 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Полімотивованість діяльності. Особистісні та ситуаційні детермінанти мотивації
Класифікації мотивів
(М.Ш. Магомед-Емінов 1. Загальний – специфічний. 2. Зовнішній – внутрішній. 3. Стійкий – нестійкий. В.Хеннінг 1. Громадянські мотиви. 2. Пізнавальні мотиви. 3. Мотив соціальної ідентифікації з батьками. 4. Мотив соціальної ідентифікації зі значущими особистостями. 5. Мотив, пов’язаний з привабливістю діяльності. 6. Матеріальний мотив. 7. Престижний мотив. Божович Л.І. (вітч.), Е.Дісі (зар.) 1. Внутрішні мотиви. 2. Зовнішні мотиви. Х.Хекхаузен, Д.Мак-Клелланд, Дж. Аткінсон 1. Мотив досягнення успіху. 2. Мотив уникання невдачі. Будь-яка діяльність є полімотивованою. Тобто спонукається не одним, а кількома мотивами. Залучення якомога більшої кількості потреб підвищує загальний рівень мотивації діяльності (А.Маслоу). Одна і та ж потреба може втілюватися в різних об’єктах, а в одному й тому ж об’єкті можуть втілюватися різні потреби.
Д.О.Леонтьєв: Для розуміння того, як люди живуть, і чому вони живуть так по-різному, я ввів образ пунктирної людини. Людина - істота пунктирна, тому що вона не весь час в траєкторії свого життя діє як людина. Навіть найкращі з нас не є суцільною лінією. Людина часто переміщається з одного рівня функціонування на іншій. Взагалі жити, діяти по-людськи, на всіх доступних рівнях існування як складно організована система? дуже енергозатратно. Жити на людському рівні - це шлях найбільшого опору. Шлях найменшого опору - це знизити рівень існування. Тому це так привабливо і тому багато хто вибирає цей шлях. Історія 20-го, та й вже 21-го століття показує, що людині виявляється доступний такий вибір, як не бути людиною. І дуже часто люди користуються цією можливістю - вибрати не бути людиною. Взагалі бути людиною - це не така проста річ, за це доводиться платити. Не бути людиною завжди простіше. Це шлях найменшого опору, шлях енергетично найбільш вигідний, шлях, пов'язаний з найменшими тертями з навколишнім середовищем. Ця модель показує, яким чином ми можемо бути чи не бути людьми. Ми можемо в різні моменти часу існувати на зовсім різних рівнях. Головне, однак, не те, на якому рівні людина проводить більшу частину часу, а те, на якому рівні вона приймає рішення в ключові моменти свого життя. Пунктирна людина? це філософський образ, а в книзі "Психологія смислу" є конкретно-психологічна модель, яка наповнює образ пунктирної людини конкретним психологічним змістом. Я назвав її "мультирегуляторна модель особистості". Суть цієї моделі полягає у відповіді на ключове питання: чому люди роблять те, що вони роблять, за якою логікою взагалі розгортається наше життя? Відповідь: жодної логіки. Є щонайменше шість різних логік, які задаються різними відповідями на питання, чому люди роблять те, що вони роблять: 1. Перша відповідь - тому що я так хочу. Це проста лінійна логіка задоволення потреби. Виникла потреба - пішов і з'їв. 2. Друга відповідь? він перший почав. Це логіка реагування на стимули. Біхевіоральна логіка: червоне світло - проїзду немає, жовтий - будь готовий до шляху,а зелене світло - їдь. 3. Третя відповідь - тому що я завжди так роблю. Це логіка застосування вироблених стереотипів, відтворення кліше. Людині завжди простіше робити так, як вона уже робила, відтворювати старий досвід. 4. Четверта відповідь? всі так роблять. Це логіка соціальної нормативності, соціальних очікувань. Людина поводиться так у цій ситуації, як від неї соціально очікується під загрозою можливих соціальних санкцій. 5. П'ята відповідь - тому що для мене це важливо, це займає якесь важливе місце в моєму житті, має для мене якийсь сенс. Це логіка сенсу, логіка життєвої необхідності. 6. І шостий відповідь? чому б і ні, але не в тому сенсі, що все одно, а в тому, що людина може на цьому рівні вільно вибирати, не піддаючись тиску будь-яких зовнішніх і внутрішніх факторів. П'ята логіка, логіка сенсу, має на увазі вже сформований життєвий світ, вироблений у ході біографії, але людина може якимось чином переробляти свою біографію, відриватися від своєї біографії. Це важка особистісна робота, але вона можлива, і тоді людина виходить на шостий рівень - на екзистенційний рівень, рівень вільного вибору і самодетермінації. Поведінкою людини керують ці 6 доступних їй логік в різних поєднаннях, вона може переключатися з однієї на іншу, вибирати, чим будуть визначатися її дії. Суть проблеми - саме в цій точці вибору і переключення, які найчастіше проходять повз свідомість людини.
М.Мамардашвілі визначає життя як зусилля в часі, підкреслюючи при цьому той момент, що все, що відбувається з людиною на людському рівні існування, не гарантовано, бо відбувається не з якихось причин, а тримається тільки особистим зусиллям. Воно може бути і його може не бути. І якщо його немає, то його немає. І ніщо не може змусити бути людиною, якщо ви самі це не вибираєте. Немає такої необхідності, яка змусила б нас обов'язково бути людьми. У нашому житті достатньо можливостей безтурботно існувати на рослинному рівні або на рівні слухняних соціальних індивідів. І ніхто від нас не вимагатиме нічого іншого. Ернст Неізвєстний в одному з інтерв'ю сказав: у вільному суспільстві ніхто не може змусити людину не бути рабом. Екзистенціальна психологія - психологія людини необумовленої. У людині завжди є щось обумовлене і щось необумовлене, і останнє проявляється головним чином у двох ситуаціях. Перша - це коли стабільна структура життєвого світу руйнується, коли людина не може прикласти готові стереотипи тому, що у неї їх немає. Це ситуації трагічні, горя, війни, втрати близьких людей. І друга група - зворотні ситуації, коли все добре і ніщо зовні мене не примушує, а я все одно змінююся, до чогось прагну ... Була раніше така поширена формула несхвалення: "йому більше за всіх треба". Це насправді і є принцип людини. Тому що зусилля в часі в змозі здійснити тільки людина, якій найбільше треба, тобто яка виходить за межі необхідності, обумовленої тільки обставинами та внутрішніми імпульсами. Людина, якій найбільше треба - це людина, якій треба більше, ніж те, до чого його штовхають потреби її організму і якісь середовищні стимули. У цих двох ситуаціях виявляється необхідною і неминучою екзистенційна психологія. Обидві вони відрізняються тим, що немає готових систем детермінант, які могли б спонукати нас змінюватися в ту чи іншу сторону. Ми не можемо змінюватися, не зруйнувавши щось старе, от чому нам змінюватися, як правило, не хочеться. Але бути живими означає змінюватися. У тій мірі, в якій ми змінюємося,ми живемо. У тій мірі, в якій ми не змінюємося, ми не живемо. Той період часу, коли ми не змінюємося, коли ми по відношенню до змін себе якимось чином блокуємо, гальмує: цей період часу з життя випадає. Мамардашвілі говорив про те, що тільки той час «зараховується», коли ми набуваємо якогось досвіду, використовуємо час, щоб щось зрозуміти, змінити в собі. Якщо ми використовуємо час, навпаки, для того, щоб будувати всякі механізми і конструкції, які перешкоджають розумінню того, що можна щось змінити, то цей час втрачено для нашого життя ... Ми вкрай витончені у всяких способах побудови у нашому житті конструкцій,які робляться тільки для того, щоб не побачити,не зрозуміти. Одна з найсильніших мотивацій - це мотивація стабільності, мотивація протистояння змінам, щоб все залишалося як є. І все життя людей відбувається у боротьбі між мотивацією зберігати все як є і будувати конструкції, які дозволяли б нам не жити, і мотивацією задіяти свій людський потенціал і далі походити від мавпи.
Поиск по сайту: |