 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Груп критичних органів, мЗв/рік
Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляються сучасними методами. Межа дози (МД) - таке найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік у критичної групи осіб, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін, які виявляються сучасними методами. У цьому визначенні під критичною групою осіб розуміється невелика за кількістю група осіб категорії Б, однорідна за умовами життя, віку, статі чи іншими факторами, яка зазнає найбільшої радіаційної дії серед даного контингенту людей. Опромінення населення (категорія В) не нормується, воно зумовлене лише природним фоном, медичними процедурами, технологічними факторами: радіоактивністю будівельних матеріалів, хімічних добрив, продуктами згоряння органічного палива та ін. Для зменшення надходження радіонуклідів з водою, повітрям та харчовими продуктами до людей і усунення небезпеки опромінення населення підвищеними дозами радіації на забруднених територіях необхідне проведення радіаційного контролю та порівняння результатів дозиметричних вимірювань із нормами радіаційної безпеки (табл. 13.2, 13.3). Таблиця 13.2 Тимчасові допустимі рівні радіоактивного Забруднення різних об'єктів
Таблиця 13.3 Тимчасові допустимі рівні (ТДР) сумарного вмісту Радіонуклідів стронцію та цезію в харчових Продуктах і воді для пиття, встановлені У зв'язку з аварією на ЧАЕС (ВДУ-91)
Примітка. Додержання ТДР по цезію, як правило, забезпечує додержання ТДР по стронцію-90. Методи та прилади радіаційного контролю Основа реєстрації будь-якого виду випромінювання - його взаємодія із речовиною детектора. Детектор при цьому розглядається як пристрій, на вхід якого надходять іонізуючі частинки і на виході з'являються сигнали. В залежності від типу детектора сигналом можуть бути шляхи світла (сцинтиляційний детектор), імпульси струму (іонізаційний детектор), бульбашки пари (бульбашкова камера), краплинки рідини (камера Вільсона). Невід'ємна частина будь-якого детектора - чутливий об'єм, в якому енергія іонізуючого випромінювання у процесі взаємодії із речовиною перетворюється в певний вид сигналу. Речовина, що являє собою чутливий об'єм, може бути газом, рідиною, твердим тілом, що дає відповідні назви детекторам: газові, рідинні, твердотілі. Розглянемо методи реєстрації і дозиметрії іонізуючих випромінювань, що використовуються найчастіше.
Поиск по сайту: |