Грошова система, її структурні елементи й основні типи

Грошова система — це форма організації грошово­го обігу, яка історично склалася в певній країні й за­конодавча закріплена державою.

Вона складається з таких елементів (рис. 13)

Рис. 13.Структурні елементи грошової системи

Історія знає два основних типи грошових систем: мета­леву і паперово-кредитну (рис. 14).

Рис.14. Типи грошових систем

Металева система поділяється на два види - біметалізм і монометалізм.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси.

1. Вільний обіг золотих грошей.

2. Виконання золотом усіх функцій грошей.

3. Вільне карбування золотих монет.

4. Вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банк­нот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю.

5. Вільний рух золота між країнами.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбуван­ня золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитись лише на золоті зливки. Але його було обмеже­но вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою 12,4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок вагою 12,7 кг — 215 тис. франків.

Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний стандарт. При цьому зв'язок грошей із золо­том здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валю­ту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спо­чатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стан­дартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню — на золоті зливки.

Під час світової кризи 1929 - 1933 роках і в перші після-кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані.

При золотодоларовому стандарті розмін національ­них валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів СІЛА на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 році було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 році країни — члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи — паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні принципи:

— юридичне закріплена демонетизація золота, тобто пов­на відмова від золотого стандарту;

— скасована фіксація золотого вмісту національних ва­лют (масштабу цін);

— припинено виконання золотом ролі загального екві­валента;

— скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існу­вала (35 дол. за одну тройську унцію — 31,1 г);

— золото перетворено із грошового товару в звичайний товар, який продається й купується на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції;

— впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

При цьому класичні паперові гроші як представники золота сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонети­зації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Для його покрит­тя державна скарбниця випускає паперові гроші, які не мають золотого забезпечення. Тому їх ще називають біле­тами державної скарбниці.

Кредитні гроші — це знаки вартості, які функціо­нують на основі кредитної угоди й виражають відно­сини між кредитором і боржником.

Первісне класичні кредитні гроші відрізнялися від па­перових грошей (рис. 15).

Рис. 15. Відмінності між кредитними і паперовими грошима

Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкно­та, чек, кредитна картка, електронні гроші (рис. 16).

Рис. 16. Види кредитних грошей

Вексель — це письмове боргове зобов'язання суворо вста­новленої законом форми, в якому вказані величина грошо­вого боргу, строки його сплати, а також право його власни­ка (векселетримача) вимагати від боржника (векселедав­ця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель — це вексель, підписаний однією осо­бою на ім'я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Передача векселя іншій особі оформляється передаваль­ним записом (індосаментом). Третя особа може передати вексель четвертій особі, здійснивши власний передаваль­ний запис, і т. д. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей — кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяють­ся на комерційні і банківські.

Комерційний вексель — це боргове зобов'язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу то­варів з відстрочкою платежу, тобто в борг. Власник комер­ційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.

Банкнота — це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк за­мінює комерційний вексель.

Банки проводять операції з обліку комерційних векселів, суть яких полягає в тому, що власник векселя може до на­стання строку платежу представити його в банк і одержати зазначену у векселі суму з утриманням так званого об­лікового процента.

Класичні банкноти мали багато переваг перед комер­ційними векселями:

по-перше, банкноти користувалися більшою довірою, оскільки вони випускалися від імені банку, який є платоспро-можнішим, ніж окремий комерсант;

по-друге, банкнота обмінювалася банком на золото за першою вимогою пред'явника і тому перебувала в обігу нарівні із золотими грошима;

по-третє, оскільки банкнота випускалася банком замість облікованих ним комерційних векселів і вільно обмінювала­ся на золото, то вона мала подвійне забезпечення — товарне (товари під вексель) і золоте (золотий запас емісійного банку);

по-четверте, банкнота є безстроковим кредитним зобов'я­занням банку і тому, на відміну від комерційного векселя, має необмежений період обігу.

Однак ці переваги були притаманні лише так званим класичним (першодрукованим) банкнотам, які випускали­ся в період золотомонетного стандарту.

Коли було скасовано золотомонетний грошовий обіг, а далі й будь-який обмін банкнот на золото, банкноти стали втрачати істотні риси класичних кредитних грошей і по­ступово перетворилися на різновид паперових грошей. Цьо­му сприяло й те, що багато держав, потребуючи грошей, доз­волили емісійним банкам випускати банкноти не лише під забезпечення комерційних векселів, а й під векселі скарб­ниці (облігації державних позик) і просто для покриття дефіциту державного бюджету. Тим самим кредитні гроші, окрім власних функцій, виконують ще й функції паперових грошей. Сама ж банкнота стала своєрідним "гібридом" кредитних і паперових грошей.

Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей (рис. 17).

Рис. 17. Види чеків

Чековий обіг у розвинутих країнах дуже поширений. Так, у США понад 90 % сімей мають чекові книжки, в Англії — 60 % сімей. У структурі сучасних кредитних грошей при­близно 3/4 припадає на чеки і 1/4 — на банкноти.

Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахун­ковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Нині в розвинутих країнах налічуються десятки видів пластикових кредитних карток (смарт-карток), у тому числі для придбання товарів і послуг, для здійснення подорожей і відпочинку, для міжнародних розрахунків (системи "Віза", "Америкен Експрес", "Мастеркард", "Єврокард" та ін.). У США випущено понад 600 млн кредитних карток, якими користуються більше 70 % сімей країни. У фінансових по­слугах населення розвинутих країн світу частка кредитної картки — близько 20 %.

Дедалі більшого поширення набувають електронні гроші.

Сучасні електронні гроші — це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші гро­шові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційних систем.

Феномен електронних грошей полягає в якісній їх зміні, вони втрачають реальну матеріальну субстанцію. Посилюючи тенденцію дематеріалізації грошових засобів, елект­ронні гроші значно підвищують їхній обіг, роблять прозорими грошові потоки, сприяють безпечності банківської діяльності, заощаджують суспільні витрати, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.

Поиск по сайту: