Суб'єкти прав на торговельні марки

ЦК визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать: володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповіда­ти позначення, щоб бути зареєстрованими у якості торговель­ної марки.

Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.

Вимоги другого типу пов'язані з можливістю спричинення шкоди використанням торговельної марки, яка має дезорієнтую-чий характер або суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі.

В Україні охорону надають також марці, яка не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговель­ної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також і на однорідні товари та послуги.

Якщо торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект).

Якщо охорону марці надають на підставі її використання, те­риторія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежува­тися певною місцевістю країни, де її використовують.

У разі охорони марки на підставі використання, без реєстрації, для підтримки охорони необхідно продовжувати використовува­ти марку.

Якщо охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реє­страції регламентує національне законодавство (в Україні, на­приклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів.

Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умо­ви її використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект).

Розрізняльна здатність торговельної марки — це важлива ха­рактеристика торговельної марки, що полягає у здатності іденти­фікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість спо­живачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).

Розрізняльна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є прин­циповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.

Цей важливий принцип відображено як у Паризькій конвенції, так і в національних законах про торговельну марку (ст. 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).

Наявність розрізняльної здатності марки є однією з абсолют­них умов надання правової охорони марці, адже головна функція торговельної марки - відрізняти товари (послуги) одних осіб від товарів (послуг) інших осіб.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зобра­жають або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних
міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торговельної мар­ки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповід­ного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений уста­новою.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої
внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як
позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при
використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, влас­тивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виго­товлення та збуту товарів або надання послуг;

• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо
товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними
символами і термінами, зображують лише форму, що обумовлена
природним станом товару чи необхідністю отримання технічного
результату або яка робить товар цінним.

Зазначені позначення, крім неправдивих або тих, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заяв­леними для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

• торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороня­ють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

• комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та на­лежать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними то­варів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право корис­туватися вищезазначеними зазначеннями;

• зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтво­рюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим
особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистец­тва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Охорону прав на добре відому марку здійснюють згідно зі ст. 6^bis Паризької конвенції та національним законодавством на підставі визнання марки добре відомою Апеляційною палатою або судом.

При визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, мо­жуть розглядати, зокрема, такі фактори:

• ступінь відомості та визнання марки у відповідному секторі суспільства;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого викори­стання марки;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просу­вання марки, включаючи рекламування, оприлюднення, представ­лення на ярмарках чи виставках товарів та (або) послуг, щодо яких застосовують марку;

• тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та (або) заявок на реєстрацію марки за умови, що марку використовують чи вона є визнаною;

• свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема
територія, на якій марка визнана добре відомою компетентними
органами;

• цінність, що асоціюється з маркою.

Порядок визнання Апеляційною палатою марки добре відо­мою в Україні встановлює установа. За подання заяви про ви­знання марки добре відомою сплачують збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання марки добре відо­мою в Україні може бути оскаржене в судовому порядку.

Від дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надають правову охоро­ну таку саму, якби цю марку було заявлено на реєстрацію в Украї­ні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких марка визнана добре відомою в Україні, якщо використання цієї марки іншою особою для таких самих товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та воло­дільцем добре відомої марки і його інтересам, імовірно, зашко­дить таке використання.

Патентне й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки служать інтересам споживача безпосередньо. Виробники товару, що мають тор­говельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки.

Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте пірат­ство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі як ступінь схо­жості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торго­вельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх то­варів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.

Питання 3. Оформлення прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг належать, як уже зазначалося, комерційні найменування, торговельні марки і географічні зазначення походження товарів.

Будь-якого нормативного акта про комерційні найменування (фірму), крім ЦК України поки що немає. Може йтися про заявки торговельних знаків та географічних зазначень походження товарів. У процедурі подачі заявок на зазначені об'єкти принципових від­мінностей немає. Заявки на зазначені об'єкти подаються до Устано­ви. Все ж певні відмінності у процедурі оформлення прав на зазна­чені об'єкти є.

Першою особливістю є те, що право інтелектуальної власності на торговельні марки та географічне зазначення походження то­варів засвідчується не патентами, а свідоцтвами. Слід підкреслити, що свідоцтвами охороняються також і деякі об'єкти промислової власності — компонування інтегральних мікросхем. Особливість свідоцтва як охоронного документа полягає у тому, що свідоцтво засвідчує факт державної реєстрації об'єкта правової охорони. Сам факт державної реєстрації того чи іншого об'єкта відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність є підтвердженням того, що цей об'єкт підлягає правовій охороні. От­же, можна сказати, що засоби індивідуалізації учасників цивільно­го обороту, торговельні марки, географічні зазначення походження товарів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, є об'єк­тами правової охорони у формі свідоцтв.

Є відмінності у складі заявки. За Законом України «Про охоро­ну прав на знаки для товарів і послуг» заявка має стосуватися од­ного знака, складається українською мовою і повинна містити такі документи: 1) заяву про реєстрацію знака; 2) зображення позначен­ня, що заявляється; 3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифі­кацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

За необхідності до заявки додаються документи, що можуть бу­ти використані при винесенні рішення щодо заявки:

· документ про оплату збору за подання заявки, у тому числі за експертизу, оформлений відповідно до вимог Положення про по­рядок сплати зборів;

· копія попередньої заявки, засвідчена відомством країни по­дання, якщо заявник бажає скористатися правом на пріоритет;

· документ, що підтверджує показ експонатів з використанням заявленого знака на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету зна­ка, використаного в експонаті, показаному на виставці на території держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. Дата пріоритету в такому разі визначається за датою від­криття виставки. Строк пріоритету - шість місяців від зазначеної дати;

· довіреність на ім'я представника, якщо заявка подається че­рез такого;

· документи, що підтверджують право заявника на використан­ня у заявленому позначенні елементів, які можуть бути використані лише з дозволу їх володільців (п. 1 ст. 6 Закону);

· статут колективного знака, якщо заявником є об'єднання осіб, які займаються виробництвом товарів або наданням послуг зі спільними характерними ознаками.

У заяві зазначається ім'я заявника або його найменування та ад­реса. Заявка складається відповідно до вимог Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 20 серпня 1997р.

Об'єктом правової охорони знака може бути колір чи поєднан­ня кольорів як його розрізняльна ознака. У такому разі заявник зо­бов'язаний: 1) заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; 2) подати в заявці кольорові зображення позначення, що заявляється, у кількості, що визнача­ється Установою.

Заявка на реєстрацію географічного зазначення походження то­варів має свої особливості, що зумовлюються характером об'єкта правової охорони. Вона також подається до Установи і буває двох видів: 1) заявка на реєстрацію географічного зазначення походжен­ня товару; 2) заявка на право використання зареєстрованого геогра­фічного зазначення походження товару.

Заявка на географічне зазначення оформляється і подається від­повідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення похо­дження товарів» від 16 червня 1999 р. та правил складання, подан­ня та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфіковано­го зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару від 17 серпня 2001 р..

Перший вид заявки подають особа чи група осіб, які в заявлено­му географічному місці виробляють товар, особливі властивості, пев­ні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів, установи, що мають без­посереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних про­дуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Право на використання зареєстрованого географічного зазна­чення походження товару мають, за умови реєстрації цього права, виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, ви­робляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характе­ристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Проте слід зазначити, що заявка на реєстрацію географічного за­значення походження товару в разі її реєстрації вважається одно­часно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазна­чення. Отже, заявка на реєстрацію права на використання зазначення подається на уже зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару.

Заявка складається українською мовою і повинна містити такі документи:

· заяву про реєстрацію географічного зазначення походження товару та (або) права на використання зареєстрованого відповідно­го географічного зазначення походження товару з відомостями про заявника та його адресу;

· заявлену назву географічного зазначення походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару;

· назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказа­не географічне зазначення походження товару та(або) право на ви­користання зареєстрованого відповідного географічного зазначення походження товару;

· назву та межі географічного місця, де виробляється товар і з яким пов'язуються особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики товару;

· опис особливих властивостей товару, певних якостей, репу­тації та інших характеристик товару;

· дані щодо використання заявленого географічного зазначен­ня походження товару на етикетці та при маркуванні товару;

· дані про взаємозв'язок особових властивостей, певних якос­тей, репутації та інших характеристик товару з природними умова­ми та (або) людським чинником вказаного географічного місця по­ходження товару.

Крім наведених документів, разом із заявкою подаються:

· документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати географічне зазначення походження товару та (або) право на використання зареєстрованого географіч­ного зазначення походження товару;

· висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особ­ливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, за­значені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та (або) людським чинником вказаного географічного міс­ця походження товару;

· висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж гео­графічного місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні
якості або інші характеристики товару.

Іноземні заявники разом із заявкою зобов'язані подати докумен­ти, що підтверджують:

- правову охорону заявленого географічного зазначення похо­дження товару у відповідній іноземній державі;

- право іноземного заявника на використання відповідного гео­графічного зазначення походження товару.

Зазначені документи можуть бути подані іноземною мовою, а переклад їх українською мовою має надійти до Державної служби не пізніше трьох місяців від дати подання заявки.

Експертиза заявки.Експертиза заявки на торговельні марки складається із двох видів — експертизи за формальними ознаками і експертизи заявки по суті. Обидві експертизи проводяться Ус­тановою відповідно до Закону України «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг» та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 20 серпня 1997 р.

Експертиза заявки на видачу свідоцтва України на торговельну марку за формальними ознаками провадиться за тією самою про­цедурою, що й експертиза заявок на об'єкти промислової власнос­ті. Цій експертизі передує встановлення дати подання заявки та на­явності документа про сплату збору за подання заявки. Заявка пе­ревіряється на відповідність її формальним вимогам закону.

Якщо заявка відповідає формальним вимогам Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлений правильно, Уста­нова проводить експертизу заявки по суті. Завданням експертизи заявки по суті позначення, заявленого на реєстрацію як знак, є пе­ревірка позначення на відповідність умовам надання правової охо­рони. Стаття 5 п. 1 Закону проголошує, що правова охорона нада­ється знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для від­мови у наданні правової охорони, встановлені Законом. Стаття 6 містить перелік досить численних підстав, що позбавляють заявле­не позначення можливості одержати правову охорону.

Закон не містить правових ознак, крім наведених, яким має відповідати позначення для визнання його торговельною маркою. Він наводить лише перелік позначень, що не можуть бути визнані торговельними марками. За винятком цього переліку всі інші по­значення можуть визнаватися торговельними марками.

Отже, експертиза заявки торговельної марки по суті має своїм завданням передусім перевірити, чи не збігається заявлене позна­чення з тими зображеннями, які не можуть одержати правову охо­рону. Це досить складна і копітка робота.

Під час перевірки позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охо­рони встановлюється, чи не належить заявлене позначення до по­значень порнографічного характеру, чи не містить антидержавних, расистських лозунгів, емблем та найменувань екстремістських ор­ганізацій, нецензурних слів та виразів тощо. Якщо заявлене позна­чення або хоча б один із його елементів належить до позначень, на­ведених вище, розгляд заявки припиняється і заявнику надси­лається рішення про відхилення заявки.

Експертиза заявки на реєстрацію географічного зазначення по­ходження товару має свої особливості. У ході цієї експертизи здійс­нюється перевірка цього зазначення щодо видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів, сформованого Установою на під­ставі Положення про перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Якщо заявлена на реєстрацію назва географічного зазначення походження товару або заявлене на реєстрацію географічне зазна­чення походження товару міститься в Переліку видових назв това­рів, то заявнику надсилається рішення про відмову в реєстрації.

При завершенні експертизи заявки по суті з позитивним резуль­татом Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної мар­ки чи географічного зазначення походження товару. На підставі цього рішення і при сплаті збору за видачу свідоцтва Установа усвоєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцт­ва. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка осо­ба має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Будь-яке рішення Установи з приводу розгляду заявки будь-якою особою може бути оскаржено до Апеляційної палати Установи.

Поиск по сайту: