Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Паперово-кредитна система грошей



Особливості сучасного механізму кредитної системи грошей полягають в тому, що банкнотна емісія грошей базується на загальних принципах кредитування. Вона в усьому світі монополізована державою, яка бере на себе зобов'язання забезпечувати сталість національних грошових знаків.

В ході вивчення сучасної грошової системи особливу увагу потрібно звернути на методи регулювання грошового обігу. Зокрема, які недоліки і переваги надає пряме регулювання, що застосовувалося в економіці радянського типу, які директивні рішення були властиві урядові щодо розмірів емісії грошової маси, надання кредитів, організації прямого контролю за грошовими операціями, інші форми зовнішнього активного втручання у грошову сферу і всіляке обмеження прав економічних суб'єктів.

Протилежне спостерігається в умовах застосування опосередкованого (непрямого) регулювання грошового обігу. Студенти мають засвоїти, що в ринковій економіці банкам та іншим суб'єктам грошової сфери надається достатній оперативний простір у операціях кредитування та у розрахунково-касовому обслуговуванні, активно діють інші стимули підтримки рівноваги товарно-грошової маси.

Державне регулювання грошової сфери в ринковій економіці означає сукупність заходів, що проводяться державою в грошовому обігу з метою забезпечення сталості національної валюти, стримування інфляційного процесу і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери обігу. Ключова роль у здійсненні державних заходів належить центральному (національному) банку, який здатний застосувати методи прямого регулювання та опосередкованого впливу на обсяги і структуру грошового обігу. Загальні уявлення про них подає наступний малюнок.

 

Пряме регулювання обсягів і структури грошового обігу Опосередковані заходи впливу на систему грошового обігу
• Механізм готівкової емісії • Встановлення межі кредиту (НБ) ЦБ, що надається урядові та банківським закладам • Пряме регулювання позикових операцій банків, визначення маржі, межі вартості кредитних ресурсів, обмеження споживчого кредиту • Здійснення операцій на відкритому ринку • Регулювання норм банківських резервів • Регулювання облікової ставки відсотка на позики, що надаються національним банком

 

В системі опосередкованих заходів впливу на систему грошового обігу операції ЦБ на відкритому ринку є гнучким валютно-платіжним інструментом. Його застосування полягає у купівлі-продажу цінних паперів у комерційних банків з метою нарощування експансії грошей в обігу (купівля цінних паперів) чи рестрикції - вилучення грошової маси шляхом продажу цінних паперів. Політика мінімальних резервів є найжорсткішим інструментом грошово-кредитного регулювання. Вона стосується впровадження нормативів зберігання касової готівки у комерційних банках та їх депозитів у центральному банку і використовується з метою захисту інтересів клієнтів та надійної роботи комерційних банків й підтримання їх ліквідності. Для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси ЦБ вдається до маніпулювання нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на безпроцентних рахунках у центральному банку.

Регулюванням облікової ставки ЦБ (НБ) визначає вартість його кредитів для комерційних банків. Якщо облікова ставка знижується, то зростає прагнення комерційних банків до збільшення запозичення коштів у ЦБ для наступних своїх активних операцій, що стимулює зростання пропозиції грошей на грошовому ринку.

Залежно від застосування того або іншого комплексу інструментів і важелів державного регулювання обсягів і структури грошового обігу, загалом, розрізняють два види грошово-кредитної політики.

В умовах політики «дорогих грошей» весь інструментарій грошово-кредитної політики зосереджується на забезпеченні внутрішньої сталості грошей і досягненні оптимальної рівноваги у співвідношенні їх пропозиції та попиту, на стисненні обсягів грошової й кредитної емісії та приведенні грошової маси у відповідність з реальною динамікою економічного циклу. Досягнення ж оптимальної рівноваги на принципах політики «дешевих грошей» відбувається на основі досягнення ширшої доступності грошових і кредитних ресурсів для потреб суб'єктів економічної діяльності.

Провідними завданнями грошово-кредитної політики ЦБ стають: а) стратегічні цілі, в основу яких кладуться кінцеві віхи загальноекономічної політики держави; б) проміжні цілі - досягнення таких економічних показників, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей; в) тактичні цілі - досягнення короткострокових етапів, що носять оперативний характер і потрібні для досягнення проміжних цілей. Їх взаємодія передбачає:




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.