Функції та види емоцій

Залежно від тривалості, інтенсивності, наочності або невизначеності, а також якості емоцій, всі емоції можна розділити на емоційні реакції, емоційні стани і емоційні відносини (В.Н. Мясищєв).

Емоційні реакції характеризуються високою швидкістю виникнення і швидкоплинністю. Вони тривають хвилини, характеризуються достатньо вираженою їх якістю (модальністю) і знаком (позитивна або негативна емоція), інтенсивністю і наочністю. Під наочністю емоційної реакції, розуміється її більш менш однозначний зв'язок з подією, що викликала її, або предметом. Емоційна реакція в нормі завжди виникає з приводу подій, вироблених в конкретній ситуації чимось або кимось. Це може бути переляк від раптового шуму або крику, радість від почутих слів або сприйнятої міміки, гнів у зв'язку з виниклим препятствием або з приводу чийогось вчинку і т.д. При цьому слід пам'ятати, що ці події — лише пусковий стимул для виникнення емоції, причиною ж є або біологічна значущість або суб'єктивне значення цієї події для суб'єкта. Інтенсивність емоційних реакцій може бути різною — від ледве помітною, навіть для самого суб'єкта, до надмірної — афекту [16, с. 17].

Емоційні реакції часто є реакціями фрустрації якихось виражених потреб. Фрустрацією (від латів. frustatio — обман, руйнування планів) в психології називають психічний стан, що виникає у відповідь на появу об'єктивно або суб'єктивно непереборного перетину на шляхи задоволення якоїсь потреби, досягнення мети або рішення задачі. Тип фрустраційної реакції залежить від багатьох обставин, але дуже часто є характеристикою особи даної людини. Це може бути гнів, досада, відчай, відчуття провини.

Емоційні стани характеризуються: більшою тривалістю, яка може вимірюватися годинами і днями, в нормі — меншою інтенсивністю, оскільки емоції пов'язані із значними енергетичними витратами із-за супроводжуючих їх фізіологічних реакцій, в деяких випадках безпредметністю, яка виражається в тому, що від суб'єкта може бути прихований привід і причина, що викликала їх, а також деякою невизначеністю модальності емоційного стану. По своїй модальності емоційні стани можуть представати у формі дратівливості, тривоги, добросердя, різних відтінків настрою — від депресивних станів до стану ейфорії. Проте найчастіше вони є змішаними станами. Оскільки емоційні стани — це теж емоції, в них також відбиваються відношення між потребами суб'єкта і об'єктивними або суб'єктивними можливостями їх задоволення, що кореняться в ситуації [16, с. 72].

За відсутності органічних порушень центральної нервової системи стан роздратування є по суті справи високою готовністю до реакцій гніву в тривало поточній ситуації фрустрації. У людини виникають спалахи гніву по щонайменших і різноманітних приводах, але в основі їх лежить незадоволеність якоїсь особистісної значущої потреби, про що сам суб'єкт може не знати.

Стан тривоги означає наявність якоїсь невизначеності результату майбутніх подій, пов'язаних із задоволенням якоїсь потреби. Часто стан тривоги пов'язаний з відчуттям самоповаги (самооцінкою), яка може постраждати при несприятливому результаті подій в очікуваному майбутньому. Часте виникнення тривоги в повсякденних справах може свідчити про наявність невпевненості в собі як якості особи, тобто про нестійку або низьку самооцінку, властиву даній людині взагалі.

Настрій людини часто відображає переживання вже досягнутого успіху або невдач, або високу або низьку вірогідність успіху або невдачі в недалекому майбутньому. У поганому або хорошому настрої відбивається задоволення або незадоволення якоїсь потреби у минулому, успіх або невдача в досягненні мети або рішенні задачі. Не випадково людину у поганому настрої питають, чи не відбулося що-небудь. Тривало поточний понижений або підвищений настрій (понад два тижні), не характерний для даної людини, є патологічною ознакою, при якій незадоволена потреба або дійсно відсутня, або глибоко прихована від свідомості суб'єкта, і її виявлення вимагає спеціального психологічного аналізу. Людина найчастіше переживає змішані стани, наприклад понижений настрій з відтінком тривоги або радість з відтінком неспокою або гніву [15, с. 71].

Людина може переживати і складніші стани, прикладом чого є так звана дисфорія — що триває два-три дні патологічний стан, в якому одночасно присутнє роздратування, тривога і поганий настрій. Менший ступінь виваженості дисфорії може зустрічатися у деяких людей і в нормі.

Емоційні відносини інакше ще називають відчуттями. Відчуття — це стійкі емоційні переживання, пов'язані з якимсь певним об'єктом або категорією об'єктів, що володіють особливим значенням для людини. Відчуття в широкому сенсі можуть бути пов'язані з різними об'єктами або діями, наприклад, можна не любити дану кішку або кішок взагалі, можна любити або не любити робити уранішню зарядку і т.д. Деякі автори пропонують називати відчуттями тільки стійкі емоційні відносини до людей. Відчуття відрізняються від емоційних реакцій і емоційних станів тривалістю — вони можуть тривати роками, а іноді і все життя, наприклад відчуття любові або ненависті. На відміну від станів відчуття наочні — вони завжди пов'язані з предметом або дією з ним.

Емоційність. Під емоційністю розуміють стійкі індивідуальні особливості емоційної сфери даної людини. В.Д. Небиліцин запропонував при описі емоційності враховувати три компоненти: емоційну вразливість, емоційну лабільність і імпульсну[19, с. 63].

Емоційна вразливість — це чутливість людини до емоціогеної ситуацій, тобто ситуаціям, здатним викликати емоції. Оскільки у різних людей домінують різні потреби, у кожної людини є свої ситуації, які можуть викликати емоції. В той же час є певні характеристики ситуації, які роблять їх емоціогенними для всіх людей. Це: незвичність, новизна і раптовість (П. Фрес). Незвичність відрізняється від новизни тим, що є такі типи подразників, які завжди будуть для суб'єкта новими, тому що для них немає «хороших відповідей», це — сильний шум, втрата опори, темнота, самота, образи уяви, а також з'єднання знайомого і незнайомого. Є індивідуальні відмінності в ступені чутливості до емоціогенних ситуацій, загальних для всіх, а також в кількості індивідуальних емоціогенних ситуацій [13, с. 41].

Емоційна лабільність характеризується швидкістю переходу від одного емоційного стану до іншого. Люди відрізняються один від одного тим, як часто і наскільки швидко у них змінюється стан — у одних людей, наприклад, настрій звичайний стійке і мало залежить від дрібних поточних подій, у інших, з високою емоційною лабільністю, воно міняється по щонайменших приводах кілька разів в день.

Імпульсна визначається швидкістю, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків і дій без їх попереднього обдумування. Це якість особи ще називають самоконтролем. Розрізняють два різних механізму самоконтролю — зовнішній контроль і внутрішній. При зовнішньому контролі контролюються не самі емоції, а тільки їх зовнішній вираз, емоції присутні, але вони стримуються, чоловік «робить вигляд», що він не випробовує емоцій. Внутрішній контроль пов'язаний з таким ієрархічним розподілом потреб, при якому нижчі потреби підпорядковані вищим, тому, знаходячись в такому підлеглому положенні, вони у відповідних ситуаціях просто не можуть викликати непідконтрольних емоцій. Прикладом внутрішнього контролю може бути захопленість людини справою, коли він довгий час не помічає голоду («забуває» поїсти) і тому до виду їжі залишається байдужим [16, с. 41].

У психологічній літературі поширено також ділення емоційних станів, які випробовує людина, на власне емоції, відчуття і афекти [13, с. 123].

Емоції і відчуття – особові утворення, що соціально-психологічно характеризують людину; пов'язані з короткочасною і оперативною пам'яттю.

Афект [17, с. 171] – це короткочасний, бурхливо протікаючий стан сильного емоційного збудження, що виникає в результаті фрустрації або який-небудь інший, причини, що сильно діє на психіку, зазвичай пов'язаної з незадоволенням дуже важливих для людини потреб. Афект не передує поведінці, а формує на одному з кінцевих його етапів. На відміну від емоцій і відчуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями. Афекти здатні залишати сильні і стійкі сліди в довготривалій пам'яті. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення афетогенних ситуацій, може підсумовуватися і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, привести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, яка, знімаючи напругу, часто спричиняє за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії [13, с. 136].

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес [17, с. 147] – стан душевного (емоційного) і поведінкового розладу, пов'язаний з нездатністю людини доцільно і розумно діяти в ситуації, що склалася. Стрес є стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження. Стреси є головні «чинники риски» при прояві і загостренні серцево-судинних і захворювань шлунково-кишкового тракту [13, с. 52].

Таким чином, кожен з описаних видів емоцій усередині себе має підвиди, які у свою чергу, можуть оцінюватися по різних параметрах – інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженні, умовах виникнення і зникнення, дії на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, сьогодення або майбутнє), за способом їх виразу в зовнішній поведінці (експресії) і по нейрофізіологічній основі.

Поиск по сайту: