У тексті Конституції права, свободи і обов'язки викладені у певній системі. Класифікація їх може здійснюватися за різними підставами та критеріями. Найбільш прийнятна і обґрунтована система основних прав, свобод і обов'язків людини І громадянина будується залежно від характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життєдіяльності індивіда. Критерієм такої класифікації є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов'язків та однотипність норм, що їх закріплюють. їх також можна класифікувати на індивідуальні (наприклад, право на життя) та колективні (такі, як право на страйк тощо).
З урахуванням цього можна виділити шість головних груп прав і свобод — громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні, а також окрему групу обов'язків.
Громадянські (особисті) права і свободи людини складають першооснову правового статусу, більшість із них мають абсолютний характер, є невідчужуваними і не підлягають обмеженню. Ця група прав і свобод громадян забезпечує недоступність посягання державних органів та посадових осіб на життя, здоров'я, свободу, честь та гідність людини. Громадянські права та свободи людини - це право на громадянство; право людини на життя і повагу до її гідності; право на свободу і особисту недоторканність; недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання у сімейне і особисте життя.
Політичні права і свободи громадян України дають можливість громадянинові брати активну участь у політичному житті суспільства. Особливість політичних прав і свобод полягає в тому, що їх суб'єктами у деяких випадках є тільки громадяни України (право на об'єднання в політичні партії та громадські організації, виборче право). До політичних прав і свобод громадян належать: свобода пересування, вибору місця проживання; право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирали і бути обраними; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право направляти звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; право на інформацію.
Окрему групу основних прав і свобод людини і громадянина становлять економічні права - певні можливості людини брати участь у виробництві матеріальних та інших благ: право на приватну власність; право на підприємницьку діяльність, що не забороняється законом; право на користування природними та іншими об'єктами власності народу.
Соціальні права і свободи людини та громадянина надають людині певні можливості користуватися соціальними благами у сферах матеріального виробництва, трудової діяльності, освіти, "здоров'я, відпочинку. Систему соціальних прав складають: право на страйк; право на соціальний захист; право на житло; право на достатній життєвий рівень; право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичну страхування, право на освіту.
У системі прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України, окрему групу становлять культурні права і свободи. За своїм змістом вони є мірою духовності, передбачають певні можливості доступу до духовних здобутків людства. Це свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Екологічні права громадян мають особливо важливе значення у зв'язку з необхідністю забезпечення в нашій державі екологічної безпеки. Користування ними не залежить від наявності громадянства: право на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.
Слід відзначити, що Конституція України не тільки закріплює ці права і свободи, але й містить відповідні гарантії їх реалізації, які знайшли своє спеціальне закріплення у ст. 55-64 та в багатьох інших, які закріплюють конкретні права і свободи.
Характеризуючи основні обов'язки громадян, слід підкреслити, що їх перелік відносно невеликий. На конституційний рівень винесені лише ті обов'язки, які відповідають найбільш життєво важливим інтересам усіх членів суспільства, забезпечують нормальне функціонування інших суб'єктів правовідносин.
Чинна Конституція України передбачає такі обов'язки людини і громадянина: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; шанування державних символів; військова служба; обов'язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині; сплачувати податки і збори: неухильно додержуватися Конституції України та законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття; обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Право громадян на об'єднання в політичні партії та громадські організації відповідно до законодавства України
Право громадян створювати свої об'єднання є невід'ємним правом людини і громадянина. Згідно зі ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (такі, що не є громадянами - тільки в громадські організації) для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних і соціальних інтересів.
Відповідно до Закону "Про політичні партії України" від 05.04.2001 р, політична партія - це зареєстроване згідно із законодавством добровільне об'єднання громадян, прибічників певної загальнонаціональної програми соціального розвитку, які головною метою вважають сприяння формуванню і вираженню їх політичної волі і які беруть участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і працюють у них.
Закон "Про об'єднання громадян" від 16.07.1992 р. передбачає можливість створення громадських організацій, які є об'єднаннями громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. В Україні їх десятки тисяч. Це спортивні організації, профспілки тощо. На відміну від політичних партій, які завжди мають всеукраїнський статус, громадські організації можуть мати, крім всеукраїнського статусу, також міжнародний і місцевий.
Політичні партії, а також громадські організації з міжнародним І всеукраїнським статусом реєструє Міністерство юстиції, а з місцевим статусом - районні й обласні управління юстиції. Примусово заборонити діяльність об'єднань громадян може лише суд.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Ніхто не має бути примушений до вступу в об'єднання громадян чи обмежений в правах за належність або неналежність до політичних партій чи громадських організацій. Членство у будь-якій партії або громадській організації не може бути умовою зайняття посади вдержавній організації чи служити підставою для обмеження прав і свобод людини.
Конституція України містить у собі норму про те, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, пропаганду війни та інші випадки, забороняються.
Об'єднання громадян не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, в організаціях і установах.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (народний правозахисник, або омбудсман) здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах своєї юрисдикції, керуючись Конституцією і законами України, чинними міжнародними договорами.
Діяльність Уповноваженого є незалежною від інших державних органів та посадових осіб, вона доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне за собою перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Повноваження Уповноваженого не можуть бути пригашені чи обмежені в разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.
Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади парламентом України шляхом таємного голосування строком на 5 років, який починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради України.
Уповноважений приймає та розглядає звернення як громадян України, так і тих, хто не є її громадянами. Звернення подаються йому в письмовій формі потягом року після виявлення порушення прав та свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути продовжений Уповноваженим, але не більш як до двох років.
Слід відзначити, що Уповноважений не приймає конкретного рішення по зверненню громадян, оскільки не має на це владних повноважень і не має права підмінювати відповідні компетентні органи. Він лише бере на контроль звернення громадян, які скаржаться, і допомагає їм поновити їхні порушені права і свободи. З цією метою Уповноважений має право: направляти у відповідні органи акти реагування в разі виявлення ним порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами певних заходів; перевіряти додержання встановлених прав і свобод відповідними державними органами, в тому числі й тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; звергатися до Конституційного Суду України з поданням про конституційність законів та інших нормативно-правових актів, а також про офіційне тлумачення Конституції і законів України; відвідувати у будь-який час місця тимчасового утримання затриманих, попереднього ув'язнення, місця позбавлення волі та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні; опитувати осіб, які там перебувають, І отримувати Інформацію щодо умов їх утримання, а також інші повноваження, що дають Уповноваженому можливість ефективно виконувати свої функції.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо зацікавлена особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про додержання та захист прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності; про посадових і службових осіб, які порушували своїми діями чи бездіяльністю права і свободи людини і громадянина; про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений вживав необхідні заходи, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року, а також висновки і рекомендації, спрямовані на поліпшення забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Конституційне закріплення права на освіту
Згідно ЗІ ст. 53 Конституції України кожна людина має право на освіту, воно не залежить від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Конституція проголосила доступність освіти і безкоштовність її отримання в державних і комунальних навчальних закладах. Гарантією освіти є створення розгалуженої сітки учбових закладів: шкіл, ПТУ, ВУЗів тощо, які забезпечують доступність освіти для кожної людини.
В Україні діє велика кількість приватних шкіл, ліцеїв, гімназій та інших учбових закладів з платним навчанням. При цьому кожний має можливість вибирати, навчатися йому в державному навчальному закладі чи в приватному. Допомагає зробити вибір різноманітність форм навчання: денна, вечірня, заочна, екстернатура.
Конституція гарантує представникам національних меншин право навчання рідною мовою та вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах та через національні культурні товариства.
Держава також надає учням і студентам державні стипендії та пільги (проживання в гуртожитках, проїзд у транспорті (за виключенням таксі) тощо.
Встановивши гарантії освіти, Конституція України також закріпила положення про те, що повна середня освіта в Україні є обов'язковою.
Основними нормативним документами у сфері освіти є Закон "Про освіту", "Про загальну середню освіту" та ін. Ці закони встановлюють основні принципи освіти; її структуру; права і обов'язки учнів, викладачів та батьків; порядок організації управління і самоврядування в освіті та ін.
Право громадян на свободу світогляду і віросповідання
Право громадян на свободу світогляду і віросповідання належить до числа невід'ємних прав людини. Воно закріплено у ст. 35 Конституції України, а також у Законі "України "Про свободу совісті і релігійні організації" від 23.04.1991 р.
Дане право включає в себе свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово або, колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Україна є світською державою, а тому жодна релігія не може бути визнана нею як обов'язкова. Згідно із законодавством церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа ~ від церкви.
Чинне законодавство закріплює рівноправність громадян, незалежно від їх відношення до релігії, визначає відповідальність за будь-яке обмеження прав, встановлення привілеїв для громадян залежно від їх відношення до релігії так само, як і за розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі та ненависті чи образу почуттів громадян.
Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку може бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.