 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Основні види кредитних грошей, їх характеристика
До кредитних грошей відносяться вексель, банкнота, чек, електронні гроші, платіжні картки. Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити зазначену на ньому суму через певний термін власнику векселя. Векселі бувають двох видів - простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому певні суму у певний термін. Переказний вексель виписує і підписує кредитор. Цей вексель є наказом боржнику про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора мав силу, боржник повинен підтвердити свою згоду, тобто акцептувати вексель. Розрізнюють комерційні і фінансові векселя. Комерційні векселя виникають на основі реальної торгової операції з продажу товарів в кредит. Фінансові векселя виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення залучити в оборот додаткові грошові кошти за допомогою отримання позики. Банкноти – кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. Уперше банкноти були випущені в кінці XVII в. на основі переобліку приватних комерційних векселів. Спочатку банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов'язаних з товарооборотом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу стійкість і надійність. Центральний банк мав в своєму розпорядженні золотий запас для обміну, що виключало знецінення банкноти. Банкнота від векселя відрізняється: • за терміновістю – вексель являє собою термінове боргове зобов'язання, банкнота – безстрокове боргове зобов'язання; • за гарантією – вексель випускається в обіг окремим підприємцем і має індивідуальну гарантію; банкнота випускається центральним банком і має державну гарантію. Отже, сучасні банкноти не розмінюються на золото, але певною мірою зберігають товарну природу, або кредитну основу, однак вони підпадають під закономірності паперово-грошового обігу. Чек – письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату певної суми грошей чекодержателю або про перерахування її на інший поточний рахунок. Це – різновид перевідного векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк. Чек як кредитне знаряддя обігу з'явився пізніше, ніж вексель і банкнота, з створенням комерційних банків і зосередженням вільних грошових коштів на поточних рахунках. Взагалі, під «платіжними картками» розуміються картки, за допомогою яких їх власник може розраховуватися за товари і послуги, а також отримувати готівку в банках і електронних банківських автоматах. Картки дають можливість банкам надавати свої послуги в режимі самообслуговування протягом 24 годин в доби. У залежності від мети і можливостей банку карткові проекти можуть бути реалізовані за різними платіжними схемами. Платіжна схема – це умови, на яких обслуговується картковий рахунок клієнта. Всі платіжні схеми зводяться до двох основних типів. Кредитна схема передбачає нульовий вихідний залишок на картковому рахунку. Всі операції з карткою записуються в кредит, який власник картки повинен погашати на певних умовах. Дебетні картки використовуються для оплати товарів і послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку платника. Інакше кажучи, ці картки можна використати як спосіб доступу до деяких клієнтських рахунків. На відміну від кредитних карток, вони не дають можливості оплачувати покупки, якщо немає грошей на рахунку. Фактично, для дебетних карток не треба спеціального карткового рахунку, оскільки будь-яка операція відразу ж відноситься на звичайний рахунок клієнта, будь він депозитний, контокорентний, ощадний або будь-який інший. Якщо ж рахунку немає, то відкривається спеціальний картковий, на який вносяться кошти під майбутні витрати.
Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
Кількісна теорія грошей виникла в ХVI-ХVIII ст. До основних положень цієї теорії потрібно віднести твердження про те, що: - купівельна сила грошей, як і ціни на товари, встановлюються на ринку; - в обігу перебувають всі гроші; - купівельна здатність грошей зворотно пропорційна кількості грошей, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей. Заслуга кількісної теорії складається у визначенні співвідношення між готівковою грошовою масою і номінальною величиною ринку товарів і послуг. Кількість грошей, обслуговуючих товарний обіг, дорівнює відношенню суми цін товарів до числа оборотів грошової одиниці. Неокласичний варіант кількісної теорії отримав розвиток в двох основних теоріях: 1) трансакційний варіант Фішера 2) кембріджська версія Американський економіст Фішер виходив з категорії «купівельна сила грошей», яка, на його думку, залежить від таких чинників: М - кількість готівки в обігу; V - швидкість обігу грошей; Р - середньозважений рівень цін; Q - кількість товарів; M/ - сума банківських депозитів; V/ - швидкість депозитно-чекового обігу. Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень товарних цін, Фішер приводить «рівняння обміну» MV=PQ, а звідси: Р = MV / Q а з урахуванням банківських депозитів: Р = (MV + M/V/) / Q Представники «кембріджської версії» кількісної теорії на перший план висувають попит на гроші, який розглядається поза обігом у вигляді касових залишків у окремих осіб і підприємств. До «касових залишків» відносять готівку і залишки на поточних рахунках. Тому визначають кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, яка може бути визначена по формулі: M = kPT, або Р= M / kT де M грошова маса, Р рівень цін, Т товарна маса, k частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі. У традиціях кембріджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів накопичення грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, передбачливість і спекулятивний. Перші два мотиви переважно «об'єднуються» під загальною рубрикою трансакційного попиту, який залежить від суми товарообмінних угод або доходу і, як правило, пропорційний останньому. Спекулятивний мотив – мотив зберігання грошей, який виникає з бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів в формі облігацій в період очікуваної зміни норми позикового процента. Кейнс вважав, що індивіди будуть тримати частину портфеля своїх активів в ліквідній формі, якщо будуть вважати, що володіння активами в іншій формі пов'язане із значним ризиком. Кейнс допускає, що індивіди можуть зберігати своє багатство в двох видах активів – гроші (готівка або рахунки до запитання) або довгострокові облігації. Облігації приносять процент, але з іншого боку, імовірність того, що процентна ставка на ринку цінних паперів може змінитися, несе з собою ризик того, що зміниться також ринкова ціна облігації. Попит на спекулятивні залишки Кейнс зв'язував з динамікою цін фінансових активів або облігацій. Як чинник, який регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит, виступає норма процента. Зниження норми процента (r) підвищує спекулятивний попит (MdS). Сучасний монетаризм, як теорія грошей, виник як спроба подолання наслідків інфляції. Монетаристи зосередили основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Типовий діловий цикл в своєму розвитку проходить чотири фази: фаза спаду, дно, розширення і пік (вища точка). Досліджуючи поведінку грошей в діловому циклі прихильники теорії звернули увагу на закономірність, згідно з якою темпи збільшення грошової маси, яка знаходиться в обігу, йдуть по циклічній схемі, випереджаючи загальні тенденції розвитку ділового циклу. Кількість грошей, які знаходяться в обігу, досягає свого піка і починає падати до вищої точки ділового циклу; таким же чином кількість грошей, які знаходяться в обігу, досягає нижчої точки і починає збільшуватися до того моменту, коли діловий цикл досягає дна. Пропозиція грошей починає рости до моменту досягнення дна ділового циклу. А це, відповідно, впливає на реальний обсяг виробництва, в свою чергу, з деякою затримкою реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Представники монетаризму відводять грошам роль основного чинника, від якого залежить стан економіки.
Поиск по сайту: |