ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Спеціальність 6.01.0201«Фізичне виховання»
Виконав: студент групи ФВ 61
Вавдіюк А. В.
Науковий керівник:
Викладач Кіреєв О. А.
Дніпропетровськ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...
ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ……………………………………………….
1.1. Основні дефініції дослідження…………………………
1.2. Аналіз наукової літератури та досвіду викладачів-експериментаторів з проблеми формування позитивної мотивації до фізичного виховання.....................................
1.3. Сучасний стан формування позитивної мотивації у студентів до фізичного виховання в умовах ВНЗ І-ІІ рівня акредитації…………………………………...……
Висновки ……………………………………………………...….
РОЗДІЛ ІІ ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ………………………………
2.1. Модель формування позитивної мотивації у студентів до фізичного виховання………………………………………
2.3. Форми і методи формування позитивної мотивації у студентів до фізичного виховання в умовах ВНЗ І –ІІ рівня акредитації……………………………………..……………….
Актуальність теми. В останні роки на тлі інтенсифікації навчального процесу у вузах спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності студентів, що негативно позначається на показниках їхнього фізичного стану (Ю.М.Фурман, 2003; О.Ю.Фанигіна, 2005; Н.Я.Бондарчук, 2006 та ін.), у зв'язку із чим особливої соціальної значущості набувають питання формування, збереження та зміцнення здоров'я учнівської молоді. Істотну роль в оптимізації цієї ситуації відіграє підвищення мотивації до використання засобів фізичної культури в повсякденному житті, у тому числі до занять з фізичного виховання, як академічних, так і самостійних і вибір адекватних засобів компенсації дефіциту повсякденної рухової активності.
Дослідниками запропоновані специфічні стратегії для посилення мотивації до занять руховою активністю, що ґрунтуються на загальній теорії мотивації (Mc. Clelland, 1971; S. Harter, 1978; DiClemente, 1982; N.S. Griffin, J.F. Keogh, 1982; А. Bandura, 1997; J.G. Nicholls, 1989; А. Маслоу, 1998 та ін.).
Протягом останніх років багато дослідників зверталися до теми формування інтересу студентів до процесу фізичного виховання і підвищення ефективності фізкультурно-оздоровчих занять зі студентською молоддю. На сьогодні запропоновані підходи до організації занять з фізичного виховання студентів, орієнтовані на формування валеологічних цінностей на базі використання адекватних засобів і методів фізичної культури (И.В. Павлова, 1999; В.В. Садовникова, 2005; Т.В. Антонова, 2005); запропоновані моделі спортивно-оздоровчої діяльності студентів на підставі корекції організації процесу фізичного виховання у вузах (А.І. Драчук, 2001; С.М. Канішевський, 2007); розроблена структурно-функціональна модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (В.Є. Білогур, 2002); обґрунтована методика нормування навантажень різної спрямованості на підставі врахування індивідуальних інтересів і рівня фізичного стану студенток, які займаються оздоровчою аеробікою (С.В. Добровольська, 2005); запропонований новий підхід до розподілу студентів на групи для занять фізичним вихованням на підставі розроблених модельних характеристик різних рівнів фізичного здоров'я (Л.П. Долженко, 2007).
У той же час фахівці продовжують відзначати дефіцит рухової активності студентів, низький рівень фізичної підготовленості й фізичного здоров'я, що свідчить про відсутність педагогічних умов реалізації потребово-мотиваційного підходу до організації фізичного виховання у ВНЗ (Т.В. Антонова, 2005; Л.В. Закурін, 2005; Л.І Лубишева, 2005; С.В. Королінська, 2007 та ін.). У процесі вивчення наукової літератури, що розкриває різні підходи до формування мотивації до рухової активності і досвіду роботи вищих навчальних закладів у цьому напрямку, ми виявили протиріччя між науково-обґрунтованою необхідністю забезпечення процесу формування мотивації студентів під час занять з фізичного виховання, з одного боку, і недостатньою розробленістю цього питання, з іншого. Наявність даного протиріччя обумовила необхідність вирішення наукового завдання з формування мотивації студентів до рухової активності у процесі фізичного виховання.
Актуальність проблеми, її недостатнє теоретичне та методичне висвітлення, потреби розвитку суспільства зумовили вибір теми курсового дослідження “Формування позитивної мотивації студентів до фізичного виховання”.
Мета роботи – обґрунтувати комплекс організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на вдосконалення процесу фізичного виховання студентів, що ґрунтується на поетапному формуванні мотивації до рухової діяльності студентів в умовах освітньої установи.
Завдання:
1. Вивчити організаційно-педагогічні умови формування мотивації студентів у процесі фізичного виховання за даними літератури.
2. З’ясувати ставлення студентів до різних форм і видів занять з фізичного виховання.
3. Визначити специфіку формування позитивної мотивації студентів до фізичної культури (юнаки та дівчата).
4. Обґрунтувати модель поетапного формування мотивації студентів до рухової активності й оцінити її ефективність.
5. Ввести у науковий оббіг поняття “Мотивація до фізичного виховання”.
Об'єкт дослідження – процес фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
Предмет дослідження –модель поетапного формування мотивації студентів до рухової активності в процесі фізичного виховання.
Методи досліджень: аналіз і узагальнення літературних джерел і документальних матеріалів; опитування, анкетування; педагогічні методи дослідження (педагогічне спостереження, педагогічне тестування, педагогічний експеримент); антропометричні та фізіологічні методи дослідження; методи визначення показників захворюваності; методи оцінки обсягу рухової активності; методи математичної статистики.
Експериментальною базою дослідженнястали студенти І-ІІ-ІІІ-х курсів Луцького педагогічного коледжу. Всього експериментальним дослідженням було охоплено 50 осіб.
Наукова новизнаотриманих даних: уперше визначена специфіка взаємозв'язку мотивації студентів (юнаки та дівчата); уперше обґрунтовано комплекс організаційно-педагогічних заходів, спрямований на вдосконалення процесу фізичного виховання; уперше розроблена модель поетапного формування мотивації студентів до рухової активності й визначені основні напрями її реалізації у вищих навчальних закладах; розширено уявлення про причини незадоволеності студентів процесом фізичного виховання у вузі; уточнено сутність понять “мотивація до фізичного виховання”.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
У розділі охарактеризовано основні дефініції дослідження; подани аналіз накової літератури та проаналізовано досвід викладачів – експериментаторів з проблеми формування позитивної мотивації студентів до фізичного виховання; розкрито сучасний стан формування позитивної мотивації студентів до фізичного виховання в умовах ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.