Параметри і аргументи функції

У мові Сі є особливість, пов'язана з тим, що всі аргументи функції передаються по значенню. При виклику функції в стеці виділяється місце для формальних параметрів і в це виділене місце заноситься значення фактичного параметра, тобто значення параметра при виклику функції. Далі функція використовує і змінює параметри в стеку. При виході з функції змінені значення параметрів втрачаються.

У мові Сі викликана функція не може змінити змінні, вказані в якості фактичних параметрів при звертанні до неї.

Усі змінні повинні бути оголошені до їх використання в програмі. При оголошенні змінної їй присвоюється один з типів даних і в процесі виконання програми компілятор опрацьовує значення кожної змінної, виходячи з присвоєного типу даних, який є незмінним для цілої програми. У мові Сі є п'ять типів даних, які називаються базовими:

char – символьний; int – цілочисельний; float – опрацьовує дробові числа (числа з плаваючою крапкою); double – числа з плаваючою точкою подвійної довжини; void – пустий тип, який немає значення.

Типи char та int є цілими типами даних і призначені для зберігання цілих чисел. Тип char також призначений для цілих чисел, оскільки будь-який символ у комп'ютері пов'язаний з цілим числом – кодом цього символу у таблиці ASCII. Сам символ нам необхідний, коли інформація виводиться на екран, на принтер або вводиться з клавіатури.

Усі типи по замовчуванню є знаковими (signed).

Неможливо створити змінну типу vоid. Однак, введення такого типу є корисним про що ми поговоримо пізніше.

Різниця між додатними і від'ємними цілими числами полягає в тому як інтерпретується старший біт цілого числа. Якщо старший біт рівний 0 – число додатнє, якщо старший біт – 1, число від'ємне. Ціле число +3 буде мати вигляд:

Для отримання від'ємного числа –3 код змінного на зворотній (обернений) і до молодшого біту додається 1:

На основі вищевикладених типів будуються подальші типи даних. Ці типи створюються модифікаторами (modifiers), які ставляться перед основним тілом. Модифікаторами є наступні зарезервовані слова: signed – знаковий, unsigned – беззнаковий, long – довгий, short – короткий.

При уважному розгляді можна помітити, що типи int, short int, signed int та signed short int мають однакові границі зміни. Ці типи хоча і мають різні назви є абсолютно однаковими для даної реалізації компілятора мови.

Оголошення змінних

Всі змінні повинні бути оголошені (declare) до їх використання в програмі. Оголошення змінної приводить до виділення пам'яті в розмірі, який необхідний для розміщення змінної даного типу (char – 1 байт, int – 2 байти, float – 4 байти, double – 8 байтів).

Основна форма оголошення (declaration):

тип <список_змінних>;

Приклади:

char c_symbol;

int ia, ib, ic;

float fa123, fradius;

double dArray1abc;

Оголошення змінних одного типу обов'язково закінчується ;

Ім'я змінної може бути довільним, але між програмістами існує неписане правило згідно якого ім'я починається з першої букви типу даних, тобто імена змінних символьного типу починаються з с, цілого типу – з і, дробового числа – з f або d.

Коли змінна з'являється у програмі, велике значення має місце оголошення змінної. Правило, яке визначає де змінна може бути використана, залежить від того, де змінна була оголошена, і називається правилом видимості (scope rules). У мові Сі є три місця в програмі, де може бути оголошена змінна.

1. Поза будь-якими функціями, у тому числі main( ) – глобальна (global), може бути використана в будь-якому місці програми.

2. Всередині блоку, у тому числі всередині тіла функції – локальна (local), може бути використана тільки всередині блоку.

3. Як формальний параметр функції, може використовуватись як локальна змінна для даної функції.

Важливо запам'ятати наступне:

− дві глобальні змінні не можуть мати однакові імена;

− локальна змінна однієї функції може мати таке ж ім'я як і локальна змінна іншої функції (або формує параметр іншої функції);

− дві локальні змінні в одному блоці не можуть мати однакові імена, у тому числі формований параметр функції не може співпадати з локальним параметром.

Константи можуть бути будь-якого базового типу даних:

const <тип_даних> = <чисельне значення>;

Приклади:

const int i_con1 = 10;

const float f_co2 = 2.45;

Числа також вважаються константами в мові Сі. Для визначення до якого типу даних їх віднести використовується наступне правило. Ціла константа (без плаваючої точки) відноситься до типу int, якщо попадає в інтервал значень, якщо не попадає – до типу unsigned int, якщо не попадає – то long int. Це саме стосується і дробових чисел: float – unsigned float – double – long double.

У мові С існує механізм явного задавання типу констант з допомогою суфіксів: 12h, 344 – short int, 23L – long int, 23.4f – float.

Так як при програмуванні важливе значення мають вісімкові і шістнадцяткові системи числення, то розглянемо (octal) і (hexadecimal) константи.

Для 16-кових попереду ставиться Ox, для 8-кових О:

16-кова – OxFF28 8-кова – О1, О55, О38.

Ініціалізація змінних

Ініціалізація – це присвоєння змінній першого значення. Мова Сі надає користувачу можливість присвоїти змінній значення одночасно з її оголошенням у програмі.

тип <ім'я_змінної>=<константний вираз>;

Приклади:

char ch='e';

int pr=24;

int ia=2*28-4;

float rr1=23.345;

Ініціалізація приводить до того, що у виділену пам'ять заноситься значення ініціалізації. Якщо не ініціалізувати змінну, але використовувати її в програмі, то слід врахувати, що цій змінній присвоїлося значення "0".

1. #include<stdio.h>

2. /* Приклад 1 */

3. void main(void)

4. {

5. int year, month;

6. year=2006;

7.

8. printf("Зараз %d рік \n", year);

9. }

(Рядки пронумеровані для зручності подальшого пояснення).

Після введення програми з клавіатури в інтегрованому середовищі програмування необхідно зайти в пункт меню Run і запустити програму на виконання викликавши підпункт меню Run. Після виконання програми на екрані виникне повідомлення – результат виконання програми: Зараз 2006 рік. В певних трансляторах для перегляду результатів виконання програми необхідно викликати екран результатів – Alt F5 .

Пояснення:

1. Перший рядок повідомляє компілятору про необхідність підключення бібліотечного файлу stdio.h. Цей файл містить опис функцій стандартного вводу-виводу (standard input/output), зокрема в нашій програмі буде використано функцію printf(). Ця функція є необхідною, оскільки в мові програмування Сі не передбачено операторів вводу-виводу.

2. Коментар.

3. Визначає ім'я функції. В програмі обов'язково повинна бути хоча б одна функція – головна (main), яка повинна мати свій тип – перший void і мати аргументи – другий void. Представлений запис означає, що функція main() не передає жодного значення в основний проект, який може містити кілька окремих програм, і дана функція немає жодних аргументів. Можливий простіший запис – main().

4. Фігурна дужка означає відкриття основної функції. Фігурні дужки завжди ідуть парами. Закриваюча дужка повинна завершувати головну функцію.

5. Оголошення змінних. В програмі планується використання двох змінних цілого типу – year, month.

6. Оператор присвоювання. Змінній year присвоюється чисельне значення 2006. Всі оператори обов'язково закінчуються ;.

7. Пусті рядки не грають жодної ролі і вставляються для зручності читання.

8. Виклик стандартної функції виводу на екран printf(). Функція складається з двох частин – імені і двох аргументів – "Зараз %d рік \n" і year, аргументи розділяються комою. Перший аргумент – керуюча стрічка (control string) може містити між лапками будь-яки символи і специфікатори формату, які починаються з %. В нашому випадку %d показує, що в даному місці керуючої стрічки при виводі на екран повинно бути вставлене ціле число, якому відповідає значення змінної з другого аргументу. Комбінація символів \n повідомляє функції printf() про перехід на новий рядок.

9. Закриваюча фігурна дужка означає кінець функції main().

Увага! В процесі виконання програми буде видане попередження, оскільки змінна month була оголошена, але не використана в програмі. Це попередження не перешкоджає правильному виконанню програми.

#include<stdio.h>

/* Приклад 2 */

void main(void)

{

int radius;

float length, square;

printf("Введіть радіус кола");

scanf("%d", &radius);

length=2*3.14*radius;

square=3.14*radius*radius;

printf("Довжина кола-%f, площа кола-%f", length, square);

}

Пояснення:

Функція scanf() забезпечує введення значень змінних з клавіатури, & необхідний для правильної роботи програми, його використання буде пояснене при описі вказівників; %f – специфікатор формату, який відповідає за чисельні значення змінних з плаваючою крапкою.

#include<stdio.h>

/* Приклад 3 */

void main(void)

{

int i;

printf("Введіть ціле число");

scanf("%d", &i);

if(i<0) printf("Число від'ємне");

if(i>0) printf("Число додатнє");

if(i==0) printf("Число рівне 0");

for(i=0;i<=10;i++)

printf("%i \n", i)

}

Пояснення:

if – оператор умови

загальний вигляд: if(умова) оператор;

Умова – це логічний вираз, який приймає значення або "правда" або "неправда" (true i false). Якщо умова виконується – "правда", то виконується наступний оператор, якщо умова не виконується – "неправда", то наступний оператор не виконується, а програма переходить далі.

for – оператор циклу

загальний вигляд: for(ініціалізація;умова;приріст) оператор;

Ініціалізація – встановлення початкового значення параметра циклу; умова – вираз, значення якого перевіряється кожний раз при виконанні циклу, цикл виконується до того часу, поки умова – ""правда"; приріст – вираз, який змінює параметр циклу; і++ ідентичне і=і+1.

#include<stdio.h>

#include<math.h>

/* Приклад 4 */

void length(int r);

float square(int r);

void main(void)

{

int radius;

float sq;

printf("Введіть радіус кола");

scanf("%d", &radius);

length(radius);

sq=square(radius);

printf("Площа кола-%f", sq);

}

void length(int r) // Опис функції length

{

float l;

l=2*3.14*r;

printf("\n Довжина кола-%f", l);

}

void square(int r) // Опис функції square

{

float s;

s=3.14*pow(r,2);

return s;

}

Пояснення:

Програма складається з трьох функцій – main(), length() i square(), дві останні функції залежать від одного параметру цілого типу, а функція square() ще і повертає результат виконання в функцію main().

Бібліотека math.h підключається для використання функції pow(), яка дозволяє підносити до степеня: a^b = pow(a,b).

#include<stdio.h>

#include<conio.h>

/* Приклад 5 */

void print_str(int m);

char ch; // глобальна змінна

void main(void)

{

int n; // локальна змінна

printf("Введіть символ");

ch=getch();

printf("Введіть кількість символів в стрічці");

scanf("%d",&n);

print_str(n);

}

print_str(int m); // формальний параметр

{

int j; // локальна змінна

for(j=0;j<m;j++) printf("%c", ch); // використання змінної

}

Пояснення:

Бібліотека conio.h підключається для використання функції getch(), яка сприймає натиснуту клавішу на клавіатурі і присвоює змінній, в нашому випадку сh, чисельне значення цієї клавіші згідно таблиці ASCII.

Поиск по сайту: