Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

До шкідливих речовин односпрямованої дії належать шкідливі речовини, котрі близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини

Забруднення повітря виробничих приміщень

Для забезпечення ефективної трудової діяльності необхідно забезпечувати нормальні метеорологічні умови та необхідну чистоту повітря.Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище можуть надходити різні шкідливі речовини. Шкідливі речовини, контактуючи з організмом людини, за порушення вимог безпеки, можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров'я.

Всі шкідливі речовини за характером впливу на людину можна розділити на дві групи: токсичні та нетоксичні.

Токсичні речовини взаємодіють з організмом людини, викликаючи різноманітні відхилення стану здоров'я.

Нетоксичні речовини переважно чинять подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів, очей та на шкіру працівників.

За фізіологічною дією на людину токсичні речовини поділяються на 4 групи:

1) подразнювальні, котрі діють на дихальні шляхи та слизову оболонку очей;

2) задушливі, котрі порушують процес засвоєння кисню тканинами організму людини;

3) соматичні отрути, котрі викликають порушення діяльності всього організму або його окремих систем;

4) речовини, котрі чинять наркотичну дію.

УВАГА! Дія шкідливих речовин на виробництві нерідко ускладнюєтьсярізними супутніми факторами зовнішнього середовища (високою температурою повітря, шумом, вібрацією тощо).

Найбільш поширені шкідливі речовини повітряного середовища на підприємствах — пил та різного походження тонкодисперсні аерозолі.

Запиленість виробничих приміщень —один з найшкідливіших факторів виробничого середовища.Пил викликає захворювання, є причиною підвищеної пожежо- та вибухонебезпеки виробництва, підвищує електронебезпеку виробничого процесу.

Причина пилоутворення:

недосконалість технологічного процесу, обладнання;

недостатня герметизація обладнання;

порушення термінів проведення планово-попереджувальних ремонтів;

порушення технологічних режимів, неякісне прибирання приміщень.

Пил, що вільно знаходиться в повітрі, називається аерозолем, а пил, що осів на елементи будівельних конструкцій, виробничого обладнання тощо — аерогелем.

Пил буває органічного та неорганічного походження.

Свинцевий пил викликає зміни в нервовій системі, крові, дихальних шляхах. Нетоксичний пил подразнює шкіру, очі, вуха, ясна, а потрапляючи в альвеоли легень — викликає пневмоконікоз тошо. За роботи в атмосфері, котра містить пил діоксиду кремнію, у працівників виникає одна з важких форм пневмоконікозу — силікоз.

Шкідливість та токсичність пилу залежить:

* від його кількості, що вдихається;

*від ступеня дисперсності;

* форми пилинок;

* від хімічного складу.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

1-й — надзвичайно небезпечні:

2-й — високонебезпечні;

3-й — помірно небезпечні;

4-й — малонебезпечні.

В табл. наведені класи небезпеки залежно від показників і норми шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини у повітрі робочої зони виробничого приміщення вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить негативного впливу на здоров'я нащадків.

Таблиця 3.2

Класи небезпеки шкідливих речовин

№ п/п Показник Норма для шкідливих речовин (для різних класів небезпечних речовин)
Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/м3 менше 0,1 0,1–1,0 1,1 – 10,0 більше 10,0
Середня смертельна доза при введенні у шлунок, мг/кг менше 15 15–150 151–5000 більше 5000
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг менше 100 100–500 501–2500 більше 2500
Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3 менше 500 500-5000 5001- 50000 більше 50000

 

Щодо речовин, які досить часто потрапляють у повітря робочої зони виробничих приміщень, то для них встановлені допустимі концентрації. Так, наприклад, для окису вуглецю допустимою середньоденною нормою є:

за тривалості роботи до 1 години — 50 мг/м';

за тривалості роботи протягом 30 хвилин — 100 мг/м ';

за тривалості роботи не б'їльше 5 хвилин — 200 мг/м3.

Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК), котрі оцінюються в міліграмах на метр кубічний. За вмісту в повітрі робочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступної умови:

де: С, С2 С3... Сп — концентрації відповідних шкідливих речовин в повітрі, мг/м3; ГДКГ ГДК2... ГДКп — граничнодопустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м3.

До шкідливих речовин односпрямованої дії належать шкідливі речовини, котрі близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

Це, зокрема, вуглець, оксид азоту, сірчаний газ, сірчаний водень та інші вуглеводневі сполуки.

Вміст шкідливих речовин в повітрі, котре надходить у виробничі приміщення, не повинен перевищувати 0,3 ГДК, встановлених для робочої зони виробничих приміщень. Викиди в атмосферу повітря, котре містить шкідливі речовини, слід передбачати та обґрунтовувати таким чином, щоб концентрації їх не перевищували норм, вказаних в ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования".

Особливості газового та парового забруднення повітря:

гази та пара змішуються з повітрям на молекулярному рівні і видалити їх з повітря механічним способом досить важко;

розповсюджуються разом з повітрям та на великі відстані і можуть забруднювати зони приміщень, що не контролюються як виробничі, призвести до неочікуваного отруєння працівників;

не визначаються візуально і в багатьох випадках не мають запаху;

деякі досить поширені у виробничому процесі гази мають питому вагу більшу за питому вагу повітря і накопичуються у понижених ділянках приміщень (підвалах, шахтах тощо), досягаючи значних концентрацій.

Тому у приміщеннях, де присутні небезпечні речовини 1 -го класу та де може бути аварійний викид, повинен здійснюватися безперервний контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари.

Методи контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі:

> безперервно-автоматичні — здійснюються за допомогою газоаналізаторів (ФЛ-550Г, ПГФ-1; К1-1.3 та ін.);

> індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-І, УГ-2, ГХ 4 та ін.;

> санітарно-хімічні — калориметричний, фотоколориметричний, хроматографічний та ін.


Існує декілька методів визначення запиленості повітря в робочій зоні:

– гравіметричний — він є основним у санітарно-гігієнічній практиці, тому шо за умов сталості хімічного складу пер­винне значення має маса пилу, шо затрималася в організмі людини, а також маса пилу, шо міститься в одиниці об'єму повітря хімічного та дисперсного складу;

– розрахунковий (мікроскопічний) — визначається загальна кількість пилових часток в одиниці об'єму повітря і співвідношення їх розмірів;

– знакометричний — за допомогою поточного ульграфото-мет- ра реєструються окремі частки за умов сильного бокового світла.

Відокремлення пилу від повітря здійснюється різними способами:

– аспіраційним — ґрунтується на просмоктуванні повітря через різні фільтри, які затримують пилові частки розміром до 0,1 мкм і більше;

– седиментаційним — базується на процесі природного осідан­ня пилу на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу, що осів на 1 м2 поверхні;

– електроосадженням — полягає в тому, що створюється елект­ричне поле великої напруги, в якому пилові частки електризують­ся і притягуються до електродів.

Способи і заходи підтримання частоти виробничих приміщень відповідно до вимог санітарних норм:

> видалення шкідливих речовин з повітря робочої зони за рахунок природної чи механічної вентиляції, аспірації (очищення) і кондиціонування повітря;

> запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони шляхом герметизації обладнання, ущільнення з'єднань, отворів, люків, удосконалення технологічного процесу;

> застосування засобів індивідуального захисту (313), особливо засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.