Джерела права інтелектуальної власності. 1. Конституція України від 28.06.1996р

1. Конституція України від 28.06.1996р. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.461

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №25-26. — С.131

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради української РСР.—1971. — №50. — С.375

4. Господарський кодекс України //Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.462

5. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 11.07.2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №43. — Ст.214

6. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.97р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №32. — Ст.206

7. Про кінематографію: Закон України від 13.01.98р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — №22. — Ст.114.

8. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №33. — Ст.345.

9. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 1.06.2000р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №8. — Ст.37.

10. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №7. — Ст.36.

11. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №8. — Ст.36.

12. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000р .// Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4.

13. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №10. — Ст.43.

14. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова КМУ від 27.12.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52 – Ст. 2369.

15. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав: Постанова КМУ від 18.01.2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4 – Ст. 129.

16. Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності: Постанова КМУ від 17.05.2002р.// Урядовий кур’єр. – 2002. – №111.

17. Права інтелектуальної власності в Україні: Авторське право // Збірник систематизованого законодавства. — 2004. — №10.

18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності: Закон України, 1 лютого 2004 р. // Голос України. — 2004. — 2 березня. — С. 8; Урядовий кур’єр. — 2004. — 2 березня. — С.12.

19. Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”: Закон України 1 червня 2000 р. // Голос України. — 2000. — 11 липня. — С. 4-7.

Глосарій

А

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути будь-яка особа, незалежно від віку і дієздатності. Ряд країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану презумпцію авторства, засновану на зазначенні у творі справжнього чи вигаданого (псевдонім) імені автора. Перекладач або особа, яка адаптує твір, також вважається автором, чиї правомочності не зачіпають прав на оригінальні твори. У багатьох країнах вважається, що тільки фізична особа може бути первинним володільцем прав на твір. Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим способом придбати майнові авторські права, оскільки вони позбавлені здат­ності творити і тому не можуть вважатися авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, що додержуються традицій римського пра­ва. Закони деяких держав визнають, що авторські права можуть на­лежати корпоративній організації (юридичній особі). Це стосується в першу чергу країн, що додержуються традицій англосаксонсько­го права. Так, у деяких країнах юридична особа визнається автором твору, створеного її службовцями у процесі трудової діяльності. Се­ред юридичних осіб — володільців авторських прав — різні законо­давчі акти називають державу, урядові установи або організації, муніципалітети, академії, університети, інститути тощо.

Авторська винагорода (гонорар) — усі види винагород або ком­пенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються у межах, встановлених авторським правом. Право на використання твору, обумовлене виплатою відповідної винагороди, є найважливішим аспектом майнових прав автора. Володілець авторського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання його твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди встановлюються в договорах, що укладаються організа­ціями колективного управління з користувачами.

Авторське право — розділ цивільного права, що регулює пра­вовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використан­ням творів науки, літератури і мистецтва. Термін «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше — назване вище. У таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному значенні. Термін «авторське право» часто вживається для позначення прав, що належать автору будь-якого твору. До них належать особисті немайнові права, а також майнові права. Це — ав­торське право в суб'єктивному значенні або суб'єктивне авторське право.

Авторське свідоцтво на винахід — охоронний документ на ви­нахід, передбачений законодавствами деяких країн, зокрема Алжи­ру, Куби, Монголії, В'єтнаму, колишнього СРСР тощо. Вимоги, яким повинен відповідати винахід, для видачі на нього авторсько­го свідоцтва такі самі, як і для видачі на нього патенту. Різниця по­лягає в тому, що у разі, якщо на винахід видано авторське свідоцт­во, виключне право на його використання належить державі. При цьому автору належить право авторства і він має право на винаго­роду.

Авторський договір. Будь-яке відступлення майнових прав по­винно оформлятися письмовим договором, підписаним автором і особою (правоволодільцем), якій відступаються майнові права. Відступленими вважаються тільки ті права, які чітко зазначені в дого­ворі. Авторський договір про передачу виключних майнових прав дозволяє використання твору певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дають такій особі право забороняти іншим особам подібне використання твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору, якщо особа, якій передані виключні повноваження, не захищає це право. Авторський договір про передачу невиключних майнових прав до­зволяє користувачеві використання твору нарівні з володільцем майнових прав, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на вико­ристання цього твору таким самим способом.

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським пра­вом, що складається з окремих авторських правомочностей. У сукуп­ності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його во­лодільцем іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому володілець авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користу­ватися всіма або частиною його прав з можливими певними обме­женнями. У разі, коли строк таких правомочностей дорівнює всьо­му строку авторського права, а дозвіл охоплює всі права (за винят­ком немайнових), що охороняються авторським правом, статус ко­ристувача щодо третіх сторін дорівнює статусу володільця авторсь­кого права.

Аналог — об'єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об'єкта винаходу і відомий з існую­чого рівня техніки. Аналог використовується при розкритті рівня техніки в описі винаходу; при цьому слід зазначити недоліки, що перешкоджають досягненню бажаного технічного результату. При виборі аналогів слід керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Необхідно зауважити, що рівень ана­логії може бути більш або менш високим, але, як правило, анало­ги завжди існують. Посилання на те, що аналогів не існує, є най­частіше необґрунтованим і можливе лише за наявності так званого «піонерського винаходу», що на практиці трапляється дуже рідко. Найбільш близький аналог називається «прототипом».

Асоціативний знак — це товарний знак, що є тотожним (анало­гічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через імовірність їх змішування на підставі схожості.

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному мате­ріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зобра­жень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомо­гою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального тво­ру є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо.

Б

База даних (компіляція даних)— сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини котрої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Безпосереднє приймання широкою публікою сигналів із супутника — приймання несучих програм сигналів із супутника без посе­редництва наземної станції, що перетворює передавані сигнали в звичайні радіохвилі, які можуть бути прийняті публікою. Перетворення здійснюється самим супутником прямого мовлення. Брюссельська конвенція про розповсюдження програми сиг­налів, що передаються через супутники, не поширюється на випадки безпосереднього приймання сигналів широкою публікою зкосмосу.

Бібліографічний опис патентного документа— це сукупність біб­ліографічних даних про патентний документ, наведених згідно з правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характерис­тики, ідентифікації та пошуку документа.

В

Види ліцензійних платежів.У світовій практиці застосовуються різні види ліцензійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впливають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються три види платежів:

1) паушальний платіж — це виплата ліцензійної винагороди у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку від використання ліцензії і виплачується одноразово або за декілька разів, наприклад, при на­бутті чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації та після випуску перших зразків продукції;

2) платіж на базі роялті — це виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, що встановлюються у вигляді фіксованих ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного еко­номічного результату від використання ліцензії (база роялті) і ви­плачуються ліцензіатом через певні проміжки часу. Як база роялті можуть бути використані такі показники: ціна продажу продукції, виготовленої за ліцензією; поточні витрати на виробництво про­дукції за ліцензією; прибуток, отриманий внаслідок використання об'єкта ліцензії; обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо;

3) комбіновані платежі.

Види порушень авторського права— це способи недозволеного використання. Найпоширеніші види порушень — плагіат і контра­факція. Плагіат означає подання чужого твору за власний. Контра­факція (піратство) — це порушення авторського права шляхом не­санкціонованого відтворення, показу або опублікування чужого твору будь-яким способом. Піратство означає недозволене виготов­лення примірників механічних записів або друкованих видань твору і таємний їх продаж. Такі порушення прямо не зачіпають результату творчої праці, але володілець авторських прав позбавляється справедливої винагороди.

Види творів— самостійні та несамостійні. У самостійних творах форма оригінальна. Несамостійні твори бувають двох видів: похідні (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсцені­зації, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і ми­стецтва) і збірники (енциклопедії, антології, бази даних та інші складені твори, які за добором і розташуванням матеріалів є резуль­татом творчої праці). Похідні твори охороняються авторським пра­вом незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на яких вони засновані або які вони включають.

Визнання авторських і суміжних прав— один із способів цивіль­но-правового захисту авторських прав, що виникає тоді, коли на­явність в особи авторського або суміжного права викликає сумнів, заперечується або є реальна загроза таких дій. Визнання права як засобу його захисту за своєю суттю може бути реалізовано лише в юрисдикційному порядку, а не шляхом вчинення позивачем пев­них самостійних односторонніх дій. Здебільшого вимога про виз­нання авторського або суміжного права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

Визнання особистих немайнових прав.Особисті немайнові права авторів закріплені в законодавстві багатьох країн, зокрема й Украї­ни. У деяких державах вони одержали визнання через судові рішен­ня. В англосаксонських країнах ці основні права автора охороня­ються відповідно до загальних правових принципів. Наприклад, у США, де особисті немайнові права не визнаються авторсько-пра­вовим законодавством, основні особисті права застережені в цивільному і кримінальному праві, законодавстві про недобросовіс­ну конкуренцію тощо. Нині посилилися тенденції визнання мо­ральних прав авторів, тому що поява таких могутніх засобів відтво­рення і розповсюдження творів, як радіо, кінематограф, телебачен­ня, створила серйозну загрозу цим правам. Особисті немайнові пра­ва авторів поступово одержують міжнародне визнання, хоча спори щодо їх правового обґрунтування продовжуються.

Виключне право— це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використо­вувати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винятком ви­падків, установлених законом.

Виключне право на об'єкт промислової власності— це монополь­не право, що надається власнику об'єкта і полягає в гарантованій можливості використовувати і розпоряджатися об'єктом, якому на­дана правова охорона, на свій розсуд та забороняти третім особам використовувати цей об'єкт без їх дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з чинним законодав­ством порушенням прав власника. Право розпоряджатися об'єктом включає можливість передавати право власності іншій особі повніс­тю або частково, а також видавати дозвіл на використання об'єкта.

Виключні права автора на використання архітектурного, містобудівного і садово-паркового проектіввключають також практичну ре­алізацію проектів. Автор прийнятого архітектурного проекту має право вимагати від замовника надання права на участь у реалізації свого проекту при розробці документації для будівництва і при бу­дівництві споруди, якщо інше не передбачене договором.

Виконавець— актор (театру, кіно), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом ви­конує твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент му­зичних і музично-драматичних творів.

Використання вільне— можливість використання твору, що ви­пливає з обмежень авторського права, безоплатне використання твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з дотриман­ням умов, установлених законодавством, які, в основному, стосу­ються використання й охорони особистих немайнових прав автора. Вільне використання мотивується переважно інформаційними ці­лями або потребами розвитку освіти, науки і культури.

Винагорода— платежі, здійснювані особами, які використовують твори авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепередачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення та інших заінтересованих правоволодільців, у тій мірі, в якій їх права охороняються щодо відповідного використан­ня. Винагорода може складатися з одноразових платежів (так звана «повна компенсація» або«одноразова винагорода») за певні види використання. Авторська винагорода часто визначається у формі відрахувань (роялті) за кожний проданий примірник або кожне ви­користання твору з авансовим платежем або без нього.

Винахід— це вирішення утилітарних завдань у будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності лю­дини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним органом.

Винахідник— фізична особа, творчою працею якої створений винахід.

Виробник відеограми— фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис ви­конання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супро­водом, так і без нього).

Виробник фонограми— фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис ви­конання або будь-яких звуків.

Відеозапис— запис зорової інформації, що передається телерадіолокаційними та іншими сигналами з метою їх зберігання і даль­шого відтворення. Найпоширеніші відеозаписи — магнітний (ство­рюється за допомогою відеомагнітофона на магнітній стрічці або магнітному барабані) і механічний (на відеодиску прорізується спе­ціальна борозенка, форма якої відповідає записуваним електрич­ним сигналам).

Відтворення— виготовлення одного або більше примірників тво­ру, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчиту­вати комп'ютер.

Відчуження прав— надання уповноваженим державним органом дозволу на використання запатентованого об'єкта інтелектуальної власності без згоди власника охоронного документа, але з випла­тою йому відповідної компенсації. Згідно з чинним законодавством України такий дозвіл надається Кабінетом Міністрів України. Доз­віл може бути надано будь-якій юридичній особі, яка має можли­вість використовувати об'єкт, якому надана правова охорона, вихо­дячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки Ук­раїни на умовах невиключної ліцензії. Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв'язуються у судовому порядку.

Власник охоронного документа— особа (фізична або юридична), на ім'я якої виданий охоронний документ, чиїї правонаступник.

Володілець авторських і (або) суміжних прав— автор або виконавець, коли майновими правами наділений автор або виконавець; інша ніж автор або виконавець фізична або юридична особа у разі, коли майновими правами первинно наділена така фізична або юридична особа, якій відступлені майнові права.

Г

Географічне зазначення— це об'єкт промислової власності, що є позначенням, яке ідентифікує товар як такий, що походить з пев­ної країни, регіону або місцевості у цій країні, а вихідні якості, ре­путація або інші характеристики товару значною мірою пов'язують­ся з його географічним походженням. У ряді країн правова охоро­на цьому об'єкту надається на підставі реєстрації, зокрема, в краї­нах, що входять до ЄС, країнах-членах Світової організації торгів­лі та ін. В Україні правова охорона географічному зазначенню на­дається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охо­рону прав на зазначення походження товарів», відповідно до якого географічне зазначення (походження товару) визначається як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, ре­путацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людськими чинниками або поєднанням цих природних умов і людських чинників. В Україні правова охорона надається геогра­фічному зазначенню, щодо якого виконуються такі умови:

— воно є назвою географічного місця, з якого даний товар по­ходить;

— воно вживається як назва даного товару чи як складова час­тина цієї назви;

— у вказаному цією назвою географічному місці наявні харак­терні умови та (або) людські чинники, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

— позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чиінші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та (або) людськи­ми чинниками;

— хоча основна складова позначуваного цією назвою товару ви­робляється та (або) переробляється у межах зазначеного географіч­ного місця.

Гудвіл (ділова репутація)— комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення ак­тивних операцій, включаючи використання кращих управлінських якостей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підпри­ємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового ком­плексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Д

Дата пріоритету об'єкта промислової власності— це дата, що бе­реться до уваги при визначенні першості у набутті права на об'єкт промислової власності. Дата пріоритету може бути встановлена задатою подання заявки на видачу охоронного документа до націо­нального патентного відомства чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо не заявлено конвенційний чи виставочний пріоритет.

Денонсація— це відмова однієї зі сторін міжнародного договору від його виконання, що призводить до припинення дії договору.

Депозитарій— організація-сховище (офіційно визнана колекція).

Депонування— передача на збереження до депозитарію.

Депонування рукопису— передача вузько спеціалізованих робіт, пе­реважно у вигляді машинописного оригіналу, на збереження до бібліотеки та інформаційних центрів, що інформують спеціалістів про їх наявність і видають їх копії для вивчення. Депонування ру­кописів практикується у тих випадках, коли недоцільно його роз­множувати звичайними способами друку, а також для поповнення інформаційних фондів і (або) як свідчення про авторство і про факт та дату написання.

Державна наукова-технічна експертиза— законодавчо врегульо­ваний науково-дослідницький процес, метою якого є перевірка охороноздатності заявлених об'єктів промислової власності, що здійсню­ється закладом експертизи — уповноваженим Установою держав­ним закладом (підприємством, організацією) для розгляду і прове­дення експертизи заявок.

Джерела авторського права— це юридичні акти різних держав­них органів, у яких містяться правові норми, що регулюють відно­сини щодо створення і використання творів літератури, науки і ми­стецтва. Залежно від юридичної сили актів, що містять норми ав­торського права, джерела авторського права поділяються на такі групи: 1) акти державних органів; 2) акти органів місцевого само­управління; 3) міжнародні акти. До актів державних органів нале­жать: конституція країни, що володіє вищою юридичною силою і є базою поточного законодавства, закони, підзаконні акти — укази, розпорядження глави держави; постанови, розпорядження уряду; нормативні акти, накази, постанови, інструкції міністерств та ін­ших органів виконавчої влади. Акти органів місцевого самоуправ­ління — нормативні акти місцевої адміністрації, чинність яких обмежена певною територією. До таких актів належать розпоряджен­ня, рішення. До джерел авторського права належать також міжна­родні акти, норми яких мають перевагу перед внутрішнім націо­нальним законодавством, у зв'язку з чим їх роль щодо регулюван­ня авторських відносин надзвичайно висока.

Добросовісна практика— норма, що визначає допустимість віль­ного використання творів шляхом ілюстрування з освітньою метою. Відповідно до вимог Бернської конвенції добросовісна практика не повинна суперечити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтересам автора.

Докази при розгляді судових справ.Якщо сторона надала достатні докази для обґрунтування її претензій і навела докази для підтвер­дження претензій, що перебувають під контролем протилежної сто­рони, судові органи мають право вимагати, щоб докази були пред­ставлені і протилежною стороною за дотримання у відповідних випадках умов, які гарантують захист конфіденційної інформації. У разі, коли сторона судового розгляду добровільно і не без достат­ніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації або іншим чином не забезпечує її у прийнятний період, або встановлює значні перешкоди у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом щодо за­хисту прав, — органи судової влади мають право застосувати попе­редні та заключні рішення, ствердні або заперечні, на основі нада­ної їм інформації, включаючи скаргу або доказ, представлений сто­роною, яка зазнала негативних наслідків через відмову удоступі до інформації, що підлягає під забезпечення сторонам можливості бу­ти заслуханими з питань доказів або свідчень.

Е

Експертиза заявки— перевірка матеріалів заявки на відповідність вимог, установлених законом.

Експонування творів мистецтва— публічний показ творів, пере­важно оригіналів художніх творів. Показ не означає опублікування у власному розумінні слова і залежить від надання дозволу воло­дільцем авторського права на твір.

Електронна заявка — це заявка, подана до відомства в електронній формі комп'ютерними мережами з використанням інтернет-технології. Подання електронних заявок започатковано у ряді розвине­них країн, але ще потребує вирішення ряду правових організацій­них та технічних проблем. У подальшому подання електронних за­явок має стати найбільш зручною та поширеною формою надхо­дження матеріалів заявки та інших документів від заявника.

Ефірне мовлення— процес передавання абонентам радіо- або те­лепрограм через ефір, що здійснюється методом приймання радіохвиль на відстані за допомогою приймача.

З

Загальні вимоги до цивільних процедур.Особи, авторські чи су­міжні права яких порушені, мають право на їх захист. Такий захист надає широку можливість самостійно визначати, яким чином кра­ще відновити їх права. Суб'єктам авторських і суміжних прав нада­на можливість звертатися за захистом своїх прав до цивільних судів. Судові процедури мають бути чесними і справедливими.

Загальновідомий знак— це товарний знак, що внаслідок викори­стання став добре відомим широкому колу споживачів. Відповідно до статті 6^ої Паризької конвенції про охорону промислової влас­ності, всі країни-учасниці якої зобов'язані надавати на своїй території захист знакам, що за визначенням компетентного (адміністративного чи судового) органу країни реєстрації або країни викорис­тання, набули статусу загальновідомих знаків щодо тотожних або схожих товарів і (або) послуг.

Загальнодоступні відомості— відомості, що містяться у джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися або про зміст яких може дізнатися законним шляхом.

Зазначення походження як об'єкт промислової власності— це позначення, що використовується на товарах, які походять з певної місцевості. Правова охорона зазначення походження полягає в недопущенні використання неправдивих зазначень походження, тобто таких, що застосовуються на товарах, котрі не походять з місцевості, на яку вказує зазначення походження. Застосування неправдивих зазначень походження може бути причиною введення в оману споживачів і кваліфікується як недобросовісна конкуренція.

Закінчення строку охорони.Після закінчення встановленого строку охорони твори стають суспільним надбанням та можуть вільно і безкоштовно використовуватися будь-якою особою. Якщо твір стає суспільним надбанням, авторські права на нього втрачаються без­поворотно.

Захист авторського права і суміжних прав.За захистом свого ав­торського права або суміжних прав правоволодільці звертаються вустановленому порядку до судових та інших органів відповідно до їх компетенції. Правоволодільці мають право вимагати: визнання авторського права або суміжних прав; припинення дій, що порушу­ють авторські та суміжні права або створюють загрозу їх порушен­ню; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду; стягнення доходу, одержаного порушником унаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків; виплати компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збит­ків або стягнення доходу з урахуванням суті правопорушення; вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'я­заних із захистом авторського права і суміжних прав.

Захист інформації— це сукупність організаційно-технічних заходів та правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи автоматизованої системи та осіб, які користуються інформацією, зокрема внаслідок несанкціонованого використання або псування інформації. У зв'язку зі створенням електронних бібліотек інтелектуальної власності у рамках Постійного комітету ВОІВ з інформаційних технологій створено робочу групу з інформаційної безпеки, яка розглядатиме питання безпеки інформації в автоматизованих системах за умови доступу до них че­рез всесвітню інформаційну мережу Інтернет.

Захист права власності- це застосування правових засобів для усунення або запобігання порушенню цього права. Забезпечується нормами різноманітних галузей права — цивільного, трудового, ад­міністративного, патентного. Будь-яке несанкціоноване використання об'єкта, що охороняється, є порушенням прав власника прав на об'єкт промислової власності. На вимогу власника таке пору­шення має бути припинене, а порушник повинен відшкодувати власнику заподіяні збитки, включаючи неодержані доходи. Вимага­ти відновлення порушених прав може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачене ліцензійним договором. Захист порушених прав здійснюється в установленому законодавством ад­міністративному або судовому порядку. У разі встановлення факту порушення порушник може бути притягнутий до дисциплінарної, цивільної, адміністративної або навіть кримінальної відповідаль­ності.

Заявка— це сукупність документів, складених відповідно до ви­мог чинного законодавства, що подаються до Установи на видачу охоронного документа.

Заявник— це фізична або юридична особа, що подає заявку на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності.

Здійснення передачі прав.Передача авторських прав у різних країнах регулюється різними галузями права: цивільного, торго­вельного тощо. Свобода договору породжує всілякі проблеми і від­повідну різноманітність їх вирішення. Фактично в багатьох країнах свобода договору в тій або іншій мірі обмежується певними прави­лами, що встановлюються авторськими товариствами. Як правило, договір про передачу прав укладається в довільній формі за бажан­ням сторін. Він може бути усним, але в ряді країн неодмінно вима­гається письмова форма. За деякими законами необхідна реєстрація договорів. Деякі авторсько-правові закони містять спеціальні положення про права і обов'язки сторін за договорами на різні види використання.

Знак для товарів і послуг (товарний знак)— позначення для відрізнення товарів і послуг, вироблених і наданих одними виробни­ками від однорідних товарів і послуг, вироблених і наданих інши­ми виробниками.

Знак охорони авторського права.Володілець виключних автор­ських прав для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що вміщується на кожному примірнику і складається з трьох елементів:

— латинської літери «С», обведеної колом — ©;

— імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

— року першого опублікування твору.

Знак охорони суміжних прав.Виробник фонограми і виконавець для сповіщення просвої права можуть використовувати знак охорони суміжних прав, що вміщується на кожному примірнику фонограми і (або) її упаковці і складається з трьох елементів:

— латинської літери «Р», обведеної колом;

— імені (найменування) володільця виключних суміжних прав;

— року першого опублікування твору.

І

Інжиніринг— здійснення за контрактом з іноземним замовни­ком ряду робіт і надання послуг, включаючи укладання технічних завдань, проведення передпроектних робіт, проведення наукових досліджень, укладання проектних пропозицій і техніко-економічних обґрунтувань будівництва промислових та інших об'єктів, розробку технічної документації, проектування і конструкторську розробку об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.

Інновація (нововведення)— як процес - вкладення коштів в економіку, що забезпечує модернізацію техніки і технології; як об'єкт - нова техніка, технологія, що є результатом досягнень на­уково-технічного прогресу.

Інтелектуальна власністьу самому широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності людини у виробничій, науковій, літературній, художній та інших сферах. Ці права належать не до матеріального об'єкта, а до відображеної у ньому інформації. Як на власність у вигляді рухомого і нерухомого майна, так і на інтелектуальну власність існують деякі обмеження, наприклад, обмеження строку дії авторського права й охоронних документів (патентів, свідоцтв). Інтелектуальна влас­ність об'єднує промислову власність ітвори, що охороняються ав­торським правом. Поняття інтелектуальної власності вперше введе­но конвенцією у 1967 р., відповідно до якої було засновано ВОІВ, і передбачає, що інтелектуальна власність містить права, які нале­жать до:

- літературних, художніх і наукових творів;

- виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- ітелеві­зійних передач;

- винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових від­криттів;

- промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;

- захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інформація про управління правами— це інформація, у тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторсько­го права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об'єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інфор­мація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до загального відома.

Інформація як товар— інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформацій­ною діяльністю; можуть бути об'єктами товарних відносин, що ре­гулюються чинним законодавством.

К

Кабельне телебачення— система колективних антен, що прийма­ють програми і розподіляють їх шляхом використання комбінова­них кабелів не тільки для одночасної передачі по проводах програм, що передаються іншими станціями, а й для наступної передачі про­грам, переданих раніше, а також для передачі власних програм. Ця система пропонує широкий вибір аудіовізуальних творів і забезпе­чує кращу якість приймання, ніж за трансляції та приймання з ви­користанням бездротових засобів. Для передачі по кабельному те­лебаченню творів, що охороняються авторським правом, необхід­ний дозвіл їх правоволодільців.

Колективний знак— це товарний знак, який слугує для позна­чення товарів (послуг), шо мають єдині якісні характеристики і ви­робляються (надаються) підприємствами, пов'язаними в госпо­дарсько-правовому або організаційно-правовому відношенні.

Комп'ютерна програма— набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, що приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоп­лює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Конвенція— міжнародний договір (угода) з якого-небудь спеці­ального питання (наприклад, з охорони літературних і художніх творів).

Конкуренція недобросовісна— будь-які дії господарюючих суб'єктів, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприєм­ницькій діяльності.

Контрафакція— підробка; порушення авторського права і (або) суміжних прав у результаті відтворення і розповсюдження чужого твору, порушення виключного права патентоволодільця, несанк­ціоноване використання товарних знаків, як правило, виробів, що вже зарекомендували себе тощо. Щодо аудіовізуальних записів, фо­нограм, відеограм або їх дублікатів, то виготовлення контрафактних примірників може також бути порушенням відповідних суміжних прав. Такі копії, зазвичай, підлягають конфіскації.

Корисна модель — результат творчої діяльності людини у галузі технології, що пов'язана з конструктивним використанням прист­рою. Корисні моделі відрізняються від винаходів, головним чином, двома аспектами: по-перше, для корисної моделі не вимагається винахідницький рівень; по-друге, максимальний строк охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони вина­ходів.

Критерії охороноздатності. Необхідною умовою надання правової охорони об'єктам промислової власності є відповідність цих об'єк­тів загальновизначеним критеріям - критеріям охороноздатності. Головними критеріями охороноздатності винаходів, корисних мо­делей, промислових зразків є новизна (оригінальність), промисло­ва придатність, винахідницький рівень. Для сортів рослин, крім критерію новизни, існують критерії відмінності, однорідності та стабільності. Якщо об'єкт, що заявляється, відповідає цим кри­теріям, він визнається охороноздатним. Крім цього, національним законодавством можуть бути передбачені й інші умови надання правової охорони, наприклад, об'єкт не повинен належати до пе­реліку об'єктів, що не охороняються, не повинен суперечити су­спільним інтересам, принципам гуманності й моралі тощо.

Л

Ліцензіар— фізична чи юридична особа, яка є володільцем охо­ронного документа на об'єкт промислової власності, виступає сто­роною в ліцензійному договорі як сторона, що надає іншій стороні (ліцензіату) право на використання охоронюваного об'єкта про­мислової власності. Ліцензіаром може бути також суб'єкт авторсь­кого права і (або) суміжних прав.

Ліцензія- це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору, адміністративного рішення компетентного державного органу чи рішення суду.

М

Майнові права— суб'єктивні права учасників правовідносин, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна й обміну. Майнові права — права власника, особи, яка здійснює право господарського відання майном, а також зобов'язальні права (наприклад, на відшкодування шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права. Майнові права можуть ви­никати з дій та інших юридичних фактів, передбачених цивільним законодавством, а також з дій, які хоч і не передбачені законом, але на підставі загальних засад і змісту цивільного законодавства по­роджують цивільні права і обов'язки. Основним майновим правом авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій ІМС і раціоналізаторських пропозицій є право на вина­городу.

Мито— це платежі, що стягуються за здійснення патентним ві­домством юридично значущих дій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, товарні знаки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин тощо). Як правило, мито сплачується за: подання за­явки на видачу охоронного документа, експертизу заявки, видачу охоронного документа, підтримання чинності охоронного докумен­та, продовження дії охоронного документа, подання клопотань, за­перечень тощо. Розміри та порядок сплати мита визначаються на­ціональними законодавствами або відповідними міжнародними чи регіональними угодами (Договором про патентну кооперацію, Мад­ридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, Європейсь­кою патентною конвенцією тощо).

Мовлення (телебаченняі радіомовлення)— передача на відстань звукової і (або) візуальної інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються пристроями для передачі та приймаються необмеженою кількістю телерадіоприймачів.

Н

Назва місця походження товару.Відповідно до статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності назва місця поход­ження товару є об'єктом промислової власності. Назвою місця по­ходження товару може бути назва географічного місця (назва краї­ни, регіону, місцевості), шо служить для позначення товару, який походить із указаного географічного місця, і особливі властивості якого пов'язані з природними та людськими чинниками, прита­манними цьому географічному місцю. У багатьох країнах правова охорона цьому об'єкту надається на підставі його реєстрації. В Ук­раїні правова охорона назві місця походження товару надається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Відповідно до цього Закону назва місця походження товару визначається як назва географічного місця, яка застосовується як позначення у назві товару, що похо­дить із зазначеного географічного місця та має особливі власти­вості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерними для даного географічного місця людськими чинниками.

Народна творчість— це творіння, часто розроблені невідомими особами, що складаються з характерних елементів традиційної художньої спадщини, які розвиваються і зберігаються етнічною общиною або окремими особами і відображають традиційні творчі погляди такої общини, включаючи народні казки, народну поезію, народні танці і п'єси, художні форми народних обрядів тощо.

Невизначене коло осіб— особи, яким суть об'єкта промислової власності може стати відомою не за їх службовою діяльністю.

Невинне порушення виключних прав— це порушення, за якого порушник не знав і не мав підстав знати, що він порушує виключні права на твір, фонограму тощо. Таке порушення відбувається без його усвідомлення. Тягар доказу невинного порушення покладаєть­ся на відповідача.

Немайнові права— це суб'єктивні права учасників правовідно­син, що не мають економічного змісту, забезпечують деякі нема­теріальні інтереси особи, належать до категорії абсолютних прав. Наприклад, право автора створеного об'єкта інтелектуальної влас­ності на присвоєння цьому об'єкту його імені. Автор за своїм ба­жанням може забороняти згадувати своє ім'я в публікаціях відомо­стей щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Не­майнові права зберігаються за автором у разі відступлення виключ­них прав на використання об'єкта. Відповідно до законодавства України винахіднику, автору промислового зразка, компонування ІМС належить право авторства, що є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Нематеріальні активи— це об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Непрямий захист- це законодавчо встановлена у деяких країнах норма, згідно з якою дія патенту, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом.

Новизна— критерій охороноздатності: визначається за сукупністю знань, так званим «рівнем техніки». Вирішення завдання визнають новим, якщо воно не є складовою частиною рівня техніки.

Ноу-хау— повністю або частково конфіденційні знання, що містять відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, котра їх одержала.

О

Об'єкти суміжних прав— це виконання, фонограми, відеограми та програми організацій мовлення.

Об'єкти, що не охороняються авторським правом.Не є об'єктами авторського права: офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо); витвори народної творчості; повідомлення про новини дня або повідомлення про по­точні події, що мають характер звичайної інформації; результати, одержані за допомогою технічних засобів, призначених для вироб­ництва певного твору, без здійснення творчої діяльності, безпосе­редньо спрямованої на створення індивідуального твору.

Об'єкти, що охороняються авторським правом.Національні зако­ни і міжнародні конвенції охороняють твори літератури, науки і мистецтва. Під охороною наукових творів розуміється захист їх «лі­тературної» або «художньої» форми, а не власне наукових ідей. Ко­ло зазначених творів дуже широке і національні закони визначають їх у надто широкій формі. Такі загальні визначення нерідко супро­воджуються примірними переліками творів.

Обсяг прав, що передаються.У разі повного переходу (відчужен­ня) прав правонаступник може придбати всі майнові права автора на йо­го твір або твори і має право використовувати їх так, нібито сам він був їх автором. Такі договори, як правило, порушують інтереси творця твору, якщо вони стосуються всіх його наступних робіт або перед­бачають передачу всіх його прав. Тому більшість законів обмежу­ють передачу прав на майбутні твори. Якщо справа стосується ча­сткової передачі прав, правонаступник відповідно до договору зви­чайно одержує одну або кілька конкретних правомочностей, обумовлених договором.

Обсяг правової охорони.Згідно з чинним законодавством Ук­раїни обсяг правової охорони визначається:

- для винаходу (корисної моделі) — формулою винаходу (корис­ної моделі);

- для промислового зразка — сукупністю ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (його макеті, малюнку);

- для сорту рослин — описом сорту;

- для топографії ІМС — зображенням топографії ІМС на ма­теріальному носії.

Оприлюднення (розкриття публіці) твору— здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублі­кування, публічного виконання, публічного показу, публічної де­монстрації, публічного сповіщення тощо.

Опублікування твору, фонограми, відеограми— випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміж­них прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, зда­вання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, на­дання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування руко­пису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з від­критим доступом та можливістю одержання у ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.

Організація ефірного мовлення— телерадіоорганізація, що здійс­нює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших ор­ганізацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а та­кож лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частот­ному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення— телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і про­грам мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою то­го чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи ін.).

Організація мовлення— організація ефірного чи кабельного мов­лення.

Основні майнові права.Автор володіє виключним правом дозво­лити певні дії щодо творів, які охороняються та поділяються на дві основні категорії: право на відтворення і право на опублікування.

Особисті немайнові права виконавців.Незалежно від майнових прав виконавця і навіть у разі їх передачі виконавець щодо своїх незаписаних усних виконань і виконань, записаних на фонограми чи відеограми, має право вимагати бути визнаним як виконавець своїх виконань, крім тих випадків, коли ненадання такого права диктується способом використання виконання і заперечення проти будь-якого перекручення, спотворення або іншої зміни своїх вико­нань, що можуть завдати шкоди його репутації.

Особисті права— права, надані для охорони інтересів, що стосуються до особистості. Ці права опосередковано мають відношення до вимог ав­торів або виконавців щодо використання їх творів чи виконань.

Офіційні акти законодавчого, адміністративного або юридичного ха­рактеру— це законодавчі акти, судові постанови та інші рішення ор­ганів влади; норми і стандарти, що стосуються промислових виробів і різних служб; постанови адміністративних органів і їх офіційні пе­реклади; офіційні акти авторським правом не охороняються.

Охорона баз даних (компіляцій даних).База даних (компіляція даних) або іншої інформації, яка завдяки відбору або упорядкуван­ню її змісту є результатом інтелектуальної творчої діяльності, охо­роняється авторським правом. Охорона не поширюється власне на дані або інформацію і не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або інформацію.

Охорона комп'ютерних програм.Комп'ютерні програми у вихід­ному чи об'єктному коді охороняються подібно до охорони, що надається літературним творам за Бернською конвенцією (1971р.).

Охорона назви твору.У тому разі, якщо назва твору має оригі­нальний характер, вона охороняється авторським правом. Навіть якщо твір більше не охороняється, ніхто не може використати на­зву для позначення іншого твору того самого виду, якщо таке ви­користання може ввести в оману.

Охорона перекладів.Переклад базується на оригінальному творі. Його мета — якомога точніше передати текст оригіналу іноземною мовою. Для виконання цього завдання вимагаються спеціальні навички, знання не тільки двох використовуваних мов, а й самого предмета перекладу. Авторські права перекладача не зачіпають прав автора оригіналу. Для використання перекладу необхідно одержати згоду обох авторів — оригінального твору і перекладу.

Охоронний документ— документ, що забезпечує правову охоро­ну об'єктів інтелектуальної власності.

Оцінка об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ)— це процес ви­значення вартості ОІВ у грошовому вираженні. Вартість ОІВ у ме­жах діючого підприємства — величина, що відображає сукупну ко­рисність ОІВ і є внеском до результатів функціонування підприєм­ства як єдиного комплексу при виробництві товарів і наданні по­слуг.

П

Патент— це охоронний юридично-технічний документ, що ви­дається уповноваженим компетентним державним органом (Дер­жавним департаментом інтелектуальної власності) і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об'єкт про­мислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки закріплює за влас­ником патенту визначені законом права. Водночас це технічний до­кумент, оскільки він дає технічний опис об'єкта. Патент засвідчує від імені держави:

- що заявлена пропозиція є охороноспроможним об'єктом;

- встановлення права авторства на об'єкт;

- визнання права власності на об'єкт;

- визнання пріоритету на об'єкт.

Патентна грамота— офіційний бланк для оформлення патенту. Патентна грамота видається в одному примірнику незалежно від кількості власників патенту.

Патентна документація— сукупність патентних документів.

Патентна інформація— будь-яка інформація, що міститься в па­тентних документах.

Патентна чистота — юридична властивість об'єкта техніки, що полягає в можливості його використання у даній країні без пору­шення діючих на її території охоронних документів виключного права.

Патентний повірений— це представник у справах інтелектуаль­ної власності, який надає фізичним та юридичним особам допомо­гу: послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє їх інтереси перед Установою, а також судо­вими органами, кредитними установами, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний фонд— упорядковане зібрання патентних документів і довідково-пошуковий апарат до нього, а також нормативно-мето­дичні та інші матеріали з питань охорони промислової власності.

Патентовласник— фізична або юридична особа, якій належить патент на об'єкт промислової власності.

Патентоздатність (охороноздатність)— відповідність об'єкта про­мислової власності критеріям, наявність яких відповідно до чинно­го законодавства необхідна для надання заявленому об'єкту право­вої охорони.

Патентування— це комплекс заходів, спрямованих на одержан­ня правової охорони на такі об'єкти промислової власності: вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин.

Передача (відступлення) авторського права.Майнові права авто­ра можуть бути відступлені повністю або частково і можуть бути пе­редані для використання за авторським договором.

Передача права власності та авторських прав.Необхідно розріз­няти дії щодо передачі власності та дії щодо передачі авторських прав. Коли автор дарує іншій особі або організації примірник своєї книги, то він передає тільки право власності на цей примірник, але не авторські права.

Передача права на використання.Право на використання твору може бути передане тільки за згодою автора. Автор не може без до­статніх підстав відмовити у наданні такої згоди.

Піратство— відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким способом для публічного розповсюдження, а також ре­трансляція радіотелепередач без відповідного дозволу.

Плагіат— недозволене запозичення, відтворення чужого літера­турного, художнього або наукового твору (чи його частини) під своїм іменем або псевдонімом, не сумісне як з творчою діяльністю, так і з нормами моралі та закону, що охороняє авторське право. Плагіат переслідується законом.

Позивач— особа, яка подає позов; сторона, яка скаржиться або подає позов у цивільному судочинстві.

Позов— подана в судовому або арбітражному порядку вимога, що випливає з належного позивачеві права відповідно до договору або інших передбачених законом підстав.

Поняття авторського права.Авторське право в об'єктивному ро­зумінні становить сукупність правових норм, що регулюють відно­сини щодо створення і використання творів літератури, науки і ми­стецтва. Авторське право в суб'єктивному розумінні — це ті осо­бисті немайнові та майнові права, що належать особам, які є авторами творів твори літератури, науки і мистецтва.

Посягання на твір— усі форми обходження з твором або його використання, що завдає шкоди художній цінності твору або репу­тації його автора. Подібні дії є порушенням особистих немайнових прав.

Походження товарів— приналежність товарів до певного місця, зякого вони походять, тобто місця їх виготовлення, видобування або перероблення. Походження товарів може бути географічним і негеографічним. Зокрема, географічне походження — це країна, регіон або певна місцевість, а негеографічне походження товару — це пряме відношення (приналежність) товару до певного виробни­ка (підприємства), що його виробляє, видобуває або переробляє.

Права автора.Відповідно до авторсько-правового законодавства всі наявні компоненти авторського права на твір, що стосуються різних способів або аспектів використання твору. Вони визначають дії, від яких правоволоділець повинен бути захищений. Маючи ці права, він може використовувати твір сам або давати на те дозвіл іншим особам. Крім власне майнових і особистих немайнових прав, існують також права, що належать до обох цих категорій, наприклад, права на переробку і переклад, що відображають мо­ральні інтереси, пов'язані з цілісністю оригінального твору, і май­нові інтереси, що стосуються використання твору у видозмінених формах.

Право післякористування— це право на вільне використання у межах визначеної території винаходу, якщо його застосування по­чалося або були зроблені необхідні приготування для його викори­стання в період тимчасового припинення дії патенту на цей об'єкт. Якщо відповідний річний збір за підтримку чинності патенту не сплачено у строк чи в межах пільгового строку, патент втрачає чин­ність з моменту закінчення пільгового строку. Але у разі, коли не­своєчасна сплата збору була неминучою, тобто мала місце з неза­лежних від патентовласника причин, патент може бути визнаний чинним. Патент, дію якого збережено внаслідок сплати збору після закінчення пільгового строку, не обмежує права осіб чи їх правона­ступників, які виготовляли, продавали або використовували у своїй підприємницькій діяльності об'єкт, що охороняється патентом, після закінчення пільгового періоду, але до фактичної сплати збо­ру. Право післякористування одержують також особи, які в цей пе­ріод зробили суттєві виробничі приготування чи капіталовкладен­ня, пов'язані з промисловим освоєнням об'єкта, що охороняється.

Право попереднього користування.Згідно з чинним законодавст­вом України право попереднього користування - це право будь-якої фізичної або юридичної особи, яка до дати подання заявки до патентного відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріо­ритету, в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала чи зробила необхідні приготування для застосування заявленого винаходу, корисної моделі, промислового зразка на безоплатне продовження такого використання або на використання, передба­чене зазначеною підготовкою. Право попереднього користування може бути передано будь-якій особі разом з підприємством чи діло­вою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, де було використано заявлений об'єкт чи відносно якого було зроблено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Промислова власність— це вид інтелектуальної власності, що охоплює права на такі об'єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуго­вування, фірмові найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення не­добросовісної конкуренції.

Правонаступництво— це перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої.

Пріоритет— першість у часі при здійсненні будь-якої діяльності.

Програма— сукупність живого виконання і (або) запису, що складаються із зображень і (або) звуків, втілених у сигнали, і ви­промінюються з метою наступного розповсюдження.

Програмне забезпечення— детальний опис комп'ютерної програ­ми, яка визначає набір інструкцій, відповідних даній програмі, та всі види допоміжних матеріалів, призначених для забезпечення ро­зуміння або застосування комп'ютерної програми. Вихідна інфор­мація з програмного забезпечення розглядається як твір, що охоро­няється авторським правом.

Продюсер— особа, яка організовує і (або) фінансує театральні постановки, постановки кінематографічних творів, передачу твору по радіо або виробництво фонограм, відеограм. Як правило, про­дюсер несе відповідальність за дотримання авторського права і суміжних прав на твори та інші об'єкти, використовувані для по­становки.

Промисловий зразок.Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок визначається як результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Прототип— це найближчий за суттєвими ознаками до об'єкта винаходу аналог, відомий з існуючого рівня техніки. При виборі прототипу з кількох аналогів беруть до уваги кількість суттєвих оз­нак, що збігаються або близькі до ознак об'єкта винаходу, та технічний результат при використанні обох об'єктів. Ознаки прототипу використовуються при складанні формули винаходу, де вони визначаються спільними з ознаками винаходу родовими поняттями.

Р

Раціоналізаторська пропозиція— пропозиція, що є новою і ко­рисною для підприємства, організації, установи, міністерства, ві­домства, до якої вона подана, і передбачає зміну або вдосконален­ня: конструкції виробу; технології виробництва; складу матеріалу.

Репрографічне відтворення (репродукування)— факсимільне від­творення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи змен­шеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або йо­го примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оп­тичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Роялті— періодичний платіж; виплата ліцензійної винагороди протягом чинності ліцензійного договору, починаючи від моменту випуску готової продукції: або у вигляді відрахувань від вартості творів за ліцензією продукції, або у формі відсотка від суми обігу щодо продажів чи від суми прибутку, або у вигляді зборів від оди­ниці виготовлюваної за ліцензією продукції; особливий різновид авторської винагороди, що становить частку автора в доходах, одер­жаних від використання його твору.

Рукопис— оригінальний примірник письмового твору в тому ви­гляді, в якому його зафіксував автор. У більш широкому розумінні рукопис іноді розглядається як категорія, протилежна опублікова­ним примірникам письмового твору, що містить усі неопубліковані примірники оригіналу.

С

Свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг— охоронний документ, що засвідчує право його володільця на використання знака для товарів і послуг і розпорядження ним, а також заборону його використання іншими способами.

Службовий винахід — винахід, створений у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця винахідника.

Сорт рослин— це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид пер­шого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботаніч­них таксонів, що, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

— може бути визначена ступенем прояву

Поиск по сайту: