Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Які ще фактори впливають на вибір АД?



При виборі АД слід враховувати фактори з боку пацієнта (стать і вік, тяжкість і діагностичний підтип захворювання, супутню патологію, відповідь на лікування в анамнезі, чутливість до побічних ефектів, можливі біомаркери) і терапевтичні фактори (ефективність / переносимість / безпека препарату, його ефективність в умовах клінічної практики, потенційні лікарські взаємодії, простоту використання, синдром рикошету, вартість, бренди в порівнянні з генериками). Так, вибір АД залежить від підтипу депресії (наприклад, депресія з атиповими, меланхолійними або психотичними ознаками, сезонна). Однак обмежені докази, які підтверджують ефективність лікування РДР з атиповими або меланхолійними ознаками при прийомі АД 1-ої лінії. Навпаки, поєднання АД і антипсихотичних препаратів при терапії РДР з психотичними ознаками має рівень доказовості I (Dannon et al., 2006), хоча в систематичному Кокранівському огляді зроблено висновок про те, що комбіноване лікування перевершує монотерапію антипсихотиком, але не таку як АД (Wijkstra et al., 2006). Беручи до уваги, що останнє порівняння засновано лише на двох РСІ, комбіновану терапію рекомендують, якщо немає певних причин уникати призначення антипсихотиков. При лікуванні сезонного РДР призначають бупропіон (рівень доказовості I), який попереджає депресивні епізоди взимку (Modell et al., 2005).

Супутні тривожні розлади і порушення, викликані зловживанням психоактивних речовин, часто пов'язані з РДР, хоча РДР також іноді сприяє розладам прийому їжі і такому в вигляді дефіциту уваги з гіперактивністю. Хоча ці супутні захворювання істотно не змінюють вибір модальності лікування, у таких пацієнтів рівень відповіді на лікування та ремісій нижче (Howland et al., 2009).

Існує ряд доказів, що пацієнти середнього віку краще відповідають на лікування серотонінергічними, а не норадренергічими АД, тоді як у популяціях похилого віку такі відмінності відсутні (Mulder et al., 2003). Докази відмінностей відповіді на лікування при прийомі АД у чоловіків і жінок непостійні. У дослідженні STAR * D жінки мали вищий рівень ремісії при прийомі циталопраму, ніж чоловіки (Young et al., 2008), тоді як внаслідок ряду мета-анализів були виявлені спірні результати щодо поліпшення у чоловіків і жінок ( Grigoriadis et al., 2007; Khan et al., 2005). В інших мета-аналізах продемонстровано, що рівні відповіді на лікування у чоловіків і жінок не відрізняються при прийомі венлафаксину та СІЗЗС ( Entsuah et al., 2001), бупропіону і СІЗЗС ( Papakostas et al., 2007), а також дулоксетину (Kornstein et al., 2006).

Що стосується тяжкості симптомів, наскільки АД при сукупному аналізі РСІ, що включали агомелатин, дулоксетин, есциталопрам, пароксетин і венлафаксин, показали значну перевагу в порівнянні з плацебо в підгрупі пацієнтів з тяжкою депресією. Однак тільки есциталопрам вивчали в РСІ за участі осіб з більш важкою депресією на початку дослідження; виявлено, що він перевершує флуоксетин і пароксетин (Montgomery et al., 2007).

Суперечливі результати щодо генетичного поліморфізму та відповіді на лікування. Пацієнти, носії короткої аллели гена транспортера серотоніну, демонстрували більшу схильність до депресій після несприятливих подій в житті, і в дослідженнях європейських популяцій спостерігалась найгірша відповідь на прийом СІЗЗС ( Seretti et al., 2007; Kato et al., 2008). Однак у базі даних дослідження STAR * D варіації генів, що кодують рецептор 5HT2A, більшою мірою передбачали відповідь на лікування при прийомі циталопраму; також про це повідомлялося в найбільшому фармакоепідеміологічному дослідженні ( McMahon et al., 2006). Незважаючи на ці багатообіцяючі результати, все ще недостатньо доказів, щоб враховувати використання біомаркерів в якості керівництва при виборі АД.

 

Резюме з фармакотерапії 1. Відповідні оцінка та моніторинг суїцидального ризику є важливою складовою лікування РДР, проте стурбованість з приводу суїцидальних намірів, викликаних прийомом АД, не повинна перешкоджати початку лікування у дорослих (рівень доказовості I). 2. При виборі конкретного медикамента слід розглядати профіль побічних ефектів певних АД (рівень доказовості II). 3. Нечасті, але серйозні побічні явища необхідно брати до уваги у пацієнтів, схильних до ризику їх виникнення ( рівень доказовості II). 4. Для пацієнтів з ризиком лікарських взаємодій при виборі препарату рекомендується враховувати вплив певних АД на ізоферменти CYP і p-глікопротеїн (рівень доказовості III). 5. При лікуванні АД у пацієнтів необхідно вести моніторинг сексуальних і метаболічних побічних ефектів (рівень доказовості II). 6. Слід розглянути стратегії ведення побічних реакцій, що включають зниження дози, фармакологічні антидоти і можливості переходу на інший антидепресант, якщо при досягненні відповіді або ремісії хворого небажані ефекти продовжують турбувати (урівень доказовості III). 7. Для РДР з психотичними ознаками слід комбінувати АД з антипсихотичними засобами (рівень доказовості I).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.