Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Source: U.S. Department of Energy, 2004



Особливості проблеми зміни клімату:

 

· невизначеність. В той час, як вчені згідні, що концентрація парникових газів зростає, вплив її на температуру та клімат залишається невизначеним. Про це свідчать різні оцінки зміни температури, економічних збитків, змін в економічній системі та впливу на добробут.

· нелінійність і неповоротність шкоди. Нелінійність трапляється, коли зміна однієї величини спричиняє непропорційну зміну іншої. Це означає, що після досягнення певного граничного значення, подальше підвищення температури спричиняє колосальні збитки. Неповоротність змін означає, що хід подій неможливо повернути, принаймні протягом доступного людині часового інтервалу.

· тривалий інтервал планування. Оскільки затрати будь-яких дій сьогодні лягають на нинішнє покоління, а доходи - на майбутні, то ми стикаємося із проблемою рівності між поколіннями у безпрецедентному масштабі. При такому тривалому періоді надзвичайно важливими стають зміни технології, росту населення та споживання.

· тривалий період інвестицій. Кожна країна зробила довготривалі інвестиції у міста, підприємства, ферми, порти... Деякі з цих інвестицій неможливо змінити без значних втрат: неможливо пересунути міста, що розташовані на березі моря. Для диверсифікованого с/г перехід на вирощування інших культур вимагає менших витрат, ніж для недиверсифікованого. Тобто людство пристосувалося до нинішнього клімату, і витрати пристосування до іншого можуть бути величезними.

· інерція кліматичної системи. Атмосферні концентрації забруднювачів у більшій мірі визначають ступінь потепління, ніж величина викидів. Концентрація змінюється повільніше. Це означає, що коли вплив цього на суспільство стане помітним, може не залишиться часу для дій. Дуже важко визначити величину і час впливу, перш ніж він стане відчутним.

· глобальний масштаб.

· регіональні особливості. Ймовірно, що вплив на різні країни може бути різним: деякі з них можуть постраждати від потепління (затоплення, збитки у сільському і лісовому господарстві), інші - виграти, принаймні у деяких секторах економіки (зменшення витрат на опалення, приріст врожаю).

· велика кількість парникових газів, що мають різний вплив на потепління. Разом з тим виявлено, що сполуки сірки зменшують радіацію, відображаючи її.

· важливість величини чистих викидів: концентрація залежить не стільки від загальних викидів, скільки від чистих викидів (слід брати до уваги поглинання парникових газів лісами та інші можливості).

· ефективність і справедливість. З економічної точки зору, наскільки зменшити викиди є питанням ефективності (оскільки досягнення відповідного рівня викидів підвищує чистий добробут), але хто платить - це питання рівності. Тут вирішують не економісти.


Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с.

 

 

2. Економічний аналіз проблеми

2.1. Глобальне забруднення як суспільний товар

В економіці розгляд проблеми передбачає відповідь на два основних питання: в чому полягає проблема і чому вона автоматично не вирішується існуючими ринковими силами.


Викиди парникових газів, які спричиняють зміни клімату у планетарному масштабі, є одночасно прикладом екологічного зовнішнього ефекту і надмірного використання ресурсу, що знаходиться у спільному користуванні

Оскільки CO2 та інші парникові гази поступово накопичуються в атмосфері, стабілізація або "заморожування" викидів не дадуть негайного ефекту. Це приклад кумулятивного забруднення, яке продовжує існувати навіть в разі припинення емісій. Тому стабілізація концентрації потребує дуже значного зменшення емісій. Так, для втримання зростання глобальної температури на 1-2º C потрібне скорочення викидів на 50-80%.

 

Економічна оцінка політики щодо глобального потепління намагається визначити, яке зменшення викидів СО2 та інших парникових газів є суспільно ефективним.


Економісти вивчають проблему глобального потепління з двох боків:

· більшість досліджень зосереджено на економічних моделях витрат скорочення викидів вуглецю (act-learn);

 


 

менша частина дослідників вивчають питання захисту (“заграждения”) і використовують моделі затрат для визначення економії, яку можна одержати, здійснивши менше дій спочатку і більше дій пізніше, коли буде більше інформації (learn-act).

 

2.2. Оцінка збитків

 

Першим, хто оцінив шкоду від СО2 (тіньову ціну) був Nordhaus (1991). Він оцінив середні втрати у $7.3/т викинутого вуглецю.



 

2.3.
Витрати запобігання забрудненню

 


Для визначення витрат, пов’язаних із скороченням викидів, використовуються два альтернативних підходи:

1) підхід “down-top” “знизу догори”, відповідно до якого визначаються додаткові затрати на перехід від існуючої до “найкращої” технології, що дозволяє зменшити викиди.


2) моделювання економічних втрат, або підхід “top-down” “згори донизу”, коли загальний продукт економіки залежить від затрат енергії, а енергія залежить від дозволеного викиду вуглецю.Підхід передбачає оцінку за величиною втрат продукції.

 

2.4. Ефективність скорочення викидів

 


Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с.

 


 

 


F. Ackerman. Climate Change: The Costs of Inaction. Testimony presented to United States Congress, House Committee on Energy and Commerce, and Subcommittee on Energy and Environment. Hearing on “The Climate Crisis: National Security, Public Health, and Economic Threats” , February 12, 2009. // http://www.ase.tufts.edu/gdae/policy_research/Ackerman_testimony_Feb%2012.pdf.

 

 

Франк Акерман дослідив порівняння річних витрат на негайну діяльність, яка за розумних, помірних реальних витрат дає можливість зменшити викиди, (1% від ВВП) і ціни бездіяльності для США.

 

3. Політика і механізми протидії змінам клімату

 

3.1. Політичні підходи до регулювання проблеми

 


Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад. Оценка Межправительственной группы экспертов по изменению климата // http://www.ipcc.ch/pdf/climate-changes-2001/synthesis-syr/russian/question-1to9.pdf. - 132 с. - С.46.

 


 

Труднощі практичної реалізації екополітики не повинні затуляти важливі елементи успішної екологічної політики, основні з яких є такими:

· головною метою має бути інтерналізація екологічних ЗЕ;

· для успішного подолання проблеми невизначеності та високих витрат перехідного періоду слід забезпечити гнучкість підходів. Екологічні зобов’язання є менш витратними для підприємств, якщо вони є гнучкими щодо того, хто їх виконує, коли і де.

· потрібно переглянути існуючу публічну політику з метою виявлення і усунення викривлень, які впливають на ЕЕРВ галузей (енергетики та ін.);

· розширення кола доступних технологій;

· міжнародна координація.

 

Існує ряд чинників, які обмежують практичну реалізацію екологічної політики, яка є добро розробленою теоретично:

· Фінансові обмеження.Впровадження нових податків є важким в умовах фінансових обмежень;

· Прагнення країн зберегти конкурентоспроможність на міжнародному ринку.Міркування збереження конкурентоспроможності на міжнародному рівні стримують країни від одностороннього впровадження податків, які збільшують витрати галузей, які діють на міжнародному ринку. Крім того, це може також суперечити діючим міжнародним угодам в галузі торгівлі. На рівні підприємств і галузей як податки, так і ринкові дозволи негайно впливають на їхній стан. Підприємства змушені переглядати свої технології та джерела енергії. Деякі з них опиняться в гіршому становищі.

· Політика уряду, що здійснюється в інших напрямах (регіональна або соціальна політика).Уряди усвідомлюють, що ЕЕРВ енергетичного сектору та інших галузей порушений самою політикою уряду, яка, можливо, безпосередньо не пов’язана з енергетичним сектором. Прикладами є субсидії на споживання викопного палива (стосуються регіональної або соціальної політики), які збільшують викиди, а також зобов’язання енергогенеруючих компаній використовувати лише паливо вітчизняного виробництва; пряме урядове втручання шляхом планування або суспільної власності також впливають. Деякі форми короткострокового урядового втручання є виправданими (фінансування окремих ринків нових технологій, демонстраційних проектів, початкові субсидії). Такі важелі неминуче порушують ринки, тому їх застосування має бути ретельно обґрунтованим.

· Невизначеність.Витрати реалізації політики та величина ЗЕ є невизначеними. Планування екополітики в часі є вирішальним чинником, яки може подолати цю невизначеність. З одного боку, необхідні негайні дії. З іншого боку, наше розуміння впливу людської діяльності на довкілля постійно покращується, розробляються кращі технології для його зменшення. По мірі накопичення знань і покращення технологій витрати досягнення екологічних цілей зменшуються. Це означає, що гнучка реалізація політики в часі може зекономити витрати.

 

 

 

 

Це політика, про яку не пошкодуєш, навіть якщо на неї потрачено кошти. Підхід, який базується на ідеї, що проблема глобальних кліматичних змін пов’язана з іншими критично важливими екологічними проблемами і проблемами розвитку.

Підходи до встановлення політичних цілей наведено на рис.1.



Рис. 1. Підходи до встановлення цілей щодо зменшення парникового ефекту


 

Теорія портфельних інвестицій

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.