Кафедра бібліотекознавства та соціальних комунікацій.
Реферат на тему:
Методологічні основи сучасного бібліотекознавства.
Виконав:
студент 4 курсу
ФБІ
Хлівецький Владислав.
Харків 2012
Методологія бібліотекознавства.
Надійність, глибина пізнання будь-якої науки (в тому числі і бібліотекознавства) безпосередньо пов'язана з арсеналом використовуваних нею засобів і методів. Довгий час вітчизняні дослідники користувалися обмеженою кількістю методів, першість займав метод опису (описовість). У 1960-70-ті роки в бібліотечній періодиці майже не публікувалися для широкого обговорення розробки з теорії та методології бібліотечної справи. Одним з небагатьох прикладів звернення фахівців до цієї важливої теми стала стаття А. Я. Черняка "Про теоретичних засадах історії бібліотечної справи".
Сьогодні становище змінилося: кількість використовуваних методів збільшилася. На перше місце починають виходити раніше не застосовувалися або рідко використовуються методи: історико-порівняльний, міжнародне порівняння (країнознавчий), історична аналогія, генеалогічний та інші. Необхідно також відзначити, що звертає на себе увагу збільшення кількості публікацій, які висвітлюють питання методології та методики бібліотекознавства, проблему статусу даної науки, питання про об'єкт і предмет бібліотекознавства.
Сенс використання всіх нових методів - розгляд вітчизняної історії бібліотек у широкому - світовому - контексті, зіставлення з тим, що відбувалося у конкретний період в інших регіонах і за межами країни. Використання заявлених методів дасть можливість виявити багато нового, цікавого, дізнатися, як вивчають історію бібліотек наші колеги за кордоном. Це допоможе виявити і визначити специфічні риси вітчизняної культури, перспективи розвитку вітчизняної бібліотечної справи в новому тисячолітті. Сучасний бібліотечний світ - це різноманітна сукупність суверенних бібліотек і бібліотечних систем, кожна з яких повинна розвиватися і функціонувати з урахуванням впливу інших. Жодна бібліотека або бібліотечна мережа не може замкнутися виключно на самій собі, відмовитися від контактів і зв'язків. Ізольованість бібліотек, бібліотечних процесів і явищ відносна. Яким би своєрідністю вони не володіли, між ними завжди існує певна спільність, відкритість один для одного, залежність одного від іншого, тобто зв'язок, яка пояснюється їх взаємної функціональної пристосованості. А там, де має місце залежності двох бібліотечних об'єктів (процесів, явищ), завжди існує взаємодія між ними. Таким чином, вони не тільки існують в тісному зв'язку один з одним, але і надають певний вплив один на одного. Головний напрям порівняльно-бібліотекознавчих досліджень - синхронний порівняльний аналіз стану та розвитку бібліотечної справи в різних країнах та регіонах. Такий напрямок особливо важливо в наш час, коли інтеграція та інтернаціоналізація різних сфер суспільного життя пред'являють відомий комплекс подібних вимог до бібліотечних систем різних країн і регіонів; певну схожість виявляється і в пошуках вирішення деяких загальних проблем. У той же час навіть самі загальні тенденції розвитку бібліотечної справи виявляються, як правило, у своєрідних національних і регіональних формах, часом не мають аналогів в інших країнах та регіонах. І до того ж бібліотечна справа кожної країни і регіону відображає особливості їх соціально-економічного розвитку, політичної структури та ідеологічного клімату, специфіку історико-культурних і власне бібліотечних традицій. Ігнорувати ці відмінності означало б відмовитися від конкретно-історичного підходу. Намагатися обмежити бібліотечну науку межами однієї держави і викладати або розвивати цю науку без обліку ідей і досвіду науки інших країн - це значить обмежити свої можливості пізнання і діяльності. Бібліотекознавство не може розвиватися належним чином тільки в національному плані. Подібно зв'язків між окремими сторонами бібліотечної справи існує тісний, заснована на взаємодії та взаємодопомоги зв'язок між методами його вивчення. Кожен окремо і всі разом ці методи ґрунтуються на порівняльному методі (методі порівняльного аналізу). Він є найбільш універсальним загальнонауковим методом дослідження. Порівняльний метод - провідний метод організації порівняльно-бібліотекознавчих досліджень, що є гносеологічним стрижнем та орієнтиром, що дає загальний напрямок дослідження і регулюючим взаємодія всіх методів. Він використовується, зокрема, як базовий при статистичному, соціологічному й факторному аналізі, при класифікації, типології, оцінюванні, прогнозуванні бібліотечних процесів і явищ. Реалізується також безліччю інших методів (структурно-функціонального, малювання та ін.) Порівняльний метод дозволяє виявити ознаки генетичного характеру і тим самим підійти до історичного пояснення бібліотечних процесів і явищ. Порівняльний метод відіграє роль свого роду методологічного принципу стосовно до інших методів порівняльного бібліотекознавства, бо він органічно входить в діалектико-матеріалістичний метод як необхідна частина і виступає як один з конкретних способів застосування діалектики в дослідженні бібліотечної дійсності.
