1. Перша функція емоційного тону відчуттів, - орієнтувальна, що полягає у повідомленні організму, щодо безпеки чи небезпеки різного роду впливів.
2. Друга функція емоційного тону відчуттів - забезпечення зворотного зв'язку щодо того, чи є задоволеною чи незадоволеною та чи інша біологічна потреба людини (тварини).
3. Третя функція емоційного тону відчуттів пов'язана з регуляцією, підтриманням поведінки, що забезпечує досягнення потрібного організму результату. Це стосується і гальмуванні певної поведінки. Наприклад, якщо організму вона небажана й шкідлива в цей момент, тоді виникає почуття відрази до об'єкта, який раніше викликав задоволення. Так, при розладі діяльності шлунково-кишкового тракту потрібно на якийсь час припинити вживання їжі. При цьому патологічні процеси у внутрішніх органах збуджують нервові структури - «центри відрази». Тепер будь-яке подразнення від безпосереднього контакту з їжею до її вигляду, запаху лише підсилює відразу й тим самим запобігає потраплянню їжі в шлунково-кишковий тракт, сприяючи перебігу відновлювальних процесів. У цьому разі тварина чи людина теж змушена поводитися певним чином доти, поки відраза до їжі не зникне й організм не досягне потрібного йому результату.
Щодо механізмів виникнення емоційного тону відчутті, як зазначає В.К. Вілюнас, «...є підстави стверджувати, що до відповідної реакції спонукає суб'єкта не вплив, який спричиняє біль, а сам біль, не харчове підкріплення, а позитивне емоційне його сприйняття, тобто не сам подразник, а той емоційний стан, який він викликає». Власне, цей емоційний стан, що виникає за механізмом безумовного рефлексу, і є емоційним тоном відчуттів.
У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й «центри незадоволення» (особливо багато тих й інших у підгорбовій (гіпоталамічній) ділянці, у мигдалеподібному ядрі, зоні перегородки), подразнення яких і створює відповідні переживання.
Появу задоволення-невдоволення визначає не лише якість подразника, а й його сила. Відомо, що подразник, який викликав приємне відчуття, може спричиняти біль чи ставати неприємним при зростанні його сили, тому у психології розглядають і таку характеристику як оптимальну зону інтенсивності впливу подразника. Надто інтенсивне задоволення називають екстазом, а дуже сильне невдоволення - стражданням. Незадоволення може виникати й за відсутності подразника.
Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку емоційного реагування. Емоційний тон задоволення чи невдоволення, насолоди чи відрази може супроводжувати не лише відчуття, а й враження людини від процесу сприйняття, уявлення, інтелектуальної діяльності, спілкування, емоцій. Його виокремлює Є.П. Ільїн Якщо емоційний тон відчуттів - це фізичне задоволення - незадоволення, то емоційний тон вражень - естетичне задоволення-незадоволення. Він пов'язаний із соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку і зберігає ті ж самі функції, що й емоційний тон відчуттів.
Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним, тобто не пов'язаним із прямим впливом фізичного чи хімічного подразника, а бути наслідком впливу (спогадів про приємно проведену відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ тощо).
Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним тоном відчуттів а, отже, фізіологічними змінами в організмі людини (що відображаються інтерорецептивними та пропріорецептивними відчуттями).
Важливо зазначити, що емоційний тон відчуттів - це нижчий рівень вродженого (безумовно-рефлекторного) емоційного реагування, який виконує функцію біологічної оцінки впливу на організм людини і тварини подразників через виникнення задоволення або невдоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком фізіологічного процесу (відчуття), який виник. Тому для виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт із подразником.