Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Строк чинності виключних майнових прав



На винахід – 20 років (від дати подання заявки). Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.

На КМ – 10 років.

На ПЗ – 15 років.

8. Поняття та значення патенту.

За чинним законодавством України про інтелектуальну власність патент можна визначити як охоронний документ, який засвідчує особисті немайнові і майнові права патентовласника на об'єкт інтелектуальної власності. Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції об'єктом інтелектуальної власності, авторство на цей об'єкт, пріоритет і право власності на зазначений об'єкт.

Міжнародно-правова практика знає багато різновидів патентів на об'єкти промислової власності. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність також передбачає кілька різновидів патентів.

Зокрема, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» розрізняє такі види патентів: патенти і деклараційні патенти.

Усі патенти, що видаються Установою на об'єкти промислової власності, мають чинність тільки в межах України і протягом строку, визначеного законодавством.

9. Особисті немайнові і майнові права автора винаходу, корисної моделі, промислового зразку і патентоволодільця та їх захист.

Особисті немайнові права закріплені у ст.423 ЦК.

ЦК України чітко визначає, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом:

· виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, вберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка;

· застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним;

· пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

  1. Обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності на В, КМ, ПЗ.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на В, КМ, ПЗ несуть певні обов'язки и зазначених об'єктів, що випливають із патенту.

Володілець патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту. За законодавством України власник патенту зобов'язаний використати запатентований В, КМ, ПЗ. Якщо зазначені об'єкти не використовуються або використовуються недостатньо в Україні протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання В, КМ, ПЗ було припинено, то для власника патенту можуть настати негативні наслідки. Так, будь-яка особа, яка має намір і виявляє готовність використати один із зазначених об'єктів, може звернутися до цього володільця і запропонувати укласти ліцензійний договір. У разі відмови ця особа може звернутися до суду з вимогою про видачу їй примусової ліцензії. Цю ліцензію буде видано заінтересованій особі, якщо володілець патенту не доведе, що він не використовував вказані об'єкти за поважними причинами.

Володілець патенту зобов'язаний терпіти обмеження своїх прав інтелектуальної власності, встановлених відповідно долинного законодавства. Виходячи з інтересів суспільства та за умови воєнного та надзвичайного стану КМУ має право дозволити використання В, КМ, ПЗ визначеній ним особі без згоди володільця патенту на умовах невиключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

Володілець патенту на секретний В, КМ зобов'язаний не видавати дозвіл на їх використання. Він може видати тільки особі, що має дозвіл доступу до цього В, КМ від Державного експерта.

Тема 7. Право на раціоналізаторську пропозицію

1. Поняття та ознаки раціоналізаторської пропозиції.

Регулюється гл.41 ЦК України.

Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20.03.1883р.

Наказ №129 від 22.08.1995р. «Про затвердження Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі» затв. Державним патентним відомством України.

Указ Президента України №479/92 від 18.09.1992р Про тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні.

Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затв. наказом Держпатенту України від 27.04.1995р.

 

Раціоналізаторською пропозицією є визнана ЮО пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері діяльності.

До раціоналізаторської пропозиції законодавство установило вимоги:

© пропозиція має стосуватися профілю підприємства, якому вона видана;

© вона має бути новою;

© повинна бути корисною підприємству, кому вона подана.

Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію містять ряд умов, за наявності яких подана пропозиція не може бути раціоналізаторською. Це передусім запозичення чужого досвіду без власного творчого внеску; пропозиції, що містять відомі рішення; пропозиції не технічного, а організаційного характеру; пропозиції щодо удосконалення організації і управління господарством.

Другу групу пропозицій, що не визнаються раціоналізаторськими, складають такі, що погіршують умови праці, якість продукції і робіт, викликають або збільшують рівень забруднення навколиш­нього середовища, знижують надійність та інші показники якості продукції. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які ли­ше ставлять завдання, але не дають конкретного вирішення.

2. Суб’єкти права на раціоналізаторську пропозицію.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на рац.пропозицію є автор і ЮО, якій ця пропозиція подана.

3. Права суб’єктів на раціоналізаторську пропозицію.

Автор має право на добросовісне заохочення від даної ЮО, а ЮО має право на використання РП у будь-якому обсязі. Розмір винагороди визначається відповідно до Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності і РП, затв. Указом Президента від 18.09.1992р.

 

Тема Захист об’єктів права промислової власності.

Цивільно-правовий спосіб захисту.

Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін.

Зазначені закони наводять перелік спорів, які розглядаються в су­довому порядку, при цьому додається норма, за якою розгляду в су­довому порядку підлягають будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням патентних законів. Тому доцільність цієї норми фактично відпадає.

При порушенні патентних прав власник патенту має право вима­гати:

— припинення дій, що порушують або створюють загрозу пору­шення його права, і відновлення становища, що існувало до пору­шення;

— стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

— відшкодування моральної шкоди;

— вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

У кодексі України „Про адміністративні правопорушення" статтею 51-2 зазначено, що незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів ходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

У „Кримінальному кодексі України" стаття 177 говорить про те, що:

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або Різними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Лекція 5

 

Розділ ІV. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Тема 9. Правова охорона комерційного найменування

Виключне право юридичної особи на комерційне найменування. Реєстрація комерційного найменування. Зміст комерційного найменування. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

ЦК – Гл.43.

Комерційне найменування — це передусім будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи.

В поняття комерційного найменування юридичної особи входить зазначення організаційно-правової форми юридичної особи і самої назви підприємства. В комерційне найменування фізичної особи-підприємця – ім’я або прізвище цього підприємця.

Умови комерційного найменування:

· відповідність назви характерові діяльності даної фірми

· оригінальність

Комерційне найменування має своїм призначенням індивідуалізацію даного підприємства, організації чи установи, передусім виокремлення її підприємниць­кої чи будь-якої іншої діяльності. Така індивідуалізація необхідна для підкреслен­ня, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охо­рони комерційного найменування.

При цьому прагнення оберігати престиж фірми йде двома шляхами.

Перший — це заборона використовувати такі самі найменування іншим особам, тобто про­тидіяти неправомірному посяганню на престиж, ділову репутацію фірми.

Другий шлях полягає в тому, що фірма для підтримки і розвитку своєї ділової репутації має постійно піклуватися про свій авторитет, розвивати виробництво на якісно вищій технічній основі, використовувати енергоощадливі технології, постійно підвищувати якість своєї продукції тощо. Використання комерційного найменування покладає на його користувача ряд важливих обов'язків щодо сво­го іміджу.

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману спожива­чів щодо справжньої діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, поря­док ведення яких встановлюється законом.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та по­слуг, які ними надаються.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання.

Майновими правами на комерційне найменування є:

· право на використання комерційного найменування;

· право перешкоджати іншим особам неправо­мірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання, а також

· будь-які інші майнові права, що не заборонені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування пере­даються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, вста­новлених законом (ст. 493 ЦК України).

Використання зареєстрованого на ім'я певної юридичної особи комерційного найменування іншими юридичними особами без дозволу володільця не допуска­ється. Юридична особа, яка неправомірно використала чуже комерційне наймену­вання має бути зобов'язана припинити його використання і відшкодувати потер­пілому заподіяні збитки в повному обсязі.

 

Тема 10. Правова охорона торговельної марки

Поняття та функції торговельної марки. Ознаки торговельної марки. Види торговельних марок. Умови і обсяг правової охорони торговельної марки. Позначення, що не можуть бути визнані як знак для товарів і послуг. Суб’єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку. Порядок подачі та оформлення заявки на торговельну марку. Права власника свідоцтва. Чинність свідоцтва на торговельну марку. Підстави визнання свідоцтва недійсним.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.