Тема: ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ

План:

1. Економічна суть інфляції

2. Типи інфляційного процесу

3. Пофакторний аналіз інфляції

1.Термін «інфляція» (лат. inflatio - надування) з´явився в обороті в середині XIX ст. як відображення кризового стану грошової системи США, що виник внаслідок величезного випуску в обіг паперових доларів у роки Громадянської війни 1861-1865 pp.

Сучасна інфляція пов´язана не лише з падінням купівельної сили грошової одиниці, а й охоплює загальноекономічні процеси, що народжують дисбаланс і протиріччя як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, обмежує виробниче і особисте споживання, вражає інші сфери економічного життя суспільства.

Формами прояву інфляції є зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової одиниці, а в кінцевому рахунку, зниження купівельної спроможності грошей.

Чисельні прояви інфляційного процесу свідчать про багатоманітність чинників, які його формують. Загалом, причини зростання інфляції можна вивести з трансакційного рівняння І.Фішера:

M·V = P·Q

звідси:

P = M·V / Q

Тобто зростання цін може викликатися трьома факторами:

1. зростанням кількості грошей в обігу,

2. наростанням швидкості обігу грошей;

3. скороченням фізичного обсягу виробництва.

При цьому швидкість обігу грошей є відносно стабільною, тому основними причинами зростання цін можуть бути емісія надлишкової маси грошей і зменшення фізичного обсягу виробництва. А оскільки амплітуда коливання фізичного обсягу виробництва є значно меншою, бо визначається об´єктивними чинниками, то звідси вплив на інфляцію динаміки пропозиції грошей вважається вирішальним. Ці положення і лягли в основу обґрунтування так званої грошової теорії інфляції школи монетаристів. її голова М. Фрідмен єдиною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей.

Механізм дії інфляційного процесу в Україні склався не внаслідок війни чи циклічних коливань виробничого циклу, як це траплялося в інших країнах, а став результатом структурної незбалансованості відтворювального процесу і його галузей. Крім низки зовнішніх і внутрішніх причин, важливу деструктивну роль тут зіграли інституційні основи, серед яких утопічність економічної системи, вичерпність адміністративних важелів та нездатність учасників перебудови замінити їх дію ринковим механізмом конкурентного збалансування виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Врахування монетарних і негрошових чинників стимулювання інфляційного процесу дозволяє розглядати його як складний процес, що має два аспекти:

- по-перше, вузько економічне явище, яке генерує знецінення грошей та викликає інші монетарні наслідки;

- по-друге, широке розуміння його як загальноекономічного явища і хворобливого стану виробництва, розподілу, обміну і споживання. Зокрема, зв´язок економіки з грошовим оборотом -безпосередній. Адже неконтрольоване зростання цін і знецінення грошей стає серйозною перешкодою на шляху оновлення капіталу, припиняє інвестиційний процес і нове будівництво, руйнує добробут населення та силу держави.

2. Залежно від характеру інфляційного процесу і темпів його зростання розрізняють три типи інфляції:

1. Повзуча інфляція. Характерною її ознакою є плавне щорічне зростання цін в межах до 10%. В розвинутих країнах щорічне зростання цін на 3-4% використовується для кращого, точнішого збалансування товарно-грошової маси і як додатковий стимул керованого зростання виробництва й вдосконалення його структури.

2. Галопуюча інфляція. Вона викликає щорічний темп зростання цін на 10-15%, а інколи й до 100%. Взаємодія темпів галопуючої інфляції з цінами контрактів досягається шляхом включення прогнозованих індексів зростання цін до вартості контрактів. Рух грошей прискорюється за рахунок прискорення їх матеріалізації у товари. Небезпека галопуючої інфляції в тому, що вона здатна швидко деформувати структуру виробництва й реалізації товарів і вийти з-під контролю суспільства.

3. Гіперінфляція. Їй властиве стрибкоподібне зростання цін понад 100% у рік та збільшення їх відриву від заробітної плати і руйнування добробуту, що охоплює навіть забезпечені прошарки населення. Гіперінфляція стимулює наближення економічного краху. Підприємствам стає вигідніше нагромаджувати сировину і готову продукцію, що збільшує попит на неї і у такий спосіб посилює інфляційний тиск на економіку. Виробники і населення, щоб компенсувати втрати від інфляції, нагромаджують величезні невиробничі матеріальні цінності й ювелірні вироби. Гіперінфляцію переживають переважно ті країни, які здійснюють докорінну ломку своїх економічних структур. Одним із проявів гіперінфляції є надшвидке зростання товарних цін, знецінення грошової одиниці, розлад платіжного обороту, порушення нормальних господарських зв´язків. При цьому гроші втрачають здатність виконувати свої функції, а господарські зв´язки набирають натурально-речової форми - бартеру.

4. Зростання цін, що перевищує темп у 50% щомісячно, класифікують яксупергіперінфляцію. На цій стадії знецінення грошей набуває характеру самопоновлюваного процесу, коли зростання цін вимагає збільшення емісії грошей, а зростання пропозиції грошей спричиняє новий виток зростання цін. Залежно від зростання цін різних товарних груп прийнято виділяти збалансовануі незбалансовану інфляцію. Перша з них викликає пропорційну зміну цін на різні товари, а друга - викликає неоднакову пропорційність зміни цін різних товарів. Якщо інфляцію розглядати з позиції передбачення її розвитку, то розрізняють очікувану і неочікувану інфляції. Врахування просторових меж поширення інфляції дозволяє класифікувати локальну інфляцію, що діє в рамках окремих країн, і світовуінфляцію, якщо вона охоплює групу країн або цілі регіони. Для країн, які залежать від стану зовнішньої торгівлі існує загроза імпортної інфляції. Наприклад, зростання цін на паливо-енергетичні ресурси й матеріали робить загрозу імпортної інфляції в Україні реальністю.

Стан економіки країни, що характеризується загальним застоєм виробництва і високим рівнем безробіття та одночасним підвищенням цін й інших ознак розвитку інфляційного процесу, називають стагфляцією. Рівень інтенсивності інфляційного процесу можна виміряти за допомогою індексу цін за певний період: рік, квартал, місяць.

Зміни в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання, характеризуються показником індексу цін на засоби виробництва(ІВЦ). Він визначається за формулою агрегатного індексу Ласпейреса:

Економічними і соціальними наслідками інфляції стають:

1. Зниження життєвого рівня населення шляхом падіння реальної вартості особистих заощаджень, скорочення реальних поточних доходів, перерозподілу доходів найманих працівників на користь підприємців. При цьому поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умов індексації, оскільки компенсації відстають від темпів зростання цін і не покривають скорочення доходів населення.

2. Діє ефект інфляційного оподаткування доходів. Наприклад, в Україні зниження реальної вартості щомісячних доходів в умовах гіперінфляції сягало 30%.

3. Падіння виробництва як результат зниження стимулів до праці та розширення виробництва. Інфляція посилює диспропорції виробництва, торгівлі, кредитної і грошової систем, державних фінансів, валютної системи і платіжного балансу країни. Ось чому на ринках може виникати затоварювання за умов абсолютного падіння виробництва і скорочення особистого споживання.

4. Некерована інфляція порушує управління економікою і підриває устої держави. Адже реальна вартість державних доходів постійно зменшується. Тому, незважаючи на нетоварну емісію, держава зменшує свої витрати, передусім на соціальні потреби, що посилює соціально-політичну нестабільність.

3. Пофакторний аналіз інфляційного процесу як комплексу причин і факторів допомагає оперативно задіяти економічні важелі подолання механізмів і негативних наслідків інфляції та класифікувати відповідні її типи: інфляцію надлишкової грошової маси, кредитну інфляцію, інфляцію затрат, інфляцію попиту та ін. Їх особливості впливу на інфляційне зростання цін і падіння купівельної сили грошей та формування антиінфляційних заходів розглянемо детальніше.

Інфляція надлишкової грошової маси в обігу виникає тоді, коли паперові гроші переповнюють канали грошового обороту. Сформована нерівність типу: MV > PQ, у свою чергу призводить до нерівності Г > Т, гранично допустима межа якої може складати співвідношення 4-6:1.

Провідні монетарні чинники інфляційного зростання цін можна згрупувати навколо трьох напрямів:

- по-перше, розбалансування взаємодії елементів грошової системи;

- по-друге, надмірна грошово-кредитна емісія не відповідає сукупній товарній масі, тому лише стимулює зростаючий розрив між фактичною більшістю грошей і необхідною;

- по-третє, скорочуються валютні нагромадження. Зокрема, зведення платіжного балансу країни до від´ємного сальдо не лише зменшує валютні резерви, а й зумовлює падіння курсу національних грошей та їх знецінення.

Іінфляція надлишкової грошової масив обігу відображає порушення вимог закону грошового обігу

M×V = P×Q

тому шляхом обмеження емісії грошей і застосуванням політики дефляції суспільство здатне швидко приборкати інфляцію.

Тип кредитної інфляціїпровокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношення між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чинників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кредитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетоварної емісії центрального (національного) банку.

Одним із загрозливо сильних чинників інфляційного процесу здатна стати інфляціязростаннязатрат.Вона виникає за умов постійного зростання затрат виробництва, коли їх розміри вже не можна компенсувати зростанням цін, що регулюється державою. Водночас збільшення виробничих затрат провокує дискретне зростання цін. В таких умовах збільшення затрат підприємства змушені зменшувати обсяг свого виробництва. Насамперед припиняється виробництво високотехнологічних товарів, що веде до поступового зникнення з ринку складних виробів. Як правило перед кожним наступним підвищенням цін відбувається припинення виробництва.

Інфляціяприбутківпроявляється в отриманні надприбутків, в тому числі і коштом монополізації ринку, штучного завищення рентабельності нової продукції, підвищення цін товарів без компенсації споживчих якостей споживачам.

Інфляціяподатківздатна принести державі суперечливі наслідки: замість збільшення державних доходів вона викликає падіння ефективності виробництва і зниження стимулів до ділової активності. Лише податкові ставки з прибутку до 30-34% здатні стимулювати товарну пропозицію і наближувати її до рівноваги з попитом. А вищі ставки податків зменшують нагромадження і погіршують економічний стан виробників та обмежують пропозицію товарів. І зовсім неприпустимими є спроби оподаткувати джерела формування факторів виробництва і прибутків.

ЛЕКЦІЯ №6.

Поиск по сайту: