Призначення рибогосподарських ставів

Стави повносистемних рибних господарств за призначенням поділяються на нагульні, виростні, нерестові та зимувальні. Найбільші за розмірами — нагульні стави. Вони займають площу до кількох сотень гектарів, їх глибина 0,5-2,0 м. Погибляцький став належить до нагульних, він займає площу 49,9 га, його середня глибина 1,90м, найбільша глибина 4м, а найменша глибина (мілководня) 50см. Ширина цього ставу 150м, довжина 1900м.

Нерестові, виростні. і зимувальні стави створюють переважно на заплавах шляхом відгороджування ділянок земляними греблями. Для водопостачання таких ставів вище за течією за допомогою гребель створюють головний став, з якого каналом подається вода в спеціальний став (нагрівний), звідки далі вода розподіляється по окремих ставках разгалуженими каналами.

Нерестові стави мають площу 0,1-0,3 га, глибину 0,6-0,8 м (на окремих ділянках вона не перевищує 15-30 см). Такі стави заливаються водою тільки на період нересту риб і спускаються після певного часу вирощування мальків. У деяких господарствах виділяють ще спеціальні малькові стави, де мальків утримують певний час до пересадки у виросні стави.

Виросні стави служать для вирощування цьогорічок або молоді риб народження поточного року до досягнення ними стандартної маси (25 г) і вгодованості. Площа ставів може досягати 10-15 га, а глибина — 0,5-0,8 м.

У зимовий період рибу тримають у зимувальних ставах. Площа таких ставів звичайно 0,5-1,5 га, а товща води, яка не промерзає, не повинен бути меншою 0,8-1,3м. Загальна ж глибина може досягати 3-4м. [3]

Гідробіонти Погибляцького ставу.

Погибляцький став характерний тим, що в ньому водяться такі гідробіонти: Короп (лускатий-український), фрезенет( дзеркальний), щука, товстолоб(білий, строкатий, гібрид), білий амур, карась, окунь, канальський сом, плітка.

Щука - Esox lucius.

Прісноводна риба родини щукових. (Додаток 6). Довжина тіла - до 1,5 метра, маса до 35 кілограмів. Тіло стрілоподібне, рило витягнуте, сплющене зверху донизу, нижньощелепові зуби кинжалоподібні. Луска дрібна, вкриває все тіло. Розповсюджена в помірних водах, живе в стоячих і малопроточних, інколи в солонуватих водоймах. Тримається в заростях водної рослинності. Хижак. Головною їжею є риба, але живиться також жабами, водяними щурами, водоплавною птицею тощо. Статева зрілість у щук настає на 3-му році життя. Нерест із березня по травень. Плодючість від 17 до 215 тисяч ікринок. Молодь щуки після вилуплення з ікри живиться дрібними безхребетними тваринами. По досягненні розміру 1,5 см молодь щуки починає поїдати личинок інших риб, за довжини 4,5 см повністю переходить на живлення молоддю риб. Тривалість життя щуки - 35-40років.

Як видно із таблиці і весною і літом у щук старшого віку у поживі переважають, вони зустрічаються найчастіше і їх процент складає від 25 (літо 2008р) до 50 (літо 2009р). Основним видом живлення є плітка, так як вона найбільш поширена в усіх ділянках Погибляцького ставу. (Додаток 7)

Плітка - Rutilus rutilus.

Плітка - типова прісноводна риба родини коропових, яка населяє, головним чином, густо зарослі, стоячі та слабостоячі водойми, хоча є й напівпрохідні форми. (Додаток 8). Довжина тіла до 35 сантиметрів,вага до 1 кг. Зграйна риба. Статева зрілість у плітки настає в 3-5 років. Нерест відбувається у квітні - травні. Ікру відкладає на рослини. Плодючість 2,5-10 тисяч ікринок. Здатна утворювати гібриди з лящем, густерою, краснопіркою, верховодкою.

Живиться вона водоростями, паростками водяних рослин, а також дрібними безхребетними тваринами (нижчими ракоподібними, личинками комах тощо).

Карась – Carassius.

Рід прісноводних риб родини коропових. Відомо два види - золотий, або звичайний карась (Carassius carassius),i срібний карась (Carassius auratus). (Додаток 9). Обидва мають велике промислове значення. У золотого карася золотиста луска, черевна ділянка світла. Спинний плавець довгий, хвостовий - із невеликою виїмкою. Довжина тіла до 45 см, маса до 3-х кг. Мешкає в ставках, озерах, рідко в річках на ділянках із повільною течією. Дуже витривалий, стійкий до дефіциту кисню. При тимчасовому висиханні водоймищ закопується в мул на глибину до 70см. Статевої зрілості досягає на 4-му році. Нерест весною, порційний (у 3 прийоми), ікру відкладає на рослинність. Плодючість до 300 тис. ікринок. Молодь живиться зоопланктоном, дорослі риби - вищими рослинами, різними водними й наземними безхребетними та детритом. Розповсюджений у водоймищах на більшості території України.

Поиск по сайту: