Нормальна мікрофлора організму людини

Лекція№ 7-8

Тема: Коротко про мікрофлору організму людини.

План

1.Нормальна мікрофлора організму людини.

2.Патогенні мікроорганізми, інфекція.

3.Види і механізм імунітету.

4.Найбільш поширені інфекційні захворювання людини..

Виклад

Нормальна мікрофлора організму людини.

У процесі еволюції кожна група організмів повинна була пристосовуватися не тільки до неживої природи, а й до інших організмів довкілля. В умовах біологічної конкуренції значна частина мікроорганізмів пристосовується до існування в тісній

Тривалій асоціації з різними макроорганізмами.

Мікрофлора людськогоорганізму якраз і є результатом взаємного пристосування макро- і мікроорганізму в процесі еволюції.

Переважна більшість постійної нормальної мікрофлори тіла людини, яка складає близько 500 видів, адаптувалася до життя в певних його ділянках. Разом з цим на людське тіло потрапляє також багато випадкових мікроорганізмів, які не входять до складу його нормальної мікрофлори. Остання характеризується сталістю, нагадуючи щось подібне до ектосимбіозу мікробів з організмом людини.

Встановлено, що не тільки відкриті порожнини, а й тканини тіла людини заселені паразитуючими (провірусна, або вегетативна, форма зберігання) вірусами, які виділяються назовні.

Бактерії нормальної мікрофлори не спричиняють захворювань, якщо вони випадково не потрапляють у захищені ділянки людського тіла або якщо не настають різкі фізіологічні зміни в організмі. Кожна частина тіла людини забезпечує особливу екологічну нішу, для якої характерна певна мікрофлора. Перебуваючи в стані еубіозу — динамічній рівновазі з макроорганізмом, нормальна мікрофлора тіла людини має важливе значення, оскільки є антагоністом гнильної мікрофлори.

Мікрофлора шкіри.Поверхню шкіри тіла людини найчастіше заселяють мікрококи, сарцини, коринебактерії, не гемолітичні стрептококи, мікобактерії, плісневі і дріжджові гриби, дифтероїди, деякі стафілококи тощо. За даними Ф. Ремленже, на шкірі однієї людини міститься близько одного мільярда мікробних клітин. Живляться вони виділеннями жирових і сальних залоз, відмерлими клітинами і продуктами розпаду. Ці мікроорганізми настільки міцно закріплюються в потових, сальних залозах і волосових фолікулах, що навіть старанне миття і тертя щіткою не може повністю видалити їх.

Коли людина працює з ґрунтом, то на її одежу і поверхню шкіри можуть потрапляти спори різних мікробів: клостридії правця, газової анаеробної інфекції, ботулізму тощо. Найчастіше інфікуються відкриті частини тіла, зокрема руки. На їхній поверхні виявляють кишкові палички, стафілококи, стрептококи, різні види грибів (плісневі, дріжджові, незавершені тощо).

Порушення санітарно-гігієнічного режиму, нормальних умов праці і побуту часто є причиною гноячкових, грибкових та інших уражень шкірних покривів людського тіла.

Мікроби порожнини рота і горлапредставлені різноманітними мікроорганізмами, оскільки тут для них створюються досить сприятливі умови: оптимальна температура, достатня кількість поживних речовин (слина містить білки, вуглеводи, ліпіди тощо), слабко лужна реакція.

За нормального стану горло населяють мікрококи, пневмококи і Streptococcus salivarius, які належать до грам позитивних коків. Із грам негативних коків тут найчастіше трапляються аеробні представники роду Neisseria і анаеробні коки із роду Veillonella. У ротовій порожнині і горлі міститься також велика кількість паличкоподібних грам позитивних і грам негативних бактерій. До перших належать насамперед лактобацили і коренебактерії, а до других — представники родів Bacteroides і Spirillum. Treponema dentinum, Candida albicans, Actinomyces israelii також є характерними представниками мікрофлори ротової порожнини. Ці мікроорганізми, як правило, нешкідливі. Однак при пошкодженні слизових оболонок багато з них можуть проникати в тканини тіла і спричиняти те чи інше захворювання.

Мікрофлора травного каналу.Умови в шлунку і тонкій кишці є несприятливими для розвитку мікроорганізмів. При нормальному функціонуванні шлунка завдяки бактерицидній дії шлункового соку в ньому майже немає мікробів. Однак при порушенні функціонування шлунка кислотність шлункового соку змінюється; а з рота в шлунок можуть потрапляти разом з їжею і розмножуватись молочнокислі бактерії, сарцини, сінна паличка, дріжджі, а в окремих випадках — дизентерійні, черевнотифозні, паратифозні та інші патогенні мікроорганізми.

У дванадцятипалій кишці зрідка трапляються мікроби. Тільки в окремих випадках тут можна виявити Streptococcus faecalis, гриби та деякі інші мікроорганізми. Зовсім немає або дуже мало мікробів у тонкій кишці. В товстій кишці найбільша кількість різних видів мікробів, їхня кількість у фекальних масах людини перевищує 10 клітин на 1 г. Протягом доби доросла людина виділяє разом з екскрементами близько 17 трильйонів мікроорганізмів.

Природа мікрофлори кишечника людини зазнає істотних змін залежно від характеру їжі і особливо — віку людини. Травний канал у новонароджених стерильний, через деякий час (протягом доби) він заселяється випадковою мікрофлорою з середовища, яке його оточує (головним чином при годуванні молоком матері). І надалі в кишках немовлят встановлюється специфічна мікрофлора, в якій переважає Bifidobacterium. З припиненням годування дітей молоком ця бактерія зникає, а мікрофлора кишок повністю змінюється.

У кишках дорослих людей виявлено понад 250 видів мікроорганізмів. Переважають Bacteroides, Escherichia coli і Streptococcus faecalis. Лактобацили і ентерококи, стрептококи, стафілококи, клостридії та інші бактерії становлять меншу частину мікрофлори кишечника. Із грибів у кишках виявлено представників двох родів: Candida і Torulopsis, а з найпростіших — Balantidium, Entamoeba і Trichomonas. Багато ентеровірусів.

Цікаво, що така бактерія, як Clostridium perfringens, що постійно живе в кишках людини, має здатність виробляти травні ферменти, а Escherichia coli — необхідні організму людини вітаміни: тіамін, рибофлавін, ціанкобаламін, філохінони. Мікроби-антагоністи (ацидофільна і болгарська палички, актиноміцети тощо) дуже корисні: вони запобігають розвитку патогенних бактерій.

До значних змін мікрофлори кишок (дисбактеріозів) може призвести використання антибіотиків і сульфамідів без нагляду лікаря. Тоді призначають антибіотики: біфідумбактерин, колібактерин, лактобактерин та інші препарати живих культур нормальної мікрофлори.

Мікроби дихальних шляхів. Людина вдихає разом з повітрям величезну кількість частинок пилу і адсорбованих на них мікробів, більшість з яких затримується в порожнині носа. Лише незначна частина мікроорганізмів проникає в бронхи.

Своєрідні захисні механізми охороняють трахею і бронхи від живих бактерій. Насамперед, більшість бактерій прилипають до слизової оболонки носоглотки і не можуть вільно пересуватися до легенів. Крім того, самі легені є місцем дуже активного фагоцитозу — механізму, за допомогою якого чужорідні частинки захоплюються і руйнуються особливими амебоподібними клітинами.

При ослабленні організму внаслідок охолодження, виснаження, травм, нестачі вітамінів представники постійної мікрофлори дихальних шляхів (стафілококи, дифтероїди, мікрококи, Haemophilus influenzae та ін.) набувають здатності спричиняти різні захворювання: гострі катари дихальних шляхів, ангіни, пневмонії, бронхіти тощо.

На слизових оболонках очейможна виявити стафілококи, коринебактерії (Corynebacterium xerosis), мікоплазми тощо. Однак тут не дуже багато мікробів, оскільки в сльозній рідині очей є бактерицидна речовина лізоцим. При ослабленні організму, порушенні зору, гіповітамінозах представники нормальної мікрофлори слизових оболонок очей можуть стати відносно патогенними і зумовити різні захворювання: кон'юнктивіти, блефарити та інші нагнійні процеси.

Значну увагу привертає розвиток галузі експериментальної біології, що займається вирощуванням тварин, в організмі яких немає мікроорганізмів, — так званої гнотобіології. У спеціальних камерах шляхом вигодовування стерильним кормом вирощують без-мікробних курчат, морських свинок, поросят та інших гнотобіонтів.

Гнотобіологія дає змогу точніше з'ясувати роль нормальної мікрофлори в процесах синтезу вітамінів, амінокислот та інших фізіологічне активних речовин, виявлення вродженого і набутого імунітету, взаємодії бактерій і вірусів. Важливе значення також має гнотобіологія при вивченні умов життя людини і тварин під час космічних польотів.

Поиск по сайту: