у своїх судженнях і вчинках. Європейська культура Нового часу (XVII-XIX ст.) формувалася як культура індустріального суспільства. На першому місці стоїть наука, це закріпило раціоналізм як характерну рису мислення і способу життя. У мистецтві класицизму, раціоналістична ідея гармонії виступала як регулятивний принцип творчості. У масовій свідомості домінувала ідея «здорового глузду», орієнтована на підприємницький успіх і ініціативу. Віра у світський прогрес, вдосконалення шляхом поліпшення освіти, соціального оточення. У XIX ст. загострились її суперечності. 3 одного боку - це раціоналізм, оптимізм, віра у безмежний прогрес. З іншого - вади реальності. Ця суперечність між ідеалом та дійсністю стала рушійним мотивом соціокультурного розвитку у XIX ст. За умов революцій і війн, найважливішою духовною проблемою е висловлення ставлення до неї людини. Мистецтво стає легальним рупором громадських настроїв, перетворюється на головну сферу вираження моральних пошуків та переживань. Мистецтво взяло на себе роль судді над суспільством, вперше протиставило себе йому(«мистецтво заради мистецтва»). У XIX ст..виявилися згубні тенденції, які вплинули на кризу культури індустріального суспільства: значне випередження темпами технічного освоєння світу темпів усвідомлення наслідків технічних рішень; вихід на широкі простори повсталої маси людей; звільнення творчості від жорстких релігійних канонів; поступова втрата гуманістичних традицій під впливом машинної цивілізації (підрив основ елітарної і народної культур, всезагальне усереднення і уніфікація).
2. Потужним фактором впливу у сучасному світі є глобалізація - спосіб агресивного просування західного способу життя. Метою є створення уніполярного світу. Західна цивілізація не враховує етичні, духовні, культурні цінності інших цивілізацій. Експортуючи, часто нав'язуючи свої цінності, вона порушує баланс інших цивілізацій, побудованих на інших цінностях, що викликає роздратування, яке переходить у ненависть (американізація світу). Процесу інтернаціоналізації світового культурного життя - прагнення до збереження національної самобутності і ідентичності.
3. Після закінчення Другої світової війни відбувається перехід до постмодернізму. Постмодернізм - тип світогляду, орієнтований на формування такого життєвого простору, в якому головними цінностями стають свобода, спонтанність діяльності, ігрове начало, заперечення норм і традицій, відмову від авторитетів, критика раціоналізму, зневіра у соціальному прогресі, ірраціоналізм, відсутність єдиного стиля мислення, «смерть суб’єкта», критика наукового прогресу. Ознаки постмодернізму в суспільстві: - на зміну економіці міцності - економіка недовговічності; - стосунки між людьми набувають тимчасового, нетривалого характеру. Люди вступають у поверхові, ділові контакти на функціональній основі. Поверхові, швидкоплинні стосунки поширюються у сферах, які традиційно орієнтувалися на триваліші терміни - кохання і шлюбно-родинних відносин; - новизна стала водночас і викликом законослухняності, і утвердженням цінності зневаги до усіх соціальних порядків.; - внутрішній плюралізм - людина вписана у мережу засобів масової комунікації і стає носієм і універсальної масової культури, і декількох субкультур.
4. Одна з тенденцій XX ст. - посилення впливу на культуру політики. Зростає інтерес до мистецтва як ідеологічної сили. Ідеї і форми мистецтва часто стають інструментом для маніпулювання почуттями і думками людських мас.
5. Одна з провідних тенденцій XX ст. - тенденція до демократизації, руйнується єдиний стиль культури, виникає культурний плюралізм, що стирає відмінності між сакральним і профанним. Процеси усереднення людей. Зменшується можливість появи геніїв і героїв. Постмодерністські письменники створюють художні твори, у яких немає героїв, особистостей, лідерів, все спрямовано на руйнування ієрархії цінностей, зрівнювання «святого і бісівського», змішування стилів і часів, іронічне сприйняття традиції, історії, авторитетів. Демократизація суспільства поставила перед культурою завдання задовольнити потреби мас. Масова культура — культурна продукція яка продукується і розповсюджується у розрахунку на споживання на комерційній основі широкими масами людей, незалежно від соціального статусу, статі, віку, національності і т. ін. Певний спосіб життя, права, норми і цінності, культура - все, що колись було надбанням виключно вищих класів, - поширюється тепер на масу. Дрібна буржуазія і селяни, які осіли у містах, навчилися читати і писати, але разом із тим вони не оволоділи високою культурою. Втративши інтерес до фольклорної культури нова міська маса стала вимагати від суспільства забезпечення доступною їй культурою - маскульту. Продукція маскульту випускається безперервно, це бізнес, підприємство, яке випускає масовий продукт. В нього інвестуються і воно має якнайшвидше принести дивіденди. Для цього культурну продукцію мають спожити якомога більше людей. Для послаблення спротиву треба «вимкнути мізки». Продукція не довговічна. Підведення підсумків: Ці особливості стали основою виникнення глобальних проблем сучасності: антагоністичне ставлення до природи привело до екологічної кризи; зневажання культурних основ інших цивілізацій. Прагнення захистити свою національну ідентичність, загострює проблему війн; безмежний плюралізм робить культуру нестійкою, неврівноваженою, вразливою, створює в ній небезпечні напруження, які можуть скинути її в хаос несумісних між собою інтерпретацій світу. Ситуація, коли співіснують суперечливі культурні і світоглядні настанови, може вирішитися двома шляхами. Перший: культура не зможе вибратися із хаосу і невизначеності, що загрожує їй загибеллю. Другий: відбудеться синтез язичницького, архаїчного, містичного, наукового та інших світоглядів, що забезпечить перехід до якогось нового світового порядку і світогляду Закріплення вивченого матеріалу: 1. Вміти давати відповіді на питання: Складові та джерела формування сучасної світової культури. Проблема взаємовідносин західної та східної культур. Джерела та особливості індустріальної західної культури. Особливості культури постмодернізму: філософські джерела, вплив. Вплив політичних ідеологій на культурне середовище у XX ст. Функції масової культури. Масова та висока культури. Роль в суспільстві субкультури. Культура та проблеми сучасної цивілізації.
2. Вміти аналізувати: Співвідношення між масовою та «високою» культурами Особливості постмодернізму та сучасна економічна, політична та ідеологічна ситуація.
3. Підготувати доповіді: «Основні напрямки сучасного мистецтва». «Вплив ідей постмодернізму на організацію людського життя». Література Основна: Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в XX веке. Фактор культуры // Обществ. науки и современность. — 2003. — №1. Людина і культура в умовах глобалізації: зб. наук. ст. — К., 2003. Разлогов К. Глобальная или массовая? // Обществ. науки и современность. — 2003. - № 2. Додаткова: Ерасов Б. Социальиая культурология. — М., 2000. Зибайлов Л.К., Шапинский В.А. Постмодернизм. — М., 1993. Культура и культурология: Словарь / А.И. Кравченко (ред .-сост.). —М., 2003. Мартьянов С.С. Постмодерн - реванш проклятой стороны модерна // Полис. - 2005. – № 2. Самохвалова В.И. Массовая культура как парадигма утверждения нетворческого бытия // Полигнозис. — 2003. — № 3. Семененко И.С. Глобализация и социокультурная динамика: личность, общество, культура // Полис, — 2003. — № 1. Тема: Конфлікти. План: 1. Класифікація конфліктів. 2. Шляхи подолання конфліктних ситуацій. 3. Міждержавні конфлікти. 4. Позитивна та негативна роль конфліктів у розвитку суспільства.
1. Конфлікт - ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Класифікація конфліктів
Сфери прояву конфліктів різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Політичні конфлікти - зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу. Соціальний конфлікт - суперечності в системі стосунків людей (груп), що характеризується посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів. Економічні конфлікти - суперечності між економічними інтересами окремих особистостей, груп. Це боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності тощо. Організаційні конфлікти є наслідком ієрархічних відносин, регламентування діяльності особи, застосування розподільчих відносин в організації: використання посадових інструкцій, функціонального закріплення за працівником прав та обов’язків; упровадження формальних структур управління; наявності положень з оплати й оцінювання праці. У вертикальних конфліктах обсяг влади зменшується по вертикалі зверху донизу, що й визначає різні стартові умови для учасників конфлікту: начальник - підлеглий. У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів. Відкриті конфлікти явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. У разі прихованого конфлікту відсутні зовнішні агресивні дії між сторонами-конфліктерами, але при цьому використовуються непрямі способи впливу. Внутріособистісні конфлікти являють собою зіткнення всередині особистості рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів. Особливістю даного виду конфлікту є вибір між бажанням і можливостями, між необхідністю виконувати й дотриманням необхідних норм. Складність вирішення внутріособистісних конфліктів полягає в тому, що іноді відбувається зіткнення трьох складових, необхідних для досягнення мети: бажання («хочу»), можливості («можу»), необхідності («треба»). Міжгрупові конфлікти — конфлікти між різними группами у яких зачіпаються інтереси людей, об’єднаних на період конфлікту в єдині згуртовані спільноти. Слід зазначити, що ця згуртованість може зникнути відразу після припинення конфлікту, але в момент відстоювання загальних інтересів єдність групи може бути досить значною. Міжособистісні конфлікти являють собою зіткнення індивідів із групою, між собою, боротьбу за інтереси кожної зі сторін. Це один із найбільш розповсюджених видів конфліктів. Конфлікт когнітивний - конфлікт поглядів, точок зору, знань. У такому конфлікті метою кожного суб’єкта є переконати опонента, довести правильність своєї точки зору, своєї позиції. Конфлікти інтересів можна представити як противагу конфлікту когнітивному, що означає протиборство, засноване на зіткненні інтересів різних опонентів (груп, індивідів, організацій).
2. Вибір способів і методів подолання конфліктів залежить від об'єктивної ситуації, психічного стану опонентів, від спрямованості конфлікту (чи сприятиме він глибшому розумінню проблеми, а отже й розвитку елементів кооперативної взаємодії всередині конфлікту, чи, навпаки, призведе до розхитування й неузгодженості взаємодії). Конфлікти можуть розв'язуватись як у результаті прийняття та реалізації системи заходів впливу на обидві протиборствуючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких зусиль. «Мимовільне затухання» конфлікту може статись через виникнення нової напруженої ситуації, внаслідок чого попередні переживання мовби відсуваються на другий план. При вирішенні конфліктів найбільш ефективними є такі засоби: 1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу - доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство виявляється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі; 2) досягнення взаєморозуміння - передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є очевидним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти.; 3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень - виявляється у забороні нетактовних нападок, образ, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин: підкреслюється незначність приводу, через який виник конфлікт, необхідність його вирішення, робиться спроба переключити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'язані з предметом загострення стосунків; 4) трансформація мотивів конфронтації у мотиви пошуку згоди. Шляхи подолання конфліктної ситуації: а) попередження конфлікту; б) управління конфліктом; в) прийняття оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях; г) розв'язання конфлікту. Підведення підсумків: успішне розв'язання конфліктних ситуацій можливе при врахуванні усіх аспектів конфлікту як соціально-психологічного явища. Вирішення конфліктної ситуації має бути спокійним, гуманним, етичним, та максимально відповідати очікуванням обох протиборствуючих сторін.
3. Сторони міжнародного конфлікту: первинні суб'єкти - держави і нації і народи, вторинні - міжнародні організації, державні утворення, особи. Виділяють: міждержавні конфлікти; національно-визвольні війни, антиколоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів; внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава — помічник однієї зі сторін на території іншої держави). Типологія: залежно від кількості учасників - двосторонні і багатосторонні; за географією охоплення - регіональні і глобальні; за часом перебігу - короткострокові і тривалі; за рівнем прояву ворожості - збройні і без застосування зброї. Види міждержавних конфліктів: конфлікт ідеологій; конфлікт через політичне панування; територіальний конфлікт; релігійний конфлікт. Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Війна - стан усього суспільства, що бере участь в ній, військовий конфлікт - стан соціальної групи. Врегулювання, конфлікту може відбуватися із застосуванням таких методів:мирних; силових; або змішаних, зі складною структурою (приведення збройних сил у бойову готовність, переміщення їх до кордону з державою та ведення одночасно з цим переговорів, застосування економічних санкцій). Підведення підсумків: наш світ перебуває в точці біфуркації, коли не визначений єдиний лідер та посилюється протистояння в світі.
Поиск по сайту: |