Сутність і закономірності розвитку інфляції

Інфляція- це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.

При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Наприклад, збільшення маси грошей за місяць на 15% протягом двох-трьох років неминуче викличе інфляційне знецінення грошей, оскільки економіка жодної країни не в змозі забезпечити відповідне збільшення фізичних обсягів пропозиції на товарних ринках. Таким же буде результат, якщо грошова маса залишається незмінною або зростає трохи, наприклад на 5% на рік, проте фізичні обсяги виробництва товарів і послуг скорочуються щорічно на 10-15% протягом декількох років, тобто постійно грошова маса швидко зростатиме відносно спадаючих обсягів виробництва в натуральному виразі.

Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на декілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення.

На першій стадіїтемпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання.

На другій стадіїінфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. Це зумовлюється такими чинниками:

- прискорюється швидкість руху грошей в поточному обороті і збільшується платоспроможний попит порівняно з поточною емісією;

- зростає швидкість обороту всієї грошової маси;

- виникають і швидко розповсюджуються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обороті;

- знецінення грошей приводить до відтоку робочої сили з сфери виробництва в сферу спекулятивного обміну, який зумовлює падіння виробництва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші.

Унаслідок дії вказаних чинників з'являються так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути пов'язаних з ним майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а і для майбутнього. Для цього на ринок «викидаються» не тільки всі поточні доходи, а і заощадження попередніх періодів. Неминучим слідством стає випереджаюче зростання рівня цін порівняно із зростанням грошової маси і падіння рівня монетизації валового внутрішнього продукту.

Точно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період — рік, квартал, місяць. Для вимірювання інфляції найбільш часто застосовується три їх види:

— індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

— індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

— індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найбільш часто використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а і соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя. ІСЦ широко застосовується в практиці регулювання державної фінансової і соціальної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів, регулювання курсу національної валюти, рішення правових суперечок і т.п.

Визначається ІСЦ по вартості певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг («споживчого кошику»), визначеного в ринкових цінах базового і поточного періоду. Розрахувати ІСЦ можна за такою формулою:

ІСЦ = Ринкова вартість фіксованої «корзини» в поточному році (SР1g0) / Ринкова вартість фіксованого «кошику» в базовому році (SР0g0)

де Р0 і Р1 — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно;

gо— кількість товарів в «споживчому кошику» базового періоду.

Не дивлячись на широке застосування ІСЦ, він недостатньо точно виражає інфляційний процес і його вплив на вартість життя. Річ у тому, що ІСЦ розраховується за фіксованим набором товарів, який залишається незмінним протягом тривалого часу. В умовах же інфляції населення часто замінює в споживанні товари, які найбільш подорожчали, більш дешевими. Як наслідок, структура споживання істотним чином змінюється порівняно з тією, яка була зафіксована при визначенні «кошику». Тому в умовах високої інфляції потрібно частіше змінювати структуру «споживчого кошику».

Індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди співпадають з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ. Індекс цін виробника більш чутливий до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат, особливо якщо зростання оптових цін відбувається в часі раніше зростання роздрібних цін. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ.

Визначається індекс цін виробника за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса;

ІЦВ = (SР1g0) / (SР0g0)

де Р1 і Ро — рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно;

gо — кількість товарів (випадків надання послуг) в базовому періоді, які узяті в розрахунок.

Дефлятор ВВПхарактеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, які реалізовані кінцевим споживачам. Цей найширший показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відрізнятися від ІСЦ і ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси. Визначається дефлятор ВВП теж за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса.

Поиск по сайту: