Модуль 2. Правова охорона основних інститутів права інтелектуальної власності.
ЛЕКЦІЯ 2.3
Тема:
Правове регулювання засобів індивідуалізації товарів та послуг.
Мета:
Ознайомлення студентів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, а також з основними положеннями щодо правового регулювання засобів індивідуалізації товарів та послуг. Визначити об’єкти та суб’єкти даної групи. Визначити умови правової охорони торговельних марок та комерційних найменувань. Визначити основні способи захисту торговельних марок та комерційних найменувань.
Методи:
метод проблемного викладу, евристичний метод (організація активного пошуку рішення висунутих на лекції пізнавальних завдань під керівництвом лектора), пасивні комунікативні методи (студент фіксує зміст лекції, протоколює дії лектора) та активні комунікативні методи.
Дидактичні засоби навчання:
1. Навчальні посібники:
1) Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність : підручник / Віктор Дмитрович Базилевич. – К. : «Знання», 2006. – 432 с.
2) Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності : навчальний посібник / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
2. Умовно-графічні дидактичні засоби: таблиці та схеми. Конспекти лекції.
Інформаційні питання лекції:
1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування.
2. Поняття та види торговельної марки.
3. Оформлення прав на засоби індивідуалізації товарів та послуг.
Література:
1. Охорона промислової власності в Україні: Монографія. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. - С. 88-112.
2. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: Цивільно-правовий аспект. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -135с.
3. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і ф-тів ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 133-150.
4. Мэгс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. - М.: Юрист, 2000. С. 329-378.
5. Право интеллектуальной собственности: Конспект лекций. - М.: ПРИОР, 1998. - С. 86-100.
6. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). - М.: Норма, 2000. - С. 345-376.
7. Белов В. В., Виталиев Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. -М., Юрист, 2002. - С. 78-104.
8. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. - СПб.: Питер, 2001. - С. 154-196.
9. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник.: У 2-х т. -Т. 1. Загальна частина. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 437-442.
Структура лекційного заняття
1. Організаційна частина (привітання, перевірка присутніх).
2. Повідомлення теми лекції, мети та основних завдань заняття.
3. Актуалізація опорних знань студентів.
4. Мотивація навчальної діяльності студентів.
5. Розгляд основних інформаційних питань лекції
Питання 1. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменування.
В умовах конкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту. Учасник економічного обороту може сподіватися на формування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть із певністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічному обороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісне використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.
Для забезпечення цих завдань існують різні правові інструменти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конкурентів.
З цією метою підприємства використовують спеціальні найменування. Донедавна їх називали фірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чого існують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, які займаються комерційною діяльністю. Термін «комерційне позначення» фігурує у статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, у законодавчих актах інших зарубіжних країн.
Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту. Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо. Комерційні найменування схожі з торговельними марками, їх пов'язує те, що вони виконують дистинктивну (розрізнювальну) функцію. Проте, на відміну від торговельних марок, комерційні найменування відрізняють певне підприємство від решти незалежно від товарів або послуг, які реалізує або пропонує це підприємство. Якщо реєстрацію торговельної марки здійснюють тільки після державної експертизи, що передбачає перевірку на новизну, порівняння з тотожними і схожими (у тому числі й з погляду фонетики) торговельними марками, то процедура реєстрації комерційних найменувань має суто адміністративний характер.
Комерційне найменування - це ім'я бізнесу, що належить конкретній компанії. Воно може співпадати з торговельною маркою, що позначає виготовлену компанією продукцію. Наприклад, компанія «Форд моторс» продає автомобілі «форд». Та ситуація може бути й іншою: компанія «Даймлер-Крайслер» продає автомобілі «мерседес-бенц».
За загальним правилом та компанія, яка використовує своє найменування в торговельній марці, може протидіяти реєстрації іншої торговельної марки або вимагати її відміни, якщо йдеться про схожу торговельну марку, здатну викликати плутанину. Тому, вибираючи торговельну марку, важливо перевірити не тільки зареєстровані торговельні марки, а й комерційні найменування, як зареєстровані, так і не зареєстровані.
Для компанії важливо слідкувати за спробами реєстрації найменувань, подібних до її комерційного найменування. Є спеціальні служби, які за певну плату можуть вести постійний моніторинг реєстрації комерційних найменувань в одній країні або у всьому світі. Такі послуги можуть дозволити компанії дізнатися про намір зареєструвати торговельну марку задовго до закінчення строку, який відводять на подання заперечень проти реєстрації.
Відповідно до ст. 6 (3) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з існуючими комерційними найменуваннями. Під останніми мають на увазі відомі в Україні найменування, що належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки про такі самі або споріднені з ними товари і послуги.
Чинне законодавство висуває ряд вимог до комерційних найменувань.
По-перше, найменування підприємця має правдиво відображати його правовий стан і не вводити в оману інших учасників цивільного обороту. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу власника і т. п.
По-друге, щоб виконувати функцію індивідуального учасника цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Тобто комерційне найменування має бури новим і відмінним від існуючих найменувань.
По-третє, комерційне найменування може забезпечити належний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишається незмінним протягом усього часу, поки підприємець, який користується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними причинами зміну комерційного найменування.
Вимоги, що висувають до комерційного найменування, визначають і його структуру. Виокремлюють дві частини комерційного найменування - основну, яку ще називають корпусом найменування, та допоміжну, яку називають додаванням.
Корпус найменування містить дані про організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності, інші його характеристики (ЗАТ, ВАТ, ТОВ).
До корпусу найменування додають допоміжну частину, елементи якої поділяються на обов'язкові та факультативні.
Обов'язковим додаванням є спеціальне найменування підприємства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти. Роль таких найменувань переважно виконують різні умовні позначення, що мають вигляд оригінальних слів, власних імен, географічних назв тощо (ВАТ “Оболонь”, ЗАТ “Красень”).
Інші додавання, зокрема скорочене найменування підприємства, відносять до факультативних, їх можна включати до комерційного найменування на розсуд його володільця (ВАТ НК “Алянс”).
Усі додавання, як і елементи корпусу комерційного найменування, мають бути дійсними і не вводити в оману учасників обороту та споживачів.
Комерційне найменування має правдиво відображати правове становище суб'єкта підприємницької діяльності. Воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (приватна, державна, комунальна тощо), виду діяльності (наукова, виробнича, комерційна), особи володільця.
Не допускають сплутання одного комерційного найменування з іншим. Воно має бути новим і відмінним від існуючих комерційних найменувань. Закон забороняє використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами комерційної діяльності. Якщо ж юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, і діють у різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.
Комерційне найменування юридичної особи не може збігатися з торговельними марками та географічними зазначеннями, володільцями прав на які є інші особи.
Комерційне найменування має залишатися незмінними, поки юридична особа зберігає свій організаційно-правовий статус. Його чинність припиняється в разі ліквідації юридичної особи.
Суб'єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці зазвичай набувають і здійснюють права й обов'язки під іменами власними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями.
Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичної особи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.
Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням.
Відповідно до ст. 489 ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Відомості про комерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон.
Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають.
Характеристика суб'єктивного права на комерційне найменування
Характеризуючи юридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхідно згадати кілька ознак.
Зазначене суб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права має монополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб'єктивному праві; ніхто, крім нього, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.
Право на комерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, які діють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей, наданих їхнім володільцям.
Право на комерційне найменування характеризують як особисте немайнове право, яке органічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи, а також правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.
Право на комерційне найменування має у принципі безстроковий характер. Це означає, що, набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися ним без обмеження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприємство та комерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.
Особливістю права на користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є і обов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.
Право на комерційне найменування охороняють на території всієї України, а також у країнах - членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.
Відповідно до ст. 490 ЦК до майнових прав на комерційне найменування належать:
• право на використання комерційного найменування;
• право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Право на комерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїм комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові або немайнові інтереси тощо. Володілець комерційного найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.
Майнові права на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.
Відступлення права на комерційне найменування
Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації володільця права на комерційне найменування. Залежно від виду реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку.
Факт переходу права на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільному балансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть вирішити не використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструвати реорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.
У цьому плані вони мають великий вибір. Так, при поділі комерційне найменування можна залишити за одним із товариств, товариства можуть зареєструватися під цілком іншими комерційними найменуваннями або вирішити змінити комерційне найменування.
Разом із тим не можна зберегти комерційне найменування «про запас». Якщо жодне з реорганізованих товариств не зареєстроване під старим комерційним найменуванням, то право на це комерційне найменування вважається припиненим.