Порядок ввезення майна на митну територію України за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність

До всіх суб'єктів діяльності у спеціальній (вільній) економічній зоні застосовується система державних гарантій захисту інвестицій, передба­чених законодавством України. Водночас передбачено низку додаткових пільг інвесторам, які вкладають інвестиції в об'єкти, що розміщені на території спеціальної (вільної) економічної зони.

Зокрема, відповідно до Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" запроваджено на строк 30 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, який діє на територіях пріоритетного розвитку у провідних галузях (підгалузях), виробництвах відповідно до переліку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційні проекти, які реалізуються на таких територіях, є пріоритетними для надання кредитів, залучених під державні гарантії від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, іноземних банків, інших фінансово-кредитних установ. На територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку встановлю­ються спеціальний митний, податковий та інші режими економічної діяльності.

Законодавство України у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності діє з урахуванням особливостей, передбаче­них Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом про конкретну зону.

У вільних економічних спеціальних зонах встановлюються пільги.

У спеціальній економічній зоні встановлюється спеціальний пільговий режим оподаткування.

Відповідно до пільгового режиму у вільних економічних зонах суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності інвестиційні проекти у пріоритетних галузях (шдгалузях), виробництвах на території пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом, звільняються:

а) на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніжна 5 років від обкладення ввізним митом сировина, матеріали,устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів);

б) на 3 роки від оподаткування прибуток новоствореного, зокрема у процесі перепрофілювання, реструктуризації, підприємства,інвестиція в яке еквівалентна не менш як 1 млн. доларів США.
З четвертого по шостий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50% від чинної ставки оподаткування. Зазначена пільга застосовується з моменту отримання першого прибутку;

в) від сплати збору до Державного інноваційного фонду та сплачує 50% від встановленої норми збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення на період до 2009 р. новостворене, зокрема у процесі перепрофілювання, реструктуризації,підприємство, в якому чисельність вивільнених працівників гірничодобувних та інших підприємств, що закриваються, становить в податковому періоді не менш як 50% від середньоспискової чисельності працівників;

г) до валового доходу підприємства, розташованого у спеціальній економічній зоні та на території пріоритетного розвитку, з мстою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів тощо.

Так, Законом України від 18 березня 1999 р. "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" ство­рено передумови для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямовані на збереження і ефективне використання природ­них лікувальних ресурсів курорту Трускавець, прискорення економічних реформ у лікувально-оздоровчій галузі та розвитку туризму.

До суб'єктів СЕЗ "Курортополіс Трускавець" застосовується спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та надаються пільги щодо сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, ввізного мита та плати за землю.

Зокрема, звільняються від сплати ввізного мита суб'єкти СЕЗ "Курортополіс Трускавець", які ввозять на територію зазначеної зони зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку лікарські засоби, перелік яких визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, устаткування, обладнання, комплектуючі вироби до них, програмне забезпечення об'єктів інтелектуальної власності (крім підакцизних товарів) для потреб власного виробницт­ва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Виконавчим комітетом Трускавсцької міської ради.

Отже, вільні економічні зони можуть бути ефективним засобом поліпшення економічної ситуації в конкретному регіоні. Для цього необхідна чітка економічна концепція функціонування економічної зони з акцентом на розвиток виробничої бази.

27. Об’єкти права власності іноземних інвесторів.

Поняття власності є однією з основних правових категорій. По-різному тлумачиться власність в економічному і юридичному аспектах. Зокрема, з економічного погляду власність розглядається через призму стосунків між людьми у зв'язку з привласненням того чи іншого об'єкта власності і відображає приналежність певних предметів особам (групам осіб).

З економічним аспектом власності пов'язаний юридичний. Через те, що відносини власності виникають і тривають між певними учасни­ками, то зміст відносин власності розкривається в категоріях володіння, користування та розпорядження. Економічні відносини власності, стаючи об'єктом державно-правового регулювання, неминуче призводять до появи поняття власності як юридичної категорії.

Право власності у зарубіжному законодавстві визначається найчастіше лише в рамках приватного майнового права як панування особи над річчю в установлених законом межах. Так, у ФРН власник речі має право, якщо це не суперечить положенням закону або праву третіх осіб, розпоряджатися річчю на свій розсуд та відхиляти спроби будь-якого впливу на неї (§903 Цивільного уложення Німеччини).

У Франції власність - це право користуватися та розпоряджатися речами найнеобмеженіше з тим, аби користування не було таким, що його заборонено законами або регламентами (ст. 544 Цивільного ко­дексу Франції).

В японському законодавстві право власності визначається як па­нування особи над річчю, але не повне, а підпорядковане певним об­меженням, пов'язаним зі здійсненням громадських інтересів. При­кладами таких обмежень є Закон про відчуження земель, Закон про будівельні стандарти. Закон про охорону культурних цінностей. Закон про запобігання забрудненню атмосферного повітря та інші численні нормативні акти.

Держава встановлює певну систему юридичних норм, які регулю­ють відносини з присвоєння засобів і продуктів виробництва, тобто їх володіння, а також щодо їх використання та розпорядження. Тому з'явилася потреба в охороні, захисті власності від чужих посягань. Ця потреба зумовила виникнення права, покликала до життя специфічні норми, які забезпечуються примусовою силою держави. Завдання охо­рони власності окремого індивіда залишається актуальним, одним з основних завдань права.

Право власності у суб'єктивному значенні - цс закріплені у відповідних нормах права можливості суб'єкта володіти, користува­тися та розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд у межах, передбачених законом. Цивільно-правовий інститут права власності є центральним у будь-якій національній правовій системі. У рамках цього інституту визначається правове становище майнових цінностей у господарському обігу встановленням межі дозволеної поведінки уповноваженої особи (власника) щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Інвестиційна діяльність диктує необхідність розширення кола об'єктів права власності. Одні й ті самі об'єкти права власності можуть розглядатися водночас як вид інвестиції. Останнє в ряді випадків тягне за собою встановлення особливого правового режиму для таких об'єктів з урахуванням вимог інвестиційного законодавства. Специфічним може бути також правове становище власника, який одночасно є іноземним інвестором.

Зокрема, законодавство про іноземні інвестиції України передбачає особливий підхід до врегулювання права іноземних інвесторів щодо певних об'єктів власності, а також способу їх придбання, експлуатації та інше (наприклад, земельних ділянок, об'єктів приватизації). У результаті виникають різні юридичні режими власності. Вони можуть певною мірою не збігатися зі змістом повноважень власників у цивільному праві. Тому важливим напрямом удосконалення законодавства про іноземні інвестиції є уніфікація положень права власності щодо нормативної бази, яка регулює цс право загалом у цивільно-правовому аспекті.

До правового режиму власності в інвестиційній сфері вводяться адміністративно-правові обмеження насамперед на користь держави. Так, заборона або обмеження форм здійснення іноземних інвестицій може відбуватися тільки відповідно до законів України.

Межі здійснення права власності закріплені в законодавстві інших держав. Наприклад, Конституція Італійської Республіки (1947 р.) застерігає, що вільна приватна ініціатива не може розвиватися в суперечності з суспільною користю або так, щоб заподіяти шкоду безпеці, свободі та людській гідності (ст. 41). Основний Закон ФРН вказує, що користування власністю має одночасно служити загаль­ному благу (ст. 14). Вказівку на соціальні функції власності містять конституції Греції, Іспанії.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" передбачає, що на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими зако­нодавством України та міжнародними договорами. Але в ньому нічого не говориться про правовий режим об'єктів права власності, набутих у результаті такої діяльності. Аналіз повноважень іноземного інвестора як потенційного власника свідчить, що залежно від порядку придбання об'єктів права власності щодо результатів інвестиційної діяльності останні можуть поділятися на три групи:

1) об'єкти права власності іноземного інвестора, до яких застосовується національний режим;

2) об'єкти, щодо яких для іноземних інвесторів можуть бути встановлені певні обмеження порівняно з національним режи­мом;

3) об'єкти, на які не може поширюватись право власності іноземного інвестора.

Об'єктом права власності іноземних інвесторів може бути майно, яке має певну економічну цінність. Власне, через призму останньої оцінюється як вартість іноземної інвестиції, так і розмір одержаного прибутку (доходу) іноземного інвестора, зокрема, з метою оподатку­вання.

Іноземна інвестиція є джерелом утворення інших об'єктів права власності іноземних інвесторів. Такс положення підтверджене законо­давством окремих країн. Наприклад, Закон "Про власність" у Російській Федерації безпосередньо закріпив, що основним джерелом власності громадян є їхні доходи від участі у підприємницькій діяльності. Аналізуючи законодавство, доходимо висновку, що до останніх на­лежать доходи як у натуральній, так і в грошовій формах. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

Одним з іноземних інвесторів, відповідно до спеціального законо­давства, може бути іноземна держава. В інвестиційній діяльності держа­ва виступає на засадах рівноправності з іншими суб'єктами цивільних відносин.

Поиск по сайту: