Використання жорсткої і програмованої логіки

Існує два принципово різних підходи до проектування цифрових пристроїв: використання принципу схемної (жорсткої) логіки або використання принципу програмованої логіки.

У першому випадку в процесі проектування підбирається деякий набір цифрових мікросхем (звичайно малого і середнього ступеня інтеграції) та визначається така схема з'єднання їх виводів, яка забезпечує необхідне функціонування (тобто функціонування пристрою визначається тим, які вибрані мікросхеми і за якою схемою виконано з'єднання їх виводів). Пристрої, побудовані на такому принципі схемної логіки, здатні забезпечувати найвищу швидкодію при заданому типі технології елементів. Недолік цього принципу побудови МКП полягає в неможливості "перебудови" структури пристроїв і систем при необхідності зміни або розширення їх функціональних можливостей.

Ці обставини примушують звернутися до іншого підходу в проектуванні цифрових пристроїв, заснованого на використанні принципу програмованої логіки. Цей підхід передбачає побудову з використанням однієї або декількох ВІС деякого універсального пристрою, в якому необхідне функціонування (тобто його спеціалізація) забезпечується занесенням в пам'ять пристрою певної програми (або мікропрограми). У залежності від введеної програми такий універсальний керуючий пристрій здатний забезпечувати необхідне керування операційним пристроєм при рішенні найрізноманітніших задач. У цьому випадку кількість типів ВІС, необхідних для побудови керуючого пристрою, невелика, а потреба в ВІС кожного типу висока. Це забезпечує доцільність їх випуску промисловістю.

Потрібно мати на увазі, що найвища швидкодія досягається в процесорах, в яких керуючий пристрій будується з використанням схемної логіки, а операційний пристрій виконується у вигляді пристрою, спеціалізованого для рішення конкретної задачі.

Якщо в пристрої, побудованому на принципі схемної логіки, будь-яка зміна або розширення функцій, що виконуються, спричиняє за собою демонтаж пристрою і його монтаж за новою схемою, то у випадку МКП, завдяки використанню принципу програмованої логіки, така зміна досягається заміною програми, що зберігається в пам'яті, новою програмою, яка відповідає новим функціям, що виконуються пристроєм. Така гнучкість застосувань разом з іншими пов'язаними із використанням ВІС перевагами (низькою вартістю, малими габаритами), а також висока точність і завадозахищеність, характерні для цифрових методів, обумовили бурхливе впровадження МКП в різні сфери виробництва, наукові дослідження та побутову техніку.

Мікроконтролерні пристрої в свою чергу забезпечили широке використання цифрових методів в різних технічних застосуваннях, і розмах впровадження цих нових методів розглядається як революція в техніці.

1.5. Основні характеристики і класифікація однокристальних мікроконтролерів

Мікроконтролер (МК) є складним програмно-керованим цифровим пристроєм в мікроелектронному виконанні, виконаним у вигляді великої інтегральної мікросхеми (ВІС) або над великої інтегральної мікросхеми (НВІС). Тому він описується множиною параметрів, властивих як електронним приладам (швидкодія, споживана потужність, габарити і маса, кількість рівнів живлення, надійність, вартість, тип корпусу, температурний діапазон тощо), так і обчислювальним засобам (архітектура процесорного ядра, розрядність команд і даних, цикл виконання команд, число внутрішніх регістрів, тип пам'яті, склад резидентного і програмного забезпечення і т. д.). Мікроконтролери класифікують за найбільш істотними із перерахованих характеристик з метою вибору ефективної сфери застосування.

Однокристальні мікроконтролери одержуються при реалізації всіх апаратних засобів контролера у вигляді однієї ВІС або НВІС. Всі операції, що виконуються ним, визначаються набором команд МК. До складу однокристального МК входить: арифметичнологічний пристрій (АЛП) або центральний процесор (ЦП), постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП) або перепрограмовуємий ПЗП (ППЗП), оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП), блок регістрів загального призначення (РЗП), спеціальні регістри, схеми керування, магістралі даних (МД), адрес (МА) і керування (МК), порти вводу-виводу, таймери-лічильники та інші функціональні вузли і периферійні пристрої.

На сьогоднішній день найбільше поширення отримали однокристальні мікроконтролери, наведені в табл. 1.2.

В цій таблиці по суті наведена загальна класифікація МК за такими основними критеріями, як: архітектура процесорного ядра, розрядність команд, максимальна тактова частота.

З цієї таблиці видно, що більшість ОМК має традиційну (фон-нейманівську або Прінстонську) CISC архітектуру, в якій команди і дані передаються по одній шині. Особливий клас представляють собою мікроконтролери, архітектура яких заснована на концепції роздільних шин і областей пам'яті для даних і команд (Гарвардська архітектура). Дані мікроконтролери мають RISC архітектуру, що забезпечує просту, але потужну систему команд, які виконуються за один цикл. До таких мікроконтролерів відносяться, зокрема, ОМК фірми Microchip сімейства PIC (12CXX, 16CXX, 17CXX, 18CXX) [1 – 3, 7, 9, 10, 12, 15 – 17].

У структуру ОМК сімейства PIC закладено багато різних функціональних особливостей, що роблять їх на сьогоднішній день одними із найбільш високопродуктивних, мікроспоживаючих, завадозахищених програмованих користувачем 8-бітних мікроконтролерів. Завдяки цим особливостям ОМК сімейства PIC можуть обробляти апаратно-програмним способом як дискретні, так і аналогові сигнали, формувати різного роду керуючі сигнали, а також здійснювати зв'язок між собою і з ЕОМ, що знаходиться на більш високому ієрархічному рівні в системі.

Фірмою Microchip здійснюється потужна програмна, апаратна та інформаційна підтримка своїх виробів через мережу Internet і широко розгалужену у всьому світі дилерську мережу.

Таблиця 1.2

Типи, класифікація і порівняльні характеристики однокристальних МК

Основні порівняльні характеристики ОМК серії К1816 (MCS-51), що стали по суті промисловим стандартом [4, 5, 8, 14, 19], і мікроконтролерів PIC приведені в табл. 1.3.

Мікроконтролери серії К1816 (MCS-51) мають традиційну Прінстонську архітектуру, в якій команди і дані передаються по одній і тій же шині, вимагають одного джерела електроживлення напругою + 5 В, розсіюють потужність близько 1,5 Вт і працюють в діапазоні температур від 0 до 70 ^оС. По входах і виходах МК серії 1816 електрично сумісні з інтегральними мікросхемами ТТЛ. Мікроконтролер МК48 може працювати в діапазоні частот синхронізації від 1 до 6 Мгц, а мінімальний час виконання команди становить 2,5 мкс. Мікроконтролер МК51 може працювати в діапазоні частот від 1,2 до 12 МГц, при цьому мінімальний цикл виконання команди становить 1 мкс, а швидкодія дорівнює одному мільйону коротких операцій за секунду.

Таблиця 1.3

Порівняльні характеристики ОМК сімейств К1816 (MCS-51) і PIC

Мікроконтролери серії PIC забезпечують більш ніж в 5 – 10 разів кращу продуктивність у порівнянні з більшістю найбільш поширених 8-бітових мікроконтролерів аналогічного класу, таких, наприклад, як ST62 фірми

SGS-Thomson, MC68HC05…HC11 фірми Motorola, MCS-51 фірми Intel, К1816 фірми Ангстрем, Z86CXX фірми Zilog і COP800 фірми National [4].

Така продуктивність дозволяє реалізувати різні пристрої, працюючі в реальному масштабі часу.

Поиск по сайту: