ІІІ. Вивчення нового матеріалу. Тема: Лірика Володимира Сосюри.

Тема: Лірика Володимира Сосюри.

Мета: ознайомити учнів із творами патріотичної, інтимної громадянської, пейзажної; повоєнної лірики В.Сосюри, які не ввійшли до програмового вивчення; навчати естетично сприймати тонкощі поезій українського поета; розвивати в учнів образне відчуття світу, чутливість; виховувати почуття гуманізму, любові до людей, природи, Всесвіту.

І. Повідомлення теми і завдань уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

6 січня 2008 року виповнилося 110 років від дня народження українського поета Володимира Миколайовича Сосюри. Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові із любов'ю промовляло до всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза – це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги. У глибинах його слова криється відчуття, яке підносить людей на рівень високої мети – мрії і дарує дивовижну свободу:

Такий я ніжний, такий тривожний, моя осіння земле.

Навколо вітер непереможний реве й гуля.

Поетичну музу Сосюри справедливо називають голосом ніжності і правди. Він міг звучати не тільки солов'їно, а й гриміти громом у дні заграв та суспільних лих, з якими доводилося не раз стрічатися на нелегкій і тернистій життєвій дорозі. Але Сосюра не тільки страждав - він жив повнокровним життям. Кохав і його кохали.

Він був найпопулярнішим поетом ліриком, довкола нового пульсує жива, захисна аура всенародної любові. Він одержував справді заслужені державні нагороди, видавались багатотомні його поезії.

В.Сосюрі належить минуле, і сьогодення, і грядуще, допоки живе Україна. А Україна вічна.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Володимир Сосюра увійшов в українську поезію як співець ніжності й любові. “Такий я ніжний, такий тривожний”, - говорив він про себе. V віршах поета натрапляємо на справжню стихію почуттів, яку можна порівняти хіба що з раптовою літньою зливою. Кохання - то теж злива почуттів. Отож і виявив себе Сосюра в темі кохання чи не найповніше, заживши слави неперевершеного лірика. Поет володів дивовижним природним даром глибокого поетичного саморозкриття, самовираження, даром не лише відчувати, а й передавати словом найтонші відтінки, найніжніший настрій, що спалахує в його душі, переповнює все єство. Глибину почуття ліричного героя зворушливо втілено у вірші ‘Так ніхто не кохав”. Як це й властиво юнакові, сучасник Сосюри вважає, що це тільки він переживає таку любов. Він прагне переконати, що лише через тисячі літ приходить подібне кохання. Гіперболізм у вираженні почуття відтінюється відповідними пейзажними штрихами:

• Ø “В день такий розцвітає весна на землі, і земля убирається зрання”.

Творчість Володимира Сосюри різноманітна за тематикою. Це інтимна, пейзажна лірика. Але одним із провідних мотивів його творчості є тема Батьківщини, патріотизму, зв’язку людини зі своєю землею та народом.
Закликаючи читача відчути любов до своєї країни, В. Сосюра підкреслює, що зв’язок з Батьківщиною є важливим, та навіть не просто важливим, а й одним з головних чинників внутрішньої гармонії людини, оскільки національна самоідентифікація, єдність з родом та нацією за своїм значенням рівнозначні будь-чому іншому в житті людини. «…Як сонце любіть…», — пише поет, отже, за значенням у житті людини країна, нація рівна із тим значеням, яке має сонце для землі.

«…І вічні ми будемо з нею». Кожна людина прагне залишити слід по собі. Кажуть, людина вічна у своїх дітях. Також кажуть, що людина вічна, доки хоча б одна жива душа пам’ятає про неї. За всіх часів люди прагнули безсмертя. В. Сосюра бачить свій шлях до безсмертя в ототожненні власної долі з долею народу, адже увійшовши у безперервний ланцюг поколінь, людина залишається жити вічно як часточка минувшини свого народу, як ланка у процесі передачі пам’яті роду, як частина рідної землі.

Поезії В. Сосюри не тільки довершені за формою, а й мають глибокий повчальний зміст. Поезія «Любіть Україну» має виразний патріотичний пафос, проте вона зовсім не сприймається як твір-повчання, як моралізаторство. Завдяки великому таланту поета його рядки пробуджують у читачах щиру любов до України. Зміст, закладений у підтексті цього твору, розповідає нам про значення зв’язку зі своїм народом та своєю країною.

Великим майстром був В.Сосюра у творенні патріотичної, інтимної громадянської, пейзажної, повоєнної лірики. Поет прийшов в українську літературу із своїм власним баченням світу, з багатьма новими для нашої поезії рисами, які так і відомі читачам,як "сосюринські". Це сміливі і дуже мальовничі метафори. Але головна прикмета його творів – це ніжно замріяна, чутливо-тонка, щиро-задушевна інтонація. Саме завдяки цій інтонації думи, мрії і образи В.Сосюри доходять до нас у тій неповторній забарвленості, у тій переконливості і зворушливості, що завжди приваблюють нас і тішать.

І група – Патріотична лірика.

(Поезії "Люблю Україну коханої небо" , "Туга за Бахмуткою", "Для Вас пісні гудки заводять", "Сади цвітуть")

* * *

Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.

Щасливії люди, щасливих багато.
Живуть для живого живі.
Тому я й повинен про щастя співати,
коли навіть серце в крові!.

1950.

Україну безмежно любив, голубив і ніжив у своїх піснях незабутній поет.

Він не тільки любить рідний край – Україну, не тільки оспівують його, він боровся за нього, за його волю, за його розквіт, за визволення народу з-під царсько-поміщицького ярма, національного поневолення. Почуття національної гордості, почуття любові до свого рідного краю властиве насамперед тим, хто своїми руками розробляє його надра, хто оре його землі і засіває чистим зерном, хто прикрашає його затишними оселями, школами й парками, садами й заводами.

Дивиться трудівник на свій край, на рідні ниви й ліси, на фабрики й шахти, і радіє душа його цій красі. А справжній поет ніби підслуховує, чим повниться душа людина, і все те потім перекладає на співучу мову поезій.

І коли трудівник слухає або читає ту поезію, він пізнає власні почуття, любов, радість і гордість.

Поет і народ утверджують власною працею красу і чарівність рідного краю.

Запитання:

1. Визначити тему і головну думку поезій "Люблю України коханої небо"

2. Поясніть останні два рядки другої строфи поезій "Люблю України..."

3. Визначити яким настроєм охоплена вищевказана поезія.

4. Чи вважаєте ви себе щасливою людиною? Доведіть це.

5. Чому В.Сосюра так схвильовано говорить про річку свого дитинства

(поезія "Туга за Бахмуткою")

1. Хто винен у трагедії Бахмутки?

2. Якою у вашій уяві постає річка Бахмутка. Намалюйте її художнім словом.

3. Визначити епітети та порівнянні у поезії "Туга за Бахмуткою"

4. Визначити провідний мотив поезій "Туга за Бахмуткою" В.Сосюри.

5. Чому поет називає шахтарів Донеччини "сонячними героями ("Для вас пісні гудки заводять...")

6. Чому сонце у поезії В.Сосюри має чорний колір?

7. Знайдіть деталі, що яскраво, колоритно характеризують шахтарів ("Для вас пісні гудки заводять...")

8. Кому присвячено поезію В.Сосюри "Сади цвітуть"

9. За допомогою яких художніх засобів В.Сосюра виражає свою палку любов до України? "Сади цвітуть"

10. Яке значення має образ солов'їв, вишні? Чому саме їх образ обрав В.Сосюра?

ІІ група – інтимна лірика В.Сосюри

(Поезії "Над териконом диму клоччя", "Як же мені дихати",

"От і день, але од ночі...", "Десь соловей любов безкраю...",

"Хто в серце шле солодкий...", "З твоїх очей...", "Стіни холодність...")

Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов - як день,
не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, -
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів

(Марії 1931 р.)

Багато поетів світу писали про кохання. Здавалося б, важко написати про нього по – новому і з великою силою. Проте Володимиру Сосюрі це вдалося. Недаремно багато його віршів на цю тему дівчата списують у щоденники і держать під подушкою. І це зовсім не сентиментальні витівки. Це природний потяг юності до хорошого, щирого й запашного слова про одне з найкращих людських почуттів. В.Сосюра – лірик. Його ліричні вірші – здебільшого невеликі за розміром, в кожному з них основним мотивом звучить якесь особисте поетичне почуття, характерне в той же час для багатьох інших людей.

Інтимна лірика Сосюри у формальному плані традиційна: ритми й образи не нові, знані вже і в літературі, і в народній творчості (розцвітає весна, земля дише тихо і легко, в’яне серце, щасливі очі, ясні зорі, тихий місяць); розповідь плине тихо, спокійно, розмірено. Але душа переповнюється таким незбагненним почуттям, що аж захоплює подих. Ніжність і задушевність, щирість людського почуття полонять читача й довго не полишають його. У цьому загадка нев’янучої краси лірики Сосюри.

ВОЛОДИМИР СОСЮРА “ТАК НІХТО НЕ КОХАВ…”

• Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
• лиш приходить подібне кохання.
• В день такий розцвітає весна на землі
• і земля убирається зрання…
• Дише тихо і легко в синяву вона,
• простягає до зір свої руки…
• В день такий на землі розцвітає весна
• І тремтить од солодкої Муки…
• В’яне серце моє од щасливих очей.
• Що горять в тумані наді мною…
• Розливається кров і по жилах тече,
• ніби пахне вона лободою…
• Гей ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!
• Де ви бачили більше кохання?..
• Я для неї зірву Оріон золотий,
• я - поет робітничої рані…
• Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
• лиш приходить подібне кохання.
• В день такий розцвітає весна на землі
• і земля убирається зрання…
• Дише тихо і легко в синяву вона,
• простягає до зір свої руки…
• В день такий на землі розцвітає весна
• і тремтить од солодкої муки…

· Прокоментуйте рядки поезій "Над териконом диму клоччя..." "Ти йшла, і в сині, сині очі заглянув тихий, карий світ".

· Як поет говорить про кохання двох людей ("Над териконом диму клоччя...) ?

· До кого ще проявляє почуття закоханості В.Сосюра ("Над териконом диму клоччя") ?

· Якими почуттями В.Сосюра передає розлуку з коханою (П. "Як же мені дихати...")?

· Як природа реагує на стан душі поета (П. "Як же мені дихати...")

· Визначте метафори у творі (п. "Як же мені дихати").

ІІІ група – громадянська лірика

("Лесі Українці", "Якби ти глянув на Вкраїну милу",

"Я знаю біль затихне згодом")

· Виявляється, що В.Сосюра своєю зовнішністю, і своєю ходою, і ніжно- ласкавим поглядом, і особливо своїми душевними якостями - мрійливістю, захопленістю, якоюсь несхильністю до всього занадто практичного і ділового був взірцем вродженого поета, співця, людини, яка з'явилась на світ для того, щоб дарувати людям насолоду своїм осяйним талантом. На розвиток творчості В.Сосюри мали вплив твори Лесі Українки, М.Коцюбинського. Сосюра називає поетичне слово зброєю:

... воно гостріше штика

І швидше навіть кулі, не тільки літака.

Та поряд з цим поет говорить, що саме поетичним словом може людина висловити своє найзаповітніше почуття любові – до України, до коханої, у ньому живуть ненависть і любов. Поет визначає поезію як "зброю щастя".

Завдання поета – підтримати народ у важкі часи, захистити його від гнобителів, вселити своїми поезіями оптимізм і віру у душі і серця людей.

Слово – зброя тоді, коли думку наснажують сильні "любов до батьківщини і лють до ворогів".

Таке вияскравлене в мозку, вистраждане в серці поета слово стає надбанням усіх: "Воно іде в народи для вічного життя"

1. Чому слово Л.Українки гостріше від криці? (В.Сосюра "Лесі Українці")

2. Поясніть вислів "слово щире у мужній красі"

3. Який вплив має творчість Л.Українки на розвиток таланту В.Сосюри (поезія "Лесі Українці ") ?

ІV група – поезії про Велику Вітчизняну війну:"Десь б'ють гармати без зупину" "Ми переможемо", "Невідомому солдатові", "Хай загинуть всі негоди злі".

- Чи знаєте ви, що під час другої світової війни Володимир Сосюра був військовим кореспондентом, підполковником. Його нагородили орденом Червоного Прапора. Він був бійцем й на фронту й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з'являються його полум'яні патріотичні вірші, в яких висловлені думки й почуття всіх українців, росіян, білорусів:

Мій край клекоче у пожарі...

Чи ж можу буть байдужим я ?

("В серцях відвага соколина")

У 1941 році в Харкові виходить збірочка поезій В.Сосюри "Червоним воїнам". Наступного року вийшли книжки: в Саратові – "В години гніву", в Уфі "Під гул кривавий " та поема "Син України"

У ліриці поета з'являються яскраві образи мужніх воїнів, які взяли на себе основний тягар боротьби проти фашизму. Зворушливі постаті матерів, дружин, які не менш мужньо виносили всі злигодні війни.

1. Із чим асоціюється В.Сосюра ("Десь б'ють гармати...")

2. Виписати епітети, метафори, порівняння з поезії "Десь б'ють гармати..."

3. Що ж допомагає поетові бути впевненим у перемозі над ворогом?

(п. "Ми переможемо" В.Сосюри)

· Чи погоджуєтесь ви із твердженням В.Сосюри, що "перемога тільки там, де правда і свобода" (п. "Ми переможемо"). Доведіть.

· Яка подія спонукала до написання В. Сосюрою поезії "Невідомому солдатові".

· Що символізують українські квіти мак та волошки, які вводить поет у свій твір "Невідомому солдатові"?

· Кого уславлює в поезії "Хай загинуть всі негоди злі" В.Сосюри?

Володимир Миколайович Сосюра - неповторний лірик, "самородок" у творенні пейзажної лірики.

Під час читання його поезій про природу в уяві постає білопінне цвітіння садів, "солодкий дух акацій", "золоті поля", "васильки у полі".

Дихання "пейзажних" віршів Володимира Сосюри спокійна, лінії малюнка ясні й прозорі: "В тиші алей вальсує вітер. На цвіт жоржини і вербен холодне злото ронить клен. Надходить осінь соковита". Поет дійшов згоди з природою і собою. Вища незалежність художника заявила про себе досконалістю поетичного живопису. Пейзажна лірика В.Сосюри світла й піднесена, але не до висот сталінського "едему", а до вічності: "Зоря золотими руками од ночі звільняє блакить. Шумлять осокори над нами – це вічність над нами шумить".

Як лірик тривожної, музичної душі, Володимир Миколайович черпав силу у вічно молодому русі людського життя й природи, по – язичницьки вірив у нього сам, був його "співною часткою". "Хай опадає лист в саду на землю в срібному інеї – я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею" ("Подібна юність до весни").

1. Поясніть, чому в поезії про природу В.Сосюри найчастіше згадується пора року – осінь?

2. Що символізують айстри? ("Давно немає літа з нами ").

3. Які метафоричні образи наявні у поезії В.Сосюри "Давно немає літа з нами"? Випишіть і проаналізуйте їх.

4. Яким настроєм пройнято вірш В.Сосюри "Між гілок віття неба просинь..."

ІV. Проблемне завдання: "У чому неповторність творчого злету В.Сосюри?"

Завдання 1.

Запишіть, які образи з поезій В.Сосюри вас найбільше вражають.

Завдання 2.

Запишіть фантастичні елементи, присутні у творах В.Сосюри.

Поясніть їх роль.

Завдання 3.

Виписати незвичайні метафори і порівняння із поезій В.Сосюри.

V. Підсумки уроку

Перевірка самостійних завдань.

Поиск по сайту: