ЕКСКУРСІЯ НА ВИРОБНИЦТВО – ПРОВІДНА ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛУ ПРО ХІМІЧНІ ВИРОБНИЦТВА

Екскурсії у вивченні хімії можна розглядати як засіб здійснення політехнічної освіти, налагодження зв’язку між теоретичними знаннями і життям, реальним виробництвом. Екскурсія як організаційна форми навчання характеризується такими ознаками:

· специфічним місцем проведення;

· різним чисельним складом учнів;

· нечітко фіксованим часом проведення.

Екскурсії проводять в мінералогічні музеї, на промислову виставку, на хімічні виробництва або близькі до них за характером, на сільськогосподарське виробництво, в природу.

Екскурсія на виробництво – це організаційна форма навчання, яка створює умови для впливу на емоційну сферу особистості учня, сприяє розвитку спостережливості, формуванню умінь виділяти суттєві об’єкти з великої сукупності представлених до огляду, дає багатий матеріал до наступної аналітичної діяльності школярів. На екскурсії з найбільшою повнотою реалізуються принципи наочності, зв’язку теорії з практикою, політехнізму. З позиції доцільності проведення екскурсій в МНХ виділяють дві групи виробництв.

Першу групу складають виробництва хімічні за своєю сутністю, які мають окремі технологічні процеси або реакції, про які дається деяке уявлення в шкільному курсі хімії. В цю групу входять: виробництво мінеральних солей, скла, цементу, ацетилену, спирту, цукру, мила, штучних волокон і т.п.

До другої групи відносять дещо далекі від шкільного курсу хімічні виробництва, такі як: виробництва фармацевтичних препаратів, анілінових фарб, а також нехімічні виробництва, де хімія застосовується в допоміжних процесах: легка, харчова, металопереробна промисловість, гальванічні майстерні, деякі лабораторії на заводах і т.п.

Критерії вибору об’єктів екскурсії:

1. Значущість об’єкту для промисловості країни.

2. Сучасність виробництва.

3. Доцільність вивчення об’єкту згідно принципу регіональності.

4. Відповідність виробництва шкільній програмі.

5. Доступність.

Основні умови успішного проведення екскурсій з хімії:

· попередній аналіз виробничого оточення навчального закладу з позицій навчально-виховних завдань;

· розробка продуманої системи екскурсій на виробничі та інші об’єкти з урахуванням часу на їх проведення;

· максимальне залучення знань учнів з хімії в процесі пояснення процесів виробництва та активізації їх пізнавальної діяльності;

· узагальнення знань про виробництво, отримані на екскурсії та при вивченні курсу хімії з метою формування загальних понять;

· використання конкретного матеріалу, отриманого під час екскурсії, в подальшій навчальній роботі.

Програма з хімії орієнтує вчителів на проведення екскурсій у кожному класі вивчення хімії, так у 7 класі об’єктами екскурсій визначено: хімічні лабораторій промислових і сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів; аптеку; пожежне депо. В 8 класі пропонується проводити екскурсії до краєзнавчого і мінералогічного музею, в 9 класі – до водоочисної станції; підприємств з виробництва пластмас, гідрування жирів; цукрового заводу.

В МНХ екскурсія складається з трьох етапів:

1. Підготовка екскурсії.

2. Змістовна частина.

3. Обробка матеріалів екскурсії та підведення її підсумків.

Підготовка екскурсії передбачає, насамперед, підготовку вчителя. Проте, підготовка учнів досить важлива. Вони повинні ознайомитися з об’єктами екскурсії через опрацювання різних інформаційних джерел, мати опорні знання про хімічні реакції, що знаходяться в основі виробництва.

Підготовка екскурсії на виробництво включає в себе: розробку цільової установки екскурсії та попередній вибір учителем підприємства, де її планується провести. Вчитель заздалегідь повідомляє адміністрації підприємства про свій намір і визначає час проведення. Адміністрація надає провідного фахівця, який буде виконувати роль екскурсовода. Після цього, вчитель разом з ним відповідно до мети і завдань екскурсії визначає маршрут пересування. Основна увага на екскурсії повинна бути зосереджена на вивченні доступних спостереженню явищ, процесів, фактів і об’єктів, на формуванні практичних умінь. Головна методична вимога до екскурсії –змусити всіх (!) учнів активно працювати, а не залишатися лише глядачами і слухачами. Тому вчитель розробляє запитання і завдання, які будуть ставиться перед учнями під час екскурсії.

На кожну екскурсію потрібно скласти детальний план та ознайомити з ним учнів. Наприклад, план екскурсії в цех електричних печей на металургійному підприємстві має такий вигляд:

1. Історія заводу (знайомство до екскурсії за інформаційними джерелами).

2. Будова електричної печі.

3. Сировина для електричних печей.

4. Завантаження електричної печі.

5. Хімічні процеси, що відбуваються в електричній печі.

6. Випуск і розлив сталі.

7. Час, необхідний на вказані операції.

8. Відходи електричної печі та їх використання.

9. Професії та характер праці, найкращі працівники цеху.

10. Лабораторія цеху електричних печей та її значення.

11. Збирання колекції: а) зразки сировини; б) зразки сплавів заліза.

Другий етап – змістовна частина екскурсії – розпочинається коротким вступом (бесідою чи розповіддю) безпосередньо на місці екскурсії. У вступі вчитель нагадує учням мету екскурсії, техніку безпеки на виробництві, розподіляє завдання, оголошує критерії за якими буде оцінюватися виконання завдання. В залежності від мети і змісту екскурсії змінюється характер завдань. Розподіляючи які вчитель реалізовує індивідуальний і диференційований підхід до учнів. Так, учням з високими розумовими можливостями або зацікавленим хімією надаються індивідуальні завдання, в той час як інші учні працюють у групах з 3-5 чоловік або фронтально.

Зокрема, на екскурсії на виробництво учні знайомляться:

· з цільовим продуктом;

· з необхідною сировиною;

· з будовою та дією апаратів;

· з технологічним процесом у цілому;

· з професіями, що обслуговують це виробництво;

· з умовами праці робітників.

Основними методами навчання на екскурсії є: спостереження, робота над завданнями під керівництвом учителя, розповідь учителя чи екскурсовода з демонстрацією екскурсійних об’єктів.

Будь-яка екскурсія розширює та поглиблює знання учнів про речовину. В тих випадках, коли обсяг спостережень незначний, можна організувати виконання хімічного експерименту під час екскурсії. Наприклад, на екскурсії до молокозаводу учням можна запропонувати експериментально визначити кислотність продуктів, вміст жиру тощо.

Складний хімічний експеримент за темою екскурсії можна провести на факультативі чи в гуртку. Наприклад, аналіз руди після екскурсії на металургійне виробництво, або аналіз ґрунтів чи мінеральних добрив після екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Таким чином, учитель не лише поглиблює і вдосконалює знання учнів, а також виховує самостійність і розвиває пізнавальний інтерес до предмету.

Третій етап – обробка матеріалів екскурсії та підведення її підсумків – він включає дві частини. Перша розпочинається відразу після її проведення, ще на місці екскурсії, де потрібно відтворити все, що побачили учні під час екскурсії. З цією метою вчитель ставить запитання учням, що відбивають головні моменти екскурсії в послідовності її проведення. При цьому, вчитель доповнює повідомлення учнів деякими історичними відомостями і сучасною інформацією.

Друга частина передбачає оформлення письмових звітів за матеріалами екскурсії, відповідно до мети і завдань екскурсії та доповідь їх на узагальнюючому уроці. Зазвичай звіти оформлюють на стандартних аркушах паперу з відповідними ілюстраціями. Іноді результати екскурсії можна оформити у вигляді стінгазети.

Доцільно розпочати оформлювати звіти під керівництвом учителя на наступному уроці, а закінчити їх удома з використанням записів, зроблених на екскурсії. Вчитель допомагає учням скласти план звіту, вчить працювати із записами, довідковою і додатковою літературою.

Звіт з екскурсії оцінюється за такими критеріями:

· характер викладу змісту;

· вміння описувати екскурсійні об’єкти;

· уміння систематизувати та узагальнювати матеріал;

· уміння робити висновки;

· використання відомостей з додаткових інформаційних джерел;

· охайність оформлення звіту.

Крім того, учням слід повідомити, що їх поведінка під час проведення екскурсії також впливає на оцінку їх діяльності.

Екскурсія вважається завершеною лише тоді, коли весь екскурсійний матеріал ретельно опрацьований, підведені підсумки і поставлені оцінки кожному учню.

Шкільна екскурсія – ефективна організаційна форма навчання, що потребує систематичного застосування. Поодинокі екскурсії не дозволяють дітям виробити необхідні навики пізнання реальності і лише розхолоджують учнів. Тому екскурсії слід проводити регулярно, забезпечуючи їх ретельно розробленими навчальними завданнями, за яким учні звітують так само, як і за іншими перевірочними роботами.

Наприкінці лекції наведемо поради проведення екскурсії, розроблені ще в 1920 році на Павлівській інструкційній екскурсійній станції: «10 заповідей екскурсійного діла».

1. Пам’ятай, що екскурсія не прогулянка, а обов’язкова частина навчальних занять.

2. Вивчи місце, куди ведеш екскурсію, сформулюй її тему, склади її план.

3. Дотримуйте теми екскурсії, не відволікайся випадковими запитаннями.

4. Розповідай на екскурсії лише про те, що можна показати.

5. Уникай довгих пояснень.

6. Не роби з екскурсантів лише слухачів, змусь ї активно працювати.

7. Не закидай екскурсантів великою кількістю назв: вони їх забудуть.

8. Умій правильно показувати об’єкти і навчи екскурсантів правильно дивитися їх: усім повинно бути все видно.

9. Не втомлюй надмірно екскурсантів: вони перестануть тебе слухати.

10. Закріпи екскурсію в пам’яті учнів наступним опрацюванням матеріалу.

Поиск по сайту: