Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рівновага на грошовому ринку і позичковий процент



 

Грошовий ринок (фінансовий ринок) – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються ( розподіляються і перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції різних суб’єктів економіки. Грошовий ринок складається з грошових потоків, якими кошти переміщуються від власників до позичальників.

Канали фінансового ринку:

- канали прямого фінансування, по яким кошти перетікають від власників заощаджень до позичальників без посередників;

- канали непрямого фінансування (через фінансових посередників).

Пряме фінансування може здійснюватися у вигляді: 1) капітального фінансування (передавання коштів позичальнику в обмін на право участі у власності на цю фірму(акції)) та фінансових інвестицій ( передавання коштів фірмі для здіснення інвестицій в обмін на зобов’язання їх повернути в майбутньому з процентами, тобто фінансування через отримування позик, продаж облігацій).

В залежності від призначення та ліквідності фінансових активів розрізняють такі сегменти грошового ринку:

ринок грошей – мережа спеціальних інститутів, що забезпечують взаємодію попиту та пропозиції на гроші, як специфічний товар (монетарний) (ринок короткострокових позик і фінансових активів терміном до 1 року);

ринок капіталів – ринок цінних паперів і середньо- та довгострокових кредитів.

Ринок грошей поділяється на міжбанківський та відкритий. Міжбанківський ринок - забезпечує здіснення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту , забезпечує можливість отримання короткострокових кредитів, додаткових прибутків, управління процентними та банківськими ризиками. На відкритому ринку відбувається купівля та продаж цінних паперів (скарбницькі та комерційні векселі, ОВДП, облігації, депозитні сертифікати, банківські акцепти.

Структура грошового ринку за видами інструментів:

- ринок позичкових капіталів відображає відносини позики, що пов’язані з виплатою доходу інвестору та поверненням основної суми боргу в майбутньому;

- ринок цінних паперів (фондовий) поєднує відносини власності та частково відносини позики, які регламентуються формою та умовами випуску цінних паперів;

- валютний ринок обслуговує міжнародний платіжний оборот, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань фізичних та юридичних осіб різних країн..

Фінансовий ринок поділяють на спотовий ( ринок реального товару на у мовах розрахунків, за якими оплата здійснюється негайно, тобто не пізніше другого банківського дня після укладення угоди ) та строковий ( ринок строкових контрактів про майбутні поставки базових активів: цінних паперів, товарів, ресурсів тощо).

Функції грошового (фінансового) ринку:

· Мобілізація та трансформація заощаджень суб’єктів ринку в інвестиційний та позиковий капітали.

· Забезпечення реалізації відносин власності(умови).

· Формування фінансових джерел економічного зростання.

· Концентрація і розподіл трудових, матеріальних ресурсів між галузями економіки.

· Сприяння структурній перебудові суспільного виробництва за рахунок перетоку фінансових ресурсів в більш прибуткові галузі.

· Фінансове обслуговування грошового обороту та інвестиційних процесів.

· Формування цін на певні види фінансових активів, пропозиції і попиту на них.

· Забезпечення учасників грошового обороту: населення, суб’єктів господарювання та держави фінансовими ресурсами.

Розрізняють три мотиви попиту на гроші, які виникають у суб’єктів грошового обороту: трансакційний, спекулятивний і завбачливості. Тому вирізняють два види сукупного попиту:

* попит на гроші для трансакцій (обміну);

*попит на гроші, як на основні активи (портфельний підхід);

До чинників, що визначають попит на гроші: 1) рівень цін(інфляції); 2) рівень доходів; 3) рівень норми процента.

Розрізняють такі види попиту: а) номінальний попит на гроші - це кількість грошей, що необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб; б) попит на гроші (реальний) - попит на реальні грошові залишки, або величина грошових залишків, визначена за їх купівельною спроможністю.

Реальний попит на гроші залежить від: ВВП, реального доходу та норми процента. Попит на гроші можна визначити з рівняння І. Фішера або Фрідмена:

(1)

де P – рівень цін, Q – товарна маса (обсяг виробництва продукції), V – швидкість обігу грошей, k – частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі.

 

Попит на гроші залежить від величини реальних грошових залишків:

(2)
Реальні грошові номінальні грошові залишки .

залишки = рівень цін

Таблиця 4

Фактори, які визначають попит на гроші

Показник Зростання динаміки цін Зростання реальних доходів Зростання альтернативної вартості (норми процента)
Номіналь-ний попит Пропорційно збільшує залишки грошей Зменшує попит Збільшує попит
Реальний попит Не змінює попиту на реальні залишки на гроші Зменшує попит Збільшує попит

Пропозиція грошей – це процес забезпечення банківською системою наявності певної кількості грошових засобів, що функціонують у каналах готівкового і безготівкового грошового обігу. Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає усю готівку, яка перебуває в обігу поза банківською системою, і залишки коштів на поточних банківських рахунках, які можуть використовуватися у якості засобів обігу та платежу:

M=М0+R.

Тільки додаткова емісія може збільшити пропозицію грошей. Участь у формуванні пропозиції грошей в межах економіки окремої країни беруть національні та комерційні банки.

До важелів впливу НБУ на пропозицію грошей відносяться: 1) монопольне здійснення емісії грошей; 2) система обслуговування державного боргу; 3) здійснення перетворення грошей, що знаходяться на рахунку у банкноти; 4) операції на валютному ринку.

Основними інструментами грошово-кредитної політики НБУ виступають: грошова база (це показник, який включає готівку в обігу та касах банків і банківські резерви: Б=M0+R), банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор характеризує кратність збільшення грошей банківською системою в процесі грошового обігу, оскільки існує певний розрив в часі надходження готівки і електронних грошей в банківській системі, протягом якого одна грошова одиниця одночасно може брати участь в кількох операціях, що обумовлює тимчасове збільшення грошової маси.

Грошовий мультиплікатор описується формулою:

(3)

де с – відношення суми готівки до депозитів; r – норма обов’язкового банківського резерву.

Механізм формування пропозиції грошей:

Ms=Б*m,

де Б – грошова база.

 

Грошова база включає в себе : готівку в обігу; готівку в касах; резерви комерційних банків в НБУ.

Банківські резерви-охоплюють готівку, що перебуває у касах банків –ці гроші не перебувають в обігу і не входять до Мо і М1.Банківські резерви можуть переходити в депозитні гроші , але М1 не зміниться.

Основними важелями впливу комерційних банків на формування пропозиції грошей є: 1) емісія депозитних грошей; 2) купівля цінних паперів; 3) Придбання іноземних валют; 4) самозростання чекової маси; 5) фінансові інституції.

Готівкові та депозитні гроші (банківські) становлять пропозицію грошей М1 (оскільки випуск платіжних засобів відбувається активніше ніж повернення боргових зобов’язань, грошова маса має тенденцію до зростання). Банківська система змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші.

Фінансово-кредитні інститути беруть участь у формуванні пропозиції грошей через залучення тимчасово вільних коштів у широких верств населення; надання позик ; додаткове залучення раніше емітованих грошей (заощаджень).

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією. При порушенні рівноваги і зміні попиту чи пропозиції через деякий час досягається нова точка рівноваги за рахунок зміни норми прибутку, коли суб’єкти ринку при її збільшенні за володіння грошовими залишками отримують менший дохід і при зменшенні – більший. Це впливає на попит на реальні грошові залишки і відновлює рівновагу на грошовому ринку.

Опрацювавши тему, студент повинен вміти ідентифікувати економічні категорії, які досліджуються цією темою, засвоїти зв’язки, які поміж ними існують. Необхідно вивчити механізм впливу на попит і пропозицію грошей на грошовому ринку, основні чинники, які їх визначають та об’єкти і суб’єкти регулювання рівноваги.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.