Вимирання груп та біологічний регрес

Поняття біологічного прогресу.

Слід розрізняти поняття морфофізіологічного і біологічного прогресу. Біологічний прогрес характеризується розквітом виду і групи в цілому. Критерії біологічного прогресу:

1) зростання загальної кількості особин;

2) розширення площі проживання;

3) диференціація такоснів на нові форми з послідуючою їх еволюцією.

Біологічний прогрес здійснюється як на основі морфофізіологічних удосконалень (ароморфозів), так і завдяки спрощенню морфофізіологічної організації (дегенерація).

У стані біологічного прогресу в наш час знаходяться класи птахи, ссавці, відділ покритонасінні.

Вимирання груп та біологічний регрес.

Біологічний регрес – явище протилежне біологічному прогресу. Він характеризується:

1) зниженням чисельності;

2) звуженням ареалу і руйнуванням його цілісності;

3) зниженням внутрішньовидової різноманітності.

Загальна причина біологічного регресу – відставання в темпах еволюції групи організмів від швидкості змін зовнішнього середовища та пов’язаних з ним видів. Зростаюча елімінація особин може привести вид до вимирання.

Біологічний регрес є свідченням згасання виду. В наш час у стані біологічного регресу знаходяться родина гінкгових, ряд хохуль.

Ймовірність того, що група стане на шлях біологічного регресу визначається рівнем її адаптивної спеціалізації, надмірним розвитком одних органів і відставанням інших.

До біологічного регресу можуть приводити явища теломорфозу і гіперморфозу (терміни ввів І.І. Шмальгаузен).

Теломорфоз – це спеціалізація організмів, пов’язана з переходом у відносно вузькі умови існування. У цьому випадку відбувається значний розвиток органів, безпосередньо пов’язаних з вузькими умовами життя і часткова, або повна редукція інших органів і ознак. Наприклад, серед рептилій – всі змії, серед ссавців – мурахоїд, лінивець, кріт. Дуже вузькоспеціалізовані види можуть існувати тривалий час тільки якщо не змінюються умови їх існування.

Гіперморфоз – це надмірний розвиток органів, обумовлений змінами зовнішнього середовища, або порушенням нормального співвідношення між частинами організму. Наприклад, динозаври, великорогий торфяний олень титанотерія. Надмірний розвиток органів виявляється недоцільним і в результаті може привести до вимирання.

Гіперморфоз і теломорфоз є прикладами інадаптивної еволюції. При цьому набуті видом вузькоспеціалізовані адаптації, ефективні в даному середовищі, приводять до звуження екологічної пластичності організації та різко збільшують ймовірність вимирання виду при зміні умов середовища.

Біологічний регрес приводить до вимирання.

Вимирання – це зникненя окремих видів або цілих флор і фаун на певній території чи акваторії.

Вимерла – це та група, від якої в процесі еволюції не залишилося прямих нащадків. До вимирання веде розходження між темпами еволюції групи і темпами зміни середовища. Швидше вимирають спеціалізовані форми.

Дані палеонтології свідчать, що нині існуючі види складають лише дуже малу частину від загальної кількості видів, що існували на Землі. Всього, ймовірно, існувало 5–6 млрд. видів, тоді як нині мешкає 2–3 мільона видів. Таким чином, вимирання – закономірне еволюційне явище.

Упродовж геологічної історії Землі відомо 5 глобальних вимирань:

1) ордовицьке - на межі кембрія і ордовика (500 млн. років тому) вимерло більше 50% родин тварин.

2) девонське - відбулось у пізньому девонському періоді палеозойської ери, приблизно 360 млн років тому. внаслідок цього вимирання зникло близько 30% усіх відомих родин девонської фауни;

3) пермське - на межі пермі і тріасу (225 млн. років тому) вимерла більшість плауноподібних, хвощеподібних, плечоногих. Повністю вимерли лепідодендрони, каламіти, насіннєві папороті, трилобіти, гігантські водяні скорпіони. Тоді ж загинуло 75% родин амфібій і більше 80% родин рептилій.

4) тріасове - відбулось у пізньому тріасовому періоді мезозойської ери, приблизно 220 млн років тому. Зникло понад 35 родин тріасової флори і фауни.

5) крейдове - відбулось у пізньому крейдовому періоду мезозойської ери, 65 мільйонів років тому. Внаслідок цього вимирання зникли 17% родин живих організмів.

Вимирання як еволюційний процес – не обов’язковий момент в розвитку групи, про що свідчать філогенетичні релікти (брахіоподи, наутілус, латимерія та ін.).

Поиск по сайту: