Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Річкова мережа України



Водозбори річок нашої країни групують у 9 основних районів.

1. Водозбір Балтійського моря містить частково басейн Вісли, охоплює 120 річок. Вони розташовані на північному заході країни і є притоками Сяну та Західного Бугу.

2. Басейн Дунаю охоплює Тису з її притоками, верх Серету, частину басейну Прута, а також невеликі степові річки, що впадають в придунайські лимани ( в цілому більше 350).

3. До басейну Дністра (16% від території України ) входять 550 річок довжиною більше 10 км; гірські, карпатські: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, річки Подільської височини (Гнила і Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич і степова – Кучурган).

4. Степових річок – між Дунаєм, Дністром та Південним Бугом близько 70. Вони, як правило, впадають у солоні причорноморські лимани. Найбільші з них – Копельник, Тілігульський, Сасик, Великий Куяльник.

5. Басейн Південного Бугу нараховує близько 300 річок, серед них Ров, Інгул, Чорний Ташлик.

6. До басейну Дніпра (44% від територій України) належать праві притоки Прип’яті (понад 120) – Тур’я, Стир, Горинь. На північ від Києва у Дніпро впадають Десна, Тетерів, Ірпінь, південніше – Рось, Сула, Ворскла, Самара, Інгулець.

7. У Криму нараховується 120 річок з довжиною понад 10 км – Салгір, Кача, Бельбек, Учан-Су, Улу-Узень та інші.

8. Басейн річок північного Приазов’я – Молочна, Обіточна, Міус, Кальміус.

9. Басейн Сіверського Дінця об’єднує близько 270 річок, до яких належать Оскол, Айдар, Деркул та інші.

10. Безстічна область невеликих розмірів, що розташована на півночі Кримського півострову.

Загальний кругообіг води в гідросфері

Між водними об’єктами гідросфери – океанами, морями, ріками, озерами, болотами і підземними водами верхньої зони земної кори – відбувається безперервний водообмін, який здійснюється у вигляді загально планетарного кругообігу води. Енергетичною основою цього потужного вологообігу є сонячна енергія та сила тяжіння.

Кожен рік поверхнею Землі поглинається 500 кДж/(см2. Рік) (120 ккал/см2. Рік) короткохвильової радіації. За вирахуванням ефективного випромінювання поверхні, яке дорівнює 180 кДж/(см2 . рік), радіаційний баланс її складає 320 кДж/(см2 рік). З цієї кількості на випаровування з Світового океану та суходолу витрачається біля 260 кДж/(см2 . рік), тобто 81% всієї величини радіаційного балансу.

Накопичення вологі в атмосфері відбувається головним чином за рахунок випаровування з поверхні океанів. Водяна пара, що розповсюджується в бік материків, частково конденсується та випадає у вигляді опадів над океаном, завершуючи тим самим малий кругообіг води.

Значна частина водяного пару досягає суходолу. При сприятливих умовах вона утворює опади, які стікають по схилах і далі по річкових руслах, частково поглинаючись ґрунтом або затримуючись в замкнених водоймищах. В подальшому вода з поверхні землі та з ґрунту знов випаровується. Але частина її проникає в глибинні шари та живить водоносні горизонти підземних вод. Останні з часом віддають свої запаси в ріки або безпосередньо в океани і моря. Волога, яка поступила в атмосферу в результаті місцевого випаровування, рухається з загальним повітряним потоком у глибину материка і знов приймає участь в утворенні опадів. Такі внутрішньоматерикові обіги можуть повторюватись декілька разів, але рано чи пізно вода повітряним або наземним шляхом досягає океану.

Вода, яка збирається ріками периферійних областей, безпосередньо виливається в Світовий океан. Вода ж, яка накопичується в ріках безстічних областей, наприклад, в Каспійській западині, випаровується і попадає в океан в загальному потоці водяної пари. Тим або іншим шляхом уся вода повертається в океан, і таким чином замикається великий кругообіг води на Землі.

Інтенсивність загального вологообігу звичайно оцінюється за допомогою відношення загальної кількості опадів, які випадають за рік на всю поверхню Землі, до середнього вмісту води в атмосфері. Приймаючи середні для всієї Землі річні опади шаром в 1130 мм, отримуємо повний об’єм їх біля 577000 км.3 Загальна кількість вологі в атмосфері оцінюється приблизно в 13000 км3. Отже, показник інтенсивності планетарного вологообігу дорівнює 44. Якщо ж вирахувати величини вказаного відношення окремо для різних широт на земній кулі, то вони будуть суттєво різнитися: в субтропіках інтенсивність вологообігу виявляється в два рази менше, а в помірному поясі – на 10% вище середньої.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.