Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Кому потрібне триваліше підтримуюче лікування АД?



Важко дати конкретні рекомендації для тривалого лікування АД. Індивідуальний підхід з персональним урахуванням доступних доказів, ретельна оцінка користі (профілактика рецидиву) і ризику продовження прийому медикамента (побічні ефекти, вартість) для кожного пацієнта клінічно більш значущі, ніж загальні рекомендації. Пацієнти з факторами ризику вимагають більш тривалого прийому АД, як мінімум, впродовж 2-х років, а в деяких випадках, і пожиттєвого (рівень доказовості III) (Geddes et al., 2003; Hansen et al., 2008; Reynolds et al., 2006). Хоча емпіричних даних недостатньо, більш тривале підтримуюче лікування необхідно розглядати у пацієнтів, які страждають на депресію, схильних до таких факторів, як ранній початок депресії, психосоціальні несприятливі обставини і хронічні соматичні захворювання (рівень доказовості IV). РДР з супутніми психічними розладами, у тому числі обсесивно- компульсивним або прикордонним розладом особистості, також можуть вимагати тривалого лікування (рівень доказовості IV).

Крім клінічних і демографічних факторів, виявлено можливий ризик для рецидивів РДР певних біологічних (поліморфна ділянка, коротка аллель гена - промоутера транспортера серотоніну) і психологічних (нейротизм, пізнавальна вразливість) маркерів в контексті стресу (Caspi et al., 2003). Необхідні лонгітудинальні контрольовані дослідження, щоб встановити роль цих маркерів і оптимізувати тривалість лікування АД. Крім АД, когнітивно-поведінкова терапія надає довготривалий вплив на профілактику рецидивів (Parikh et al., 2009). Таким чином, інтеграція когнітивно-поведінкової терапії та прийому АД може скоротити підтримуюче лікування АД.

Якщо прийнято рішення завершити прийом АД, це необхідно робити поступово і повільно, щоб уникнути синдрому відміни (рівень доказовості III) (Schatzberg et al., 2006). У пацієнтів з високим ризиком слід регулярно спостерігати за початковими ознаками рецидиву після припинення застосування АД.

 

Особливі групи пацієнтів

Які АД можна використовувати під час вагітності?

Після публікації попередньої настанови 2001 не було РКВ, в яких би оцінювали безпеку і ефективність АД під час вагітності. Докази обмежені невеликими дослідженнями з дизайном випадок/контроль, в яких багато спірних показників і суперечливих результів. Наприклад, порівняльні групи включали жінок, які не приймали АД, але не обов'язково з депресією, тобто негативні ефекти самої депресії не бралися до уваги.

Після 2000 р. було опубліковано 7 мета-аналізів, які перевіряли безпеку АД під час вагітності. Були зроблені висновки, що СІЗЗС і новітні АД не пов'язані з ризиком серйозних (Einarson & Einarson, 2005; Rahimi et al., 2006) або малих (Rahimi et al., 2006) каліцтв, проте отримані докази, що прийом СІЗЗС на пізніх термінах вагітності пов'язаний з незначними небажаними явищами (сіротонінергічна надстимуляція, синдроми відміни і тривалі нейроповедінкові ефекти) у новонароджених (Lattimore et al., 2005). Застосування новітніх АД пов'язані з підвищеним ризиком спонтанних абортів, хоча неможна виключати вплив депресії (Hemels et al., 2005; Rahimi et al., 2006). Використання СІЗЗС на пізніх термінах вагітності в деяких дослідженнях також було пов'язане зі стійкою легеневою гіпертензією у новонароджених (Chambers et al., 2006), в інших же такого зв'язку не виявлено ( Andrade et al., 2009).

Якщо говорити про конкретні препарати, застосування флуоксетину у першому триместрі вагітності не пов'язане з тератогенністю (Addis & Koren, 2000), тоді як внаслідок одного мета-аналізу стало відомо, що використання пароксетину в першому триместрі вагітності асоціювалося з підвищеним ризиком вад серця (Bar- Oz et al., 2007), але не було пов'язане в іншому мета-анализі (O'Brien et al., 2008).

Таким чином, АД не є серйозними тератогенами, але вони можуть бути пов'язані з ускладненнями у новонароджених, які зазвичай описуються як минущі реакції. Необхідні подальші дослідження у дітей, схильних до внутрішньоутробного впливу цих медикаментів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.