Поняття, види та принципи огляду

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується статтями 190—193, 195 КПК. За його допомогою може бути отримана важлива інформація, яка здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.

Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об’єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд, як слідча дія, поділяється на декілька видів: а) огляд місця події; б) огляд предметів і документів; в) огляд ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події; г) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб (освідування); д) огляд тварин; е) огляд транспортних засобів.

Первинний огляд здійснюється безпосередньо після отримання інформації про вчинений злочин і у обстановці місця події наявні незмінені сліди злочину та злочинця. Результати такого огляду є найбільш ефективними.

Інша класифікація

Первинний огляд здійснюється безпосередньо після отримання інформації про вчинений злочин і у обстановці місця події наявні незмінені сліди злочину та злочинця. Результати такого огляду є найбільш ефективними.

Повторний огляд здійснюється у випадках, якщо виникає сумнів у повноті та достовірності первинного огляду внаслідок різноманітних причин (несприятливі природні умови, недостатня кваліфікація або ретельність слідчого тощо). При проведенні повторного огляду досліджується вся територія місця події. У ряді випадків проведення повторного огляду дозволяє заповнити прогалини у результатах первинного огляду. Але необхідно мати на увазі, що на момент проведення повторного огляду, обстановка місця події може зазнати суттєвих змін, внаслідок чого окремі докази можуть бути втраченими.

Додатковий огляд здійснюється у випадках, коли у ході розслідування виникає необхідність оглянути певний об'єкт або ділянку місця події, які або взагалі не були оглянуті під час первинного огляду, або були оглянуті недостатньо ретельно і поверхово. В таких випадках огляду підлягає не все місце події, а тільки окремі його об'єкти або ділянки.

Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця події. Під місцем події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов’язані з подією злочину. Місце злочину і місце події — поняття, які не завжди співпадають: місце події — поняття більш широке, бо воно пов’язане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину — це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, оскільки будь-яке зволікання спричиняє втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється також необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам, до яких належать:

1) своєчасність огляду. Огляд місця події здійснюється негайно після отримання повідомлення про подію злочину, у будь-який час доби. Огляд може бути відкладений у зв’язку з несприятливими умовами (неможливістю прибуття, відсутністю транспорту, станом погоди), але з обов’язковим розпорядженням про охорону місця події. Своєчасність огляду забезпечує отримання всебічної інформації про подію і оперативність у здійсненні розшукових заходів;

2) об’єктивність і повнота огляду. Об’єктивність огляду означає всебічне обстеження всієї обстановки, слідів і речових доказів. Як правило, при огляді місця події слідчий виходить з первісної інформації про подію, яка отримана після прибуття на місце події, а також з тих версій, що виникають під час огляду. Таких версій може бути декілька і згідно з кожною з них має здійснюватися огляд. При цьому не слід перебувати у полоні однієї з версій, якою б правдоподібною вона не здавалась, і відповідно лише до неї виявляти сліди і речові докази. Треба враховувати також й контрверсії, які дозволяють під іншим кутом зору тлумачити подію, що мала місце, та пам’ятати про можливі інсценування події, створення слідової картини, яка спотворює сутність події;

3) планомірність огляду. Слідчий огляд передбачає певний порядок у діях слідчого: визначення порядку огляду, його меж, послідовності пересування по території або приміщенню, що оглядається, а також визначення об’єктів (слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв’язку з подією злочину. Планомірність передбачає й обрання методів огляду (ексцентричний, концентричний, фронтальний та ін.). Під час огляду місця події вивчаються обставини, за яких відбулася подія, зміни у розташуванні різних об’єктів, сліди осіб, які вчинили злочин, знаряддя і засоби вчинення злочину, а також сліди, залишені цими знаряддями. Увага слідчого має концентруватися також на речових доказах, виявлення яких пов’язане з подією злочину;

4) застосування науково-технічних засобів. Цей принцип огляду місця події стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів, що у багатьох випадках неможливе без застосування науково-технічних засобів. Так, виявлення слідів рук (невидимих і слабковидимих), ніг, крові, мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів, значна кількість яких є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути використані також інші науково-технічні засоби, що передбачає залучення спеціаліста. Під час огляду місця події важливо дуже обережно поводитись з речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню, яке виключило б їх використання для здійснення експертизи. Саме тому при застосуванні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил упаковки і фіксації виявленого. Важливим засобом фіксації окремих слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото- або відеозйомка. Застосована згідно з передбаченими правилами, вона сприяє об’єктивному відображенню загальної й слідової картини, які спостерігалися під час огляду місця події.

Поняття місця події Вчені-криміналісти мають декілька точок зору на визна- чення місця події. Одні вважають, що це і місце скоєння злочину, і місце його підготовки, і місце приховування об’єктів злочинного посягання, знарядь злочину, інших речових доказів. Треба погодитисья з криміналістами, які вважають наведене вище визначення місця події занадто широким. Місце події – це територія або приміщення, в межах якого виявлені сліди вчиненого злочину ( викрадене майно, труп, захована злочинцем зброя). Сам злочин при цьому міг бути вчинений в іншому місці. Місце злочину – це територія або приміщення, де безпосе-редньо було вчинено злочин, хоча сліди цього злочину можуть бути виявлені в іншому місці чи в інших місцях.

Поняття огляду місця події Огляд місця події – це невідкладна слідча дія, яка спрямо- вана на безпосереднє сприйняття, вивчення обстановки на місці події, виявлення, фіксацію і вилучення слідів та інших речових доказів, їх особливостей та взаємозв’язку, з’ясування характеру події (механізму злочину) та інших обставин, які мають значення правильного розслідування, встановлення об’єктивної істини, фактичних даних події. Визначення меж огляду місця події в кожному конкретному випадку визначається слідчим, виходячи з обставин події. Огляд місця події має особливе значення у низці слідчих дій.

По-перше, це першочергова слідча дія, яка проводиться 24 після порушення кримінальної справи, а найчастіше, і до по- рушення кримінальної справи.

По-друге, найбільш близьке у часі і просторі зіткнення слідчого з подією злочину.

По-третє, найбільш продуктивна слідча дія. Вона дозволяє встановити найбільший обсяг доказів, що відносяться до всіх елементів складу злочину.

По-четверте, найбільш складна дія, яка вимагає багато часу і застосування ряду тактичних прийомів і засобів криміналістичної техніки.

Огляд місця події як слідчу дію не треба ототожнювати із слідчим оглядом як одним із методів пізнання, що являє собою впорядковану сукупність (систему) правил для безпосередньо- го сприйняття і дослідження матеріальних об’єктів.

Кримінально-процесуальний кодекс передбачає декілька видів слідчого огляду: • місця події; • трупа на місці його виявлення; • місцевості і приміщень, які не являються місцем події; • предметів і документів; • поштово-телеграфної кореспонденції; • освідування живих осіб (як специфічний вид огляду).

Задачі огляду місця події Задачі, що стоять перед слідчим у зв’язку з проведенням огляду місця події, можна об’єднати у дві групи: загальні та окремі. Загальні задачі – це отримання процесуально зафіксованої інформації (фактичних даних) про обставини події, об’єкти і осіб, які мають до неї відношення, їх зв’язки і взаємодію. Для цього необхідно: а) з’ясувати для себе і зафіксувати у протоколі матеріальну обстановку, в якій відбулася подія, що досліджується; б) виявити, зафіксувати і вилучити матеріальні сліди злочину (сліди рук, ніг, знарядь злочину, крові тощо); в) по можливості з’ясувати зв’язок слідів, об’єктів з осо- бою, що вчинила злочин, потерпілим та іншими особами; г) отримати інші дані для організації розкриття та розслі- дування злочину. Окремі задачі передбачають: а) встановлення свідків події ( хто міг бачити, чути подію, виходячи з обстановки, місця розташування події); б) визначення слідів, які могли залишитися на учасниках події, транспорті; в) визначення об’єктів, які необхідно вилучити для вста- новлення в подальшому зв’язку осіб, інших об’єктів з подією, що розслідується.

Метою огляду є: а) виявлення слідів злочину і речових доказів; б) з’ясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його учасників; г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних слідчих дій.

Принципи тактики огляду місця події Тактика огляду місця події визначається конкретними обставинами події, що підлягає розслідуванню. Разом з тим можна визначити ряд загальних положень, які необхідно застосовувати практично завжди. Тобто можна виділити основні принципи огляду місця події:

1. Єдине керівництво огляду місця події включає: • визначення кола учасників огляду місця події (спеціалісти, лікар, експерт-криміналіст, кінолог, поняті); • постановка завдань кожному учаснику; • роз’яснення їм прав та обов’язків. 2. Своєчасність огляду місця події означає оперативність збору і виїзду учасників огляду на місце події з метою запобігання можливості втрати слідів та інших важли- вих речових доказів. 3. Планомірність огляду місця події означає послідов- ність, суворий порядок дій учасників. 4. Повнота огляду передбачає дослідження всієї обста- новки місця події, всіх об’єктів і слідів, які можуть мати відношення до події. Часто при неякісному огля- ді місця події втрачається важлива доказова інформа- ція. 5. Об’єктивність огляду означає дослідження і фіксацію слідів і об’єктів на місці події без

Огляд місця події складається з етапів: а) підготовчий; б) робочий (безпосередній огляд); в) заключний.

Підготовчий етап включає діяльність слідчого:

- до виїзду на місце події;

- на місці події.

До виїзду на місце події слідчий зобов'язаний здійснити такі підготовчі дії:

- одержати вичерпну інформацію щодо події, визначити, чи організована охорона місця події, чи надано невідкладну медичну допомоги потерпілому, чи вжито заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків;

- якщо цього не зроблено, дати вказівки про вжиття зазначених заходів;

- визначити склад та викликати членів СОГ;

- підготувати необхідні технічні засоби для забезпечення виїзду на місце події та проведення огляду (зв'язок, транспорт, технічні комплекти);

- запросити та забезпечити участь необхідних учасників у проведенні огляду: понятих, громадських помічників, потерпілих, свідків та інших.

Прибувши на місце події слідчий зобов'язаний:

- переконатися, що вжито заходів з охорони місця події, надання допомоги потерпілим, ліквідації наслідків події;

- якщо необхідно, вжити додаткових заходів з охорони місця події та ліквідації шкідливих наслідків злочину.

При необхідності, на цьому етапі слідчий проводить коротке опитування свідків та потерпілих, дає завдання оперативним працівникам щодо встановлення можливих потерпілих та свідків події, усуває сторонніх з місця події, визначає функції кожного з учасників огляду і роз'яснює їм їх права та обов'язки.

Робочий етап - починається з загального огляду, в ході якого слідчий знайомиться з обстановкою місця події, визначає межі огляду, висуває версії стосовно події. На основі отриманих відомостей слідчий формує завдання оперативним працівникам (застосування службово-розшукові собаки, організація пошуку злочинця за гарячими слідами, збирання інформації, виявлення свідків), складає план детального огляду, вибирає методи й засоби дослідження обстановки місця події, проводить орієнтуючу та оглядову зйомки місця події. Детальний огляд передбачає глибоке й всебічне дослідження місця події, об'єктів з метою виявлення слідів злочину. Під час загального огляду слідчий досліджує об'єкти в статичному стані, а при детальному може переміщувати предмети з метою дослідження, насамперед зафіксувавши їх на місці виявлення. Під час детального огляду здійснюється вилучення речових доказів (слідів), їх пакування, фіксація.

Заключний етап - полягає в узагальненні й аналізі зібраної інформації, вирішенні повністю або частково завдання та мети огляду. Визначається, які об'єкти обстановки доцільно оглянути додатково, які об'єкти необхідно ще вилучити. Слідчий може вважати огляд закінченим, якщо на всі питання, що випливають з події злочину, одержана певна інформація (встановлено механізм, спосіб вчинення, виявлені ознаки злочинця тощо).

У ході загальної та детальної стадій огляду слідчий робить робочі помітки, а після закінчення огляду складає протокол огляду. Якщо огляд складний, протокол готується під час робочої стадії. На заключному етапі складаються плани місця події (орієнтуючі, оглядові, детальні), схеми та інші додатки до протоколу огляду місця події.

Методи і стадії тактики огляду місця події

Методи проведення огляду класифікують за різними підставами:

- за послідовністю проведення та глибиною дослідження - на загальний та детальний;

- за характером дослідження огляд умовно поділяють на статичний та динамічний;

- за обсягом дослідження - на вибірковий (суб'єктивний) та суцільний (об'єктивний);

- за напрямком здійснення руху під час огляду - на ексцентричний, концентричний, фронтальний, секторний, вузловий.

Концентричний метод (від периферії до центра), який найбільш доцільно обирати у випадках, коли центр місця події не має чітко визначених меж і увагу необхідно зосередити на окремих слідах і речових доказах, що дозволяють визначити центр і характер події.

Ексцентричний метод (від центра до периферії), найбільш характерний для злочинів, де подія має центр (наприклад, труп або центр зіткнення автомашин). Огляд центра події є передумовою для цілеспрямованого виявлення інших слідів, пов'язаних з діями злочинця на місці події.

Фронтальний (лінійний) метод застосовується під час огляду значних площ, де місце події пов'язане з великою кількістю і розосередженістю слідів та речових доказів. Для огляду місця події можуть бути обрані також інші методи, зокрема уявне розбиття місця на квадрати, сектори або інші частини, зручні для мети огляду приміщень чи ділянок місцевості. Методи огляду можуть бути і комбінованими, залежно від ситуації огляду, а також комплексу слідів і речових доказів, які виявлені у ході огляду

Метод секторного огляду. Суть його полягає в тому, що слідчий, знаходячись в центрі місця події, за компасом визначає напрямок руху по колу, всякий раз обмежуючись певним сектором в 30-45°. Оглянувши один сектор, переходить до другого і далі, поки коло не замкнеться.

Криміналістична тактика класифікує методи безпосеред- нього дослідження місця події за різними критеріями.

Статичний метод – це вивчення загальної обстановки події з однієї точки (статика) або дослідження обстановки в тому вигляді, в якому вона була до початку огляду. При цьому слідчий визначається в послідовності своїх подальших дій.

Динамічний метод – це і вивчення обстановки, пересу- ваючись по території місця події, і вивчення об’єктів на місці події, змінюючи їх первинне розташування.

При цьому слідчий може вивчати обстановку місця події, застосовуючи такі методи: а) ексцентричний метод – рух відбувається по спіралі від цент-ру до периферії; б) концентричний метод – огляд ведеться від периферії до центру; в) фронтальний (лінійний) – місце події вивчається по лінії, рухаючись від одного краю до іншого; г) секторний – огляд проводиться по секторах; д) вузловий – огляд проводиться по заздалегідь визначе- них ділянках території місця події. В криміналістичній літературі згадується ще про два ме- тоди: об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний метод – це огляд усього місця події (всієї території) незалежно від шляхів пересування злочинця. Суб’єктивний метод – огляд по слідах, залишених зло- чинцем.

Огляд трупа — це слідча дія, що проводиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для знайдення ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст. 192 КПК.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню, фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального і детального. При загальному огляді досліджуються:

1) поза трупа і його положення на місці події;

2) зовнішній стан одягу на трупі;

3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі.

При детальному огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);

2) одяг трупа;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому.

При огляді оголеного трупа фіксуються:

1) угодованість, колір шкіри, статура, вік і стать;

2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки гниття);

3) вид голови та обличчя;

4) вид живота;

5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голова — обличчя — шия — груди — живіт — спина — руки — ноги (рис. 24, 25).

При огляді одягу і взуття на трупі звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфігурація країв ушкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

§6. Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Способами фіксації також є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);

ґ) відмітка про роз’яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав і обов’язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освітлення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об’єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх виявлення.

Щодо виявлених слідів і предметів, у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об’єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.

Заключна частина протоколу повинна містити вiдомості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про додані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці протоколу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.

У протколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

Протокол повинен відображати своєрідну логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а, отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Одним із способів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різних причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють приміщення чи значну частину місцевості, та окремими, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчинено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й у розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об’єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об’єкти візують як з початкової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візування. У цьому випадку відрізок між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає місце розташування об’єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань від одного об’єкта до іншого не складно.

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.

Поиск по сайту: