Діагностування дитячих страхів

Для діагностуванні дитячих страхів можна використовувати малювання, тобто проективні методики. Аналізуючи дитячі малюнки, можна зрозуміти внутрішній світ дітей. За місяць до цього можна попросити дітей принести свої малюнки, щоб деякі з них показати в групі. Мета цього полягає в активізації інтересу до малювання вдома, оскільки його відсутність збіднює психічний розвиток дітей і свідчить про наявність у ньому якихось утруднень. При малюванні доцільніше всього користуватися кольоровими олівцями. Так, перевага сірих тонів і домінування чорного кольору у малюнках підкреслює відсутність життєрадісності, зниження настрою, велику кількість страхів, з якими не може справитися дитина. Навпаки, яскраві, світлі і насичені фарби вказують на активний життєвий тонус і оптимізм, Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх начерків і наступних, що змінюють первісний сюжет, домальовувань, показують впевненість і рішучість. Підвищена збудливість і особливо гіперактивність знаходять своє вираження в нестійкості зображення, його змазаності чи у великому числі виразних, але пересічних ліній. При загальмованості і занепокоєності діти малюють мало.

Теми для малювання на перших заняттях вибирають самі діти. Це може бути будиночок, машина, дерево, ведмедик, собака, пташка, людина і т.д.

Після підготовчих занять можна починати тематичне малювання. 30-хвилинні заняття потрібно проводити 2 рази на тиждень і торкатися вони повинні однієї, максимум двох тем. Якщо хтось з дітей відмовляється малювати, не слід фіксувати на цьому увагу, так само як і підкреслювати успіхи інших.

Особливу цінність представляє малювання в групі за наступними, по черзі запропонованими на кожному занятті темами: «У школі», «На вулиці, у дворі», «Родина» , «Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень», «Що було зі мною найгірше чи найкраще», «Ким я хочу стати».

Аналіз малюнків відбувається наступним чином:

У малюнках на тему «У школі» особливо цікавим є взаємне розташування фігур однолітків і автора малюнка. Діти з істеричними рисами характеру поза залежністю від свого реального положення малюють себе зазвичай в центрі групи. У дітей з невротичними реакціями на малюнку мало однолітків або вони відсутні зовсім, що відбиває проблеми взаєморозуміння з ними. Те ж відноситься до малюнків на тему «На вулиці, у дворі» - все це вказує на утруднення в придбанні дружніх, стійких контактів і надмірну опіку в родині.

Найбільш інформативним вважається малюнок на тему „Родина".

Тема „Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень"дає можливість відобразити найбільш яскравий страх. Який саме страх, психолог не пояснює, і кожна дитина повинна сама вибрати його. Якщо малюнок виконаний, то дитина змогла перебороти бар'єр страху у своїй свідомості і відбити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, про що вона намагається не думати.

Графічне зображення страху не приводить до його посилення, а навпаки, знижує напруження від тривожного очікування його реалізації. У малюнках страх уже багато в чому реалізований, як те, що вже трапилося; залишається менше недоговореного, неясного, невизначного. Разом все це знімає афект в звучанні страху. Істотно і те, що завдання дає психолог, якому дитина довіряє та й саме малювання відбувається в життєрадісній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи незриму підтримку з їх боку, вже не говорячи про схвалення самого психолога.

Тема « Найгіршечи найкраще» дає дитині можливість вибору подій, що відбувалися з ними: більшість воліють відображати в малюнку гарні, радісні епізоди зі свого життя, проте майже в кожному класі знаходяться діти, якімалюють неприємні події, що може послугувати основою для наступної психотерапевтично орієнтованої бесіди з ними.

«Ким я хочу стати» є заключним розділом тематичного малювання, що вносить у нього оптимістичний струмінь, який сприяє підвищенню впевненості дітей у своїх силах [39; с. 33-34].

Наступним етапом малювання може бути спрямоване усунення всіх страхів, яким піддана дитина: для цього потрібно з'ясувати в індивідуальній бесіді, чи боїться дитина самотності (залишитися одна), нападу, занедужати, вмерти, смерті батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів (Баби Яги, Кощія, Бармалея тощо), спізнитися до школи, темряви, тварин, транспорту стихії (бурі, урагану, повені, землетрусу), висоти, глибини, замкнутого простору, води, вогню, пожежі, війни, відкритого простору, лікарів (крім зубних), крові, уколів, болю, несподіваних (різких) звуків. Склавши список страхів у кожної дитини, психолог дає завдання намалювати їх.

Тривалість цих спеціально організованих занять також не перевищує ЗО хвилин. В одному зошиті малюється, як правило, декілька страхів, але може бути намальований і один страх.

Ні в якому разі не можна квапити дитину з виконанням завдання, тому що думки про те, як зобразити страх, мають па увазі зустріч з ним, контакт, зіткнення, що саме по собі зменшує гостроту його сприйняття [39; с. 34-35].

Метод незакінчених реченьвикористовується для діагностики страхів у різних сферах спілкування і діяльності школяра.

Дитині пропонується закінчити речення. Наприклад: 1) Коли я думаю про школу... 2) Коли я йду до школи,.. 3) Коли дзенькає дзвоник.., 4) Коли я бачу вчителя... 5) Коли у нас контрольна... 6) Коли закінчуються уроки... 7) Коли я відповідаю біля дошки... 8) Коли я одержую два бали... 9) Коли вчитель ставить запитання, я... 10) Коли я бачу однокласників...

У закінченнях заданих речень проектуються емоційні переживання дитини, що дуже важливо знати психологу [38]. Ми рекомендуємо також ознайомитися з повним варіантом методики незавершених речень.

Для дослідження страху у маленьких дітей можна також застосовувати, також метод сумісної розповіді казокпсихологом та дитиною, коли психолог починає розповідати казку, а дитина її завершує. Так, наприклад, для дослідження страху самотності у дитини можна використати казку „Пташеня", де психолог говорить: „Жили папа-птах та мама-птах, і було у них пташеня. Жили вони всі в гнізді на дереві. Одного разу подув сильний вітер і скинув гніздо вниз на землю. Тато і мама вміли літати і тому злетіли по вітру, а пташеня впало вниз і опинилося саме на землі..." Далі казку повинна продовжити дитина: позитивно оцінюється відповідь, де до пташеня прийшли на допомогу батьки і підняли його назад па дерево чи воно саме піднялося до них; негативно оцінюється відповідь, де пташеня з'їла кицька тощо.

Поиск по сайту: