Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Які АД можна застосовувати у дітей та / або підлітків?



Фармакотерапія у осіб молодого віку (дітей і підлітків до 18 років), які страждають на РДР, є дискусійною темою, оскільки в даній віковій групі менш очевидні користь і ризик АД, у тому числі зростання суїцидальних намірів (що визначаються як погіршення суїцидальних ідей і нанесення самоушкоджень). Внаслідок попереднього мета-аналізу 12 РКВ, при проведенні якого оцінювали ефективність ТЦА в молодому віці, така не спостерігалася, в результаті чого дані препарати не рекомендовані для призначення в цій віковій групі (Hazell et al., 1995). Наступні мета-аналізи продемонстрували доведену бажану ефективність СІЗЗС у осіб молодого віку, які страждали на РДР (Tsapakis et al., 2008), особливо флуоксетину і циталопраму ( Usala et al., 2008; Wallace et al., 2006), але ефективність АД була помірною.

У підлітків, які не відповідали на прийом першого СІЗЗС, були відсутні відмінності в ефективності при переході до іншого СІЗЗС (циталопрам, флуоксетин або пароксетин) порівняно з венлафаксином, хоча перехід до СІЗЗС приводив до меншої кількості побічних явищ (Brent et al., 2008) . Проте кращі результати показувала комбінація медикаментів з когнітивно-поведінкової терапією.

Незалежні мета-аналізи (Bridge et al., 2007; Dubicka et al., 2006; Hetrick et al., 2007) реплікували мета-аналізи FDA (Hammad et al., 2006; Mosholder & Willy, 2006), продемонструвавши в 1,5-2 рази вище ризик суїцидальних ідей/поведінки, пов'язаних з прийомом новітніх АД порівняно з плацебо. Слід зауважити, що в базі даних клінічних випробувань відсутні завершені суїциди. Абсолютний ризик достатньо низький, однак нещодавно оцінений ризик складає 0,7% (Bridge et al., 2007). Єдиним АД, з яким пов'язаний більш високий ризик, є венлафаксин (Bridge et al., 2007; Hammad et al., 2006). У деяких випробуваннях виявлено, що когнітивно-поведінкова терапія може знизити ризик суїцидальних намірів, пов'язаних з прийомом СІЗЗС (Emslie et al., 2006), тоді як в інших - ні ( Goodyer et al., 2007). Крім того, результати мета-аналізу повинні бути доповнені доказами звичної практики, наприклад , фармакоепідеміологічними та судово- токсикологічними дослідженнями (Bridge & Axelson, 2008). Ці випробування показали лише змішані докази того, що суїцидальні наміри пов'язані з використанням АД особами молодого віку.

У 2003 р. FDA, Міністерства охорони здоров'я Канади і Великобританії і інші регуляторні агентства застерегли від використання СІЗЗС у дітей та підлітків, а в 2004 р. попередження в «чорній рамці» про потенційне посилення суїцидальних намірів в дитячому віці додали в усі описи АД. Це попередження було також розширено для осіб молодого віку (18-24 роки), незважаючи на факт відсутності статистично значимого зростання суїцидальних намірів (Friedman & Leon, 2007). Результатом цього попередження стало значне зниження призначень АД в молодій віковій групі в проведених в США і Канаді дослідженнях (Gibbons et al., 2007; Kurdyak et al., 2007; Libby et al., 2007; Murray et al., 2005). На жаль, зниження рівня прийому АД не призвело до замісного росту використання психотерапії та служб психічного здоров'я. У Канаді число амбулаторних візитів осіб молодого віку слідом за цими попередженнями знизилося (Katz et al., 2008). Більш серйозним було виявлення того, що рівень суїцидів в даній віковій групі в наступні після попередження 2 роки виріс у Канаді (Katz et al., 2008) і США (Gibbons et al., 2007), але не у Великобританії (Wheeler et al., 2008). Хоча причинний зв'язок не може бути доведений, ці результати вказують, що деякі особи молодого віку не можуть отримувати відповідне лікування АД з причини попереджень в «чорній рамці».

Таким чином, існують докази першого рівня, що підтримують помірну ефективність СІЗЗС і СІЗЗСН в даній віковій групі. Більшість доказів дуже низького ризику суїцидальних намірів відносяться до флуоксетину і циталопраму. Незважаючи на це, необхідний ретельний моніторинг при використанні АД у дітей та осіб молодого віку.

 

Принципи фармакотерапії РДР у осіб молодого віку 1. У осіб молодого віку (дітей і підлітків), які страждають помірним або важким РДР, користь внаслідок прийому АД є помірною. Також низький ризик посилення суїцидальних намірів (суїцидальних ідей/поведінки). Отже, користь від лікування АД повинна бути виважена у порівнянні зі шкодою і нелікованим РДР (рівень доказовості I). 2. Флуоксетин і циталопрам - АД 1-ої лінії терапії з доведеним співвідношенням користь - ризик, особливо у дітей (рівень доказовості I). 3. Інші СІЗЗС можна розглядати в якості препаратів 2-ої лінії лікування. Пароксетин, ймовірно, володіє великою кількістю побічних ефектів, ніж інші СІЗЗС ( рівень доказовості I). 4. Венлафаксин - АД 3-ої лінії терапії, оскільки має найвищий ризик суїцидальних намірів (рівень доказовості II). 5. Найкращі результати має комбінація АД з когнітивно-поведінковою терапією (рівень доказовості II).




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.