Знайди у вірші слова, що називають різні відтінки зеленого, синього і червоного кольорів

ШУКАЄМО ЗВУКИ У ТИШІ

Ти сідай тихенько, друже,

І слідкуй уважно дуже:

Починаємо ми знову

Про чарівних фарб розмову.

Барви скрізь є: в лісі, в полі,

І на вулиці, і в школі,

В небесах, що сни колишуть.

Фарби вкрались навіть в...

Йшла по небу веселенька

Біла хмарка молоденька.

Йшла тихо, низенько,

Несла веселку гарненьку.

За деревце зачепилась, —

Усі фарби розгубились.

Поміркуйте, любі діти,

Як ці фарби розмістити.

ТИША І ЗВУКИ Є

Є у дивосвіт художній

Шлях надійний та одвічний:

Щоб картину нам відчути,

Треба вміть її почути.

Тож навчитися повинна

Тишу слухати людина.

Ось і ти — заплющуй очі

Й слухай звуки дня і ночі.

І тоді відчуєш мить,

Коли фарба забринить.

Чуєш: ледь шепоче вітер,

За вікном гойдає віти.

І годинник нам — тік-так —

Відбиває чітко такт.

Дощ тихенько ронить сльози

На хатини, на покоси.

І зітхає дуже гірко

На вербі пожовкла гілка.

Річка хвилі ледь колише,

Осінь сумно йде у тишу.

Буде землю снігом вкрито,

За весною — прийде літо...

Тиша виткала давно

З різних красок полотно.

І про те, що чуєш в ній,

Ти повідати зумій.

Знайди у вірші описи осінніх фарб. Розкажи про вигляд зими і літа. Назви художні твори, в яких зоб­ражено природу.

Наш школяр-ведмедик днями

Загубив портфель з книжками.

А знайшов, поглянув — лихо!

Переплутались у книгах:

Фарби невідомі,

Пензлі незнайомі,

Жовта — з червоною;

Червона — з синьою;

Синя — з жовтою. Просто жах!

Шкода фарб. Це, мабуть, крах!

Засмутився клишоногий,

Потребує допомоги.

Справи всі свої облиш,

Барви розпізнай скоріш.

Знайди, які фарби утворились від змішування го­ловних

(ч., ж., с.)?

ГРАФІКА

Завдання. Свідомий вибір ліній та їхніх напрямків для створення певних образів: «сосновий ліс», «річка в го­рах».

(Зачитується при демон­струванні наочності).

Лінії вгору стрімко знялись

І трохи в сторони розійшлись.

Що це нагадує? Ну ж,подивись —

Стовбури сосен здіймаються ввись,

А на голках коротенькі штришки —

Це зелененькі сосен голочки.

А на найбільшій сосні бачиш коло:

Хто там живе? Нумо, гляньмо довкола —

Он з-за сосни визира хвіст руденький:

То, мабуть, білочка збира опеньки,

Далі за соснами зоране поле —

Ген аж до обрію простяглось

З ліній прямих і довгих, неозоре —

Не видно, де скінчилось, а де почалось...

А далі за полем гори синіють

З ліній похилих, вони наче мріють,

А над вершинами хмари біліють.

А поміж соснами стрімким потічком

Тече, звиваючись, маленька річка.

Хвилясті лінії їй до вподоби —

Намалювати все це ти спробуй.

Поиск по сайту: