Поняття управлінського рішення

Лекція 8

АДМІНІСТРУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

1. Зміст і вплив управлінських рішень

2. Види управлінських рішень

4 Моделі та методи прийняття рішень

5. Організація та контроль виконання рішень

6. Прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні

7. Переговорний процес

Зміст і вплив управлінських рішень

Кожен з нас кожного дня приймає десятки, а протягом життя тисячі рішень. З курсу менеджменту відомо, що всі функції управління мають дві загальні характеристики:

1) усі вони потребують прийняття рішень;

2) для їх виконання потрібна комунікація.

Прийняття рішень — це серія правильних рішень з кількох альтернативних можливостей, які обирає керівник для цієї організації в цей час, у цьому місці, тобто як планувати, організувати, мотивувати, контролювати. Прийняття рішень становить основний зміст діяльності керівника. Одначе для менеджера прийняття рішень - це постійна і досить відповідальна робота. Прийняття рішень потрібне для роботи керівника будь-якого рівня під час формування цілі та досягнення її.

Одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення з усіх функцій управління (планування, організація, мотивація, контроль).

У сфері прийняття рішень Г. Мінцберг виділив чотири ролі керівника: підприємець, спеціаліст з виправлення порушень у роботі, розподілювач ресурсів, спеціаліст з досягнення угод (ведення переговорів).

Оскільки характер роботи менеджера залежить від рівня управління, який він обіймає, існують і відмінності в характері рішень, які приймають на різних рівнях управління. Але ж усі ці ролі періодично виконує керівник.

Кожна управлінська функція пов'язана з декількома загальними, життєво важливими рішеннями, які потребують втілення в життя. Розглянемо рішення, які є типовими для функцій управління.

Планування.

1. Яка природа бізнесу (сфера діяльності)?

2. Якими мають бути цілі?

3. Які зміни відбуваються в зовнішньому середовищі і як вони впливатимуть на організацію?

4. Яку стратегію і тактику слід обирати, щоб досягти поставлених цілей?

Організація діяльності.

1. Як слід структурувати роботу організації? Як доцільно збільшити блоки в структурі організації?

2. Як скоординувати функціонування цих блоків, щоб воно відбулося гармонійно і без суперечностей?

3. Прийняття яких рішень на кожному рівні організації слід довіряти людям, зокрема керівникам?

4. Чи потрібно змінювати структуру організації через зміни в зовнішньому середовищі?

Мотивація.

1. Що потребують підлеглі?

2. Якою мірою задовольняються потреби підлеглих під час діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації?

3. Якщо задоволення роботою та продуктивність праці підлеглих підвищились, то за рахунок чого це сталося?

4. Що може зробити керівник, щоб підтримати рівень задоволення працею та продуктивність праці підлеглих?

Контроль.

1. Як потрібно вимірювати результати праці?

2. Як часто слід оцінювати результати праці?

3. Яких успіхів досягли підлеглі в досягненні цілей?

4. Якщо просунення в досягненні до поставлених цілей є недостатнім, то чому це сталося та які корективи потрібні?

Прийняття рішень - творчий процес діяльності керівників - включає такі стадії:

— постановку цілі;

— вивчення проблеми;

— вибір та обґрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків прийнятих рішень;

— розгляд варіантів рішень;

— вибір і кінцеве формування рішень;

— прийняття рішень;

— доведення рішень до виконавців;

— контроль за виконанням рішень.

Поняття управлінського рішення

Прийняття рішень складає суть управлінського процесу, його вихідну і найбільш відповідальну стадію. Управлінське рішення являє собою обдуманий висновок про необхідність здійснити якісь дії (або, навпаки, утриматися від них), пов'язані з досягненням цілей організації і подоланням стоять перед нею проблем. Це процес вибору з безлічі наявних альтернатив (цілей, способів дії і ін.) Найбільш кращою. Тому прийняття рішення виступає як процес, що вимагає організації і управління.

Проблема - це складне теоретичне питання або практична ситуація (наприклад, різниця між фактичним і бажаним станом системи), не дозволяють в даних умовах отримати необхідний результат. Така невідповідність і долається шляхом прийняття управлінського рішення.

Оскільки для однієї і тієї ж проблеми зазвичай існує кілька варіантів, її рішення, виникає непроста задача вибору найбільш підходящого.

Крім того, рішенням можна вважати:

• послідовність дій для досягнення поставленої мети;

• щось відображає таке досягнення (об'єкт, стан та ін);

• психологічну реакцію на подразник;

• управлінський акт, виражений в письмовій або усній формі і регламентує ті чи інші дії, стану, зміни та ін... В останньому випадку рішення містить постановку цілей і опис засобів їх досягнення і служить основою організації практичної діяльності людей. В залежності від рівня керуючого суб'єкта можуть мінятися сфера обов'язкового застосування його рішень та коло об'єктів, на які воно поширюється.

Рішення, особливо у великих організаціях, зачіпають інтереси багатьох людей. Це вимагає їх ретельної і всебічної підготовки, на яку йде багато сил і засобів. Тим не менш успіху досягти вдається далеко не завжди через неможливість врахувати всі фактори, що визначають результат (наприклад, непередбачуваність поведінки виконавців), і впливати на них. На одні чинники, наприклад на підлеглих, можна впливати безпосередньо, на інші - лише опосередковано, через суміжні з ними, треті просто доводиться «взяти до відома» і намагатися їх нейтралізувати або застрахуватися від них.

Ефективне рішення має бути:

• простим і логічним;

• прийнятним для більшості членів організації;

• економічним (витрати на його підготовку і здійснення менше результату);

• своєчасним (щоб встигнути призупинити негативне розвиток ситуації або використовувати всі можливості, які залишилися);

• орієнтованим на стратегічні цілі і завдання (при збереженні свободи тактичного маневру);

• усуває причини, а не наслідки проблеми.

На ефективність рішення впливають такі чинники:

• зрозумілість проблеми і причинно-наслідкових зв'язків між нею і ситуацією, в якій приймається рішення (визначає розрив між раціональним і прийнятним рішенням, яке аж ніяк не є кращим);

• характер взаємин усередині організації;

• займана автором рішення посаду;

• особистісні моменти (емоції, ілюзія легкості, обережність внаслідок високого рівня значущості, звички і т. д.);

• наявність часу;

• ступінь ризику (останні два моменти суперечать один одному, менш ризиковані рішення вимагають більше часу на підготовку і реалізацію);

• основоположні принципи, якими можуть бути використання загальноприйнятих норм (щоправда, не ясно, яких); дії виходячи з користі більшості (проблема, в чому вона); наближення до мети (її буває важко визначити); досягнення вигоди (питання, чиєю).

• чіткий розподіл підготовчої роботи та покладання персональної відповідальності на конкретних осіб; Рішення повинні прийматися тими і там, де для цього існують оптимальні умови (при цьому рішення, прийняте на одному рівні управління, стає завданням на більш низькому). Іншими словами, продукт управлінської праці одного рівня є предметом праці для іншого.

• наявність чітких правил, що визначають порядок розробки, обговорення, затвердження, строки реалізації або скасування рішення; нормативів, інструкцій та ін.;

• облік необхідних для реалізації рішення ресурсів, ступеня впливу рішення на інші функції і сфери діяльності організації, її партнерів (бажані і небажані, приховані і явні наслідки можуть виникнути і при відмові від прийняття рішення); чинного законодавства, етичних норм та ін.

Виходячи з цього визначаються можливість і доцільність роботи над рішенням, його цілі і пріоритети.

Управлінське рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реалізацію управлінських завдань.

Поиск по сайту: