Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Періодизація історії України



Існує декілька підходів до періодизації історії України.

Історична думка формувалася під впливом тих політичних обставин, у яких перебувала Україна. В період існування Російської імперії левова частка української історії була просто монополізована Росією. Київська Русь стала "колискою трьох братніх народів", її продовження вбачалося не в Галицько-Волинській державі, а в московській. Національна революція розглядалася як зусилля українців до возз'єднання з Московією і т. д.

За радянських часів ця традиція в основному була збережена. Окрім того, в основу історії було покладено заідеологізовану марксистську концепцію поділу історичного процесу на певні соціально-економічні формації:

1. первіснообщинний лад;

2. рабовласництво;

3. феодалізм;

4. капіталізм;

5. соціалістичне суспільство, вищий прояв якого – комунізм.

Вадами цієї періодизації є її однобічність та догматичність, яка не дозволяла ніяких відступів та проміжних трактувань.

На сьогодні більшість істориків схильні дотримуватися періодизації, основу якої закладено ще М.С. Грушевським:

1. Стародавня історія України ( з найдавніших часів – до VII ст.).

2. Середньовічна Україна пройшла такі періоди, як:

- раннє середньовіччя ( VII - XIII ст.);

- пізнє середньовіччя ( XIV - XVI ст.).

3. Нова історія України складається з етапів:

- історія козацької держави (XVII ст.);

- поглинення українських земель Російською та

Австрійською імперіями (XVIII ст.);

- українське національне відродження

(кінець ХVIII – початок ХХ ст.).

4. Новітня історія України:

- доба УНР ( 1917 - 1922 р.);

- Україна у складі СРСР ( 1922 - 1991 рр.);

- становлення незалежної України (після 1991 р.).

Слідуючи за М. Грушевським, варто використовувати і періодизацію за часом існування і розвитку держави українського народу. Вчений виділяв такі періоди:

1. Період існування Руської держави – об'єднання в одне політичне тіло окремих частин українського народу, що сприяло і його культурному об'єднанню.

2. Входження українських земель до складу двох держав Князівства Литовського та Польського королівства (середина XIV - XVI ст.). Його визначна особливість – переважання західного впливу над візантійським, поширення чужоземного управління, національного, релігійного та соціального гніту українського населення, знищення української національної еліти.

3. Боротьба за відтворення Української держави в середині XVII ст.

До цих трьох періодів можна додати сьогодні:

4. Українське національне відродження та створення УНР кінця ХІХ – на початку ХХ ст.

5. Період існування своєрідної форми української державності в рамках СРСР (1922 - 1991).

6. Спроби відновлення Української держави в період та після Другої світової війни (1939 - середина 1950-х років).

7. Розвиток Української державності після 1991 р.

Варто звернути увагу і на періодизацію запропоновану істориками Грабовським, Ставрояні та Шкляром:

1. Початок української державності (III - VI ст.) - створення могутнього антського міжплемінного союзу, що панував на майже всій території сучасної України.

2. "Латентний період" - означення племінної диференціації (поляни, сіверяни...) та залежність слов'янських племен від інших держав (Хазарський каганат).

3. Період існування держави Україна-Русь з центром у Києві:

а) "варязький етап" – від часу вбивства Аскольда до хрещення Русі – панування чужоземної політичної еліти, внаслідок чого Русь стає нарівні з Візантією у військово-політичному плані.

б) "християнський" етап – починається з хрещення України-Русі, що створило прецедент православного народу (обґрунтування імперських домагань).

в) "удільний етап" – криза великокнязівської влади і трансформація держави у систему "князівських уділів".

4. Період Галицько-Волинської держави (ХІІІ – середина ХIV ст.) – збереження традицій Київської Русі та тісний зв'язок з середньовічною Європою, яка вже мала певні уявлення про право та правове суспільство (натомість Московська держава будується в умовах азійського деспотизму на основі самодержавної влади князя, який невдовзі стає царем, а потім – імператором).

5. Період Литовсько-Руської держави (XIV - XVI ст.) – неоднозначний період, коли український елемент не зазнавав утисків у сфері культури, мови, релігії, проте у політичному плані верховна влада знаходилася в руках литовської державної еліти, що на кінець періоду набула відверто пропольської орієнтації.

6. Україна в складі Речі Посполитої (XVI - XVII ст.).

7. Існування Козацької держави.

8. Період існування України-Гетьманщини у складі Російської держави (друга половина XVII - кінець XVIII ст.) – цим переривається майже неперервний процес формування державних традицій українців.

9. Період чужоземного панування на території України і тимчасового призупинення державного будівництва в Україні (кінець XVIII – початок ХХ ст.).

Питання для самоконтролю:

1. Історія України як складова частина загальносвітової історії.

2. Предмет, завдання, методи та джерела вивчення історії України.

3. Концепції та історіографія основних проблем курсу.

4. Наукова періодизація історії України. Місце вітчизняної історії в системі вузівського навчання.

5. Міжпредметні зв'язки у вивченні історії України.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.