Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Виживання людини і людства - нагальна проблема сучасності



Нобелівський лауреат француз Альбер Камю відомий як автор, котрий писав про абсурдність і жахливість людського буття, про те, що ми подібні до невільників на галері, яка пропахла оселедцями, де багато наглядачів, і, можливо, ми гребемо не в той бік... І все ж не варто кидати весла, впадати у відчай, слухати лише тих, хто галасує про кінець світу. Це означає, що ми, люди, перебуваємо у безперервному процесі виживання. При цьому під виживанням розуміють і усвідомлюють явище творення людиною (суспільством певного типу) найбільш оптимальних умов для свого існування. Безумовно, ми живемо в трагічну епоху, але не треба ототожнювати трагічне з безнадійним. Сьогодні необхідно говорити й про певні надії, передумови подолання глобальних кризових явищ, блокування і відведення вселенської загрози від людства.

По-перше, це розгортання інформаційної (комп'ютерної) революції як технічної основи можливого виходу із ситуації "виживання", подолання перешкод на шляху об'єднання людства, тобто створення нової цивілізації. Якою вона буде? Ми бачимо зараз лише її загальні контури як більш гуманного й благополучного суспільства. Саме вона створить об'єктивну предметну основу для подолання глобальних, у тому числі екологічних, загроз для людства на засадах науки.

По-друге, формування змішаної ринкової й соціально орієнтованої економіки як домінуючого типу світового господарства. Саме ця форма економічних відносин сприятиме гармонізації зв'язків між економічною ефективністю та соціальною справедливістю. Вона дасть можливість зміцнити світові господарські зв'язки, вирішити глобальні проблеми.

По-третє, мова йде про становлення принципу ненасильства і демократизму у внутрішній і зовнішній політиці держав, у групових і міжособистісних стосунках людей. Тобто це потреба переходу від культу сили до діалогу, компромісів, консенсусу.

По-четверте, необхідність об'єднавчих процесів у духовному житті — як у релігійному, так і у світському, пошуки шляхів ідейного зближення, взаєморозуміння між країнами і народами. Адже те, що сьогодні роз'єднує людей, має відійти на другий план, має поступитися тому, що нас об'єднує, бо жити нам треба в єдиному світі, бути пасажирами на одному космічному кораблі — планеті Земля. Не випадково 1995 р. ООН проголосила роком толерантності.

По-п'яте, це й інтегративні процеси, які вже охопили всю планету: розширюються міжнародні економічні та культурні контакти; прискорюється інтенсивний обмін цінностями; відкидається ідея про повну замкненість і самодостатність народів і їхніх способів життя. Отже, мова йде про широкі потоки взаємопроникнення не лише матеріальних, а й духовних культур, їхні діалоги й поліалоги. Самобутнє, національне і загальнолюдське мають гармонійно поєднуватися; прагнення до єдності, попри сьогоденні труднощі, має переважати.

Насамкінець, по-шосте, вже можна бачити "прориви" у сфері інтелектуальних пошуків, ми є напередодні інтелектуальної революції, перед обличчям нового Всесвіту, нової Природи і відповідно нової Людини, про яку мріяли мислителі минулого.

Усе це зумовлює необхідність зміни традиційних способів і типів мислення, формування свідомості, що ґрунтується на поєднанні загальнолюдських та національних цінностей. Найсуттєвішими рисами цієї свідомості мають стати:

• пріоритетність загальнолюдських цінностей над регіональними, вузьконаціональними, класовими тощо;

• у свою чергу, така свідомість спричинить суттєві зміни в суспільстві, а також в індивідуальній свідомості людей, стане засадами формування особистості як громадянина окремої країни, так і громадянина світу;

• пріоритетність загальноцивілізаційної відповідальності. Інакше бути не може — щоб порятувати світ, відповідальність із факту свідомості має увійти в загальнолюдську практику;

• урешті-решт, планетарна свідомість має стати свідомістю науковою, тому що вирішити глобальні проблеми за допомогою "здорового глузду", буденної свідомості неможливо. Складний комплекс названих проблем може бути вирішений лише на засадах використання всього комплексу наукових знань: природничих, гуманітарних та філософських.

Сучасна людина шукає духовної підтримки, яку нічим і ніким не замінити, виваженого оптимізму — майбутнє людства має альтернативи, сьогоднішня криза цивілізації може змінитись, як уже не раз бувало в історії, новим розвитком, новим злетом прогресу. Стаючи на таку оптимістичну позицію, філософія виконує свою гуманістичну функцію.

Отже, необхідно постійно пам'ятати про альтернативне "або—або": або людство перейде на новий етап взаємодії з природою, або воно загине. У наші дні не можна закривати очі на можливості майбутнього, не можна, подібно до страуса, заривати голову в пісок, бо "завтра завжди пізно". Тобто не можна жити, склавши руки, за принципом славнозвісного Швейка: "Що буде, те буде, як-небудь буде; ніколи не було, щоб чогось не було".

Але це стратегія переходу до нової цивілізації, керуючись якою можна подолати глобальні проблеми сучасності й зняти питання про виживання людства. Тобто це тенденція майбуття. Водночас зрозуміло, що екологічну та інші глобальні проблеми потрібно вирішувати негайно, вже сьогодні. Тому мають бути, так би мовити, "тактичні" ідеї збереження природи й виживання людства, до яких, вважаємо, можна віднести такі.

• Необхідність скорочення своїх потреб, відмови від "псевдопотреб" (озброєння, наркотики, надмірне споживання) і переходу до помірного раціонального харчування та практичного гігієнічного одягу. Відмовитись від хімізації сільського господарства, побуту тощо.

• Необхідна деурбанізація — великі міста мають бути витіснені компактними селищами, в яких люди могли б жити в будинках із доброю теплоізоляцією (економія енергії), вирощувати для себе екологічно чисті продукти. Збільшити частку "чистої енергетики" шляхом застосування геліоустановок, вітряків, невеликих ГЕС, тобто таку, яку можна отримати без забруднення довкілля.

• Заміна транспорту на екологічно чистий.

• Створення безвідходного виробництва із замкнутим циклом, щоб усі відходи перероблялися і повторно використовувалися.

• Формування своєрідного культу природи, гармонії між людиною і природою, що стане можливим лише за умови, якщо основна частка населення буде зайнята не економічним зростанням, а природоохоронною, оздоровчою, педагогічною та іншими видами діяльності.

Багато з цих тез уже стали програмними в русі "зелених", який набув поширення в усіх розвинутих країнах шляхом об'єднання громадськості в рухи організації та партії.

Отже, стратегічні й тактичні шляхи виживання людства існують, розум людський відкриває їх, хоча вони звивисті й тернисті. А тому нашому поколінню потрібно докласти максимум зусиль, щоб порятувати природу й себе, щоб потім наші діти й онуки могли прийти в радісний і щасливий світ. Тому віримо у майбутнє, сподіваймося на краще, щасливе майбутнє і любімо природу й людей!

Що прочитати?

Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? — К., 1997.

Балиндин P.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация. — М., 1988.

Білявський Г.О. Основи екологічних знань. — К., 1995.

Булатов М.О., Малеев К.С., Загороднюк В.Л., Солонько Л.А. Філософія ноосфери: Філософський зміст і сучасний смисл феномена ноосфери. — К., 1995.

Вернадский В.Л. Биосфера и ноосфера. — M., 1989.

Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности.— M., 1990.

Киселев Н.Н. В гармонии с природой. — К., 1986.

Крисаченко B.C. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. — К., 1998.

Новиков Ю.В. Природа и человек. — M., 1991.

Печчеи А. Человеческие качества. — М., 1980.

Хилько М. Екологічна політика. — К., 1999.

Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М., 1992.

Запитання для самоконтролю

1. Якими є місце й роль природи в міфологічному, релігійному, філософському світогляді, у науковій картині світу?

2. Чи збігаються за своїм змістом поняття "природа" і "географічне середовище"?

3. Згадайте визначення понять "природа", "біосфера", "ноосфера". Чи можна поставити знак рівності між поняттями "біосфера" і "жива природа"?

4. Як пов'язані поняття "природа" і "суспільство"?

3. Визначте найважливіші етапи у взаємовідносинах суспільства і природи.

6. Які вам відомі наукові відкриття та технічні винаходи, що були здійснені як "наслідування природі"?

7. Які ви знаєте полотна українських художників, на яких зображена краса рідної природи?

8. Який зміст поняття "виживання"?

Дискусійні питання

1. Чи згодні ви з висловлюванням Й.-В. Гете, що природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора, що помилки й хибні думки йдуть від людей?

2. Якщо поглянути на досвід історії з точки зору проблем природи, то які можна зробити висновки?

3. Що, на вашу думку, є тією фатальною межею в стосунках із природою, через яку не повинне перейти людство?

4. Охарактеризуйте сучасні глобальні суперечності у світі. Назвіть їх головні чинники.

5. Чи погоджуєтеся ви з тим, що нині загальнолюдські інтереси важливіші, ніж інтереси окремої надії чи народу?

6. Якими є можливі варіанти глобальної стратегії, в чому полягають сильні та слабкі сторони кожного з них?

Словник

Альтернатива — думка, яка суперечить іншій. Необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну. Кожна з цих можливостей.

Аналог— подібність; те, в чому проявляється схожість, подібність до іншої речі чи явища.

Антропоморфізм — уподібнення будь-яких явищ чи речей до людини або перенесення властивих людині ознак (як фізичних, так і психічних) на тварин, явища природи, речі.

Антропоцентризм — принцип деяких релігійних і філософських вчень, за якими людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Біоніка — наука, метою якої є розв'язання технічних завдань шляхом дослідження й моделювання особливостей живої природи. Зародилась на основі кібернетики. Використовує принципи діяльності живих організмів, імітує їхні конкретні механізми і процеси.

Детермінізм — матеріалістичне вчення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення. Головним у ньому є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію, наслідок).

Екстенсивний— пов'язаний лише з кількісним (без покращення якості) збільшенням. Протилежний інтенсивному.

Коеволюція — походить від еволюції як синоніма розвитку речі, явища, але відображає спільну еволюцію декількох речей, явищ.

Народонаселення— сукупність людей, які живуть на певній території (земній кулі в цілому, континенті, країні, її частинах: сільській місцевості, містах).

Науково-технічна революція (НТР) — одночасний якісний стрибок у розвитку науки і техніки, який розпочався у другій половині 50-х років нашого століття і започаткував новий етап у взаємодії суспільства і природи.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.