4.1. ПР як чинник стимулювання інноваційних процесів.
4.2. ПР як засіб розв'язання проблем інвестиційної діяльності.
4.3. Влив ПР на розвиток підприємництва.
4.4. Особливості використання ПР у фінансовій сфері.
ПР як чинник стимулювання інноваційних процесів
Універсальність методології, спрямованість на впорядкування і розвиток відносин всередині організації, її взаємозв’язків із суб’єктами зовнішнього середовища обумовили важливу роль ПР в економічному житті. Багатолітня економічна практика свідчить, що ПР забезпечують узгодження інтересів, ефективну взаємодію між людьми, які утворюють керуючу і керовану підсистеми організації, є джерелом її внутрішньої стабільності, водночас допомагають їй реалізувати свої інтереси у зовнішньому середовищі (розв’язання актуальних проблем в органах влади, з місцевою громадськістю, зміцнення ринкових позицій), що є чинником її конкурентоспроможності. Не менш ефективна така діяльність під час вирішення економічних питань на галузевому, регіональному, національному і транснаціональному рівнях і у різних проблемних напрямах діяльності суб’єктів економіки.
Об’єктивне скорочення можливостей економічного зростання за рахунок використання нових ресурсів спонукає суб’єктів економічної діяльності до інноваційного підходу в її організації, впровадження інновацій (лат. іn... і nоvatio — оновлення, зміна) — нових підходів до конструювання, виробництва, збуту товарів з метою здобуття переваг над конкурентами. Інновації істотно поліпшують структуру, якість виробництва і соціальної сфери завдяки комерційному використанню результатів наукових досліджень і розробок. їх наслідком є випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів (послуг).
Інноваційні підходи застосовують і до суспільного розвитку, що є важливою умовою сучасного життя країни. Отже, інноваційна складова політики держави, спрямована на створення фінансово-економічних, науково-технічних і правових засад суспільного прогресу, має бути пріоритетною. Результатом здійснення курсу на інноваційний розвиток є органічне перетворення економіки. Відбувається це завдяки використанню нових джерел економічного зростання — наукових знань і високих технологій.
Зорієнтована на інноваційний розвиток державна політика використовує різноманітні стимули інноваційної діяльності, передусім фіскальні, кредитні, амортизаційні тощо. Неувага до інноваційного розвитку знижує конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, суттєво загрожує національній безпеці, бо її наслідком, як правило, є:
Ø зниження конкурентоспроможності продукції;
Ø науково-технологічне відставання від розвинутих країн;
Ø стримування розвитку внутрішнього ринку високотехнологічних продукції і послуг;
Ø незахищеність власного ринку від іноземної технічної і технологічної експансій;
Ø збереження недосконалих механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
Ø скорочення попиту на науково-технічні кадри з боку наукових, конструкторських, технологічних установ і підприємств;
Ø збереження незадовільного рівня оплати наукової і науково-технічної праці, низький її суспільний престиж;
Ø міграція вчених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі країни.
Переорієнтація на інноваційний розвиток має передусім відбутися у свідомості керівників органів державної влади, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання. У цій справі неабияку роль може відіграти цілеспрямована ПР-діяльність, засобами якої доводять до суспільства інформацію про необхідність кардинальних змін у державній політиці щодо інноваційного розвитку. Оскільки становлення інноваційної моделі розвитку відбувається в результаті органічного поєднання політичних, економічних, гуманітарних, соціально-психологічних та інших чинників, то для його стимулювання послуговуються всіма її засобами.
Основою інноваційного розвитку є наукова і технічна сфери. ПР-структури співпрацюють з науковими установами у поширенні відомостей про новини науки й техніки, використавши з цією метою систему інформаційних акцій. Тематика їх може стосуватися фундаментальних досліджень з важливих проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; нових комп’ютерних засобів і технології інформатизації суспільства; ресурсозберігаючих технологій в енергетиці, промисловості й агропромисловому комплексі; новітніх речовин, матеріалів і технологій; проблем демографічної політики, збереження довкілля і сталого розвитку; діагностики і методів лікування найпоширеніших хвороб; розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства.
Значними можливостями володіють ПР-фахівці у налагодженні відносин наукових установ з органами державної влади. Оскільки наука загалом фінансується з бюджету, науковці мають подбати про розкриття перед громадськістю, представниками органів влади значення науки у розвитку суспільства, ініціювати законодавче забезпечення наукової діяльності. Це стимулюватиме увагу суб’єктів економіки до впровадження інноваційних моделей розвитку, фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок. Внаслідок такого підходу розширюється пошук джерел фінансування, впроваджуються наукові відкриття, урізноманітнюються форми організації наукової діяльності, які потребують інформаційної підтримки.
Використання рекомендацій науки у соціальній практиці відчутно стимулює розвиток суспільства, впровадження науково обґрунтованих управлінських рішень, сприяє уникненню при їх ухваленні випадковості. Тому сприяння реалізації досягнень науки в усіх сферах суспільного життя є важливим завданням ПР.
Побутує думка, що в ринкових умовах виробник сам повинен шукати здатну забезпечити його потреби новацію. Та, як свідчить практика, суб’єкти ринку не завжди підтримують науку й освіту, оскільки нерідко спрямовані на ситуативні комерційні результати. Тому для втілення інноваційного проекту необхідно переконати в його перевагах потенційного споживача, партнера, інвестора. Без цього неможливо її «продати». У зв’язку з цим у світі сформувалася система науково технічного антрепренерства (франц. entrepreneur — підприємець) — підприємницька діяльність, метою якої є ефективна реалізація наукових досягнень. Просування новинок відбувається і завдяки венчурним (англ. venture — ризикувати) фірмам — суб’єктам господарювання, які спеціалізуються на реалізації неапробованих практикою технічних і технологічних новинок.
У ринкових умовах бізнес, якому властиві висока гнучкість і готовність до ризику, може успішно взаємодіяти з науковими колективами, які володіють новими ідеями і технологіями.
До інноваційної інфраструктури, елементами якої є підприємства, організації, установи, їх об’єднання, асоціації, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційні, юридичні, освітні тощо), повинен увійти й паблік рилейшнз.
Правильне використання ПР привертає увагу органів влади, керівників бізнесу до інновацій, що відповідно відкриває ПР шлях на ринок інтелектуальної продукції. Та якщо науковець, керівник наукового закладу не володіє сучасними ринковими інструментами, він має звертатися за допомогою до фахівців інших спеціальностей, у т.ч. ПР, які використовують притаманні їх сфері засоби просування наукових ідей, розробок на ринок. Лише за таких умов інновації стануть елементом ринку. Особливо від ПР залежить реалізація соціально-гуманітарних наукових продуктів, оскільки природничі, технічні напрями частіше опиняються в полі зору інноваційно-ринкових структур.
Інноваційний розвиток передбачає формування інноваційної культури, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічної підготовки особистості, суспільства до сприйняття і творчого втілення планів розвитку країни на інноваційних засадах, забезпечує розуміння нових ідей, готовність підтримувати прогресивне в усіх сферах життя. Своїм змістом вона відображає ціннісну орієнтацію людини, закріплену в знаннях, вміннях і навичках, мотивах, образах і нормах поведінки, тісно пов’язана з інноваційною свідомістю населення. Виявляється вона в конструктивному ставленні людей до інновацій, що якісно змінюють трудовий процес, середовище проживання, суспільне життя загалом.
Формування сучасної інноваційної культури відбувається внаслідок удосконалення системи освіти і підготовки кадрів, зорієнтованої на інноваційний розвиток; зміцнення правової бази; пожвавлення підприємницької діяльності громадян; активізації громадської думки, підвищення управлінської культури тощо.
Одним з проблемно-тематичних напрямів участі ПР в інноваційному розвитку є підвищення суспільного престижу наукової діяльності, для забезпечення якого потрібні відповідні законодавчі, організаційні, фінансові та інші заходи. Та нерідко доводиться витрачати немало зусиль, щоб привернути увагу влади, громадськості до цих проблем, переконати у необхідності створення атмосфери розуміння суспільної значущості творчої праці. Забезпечити ефективне впровадження інноваційних досягнень покликані засоби та інструменти ПР.
ПР-діяльність сприяє інтеграції науки у міжнародному просторі. За своєю природою вона інтернаціональна, непідвладна жорстким соціально-часовим, соціально-просторовим обмеженням. Правильно інтерпретувати основні якісні і кількісні характеристики науки можна за умови включення її у міжнародне співтовариство. Попри те, інтелектуальний рівень кожної країни обумовлений її науковим потенціалом і статусом науки. Тому світова наукова спільнота шукає загальні підходи і норми поведінки, використовуючи при цьому і засоби ПР.