Класифікації підземних вод

Розробка єдиної класифікації підземних вод ускладнена тим, що підземні води являють собою складний об’єкт, динамічний за своєю природою, який змінюється якісно і кількісно в часі і в просторі. Найбільше розповсюдження в гідрогеології отримала класифікація Саваренського, за якою виділяються три основних типи вод: зона аерації, ґрунтові і артезіанські.

Зона аерації розповсюджується від денної поверхні до рівня ґрунтових вод – першого в розрізі постійного водоносного горизонту. Потужність її залежить від глибини залягання водонепроникних товщ, рельєфу місцевості, ступеню розчленування поверхні землі, кліматичних умов і вимірюється від часток метру до 100 м і більше. В склад зони входять поверхневі, капілярні води і верховодка. Поверхневі води вміщують органічні речовини, різні солі, мікроорганічні та приймають участь у живленні рослинності. Капілярно-підвішені води розташовані нижче поверхневих, виникнення їх пов’язане з процесами інфільтрації атмосферних опадів. Вологість порід в області розповсюдження цих вод перевищує максимальну молекулярну вологоємність.

Верховодка утворюється в товщі водопроникних порід при наявності в них лінзоподібних шарів водоупорних порід (суглинки, супіски, глини). Верховодку характеризує незначна потужність (0,1-1 м, місцями 4-5 м), нестійкість розповсюдження та існування в часі, яка пояснюється залежністю від інфільтрації атмосферних опадів.

Капілярно-підняті води розміщуються в місці контакту зони аерації з рівнем ґрунтових вод і утворюють капілярну кайму. Потужність її залежить від гранулометричного і мінерального складу гірських порід і змінюється від нуля (гравій, галька) до 6-12 м (глинисті породи). Наявність гідравлічного зв’язку між ґрунтовими і капілярними водами обумовлює коливання рівня капілярних вод у відповідності з висотними змінами рівня гравітаційних вод.

Ґрунтові води заповнюють пори і тріщини твердих і відокремлено-зернистих порід, водоносні породи залягають на першому від поверхні витриманому водоупорному шарі, зберігаються на протязі року, зверху звичайно не перекриваються водоносними породами. Створення відкритих виробок сприяє накопиченню додаткових об’ємів поверхневих вод і переводу частини їх в підземні. Це викликає підвищення рівня ґрунтових вод.

Міжпластові (артезіанські) води фільтруються в шаруватому середовищі, яке представлено чергуванням водопроникних окремозернистих або твердих гірських порід та водоупорних глинистих. В багатьох випадках міжпластові води існують під тиском (напором), під дією якого відбувається підйом води в свердловині, яка відкрила напірні води до встановлення п’єзометричного рівня

В залежності від характеру середовища вміщення підземні води поділяються на пластові та тріщинно-жильні. Перший тип утворюється в осадових породах, другий – в магматичних та метаморфічних. Згідно цієї класифікації пластові води поділяються на порово-пластові та карстово-пластові.

Серед тріщинно-жильних вод розрізняють грунтово-тріщинні, жильні та тріщинно-карстові.

В залежності від переважаючого типу підземних вод в масиві гірських порід виділяються два типи гідрогеологічних структур: артезіанські структури та гідрогеологічні масиви.

В артезіанських структурах розрізняють чохол, в якому переважають пластові накопичення підземних вод та складчастий фундамент, що містить тріщинно-жильні накопичення підземних вод. Чохол та фундамент можуть бути поділені на гідрогеологічні яруси, відповідно до структурно-тектонічного ярусу, з якими пов’язані накопичення підземних вод. Розрізняють наступні артезіанські структури: артезіанський басейн, артезіанський свод, артезіанський басейн, вулканогенний басейн.

Гідрогеологічні масиви розглядають як виступи на поверхні складчастого фундаменту, в якому містяться, переважно, тріщинно-жильні води. Гідрогеологічні масиви приурочені до щитів платформ, які позбавлені або майже позбавлені чохла, або до складчастих споруд гірськоскладчастих областей.

Підземні води класифікуються за гідравлічним станом на напірні та безнапірні. При відкритті гірською виробкою рівень безнапірних вод в ній не перевищує відмітку даху водоносного пласту, при відкритті напірних вод – рівень води в свердловині встановлюється вище відмітки даху водоносного пласту – на відмітці п’єзометричного рівня.

В залежності від температури підземні води поділяються на сім видів: виключно холодні – 0˚С, дуже холодні 0-4˚С, холодні 4-20˚С, теплі 20-37˚С, гарячі 37-42˚С, дуже гарячі 42-100˚С і виключно гарячі 100˚С.

Підземні води прийнято також розділяти за ступенем впливу на них кліматичних умов: зональні (наявність впливу клімату); азональні (вплив клімату майже відсутній), інтразональні (води, які зустрічаються в межах будь-якої географічної зони).

До зональних слід віднести тектонічні ґрунтові води, які формуються в різних кліматичних зонах під впливом переважно штучних факторів, хоча інтенсивність утворення таких вод і підтоплення територій пов’язано з природними факторами.

Поиск по сайту: