ВИМІРЮВАННЯ СВІТЛОВОГО ПОТОКУ ТЕПЛОВИХ І РОЗРЯДНИХ ДЖЕРЕЛ СВІТЛА

Мета роботи: вивчити будову фотометричної кулі, методику вимірювання світлового потоку джерел світла та обчислення їх світлової віддачі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Світловий потік – це потужність світлової енергії, ефективна величина, що визначається за формулою:

,

де Q – енергія світлового потоку, Вт×с;

t – час випромінювання, с.

Одиниця вимірювання світлового потоку – люмен (лм). 1 лм відповідає світловому потоку, який випромінюється в одиничному тілесному куті точковим ізотронним джерелом світла з силою світла 1 кандела (кд).

Монохроматичний світловий потік визначається за формулою:

,

де =683 лм/Вт – максимальна спектральна чутливість людського ока для денного зору при =555 нм;

– відносна спектральна світлова ефективність випромінювання для денного зору людини.

Світловий потік складного випромінювання з лінійчатим спектром визначають за формулою:

.

Світловий потік складного випромінювання з суцільним спектром:

,

де – потік монохроматичного випромінювання, Вт;

- число ліній у спектрі;

– функція спектральної густини потоку випромінювання.

Для вимірювання світлового потоку джерел світла чи світлових приладів служить інтегральний фотометр. Найширше використовується інтегральний фотометр, який складається з фотометричної кулі (кулі Ульбріхта) та фотометричного пристрою (рис.1). Фотометрична куля – це частина інтегрального фотометра у вигляді порожнистої кулі з внутрішньою поверхнею, яка покрита дифузiйною i, по можливості, неселективною, найчастіше білою фарбою (звичайно на основі сірчанокислого барію). Діаметри лабораторних фотометричних куль залежать від розмірів відбивачів світлових приладів і становлять від 0,4 до 5 м.

Рисунок 1 – Схема інтегрального фотометра: 1 – допоміжне джерело світла, 2, 4 – екрани, 3 – досліджуване джерело світла, 5 – отвір, захищений світлорозсіюючим склом, через який здійснюється фотометрування,
6 – фотоелемент, 5 – шунт для встановлення границі вимірювань.

У верхній частині кулі знаходяться отвори для фіксації тримачів джерел світла та екрану, а також штепсельні роз’єми для під’єднання ламп до мережі. Досліджуване джерело світла розміщується всередині кулі. Для вимірювання освітленості стінки кулі в ній передбачено отвір, перекритий світлорозсіюючим склом, через який здiйснюється фотометрування невеликої внутрiшньої дiлянки сфери з допомогою вiзуального чи фiзичного фотометра. Дана куля мiстить також екрани, розмiщені всерединi кулі, які захищають поле спостереження вiд попадання прямих променiв джерела свiтла. Величина фотоструму вимірюється мікроамперметром. Шунтом встановлюється границя вимірювань.

Розмір кулі повинен відповідати розміру вимірювальної лампи і забезпечувати постійну температуру всередині кулі. Діаметр кулі повинен бути не менше шестикратного значення загальної довжини лампи (без цоколя), а для трубчастих – не менше 1,5-кратного значення довжини лампи.

Світлорозсіююче скло у фотометричному отворі встановлюється в площині, дотичній до поверхні кулі. Поверхня світлорозсіюючого скла, повернутого до внутрішньої стінки кулі, матова. Коефіцієнт пропускання скла має бути відомий. Скло є неселективним, розподіл пропущеного скла розсіяний. Скло не повинно флюорисцувати.

Екрани за своїми розмірами і розташуванню відносно фотометричного отвору повинен забезпечити захист отвору від прямих променів лампи. Величина екрану має бути такою, щоб забезпечувати захист фотометричного отвору від прямих променів лампи і створювати найменше затемнення фотометричного отвору. Діаметр тіні від екрану не повинен перевищувати подвійного діаметру фотометричного отвору. Екран розміщують на відстані від світлового центру кулі, що складає 0,3-0,5 відстані між лампою і фотометричним отвором. При вимірюванні ламп різних габаритів розмір екранів розраховується за найбільшими розмірами лампи.

При необхідності проведення вимірювань підвищеної точності для усунення втрат світлового потоку через допоміжні пристосування, що знаходяться в кулі (пристосування для закріплення та живлення ламп, екрани, система їх кріплення), всередині кулі на протилежній стороні від фотометричного отвору встановлюється допоміжна лампа розжарення, перед якою встановлюють непрозорий екран, що захищає від попадання випромінювання від допоміжної на світловимірну чи еталонну лампу. Допоміжна лампа повинна мати стабільні електричні та світлові параметри.

Допоміжні пристосування, що знаходяться всередині кулі, повинні бути пофарбовані тією ж фарбою, що і вся поверхня кулі. Розташування цих пристосувань під час проведення вимірювань повинно бути незмінним.

Згідно з теорiєю фотометричної кулі, свiтловий потiк, який розсiюється її внутрiшньою стiнкою, розподiляється по нiй рiвномiрно. Нехай всередину кулi Ульбрiхта, внутрiшня стiнка якої має у всiх точках однаковий коефіцієнт відбивання r, помiщене джерело свiтла, що випромiнює свiтловий потiк Ф. Освiтленiсть, яка створена в кожнiй точцi внутрiшньої поверхнi кулi, можна розділити на двi складовi: пряму освiтленiсть – освiтленiсть, яку джерело створює в точцi при безпосередньому падiннi свiтла на поверхню кулі, та непряму освiтленiсть – освiтленiсть, що створена потоками багатократних вiдбивань. Непряма освiтленiсть в кожнiй точцi стiнки Е є однакова i пропорцiйна до свiтлового потоку Ф джерела свiтла. Мiж величинами E та Ф витримується зв’язок

, (1)

або

Е = kФ, (2)

де r i k – радiус i коефіцієнт кулi.

Рiвняння (2) вiдносно легко виводиться. Якщо Ф – світловий потік, що випромінює джерело свiтла, то первинно вiдбитий вiд стiнки кулi свiтловий потiк буде rФ. Вiдбитий свiтловий потiк знову попадає на стiнку кулi, від якої вторинно вiдбивається частка потоку . При третьому вiдбиттi – i т.д. Отже, беручи до уваги повне вiдбивання, на внутрiшню стiнку кулi падає у сукупностi свiтловий потiк . Вираз, який взятий в дужки, є нескiнченний ряд з сумою . Отже, пiсля нескiнченно багатьох відбивань, на стiнку кулi попадає свiтловий потiк i створює там освiтленiсть

(3)

Перша складова – пряма, а друга – непряма освiтленості. Звiдси випливає, що в точках стiнки, на якi попадають лише вiдбитi свiтловi потоки, завдяки, зокрема, екранам, створюється освiтленiсть

(4)

Вона залежить лише вiд свiтлового потоку Ф, значення площi освiтленої поверхнi i коефіцієнта вiдбивання r. Проте освітленість не залежить вiд характеру розподiлу сили свiтла лампи, а також від мiсця її закріплення в кулi.

Для вимiрювань свiтлового потоку методом замiщення в одному i тому ж самому мiсцi кулi закріплюють почергово джерело свiтла (Х-лампу) з невідомим свiтловим потоком Ф, i свiтловий еталон (N-лампу) з вiдомим свiтловим потоком Ф_n. Вони створюють в точцi вимiрювань освiтленостi

(5)

i

(6)

Звiдси отримують вираз для шуканого свiтлового потоку

(7)

Освiтленостi E_х i E_n можна вiзуально чи фiзично вимiряти при розмiщеннi приладу за пластиною з молочного скла, яка вмонтована в отвiр кулi. При цьому не обов’язково знати величини E_x i E_n в абсолютних одиницях, а лише у вiдношеннi одна до другої. Отже, для фiзичних вимiрювань, що головним чином використовуються, цього достатньо, оскiльки фотострум пропорцiйний до освiтленостi. Для вимiрювань свiтлового потоку можна застосовувати, наприклад, такі схеми розмiщення елементiв.

Мiж джерелом свiтла, яке встановлене посерединi кулi, i пластиною знаходиться екран для запобігання прямого освiтлення фотометричної головки. Вiзуально вимiрюють яскравiсть або силу свiтла пластини, якi є пропорцiйнi до освiтленостi на внутрішній стороні кулі. У бiльшостi випадкiв освiтленiсть вимiрюють безпосередньо на вiдповiдній поверхні приймача.

В іншому випадку крiзь вхiдний отвiр вимiрюють яскравiсть розмiщеної навпроти поверхнi стiнки кулi. Екран повинен бути встановлений мiж лампою i молочним склом.

Часто застосовують так званий синхронний спосiб вимiрювань свiтлового потоку. Згiдно з ним лампа з невiдомим свiтловим потоком i еталонна лампа знаходяться в кулi одночасно. Лампи випромiнюють окремо. У цьому випадку потрібні три екрани, середнiй з яких перешкоджає безпосередньому попаданню свiтла вiд однiєї лампи на iншу. Iнакше рiзне спiввiдношення відбитого світла хибно позначається на результатах вимiрювань свiтлового потоку обох ламп. Синхронний спосiб застосовується перш за все в тих випадках, коли дослiджувана лампа чи свiтильник мають великi габарити.

Вимірюючи свiтловий потік в кулi Ульбрiхта, слiд звернути увагу на похибки, якi випливають з наступних умов, що покладені в основу теорiї фотометричної кулi:

1. Порожнистий простiр має форму кулi.

2. В кулi не повинно знаходитись жодних стороннiх предметiв, якi впливають на поширення свiтла i поглинають його.

3. Внутрiшня поверхня кулi вiдбиває свiтло повнiстю розсiяно i рiвномiрно в усiх точках.

4. Покриття внутрiшньої стiнки кулi є неселективне, тобто його вiдбиваюча здатнiсть не залежить вiд довжини хвилi.

Нехай виконано першi три умови. Тоді непряма освiтленiсть на внутрiшнiй стiнцi кулi, яка згiдно з (1) є пропорцiйна до свiтлового потоку джерела свiтла, скрiзь однакова i не залежить вiд просторового розподiлу сили свiтла та мiсця пiдвiшування лампи в кулi. Однак вимоги, якi ставляться до iдеальної кулi Ульбрiхта, можна виконати лише умовно. Тому обчислення свiтлового потоку за величинами, якi наявнi в (1), є неточним. Проте похибки, якi виникають під час вимiрювань, зокрема методом замiщення та синхронним способом, i калiбруваннi, мають приблизно однаковi значення. Вони даються взнаки тим менше, чим бiльш схожi фактори впливу для двох вимiрювань. Зокрема, коли габарити джерел свiтла, а також просторовий i спектральний розподiли ламп мало вiдрiзняються однi вiд других.

Про фактори впливу можна сказати таке.

До умови 1. За дослiдженнями багатьох вчених невиконання даної умови є цiлком можливе, якщо використовувати для вимiрювань свiтлового потоку пристрiй, обмежений внутрiшньою стiнкою, порожнистий простiр якого вiдрiзняється вiд форми кулi. Це особливо стосується тих випадкiв, коли порiвнюють одне з одним джерела свiтла з однаковим або подiбним розподiлом сили свiтла. Заради простоти створення пристрою, передусiм великих габаритів, часто вибирають порожнистий простiр у виглядi многогранника замiсть сферичного.

До умови 2. Умова, що свiтло у фотометричнiй кулi може поширюватись безперешкодно, не виконується перш за все усерединi: тримачi джерела свiтла, власне джерело світла та екран можна вiднести до стороннiх предметiв, що перешкоджають поширенню свiтла. Вони впливають на результат вимiрювання двояко: по-перше, частина свiтла поглинається, через що виникає похибка поглинання свiтла; по-друге, вони перешкоджають вiльному поширенню свiтла, що викликає появу так званої похибки екранування сегментної дiлянки стiнки кулi. Вона проявляється при наявностi екранiв. Обидвi похибки взаємозв’язані.

Похибку поглинання свiтла оцiнити тим важче, чим бiльша зовнiшня поверхня стороннього предмету по вiдношенню до внутрiшньої поверхнi кулi, чим менший коефіцієнт вiдбивання його поверхнi i чим бiльший коефіцієнт вiдбивання стiнки кулi. Вона особливо позначається на результатах вимiрювань тодi, коли зовнiшнi поверхнi обох порiвнюваних джерел свiтла значно вiдрiзняються. Це має мiсце, наприклад, у випадку вимiрювання свiтлового потоку свiтильникiв.

Вплив екрану на поширення свiтла легко встановити з таких міркувань. Похибка екранування є тим бiльша, чим розтягнутiша поверхня затiненої частини поверхнi кулi. Дана похибка залежить вiд розподiлу сили свiтла джерела, а також вiд вiдбивальної здатностi стiнки кулi, а саме – зменшується зi збiльшенням коефіцієнта вiдбивання. За нiмецькими рекомендацiями дiаметр екрану повинен становити (d – дiаметр кулi), вiдстань вiд нього до пластини – . Згiдно з англiйськими та американськими рекомендацiями, габарити екрану вибирають настільки великі, наскільки це потрібно залежно від розмірів світлового приладу, а вiдстань вiд екрану до центра кулi повинна становити приблизно . Застосування свiтлопроникного екрана (коефіцієнт поглинання ~3 %) зменшує похибку екранування для визначеного розподілу сили світла.

Для зменшення похибки екранування джерело свiтла закрiплюють в кулi так, щоб по можливостi бiльша частина випромiнюваного свiтлового потоку попадала на стiнку кулi. Це забезпечується тоді, коли площина симетрiї фотометричної поверхнi з бiльшою площею перерiзу розташована перпендикулярно до з’єднувальної лiнiї отвiр – центр кулi. Подовгастi джерела свiтла пiдвiшують таким чином, щоб їх поздовжня вiсь була паралельна до цiєї з’єднувальної лiнiї чи спiвпадала з нею.

Похибка поглинання свiтла i похибка екранування є тим меншi, чим бiльший дiаметр кулi по вiдношенню до габаритiв стороннiх предметiв. З цiєї причини доцiльно використовувати кулю Ульбрiхта з якомога більшим дiаметром. За рекомендацiями найбiльший габарит джерела свiтла повинен бути менший від половини дiаметра кулi. За Хельвiгом вплив стороннiх предметiв, який викликаний наявнiстю в кулi джерела свiтла та його тримача, можна значно зменшити при вимiрюваннях свiтлового потоку методом замiщення, застосовуючи допомiжну лампу. Якщо вплив стороннiх предметiв під час вимiрювань i калiбрування носить однаковий характер, зокрема якщо вони поглинають свiтло в однаковому відсотковому вiдношеннi, то витримуються спiввiдношення

(8)

Це не стосується випадку, коли коефіцієнт k має рiзнi значення. Отже, справджуються рiвностi

(9)

звiдки

(10)

Вiдношення знаходять за результатами двох вимiрювань з тiєю самою допомiжною лампою. Остання екранована екраном вiд джерела свiтла та його тримача, а також вiд отвору кулi. При першому вимiрюваннi з допомiжною лампою в кулi знаходиться дослiджувана лампа, а при другому – свiтловий еталон, в результатi чого отримують

(11)

Тут E_Нх – освiтленiсть із ввімкненою допомiжною лампою i вимкненою дослiджуваною лампою, Е_Нn – освiтленiсть із ввімкненою допомiжною лампою i вимкненим свiтловим еталоном, Ф – випромiнюваний допомiжною лампою свiтловий потiк.

З (10) i (11) остаточно обчислюють

(12)

До умови 3. Стiнка кулi нiколи не вiдбиває свiтло рiвномiрно. Нерiвномiрнiсть викликана перш за все необхідністю закрiплення пластин з молочного скла в отворi, а також внаслiдок забруднюваностi внутрiшньої стiнки кулi з часом. Нерiвномiрнiсть вiдбивання свiтла, яка виникає при нанесеннi покриття, загалом пiддається усуненню.

Якщо коефіцієнт відбивання неоднаковий у всiх точках стiнки, то непряма освiтленiсть до деякої мiри залежить вiд розподiлу сили свiтла джерела. Зрозумiло, що при цьому похибка зростає зi збiльшенням зовнiшньої поверхнi стороннiх предметiв. Внутрiшнє покриття кулi повинне поновлюватись принаймнi один раз на рiк. Для фарбування iснує безлiч детальних рекомендацiй.

До умови 4. При спiвпаданнi спектрального розподiлу сили свiтла дослiджуваної лампи з розподiлом свiтлового еталона селективнiсть покриття стiнки кулi не впливає на результат фотометрування. Якщо це не виконується, то появляється похибка внаслiдок вiдмiнностi температури кольоровості порiвнюваних ламп. Отже, необхiдно вибирати таке покриття стiнки кулi, селективність якого є якомога меншою. Через багатократнiсть вiдбивання свiтлового потоку в кулi Ульбрiхта визначальним для селективностi є не спектральний коефіцієнт вiдбивання p(l), а Останнiй тим бiльший, чим кращi вiдбиваючі властивостi покриття.

Очевидно, що селективнiсть встановленої в отвiр пластини з молочного скла має подiбний до покриття вплив на результат вимiрювання свiтлового потоку.

Як вже згадувалось, при зростаннi коефіцієнта відбивання похибка екранування зменшується, а похибка поглинання свiтла та похибка вiд впливу селективностi зростають. Деякі автори рекомендують витримувати коефіцієнт вiдбивання r » 0,8.

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Для проведення вимірювань світлового потоку джерел світла використовують метод заміщення, який базується на почерговому порівнянні освітленості фотометричного отвору світловимірної кулі з використанням досліджуваної та світловимірної ламп з відомим світловим потоком. Світловий потік досліджуваної лампи обчислюють за формулою:

,

де Ф_х – світловий потік досліджуваної лампи;

Ф_n – світловий потік еталонної лампи;

– покази гальванометра при ввімкнених еталонній та досліджуваної лампах;

– покази гальванометра при ввімкнених допоміжній та еталонній лампах;

– покази гальванометра при ввімкнених допоміжній та досліджувальній лампах;

– покази гальванометра при ввімкнених допоміжній та еталонній лампах.

При вимірюванні світлового потоку лампи розжарення у фотометричній кулі допоміжна лампа відсутня. Тоді світловий потік буде визначатися за формулою:

.

ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Визначити світловий потік теплових та розрядних джерел світла з використанням методу заміщення. Дані вимірювань та обчислень занести у таблицю 1.

Таблиця 1 Ф_n=4306 лм

Тип лампи					Фх
Б-220-100
ДРЛ-80
ДРІ-100
ДНаТ-100

2. Обчислити та порівняти значення світловіддачі різних джерел світла. Дані обчислень занести в таблицю 2. Дати пояснення отриманим значенням.

Таблиця 2

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дати визначення світловому потоку. В яких одиницях він вимірюється?

2. Нарисувати схему інтегрального фотометра, дати пояснення всім її елементам.

3. Пояснити призначення допоміжної лампи.

4. Пояснити призначення захисних екранів та світлорозсіюючого скла.

5. Дати пояснення теорії фотометричної кулі.

6. Від чого залежить освітленість стінок фотометричної кулі?

7. У чому полягає суть методу заміщення?

8. Чим зумовлені похибки вимірювань у фотометричній кулі?

9. Як можна зменшити похибку вимірювань у фотометричній кулі?

10. Що таке світлова віддача джерела світла? Одиниці її вимірювання.

11. Дати пояснення отриманим у роботі значенням світлової віддачі різних джерел світла.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА КОРИСНОЇ ДІЇ СВІТИЛЬНИКІВ
У ФОТОМЕТРИЧНІЙ КУЛІ

Мета роботи: вивчити будову фотометричної кулі, методику вимірювання ККД світлових приладів у фотометричній кулі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Світловий прилад (СП) називається пристрій, який містить джерело випромінювання і світлотехнічну арматуру, призначений для освітлення або світлової сигналізації. Світлотехнічна арматура перерозподіляє світло лампи в просторі або перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання чи поляризує його). Крім того, СП виконує функції захисту лампи від впливу навколишнього середовища, механічних пошкоджень, забезпечує кріплення лампи і підключення до джерела живлення.

За характером світлорозподілу СП поділяються на світильники, прожектори та проектори.

Проектор – це СП, який перерозподіляє світло лампи з концентрацією світлового потоку на поверхні малого розміру чи в малому об’ємі.

Прожектор – це СП, який перерозподіляє світло лампи всередині малих тілесних кутів і забезпечує кутову концентрацію світлового потоку з коефіцієнтом підсилення більше 30 для осесиметричних та більше 15 для симетричних приладів.

Світильник – це СП, який перерозподіляє світло лампи (ламп) всередині великих тілесних кутів (до ) і забезпечує кутову концентрацію світлового потоку з коефіцієнтом підсилення не більше 30 для осесиметричних та не більше 15 для симетричних приладів.

Коефіцієнт підсилення СП з круглосиметричними джерелами світла (ЛР, ДРЛ, ДРИ) – це відношення максимальної сили світла приладу до середньосферичної сили світла:

,

.

Коефіцієнт підсилення СП з лінійними джерелами світла (ЛЛ, трубчасті РЛ високого тиску) – відношення максимальної сили світла приладу до максимальної сили світла лампи:

,

,

де – коефіцієнт, що залежить від типу лампи: =9,25 – для люмінесцентних ламп, = – для лампи типу ДНаТ, =11,0 – для ламп типу ДРИ, =12,3 – для ламп типу ДКсТ)

Світильники призначені для освітлення відносно близько розміщених об’єктів, які знаходяться на відстанях, як правило, менших ніж 20-кратні максимальні розміри світильників, або світлової сигналізації на невеликих відстанях. У світильниках можуть встановлюватися дві чи значно більше ламп.

Коефіцієнт корисної дії (ККД) світлового приладу – це відношення його корисного потоку до світлового потоку джерела світла цього світлового приладу:

.

Корисний потік світлового приладу залежить від форми кривої світлорозподілу СП, характеристик об’єктів освітлення.

Для світлових приладів, весь світловий потік яких може бути корисно використаний, ККД характеризується відношенням всього потоку СП до потоку лампи. До таких СП відносяться світильники, для яких ККД визначається як

.

Перерозподіл світлового потоку джерела світла в СП пов’язаний з втратами на поглинання у відбивачі, розсіювачі і конструктивних частинах світильника.

ККД світильників можна визначити за допомогою інтегрального фотометра з використанням методу заміщення. Будову інтегрального фотометра та теорію фотометричної кулі детально розглянуто в теоретичній частині до лабораторної роботи №1.

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Для визначення ККД світильника використовують метод заміщення, який базується на почерговому порівнянні освітленості фотометричного отвору світловимірної кулі з різними варіантами ввімкнення досліджуваного світильника, лампи з досліджуваного світильника та допоміжної лампи.

ККД світильника визначають за формулою:

,

де – покази гальванометра при ввімкненому світильнику і вимкненій допоміжній лампі;

– покази гальванометра при ввімкнених світильнику та допоміжній лампі;

– покази гальванометра при ввімкнених лампі з світильника та допоміжній лампі;

– покази гальванометра при ввімкненій допоміжній лампі та вимкненій лампі з світильника.

ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Визначити ККД світильника із різними джерелами світла. Дані вимірювань та обчислень занести у таблицю 1.

Таблиця 1

Тип світильника

2. Пояснити отримані значення ККД світильника з різним типом джерел світла

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дати визначення світлового приладу. Як поділяються СП за світловим розподілом?

2. Що таке коефіцієнт підсилення СП? Як він залежить від форми джерела світла?

3. Дати визначення ККД світлового приладу та світильника. Від чого залежить його величина?

4. Нарисувати схему інтегрального фотометра, дати пояснення всім її елементам.

5. Пояснити призначення допоміжної лампи.

6. Пояснити призначення захисних екранів та світлорозсіюючого скла.

7. Дати пояснення теорії фотометричної кулі.

8. Від чого залежить освітленість стінок фотометричної кулі?

9. У чому полягає суть методу заміщення?

10. Чим зумовлені похибки вимірювань у фотометричній кулі?

11. Дати пояснення отриманим у роботі значенням ККД світильників з різними типами джерел світла.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАХИСНИХ КУТІВ СВІТИЛЬНИКІВ
З РІЗНИМИ ТИПАМИ ДЖЕРЕЛ СВІТЛА

Мета роботи: вивчити методику визначення захисних кутів світильників з різними типами джерел світла.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Однією з найважливіших характеристик освітлення є осліплююча дія світлових приладів (СП). Оцінку осліплюючої дії СП проводять по дискомфорту, що характеризує неприємні зорові відчуття, незручності і напруженості при нерівномірному розподілі яскравості у полі зору.

Властивість світильника змінювати рівень видимості в результаті надмірної освітленості, створюваної на зіниці спостерігача, чи надмірної яскравості в порівнянні з яскравістю адаптації, називають блиском. Зниження чутливості зорового аналізатора в результаті дії блиску світлового приладу називається осліпленістю.

Якісним критерієм осліплюючої дії світлових приладів та установок прийнято показники осліпленості Р та дискомфорту М.

Показник осліпленості – критерій оцінки сліпучої дії світлового приладу, що визначається виразом

,

де S – коефіцієнт осліпленості, що дорівнює відношенню порогових різниць яскравості за наявності і відсутності сліпучих джерел в полі зору:

,

де – порогова різниця яскравостей при наявності осліплюючої дії, кд/м²;

– порогова різниця яскравостей при відсутності осліплюючої дії, кд/м².

Показник дискомфорту для одного джерела світла

,

де – яскравість джерела світла, кд/м²;

– тілесний кут, в межах якого знаходиться джерело світла, ср;

– яскравість адаптації, кд/м²;

– індекс позиції дискомфортної плями відносно лінії зору спостерігача за Лекішем-Гатом:

,

де – кум між вертикаллю та площиною, що проходить через лінію зору спостерігача та джерело світла, град.;

– кут між лінією зору спостерігача і напрямком на джерело світла, град.

Для сукупності джерел світла показник дискомфорту

,

де – число плям в полі зору спостерігача.

У Стандарті МКО оцінка осліплюючої дії освітлювальних установок здійснюється по величині узагальненого показника дискомфорту UGR (Unified Glare Rating):

,

де – яскравість адаптації, кд/м²;

– середня яскравість світної поверхні світильника у напрямку до точки спостереження, кд/м²;

– тілесний кут, в межах якого знаходиться джерело світла, ср;

– індекс позиції дискомфортної плями відносно лінії зору спостерігача за Лекішем-Гатом:

Для захисту від осліплюючої дії світильника існує два способи.

Перший спосіб – зменшення яскравості до величини, яка не викликає почуття дискомфорту:

де L_g – максимально допустима яскравість світлового приладу, кд/м²;

L_aд – середня яскравість поля адаптації, кд/м²;

– тілесний кут, у який вписується світна частина СП, ср.

Недоліком цього способу є зниження сили світла і деформація кривої сили світла.

Другий спосіб – екранування яскравих частин джерел світла у межах певних кутових зон простору. Таке екранування здійснюється світлонепроникними або світлорозсіюючими елементами СП.

Кут, що характеризує зону, в границях якої око спостерігача захищене від прямої дії лампи, називається захисним кутом СП. Він визначається як кут між горизонталлю і лінією, дотичною до світного тіла лампи і краю відбивача (рис.1) або непрозорого екрану (рис.2).

Для обмеження блиску від джерела світла у Стандарті МКО дана таблиця мінімальних захисних кутів в залежності від яскравості. Так, наприклад, для джерела світла з яскравістю не більше 20 кд/м² захисний кут повинен складати 10º, при 500 кд/м² і більше – 30º.

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Захисний кут для круглосиметричних СП (рис.1) визначається за формулою:

,

де h – віддаль від світного тіла лампи до площини вихідного отвору
відбивача СП;

R – радіус вихідного отвору відбивача СП;

r – радіус світного тіла:

r=r_н – радіус умовного кільця тіла розжарення,

r=r_к – радіус нижньої частини колби лампи ДРЛ,

r=r_r – радіус пальника в лампах ДРИ або ДНаТ.

У світильниках з двома площинами симетрії (з лінійними лампами, наприклад, з люмінесцентними) захисні кути – у профільній та – у поздовжній площинах різні. Для створення достатніх захисних кутів застосовують екрануючі решітки або планки (рис.2, б).

Захисний кут , створюваний екрануючою решіткою, визначається за формулою:

,

де h_p – висота планок екрануючої решітки;

a – сторона елементу решітки у площині, в якій визначається захисний кут.

Створення значного кута неможливо через досить великі розміри люмінесцентних ламп. Кут рекомендується брати рівним 15º і більше. При використанні в одному світильнику кількох люмінесцентних ламп . Збільшення кута приводить до значного зменшення ККД світильника.

Рисунок 1 – Визначення захисного кута світильників з круглосиметричним світловим розподілом: а) – СП з лампою розжарення, б) – СП з лампою ДРЛ. В) – СП з лампою ДРИ або ДНаТ.

Рисунок 2 – Визначення захисних кутів світильника з люмінесцентними лампами: а) – СП без екрануючих решіток, б) – СП з екрануючими решітками.

ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Визначити захисні кути світильників з круглосиметричними джерелами світла. Результати вимірів та обчислень записати в табл.1.

Таблиця 1

Тип світильника та джерела світла

2. Визначити захисні кути світильників з лінійними джерелами світла. Результати вимірів та обчислень записати в табл.2.

Тип світильника, тип джерел світла, їх кількість

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. За якими показниками проводять оцінку осліплюючої дії світлового приладу?

2. Дати визначення яскравості, блиску, осліпленості.

3. Визначення показника осліпленості.

4. Визначення показника дискомфорту.

5. Способи захисту від осліплюючої дії світлового приладу.

6. Дати визначення захисному куту. Від чого залежить його значення?

7. Як визначити захисний кут для світлових приладів з різними типами джерел світла з круглосиметричним світловим розподілом?

8. Як визначити захисний кут для світильників з лінійними джерелами світла без екрануючих решіток?

9. Як визначити захисний кут для світильників з лінійними джерелами світла з екрануючими решітками?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

Поиск по сайту: