Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

Лекція №1

Тема: Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

План

1. Мета та зміст дисципліни «Інформаційні системи та технології …»

2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.

3. Створення інформаційних систем.

Література

1. І. Ф. Рогач, М.А.Сендзюк та інші. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. – К.: КНЕУ, 2001.-324 с.

1. Мета дисципліни «Інформаційні системи і технології…»

— теоретичні основи функціонування інформаційних систем в різних галузях народного господарства та комерційних структурах в умовах застосування інформаційних технологій;

— сучасні підходи до розв’язання даної проблеми, знайомство із складом і змістом технологічних операцій створення ІС на різних рівнях ієрархії;

— засоби автоматизації проектних робіт, формалізація процесу проектування та методи управління проектуванням ІС;

— методологія автоматизованого розв’язання комплексів бухгалтерських, банківських та фінансових задач з урахуванням сучасної практики економічної діяльності, а також міжнародних стандартів та нормативів.

Процес створення ІС багато в чому ще не формалізовано. Вміння правильно створити систему чи вирішити окрему задачу, виявити і коректно сформулювати критерії й обмеження приходять з досвідом. Існуючі стандарти, нормативні документи і методичні матеріали визначають організаційні питання і регламентують склад і зміст проектної документації, але не містять реко­мендацій і вказівок, які розкривають суть процесу створення ІС.

Тому предметом дисципліни є набуття вмінь і навичок створення ІС з метою автоматизованого отримання всіх показників, необхідних для прийняття рішення з управління економічним об’єктом. Інформаційна система має свої теоретичні основи та методологію, тож, потребує попереднього вивчення циклу математичних, технічних, фінансових, економічних та інших дисциплін.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен одержати знання з теорії та практики використання інформаційної технології в області економічної діяльності та управління фінансами, а саме:

Знати

— теоретичні основи організації та функціонування систем обробки інформації;

— організацію та методологію розв’язання комплексів задач банківської та фінансової діяльності в установах різного типу.

Вміти

— здійснювати постановки задач і створювати алгоритми їх розв’язання засобами комп’ютерних технологій;

— використовувати базові програмні засоби та готові пакети прикладних програм для виконання обробки даних у фінансовій та банківській діяльності.

Визначимо основні поняття дисципліни:

· інформаційні системи — це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у виг­ляді даних і знань, необхідних для управління економічним об’єктом;

· економічний об’єкт — це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані;

· предметна область — це позначена будь-якими ознаками сукупність об’єктів (усі елементи знання про процес, проблему, організацію, систему та ін.);

· об’єктами можуть бути обрані різні класи систем управління: технологічний процес, галузь, виробниче об’єднання, підприємство, цех, дільниця, робітник і т.п.;

· автоматизація установи — застосування системи обробки інформації в діловодстві та управлінні діяльністю установи;

· система автоматизації установи — система обробки інфор­мації, яка використовується для інтеграції діяльності установи;

· особа, яка приймає рішення, — спеціаліст, що керує економічним об’єктом;

· користувач ІС — особа, що бере участь у функціонуванні ІС або має право використовувати результати її функціонування.

Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером та обсягом розв’язуваних задач і рядом інших ознак, тому їх можна класифікувати за такими напрямами:

Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.

Інформація – це відомості, які зменшують існуючу невизначеність.

Вона виражається повною мовою у вигляді знаків і існує відчужено від її творця. може бути передача у вигляді повідомлення через канали комунікації.

Дані – це інформація подана у формалізованому вигляді для опрацювання автоматизованими засобами.

Економічна інформація — це інформація про процеси вироб­ництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Економічну інформацію можна класифікувати за такими озна­ками: функціями, що виконуються в процесі управління об’єк­том; видами об’єктів, які відображаються в інформаційній системі; призначенням у процесі управління; відношенням до об’єкта, який регулюється; стабільністю використання; стадіями виникнення; з позиції достовірності. Важливими функціями інформації, що реалізуються в процесі управління економічним об’єктом, є: прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз, координація та регулювання. Отримання інформації з метою її використання пов’язане з виконанням трудомістких операцій зі збирання, фіксації, передавання, обробки та зберігання даних, що характеризують виробничу діяльність об’єкта та його зв’язки. При цьому слід зауважити, що достовірність і своєчасність отриманої інформації впливають на ефективність прийнятих управлінських рішень. Саме управління є особливим видом діяльності, який полягає у визначенні цілей об’єктів, засобів їх досягнення, а також у впливі на об’єкти для отримання поставленої мети.

Інформаційну сукупність можна поділити на такі складові одиниці економічної інформації: атрибут (реквізит), економічний показник, документ, масив (файл).

Атрибут (реквізит, поле) — це елементарна інформаційна сукупність, складена з ряду символів, має ім’я та багато значень. Бувають якісні та кількісні.

Економічний показник розкриває суть явища, процесу чи події та є інформаційною сукупністю, складеною з різної кількості якісних і одного кількісного атрибута. Це — найменша інформаційна одиниця, що має економічний сенс.

Сукупність економічних показників утворює документ (запис), який має самостійне змістовне значення та характеризується повним складом необхідних атрибутів і показників.

Набір пов’язаних між собою однорідних економічних показників однієї форми утворює масив (файл), що є основною інформаційною сукупністю, якою оперують в інформаційних процедурах.

Наприклад: описати процес оформлення відпуску готової продукції, де наведено: код і найменування готової продукції, назва одиниці виміру готової продукції, коди складу та одержувача готової продукції, кількість, затребувана і відпущена ціна, сума, номер документа, за яким відпущена готова продукція. Потрібно скласти характеристику атрибутів і формалізований опис показників (можна подати у вигляді таблиці такої форми).

ХАРАКТЕРИСТИКА АТРИБУТІВ

Опис показників:

KZ_іosd — кількість затребуваної і-ї готової продукції о-м одержувачем зі s-го складу за d-м документом;

KV_іosd — кількість відпущеної і-ї готової продукції о-му одержувачеві зі s-го складу за d-м документом;

Z_і — ціна і-ї готової продукції;

S_іosd — сума відпущеної і-ї готової продукції о-му одержувачеві з
s-го складу за d-м документом:

S_іosd = KV_іosd ·Z_іosd.

3. Створення інформаційних систем — у гранично корот­кі терміни налагодження системи обробки даних, яка має задані споживчі властивості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність.

Створення ІС передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об’єкта і виконання таких завдань.

1. Виявлення суттєвих характеристик економічного об’єкта.

2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів.

3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів.

4. Детальна розробка окремих проектних рішень.

5. Аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження.

При створенні інформаційної системи потрібно керуватися принципами, визначеними РД 50–680–88 «АС Основные положения», а саме:

а) принципом системності: у разі декомпозиції мають бути встановлені такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами;

б) принципом розвитку (відкритості): виходячи з перспектив розвитку об’єкта автоматизації інформаційну систему необхідно створювати з урахуванням можливості поповнення та оновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціо­нування;

в) принципом сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами;

г) принципом стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

ґ) принципом ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації.

Про системність об’єктів свідчить те, що їх можна ділити, оскільки лише вони мають структуру. Процеси декомпозиції й композиції є засобами отримання інформації для здійснення аналізу та синтезу систем. Декомпозиція — це процес поділу систем на елементи, зручні для певних операцій з нею, а саме: поділ аж до елементів, які приймаються за неподільні об’єкти. Вибір основи та межі декомпозиції визначається суттю об’єкта, який дослід­жується, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослідника стосовно об’єкта обстеження.

Процес створення інформаційної системи — це сукупність робіт від формування вихідних вимог щодо системи до введення її в дію (ГОСТ 34.601–90 «Автоматизированные системы. Стадии создания»).

Життєвий цикл ІС — весь період існування системи від початку розробки до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів автоматизації інформаційної системи.

Стадії створення інформаційної системи — одна з частин процесу розробки і впровадження ІС, встановлена нормативними документами. Закінчується випуском документації на інформаційну систему (містить опис повної, в межах визначених вимог, моделі інформаційної системи на заданому для даної стадії рівні) чи виготовленням несерійних компонентів інформаційної системи або прийманням інформаційної системи в промислову експлуатацію. Існують такі стадії життєвого циклу:

1) формування вимог до ІС;

2) розробка концепції ІС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) введення в дію;

8) супроводження.

Усі результати робіт, які виконуються на різних стадіях, оформ­люють у вигляді проектних і організаційно-розпоряджувальних документів. Згідно з ГОСТ 34.201–89 «Виды, комплектность и обозначение документов при создании АС» і РД 50–682–89 «Комплекс стандартов и руководящих документов на автома­тизированные системы» всю документацію на інформаційні сис­теми можна поділити за трьома напрямами формування:

1) стадіями створення;

2) складовими системи;

3) видами забезпечення.

Створенням ІС займається замовник, який вводить інформаційну систему в експлуатацію. Він може залучати до розробки проекту спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації або розробляти її самостійно. В організації замовника можна виділити користувача — особу чи групу осіб, які беруть участь у функціонуванні інформаційної системи, мають право користуватися її результатами, та персонал ІС — сукупність осіб, що забезпечують функціонування ІС (супроводжують інформаційну систему чи підтримують її в робочому стані, можливо, також обробляють дані). Між замовником і розробником укладається договір, у якому згідно з чинними положеннями та інструкціями визначаються права та обов’язки кожної із сторін.

Застосування ефективних методів і засобів створення інформаційної системи, правильна побудова технології її створення дають змогу суттєво знизити витрати та скоротити терміни розробки, забезпечуючи якісну обробку даних, що відповідає вимогам користувачів. При створенні ІС застосовують цілий комплекс методів і засобів її розробки.

Засоби створення інформаційної системи — це типові проектні рішення, пакети прикладних програм, типові проекти чи інструментальні засоби проектування інформаційної системи.

Існує дві групи методів створення ІС: орієнтовані на дані та орієнтовані на процедури. Методи також можна класифікувати за ступенем автоматизації проектних робіт: оригінальні, типові, автоматизовані.

Засоби створення ІС поділяються на інструментальні та об’єктні.

Інструментальні засоби створення ІС орієнтовані безпосередньо на процес проектування та призначені для підвищення продуктивності праці розробника (наприклад, документатор програм, генератор програм і т. п.).

Об’єктні засоби створення ІС також знижують трудомісткість проектних робіт, але головним результатом їх застосування є проектні рішення (наприклад, ППП, ТП).

Засоби належать до тієї чи іншої групи. Крім того, засоби можуть дублювати один одного, тому одним із завдань, яке ми розв’язуємо при плануванні робіт зі створення інформаційної системи, є правильний вибір засобів проектування щодо конкретних умов застосування.

Технологією проектування інформаційної системи є сукупність методів і засобів створення ІС, застосовуваних організаційних прийомів і технічних засобів, орієнтованих на створення чи модернізацію проекту ІС.

Технологія створення інформаційної системи поширюється на весь життєвий цикл відповідної системи. Її основою є технологіч­ний процес, під яким розуміємо діяльність колективу спеціалістів, спрямовану на розробку проекту інформаційної системи з урахуванням необхідних споживчих якостей за умови використання відповідних засобів проектування та виділених ресурсів. Він визначає дії, їх послідовність, виконавців, засоби та ресурси, необхідні для виконання цих дій.

Технологічний процес поділяється на окремі стадії, етапи чи складові — технологічні операції (модулі), під якими розуміємо самостійну частину технологічного процесу, в якій визначено вхід, вихід, перетворювач, ресурси та засоби.

1. Яка мета дисципліни «Інформаційні системи і технології у фінансах» ?

2. Що є предметом дисципліни ?

3. Визначіть основні поняття дисципліни:«Інформаційні системи і технології у фінансах»?

4. Класифікуйте інформаційні системи за напрямами.