Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ 1 РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ



Створення національної дворівневої банківської системи не­залежної України почалося після прийняття у березні 1991 р. За­кону України «Про банки І банківську діяльність».

Цим законом визначено, що перший рівень банківської систе­ми представляє Національний банк (НБУ), а другий — комерцій­ні банки різних форм власності. За НБУ закріплено статус цент­рального банку держави, що поряд з Іншими функціями перед* бачає реєстрацію і ліцензування діяльності комерційних банків.

З часу оголошення незалежності України реєстрація новост-ворених комерційних банків почала здійснюватися Національним банком держави, хоча певна кількість таких банків в Україні на­родилася за рішенням колишнього Державного банку СРСР.

За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстрова­но 60 комерційних банків і на кінець цього року їх загальна кіль­кість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 р. кількість щорі­чно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести.

На початок 2000 р. кількість банків за реєстром становила 203, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають трохи більше за 80% зареєстрованих банків. У 1999р. функціонуючих було 164 банки.

Переважна кількість комерційних банків — це акціонерні то­вариства (85,2%), з яких 72% — відкриті і 28% — закриті. Това­риства з обмеженою відповідальністю становлять лише 14% від загальної кількості зареєстрованих банків.

З 1994 р. в Україні почали з'являтися комерційні банки з учас­тю Іноземного капіталу, їх кількість до початку 2000 р. досягла ЗО, у тому числі зі 100-процентним Іноземним капіталом — 8.

За розміром активів українські комерційні банки поділяються на найбільші (активи понад 1 млрд грн.), великі (активи понад ІООмлнгрн.), середні (активи понад 10млн грн.), малі (активи


менші за Юмлнгрн.)- Станом на початок 2000р. найбільших банків налічувалось 7, або 4,3% від загальної кількості діючих банків, великих — 38 (23,2%), середніх — 108 (65,8%) і малих — 11 (6,7%). Тобто переважна більшість комерційних банків в Україні — це середні банки.

Балансовий капітал усіх комерційних банків на 1 січня 2000 р, становив 5,8 млрд грн., що дорівнює 29,2% сумарних банківських зобов'язань. Переважна частина балансового капіталу сформова­на за рахунок статутного капіталу (52%), резервний фонд покри­ває 4,3%, прибуток минулих років — 4,3%, прибуток поточного року — 8,4% та інший капітал — 13,0%. Хоча статутний капітал українських комерційних банків весь час збільшується і покриває більше половини загального балансового капіталу, існують ще значні невикористані можливості щодо його збільшення, а також велика потреба в цьому. Цей висновок підтверджується наявніс­тю в системі комерційних банків значних сум нерозподіленого прибутку (близько 2 млрд грн.) і невеликою питомою вагою ста­тутного капіталу в загальних зобов'язаннях І капіталі (11,8%). Хоча переважна більшість комерційних банків в Україні -— це середні банки (66%), на них припадає лише 28,5% банківського капіталу, тоді як на найбільші І великі банки, яких 27% від кіль­кості діючих, — 71%. На сім найбільших банків (4,3%) припадає 35,8% капіталу всіх комерційних банків. Це свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

Чималої шкоди процесу накопичення банківського капіталу завдає девальвація гривні, яка призводить до її знецінення в до­ларовому обчисленні. Якщо у 1998 р. вартість статутного капіта­лу українських банків становила більше як 1 млрддол. США, то на початок 2000 р. вона знизилась до 540 млн дол., тобто удвічі. Зараз усі українські комерційні банки мають статутний капітал на рівні, нижчому, ніж один середньостатистичний банк Західної Європи.

Система комерційних банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Обсяг пасивних операцій бан­ків із року в рік зростає і на початок 2000 р. залишок зобов'язань комерційних банків становив 20 млрд грн. Але цей показник є далеко недостатній. Він становить лише 5% від ВВП, тоді як у країнах із перехідною економікою Центральної та Східної Євро­пи — в середньому 40%, у країнах ОЕСР — понад 80%. В Украї­ні існують потенційні можливості для значного збільшення бан­ківських депозитів. За орієнтовними розрахунками українським


юридичним і фізичним особам належить грошей майже на суму 200 млрд грн., які перебувають поза вітчизняними банками (го­тівка на руках у гривні й у валюті, кошти за кордоном тощо), що в десять разів більше, ніж поточні зобов'язання усіх комерційних банків України.

У структурі зобов'язань комерційних банків 64% займають депозитні зобов'язання. Середньорічний приріст цих зобов'язань за останні п'ять років становив 106%. Домінуючим видом зо­бов'язань є депозит до запитання (62,4%). Банки залучають вільні кошти як в національній, так І в Іноземній валюті. Співвідношен­ня між депозитами в національній та іноземній валютах на поча­ток 2000 р. становило відповідно 55,7% і 44,3%, хоча на кінець 1994 р. воно було 58% І 42%, тобто спостерігається випереджаюче зростання депозитів в Інвалюті, а строкові депозити в інвалюті пе­ревищують цей показник у національній валюті. Ця тенденція свідчить про падіння довіри до національних грошей у зв'язку з їх періодичною девальвацією, про поступове перебирання доларом США на себе функції накопичення вартості всередині України.

У загальних депозитних зобов'язаннях комерційних банків 65% становлять депозити юридичних осіб і 35% — фізичних. Швидкими темпами почали зростати депозити фізичних осіб піс­ля введення гривні. Уже на кінець 1996р. депозити населення збільшилися вдвічі, тоді як у попередні роки вони розвивалися повільно. Якщо з 1991 до 1996р. вклади населення становили 10—14% банківських депозитів, то на початок 2000р. їх питома вага зросла до 35%. У вкладах населення переважають строкові депозити, їх майже втричі більше, ніж депозитів до запитання. Це певною мірою свідчить про недостатній розвиток розрахункових послуг банків населенню.

Слід підкреслити, що основна сума депозитів населення роз­міщена не в Ощадбанку, а в інших банках, хоча на Ощадбанк припадає 21,6% усіх вкладів фізичних осіб, У сімки найбільших банків розміщена переважна частка депозитів населення (68%), з них на Ощадбанк припадає 31,7%, що свідчить про втрату Ощад­банком монополії на вкладні операції з населенням.

Значне зміцнення ресурсної бази, яке відбулося за майже де­сятирічний період, дало можливість комерційним банкам суттєво розвинути свої активні операції. У структурі активів комерційних банків провідна роль належить кредитним операціям. Станом на 1 січня 2000 р. кредитний портфель досяг майже 11 млрд грн., або 42,6% сумарних активів комерційних банків. Тільки за п'ять останніх років (1995—1999) кредити, надані комерційними бан-


ками суб'єктам господарювання України, збільшилися майже у три рази. Основна маса кредитів надається підприємствам про­мисловості і торгівлі (відповідно 39,14% і 31,6%). Банки креди­тують переважно поточну діяльність підприємств. Короткостро­кові кредити на початок 2000 р. становили 77,6%, а довгостроко­ві — 22,4%. Однак слід відзначити позитивні зрушення в структурі банківських кредитів, які полягають у збільшенні в останні три ро­ки майже в три рази питомої ваги кредитів на Інвестиційну діяль­ність господарників у загальному обсязі банківських кредитів.

Основними суб'єктами кредитування поступово стали госпо­дарства колективної форми власності, заборгованість за кредита­ми яких на початок 2000 р. становила 74% від загального обсягу кредитних вкладів комерційних банків. Потім ідуть господарства приватної форми власності (12,3%) І державні підприємства (11,4%). На кредитування міжнародних організацій та юридич­них осіб інших держав припадає 2,3%.

Зауважимо, що з 1999р. приріст кредитів в іноземній валюті почав переважати збільшення обсягу кредитів у національній ва­люті, і вже в січні 2000 р. кредити в іноземній валюті становили 51,5%. Ця тенденція не тільки свідчить про все ще слабкі позиції гривні на внутрішньому ринку, а й провокує зміцнення позиції долара в Україні в майбутньому.

Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних опе-; раціях комерційних банків. Хоча за п'ять останніх років кредити фізичним особам зросли більше ніж у 8 разів, їх питома вага у січ­ні 2000 р. становила лише 6,7% від загальних кредитів комерцій­них банків. При кредитуванні населення, як і юридичних осіб, банки віддають перевагу кредитам на поточні потреби (73,6%), а кредитування Інвестиційної діяльності не є для них пріоритетним і становить лише 23,6% усіх кредитних вкладень банків.

Як позитивне явище слід відзначити помітні зміни в асорти­менті кредитних послуг банків. У кредитному портфелі комерцій­них банків з'явилися такі кредити ринкового типу, як овердрафт, за операціями РЕПО, за врахованими векселями, за факторинго­вими операціями, за експортно-імпортними операціями. Причому овердрафт застосовується і до фізичних осіб. У січні 2000 р. забор­гованість по ньому з боку фізичних осіб становила 2,7% від за­гальної суми кредитів цієї категорії позичальників.

Якість кредитного портфеля комерційних банків не можна вважати достатньою. Прострочені позички на початок 2000 р. до­сягали 15% від загальної суми кредитної заборгованості, пролон-


говані — 7%, сумнівні — 3%. Якщо взяти до уваги, що у колиш­ньому Держбанку СРСР наявність прострочених кредитів на рівні 4—5% від загальних позичок вважалася негативним явищем у банківській кредитній діяльності, то можна зробити відповідну оцінку кредитному портфелю українських банків. З урахуванням усіх видів проблемних кредитів (прострочені, пролонговані і сум­нівні) кожна четверта гривня, передана в позику комерційними банками, може не повернутись кредитору. Така ситуація з креди­туванням пов'язана з наявністю великих ризиків щодо повернення кредитів та Інфляційних очікувань, відсутністю належного органі­заційно-правового механізму захисту інтересів банків-кредиторів.

Важливим видом активних операцій комерційних банків є ін­вестиційні операції. Портфель цінних паперів банків складається із КОВДП (конверсійні облігації внутрішньої державної позики), цінних паперів акціонерних товариств, куплених для одержання доходів І вкладення капіталу у власність інших акціонерних то­вариств з метою отримання доходів у формі дивідендів. У за­гальних активах банків портфель цінних паперів на 1 січня 2000 р. займає лише 7,3%, причому обсяг його має тенденцію до скорочення, особливо після фінансової кризи восени 1998р. Ак­тивність банківських інвестиційних операцій залежить від розви-нутості вторинного фондового ринку. Тому з прискоренням про­цесу приватизації слід очікувати пожвавлення банківської діяль­ності на ринку цінних паперів. Що ж стосується вкладення капі­талу у власність інших акціонерних товариств (в основному під­приємств виробничої сфери), то вони становлять лише 5% від портфеля цінних паперів комерційних банків і приносять їм дуже незначні доходи, тому мають лише досвідний характер.

Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів І витрат. За майже десятирічний період прибутки комерційних банків були рІзнорівневими. У період «дешевих грошей» вони були помірни­ми, в період гіперінфляції— надмірними, в останні 2 роки — ви­явили тенденцію до зменшення, а для деяких банків комерційна діяльність стала збитковою.

Фінансові результати діяльності комерційних банків можна оцінити різними показниками, але найбільш зручним І об'єктив­ним, на нашу думку, с показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку до акціонерного капіталу (КОЕ). Хоча в період 1994—1997рр. абсолютний розмір чистого прибутку зріс на 176%, показник КОЕ знизився майже у 9 разів. У 1998 р. від­булося різке падіння чистого прибутку (у 2,48 разу), а КОЕ зни-


зився у 2,76 разу. У 1999 р. КОЕ склався на рівні 0,21, тоді як у 1995 р. він становив 2,1. Рекордним цей показник був у 1994 р. (7,26), коли в Україні ще мала місце гіперінфляція. Причиною та­кої ситуації є неадекватна зміна чистого прибутку І сплаченого статутного фонду. Якщо чистий прибуток з 1995р. (останнього року високої Інфляції) майже не зростав, то статутний капітал весь час збільшувався.

Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недостатність у багатьох із них капіталу і неякісна структура ак­тивів. Це призводить до того, що майже третина всіх банків є проблемною, з яких кожний третій переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення. Половина з проблемних банків пере­буває у стадії ліквідації. За вісім років (1992—1999) було ліквідо­вано 69 банків, а більше всього (16) — у 1998 р., коли в Україні відбулася фінансова криза. Унаслідок її знизились миттєва та за­гальна ліквідність і платоспроможність значної кількості банків, значно погіршився фінансовий стан найбільших банків, активи яких становлять більше половини активів усіх комерційних бан­ків України.

Для оздоровлення банківської системи необхідно вжити рішу­чих заходів, особливо стосовно проблемних банків, їх необхідно якомога швидше реорганізувати шляхом об'єднання, ліквідації. Серед проблемних переважна кількість малих банків, їх активи не­великі. На 1 січня 2000 р. вони становили лише 3,7% від загальної суми активів банківської системи, але негативні наслідки функціо­нування — значні, оскільки мультиплікуються відповідно щільнос­ті економічних зв'язків з іншими суб'єктами господарювання.

ВИСНОВКИ

1. У системі грошово-кредитних відносин ключове місце за­
ймають банки. В умовах ринкової економіки банки поділяються
на центральні і комерційні (ділові). Центральний банк є першим
рівнем банківської системи країни, а комерційні — другим.

2. Комерційні банки класифікуються за різними ознаками і
критеріями. Вони виконують різноманітні операції, які поділяю­
ться на традиційні і нетрадиційні. До перших належать кредиту­
вання, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других — різно­
манітні послуги (лізингові, факторингові, консультативні тощо).
Традиційні операції бувають активними й пасивними.


В Україні комерційні банки активно почали створюватися піс­ля проголошення незалежності (з 1992р.). Реєстрацію новоство-рених комерційних банків здійснює Національний банк України.

3. Пасивні операції комерційних банків полягають у форму-'
ванні власної І залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок
якої здійснюються активні операції,

4. Серед активних операцій провідними е кредитні та Інвести­
ційні. Кредитування банківських клієнтів здійснюється відповідно
до певних принципів та умов. Інвестиційні операції слугують для
створення вторинних банківських резервів, диверсифікації активів
та отримання доходів. Кредитні й інвестиційні операції тісно
пов'язані між собою, їм притаманні ризики, для запобігання й оп-
тимізацІЇ яких банки використовують певний інструментарій.

5. Значне місце в банківській діяльності займають розрахунко­
во-касові операції. Міжгосподарські безготівкові розрахунки здій­
снюються з використанням певних форм і способів. Розрахунки
готівкою мають регламентацію і підпорядковані певним правилам.

6. Банки надають своїм клієнтам широке коло послуг, які гру­
пуються відповідно до певних критеріїв. Найбільш поширеними
є гарантійні, консультативні й трастові послуги.

7. Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабі­
льність. Вона означає постійну здатність банку відповідати за свої­
ми зобов'язаннями І забезпечувати прибутковість на рівні, достат­
ньому для нормального функціонування у конкретному середови­
щі. Забезпечити стабільність можна за допомогою дотримання си­
стеми економічних параметрів, що встановлені центральним бан­
ком, і підтримання оптимального рівня прибутковості.

8. Банківська система України майже за 10 років пройшла пе­
вний шлях розвитку. Досягнуті значні здобутки, але є й проблеми
І великі невикористані резерви. Головною проблемою є втрата
певною групою банків платоспроможності. Багатьом банкам при­
таманна фінансова слабкість.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке комерційний банк?

2. За якими ознаками класифікуються комерційні банки?

3. Коли виникли комерційні банки?

4. Етапи розвитку комерційних банків.

5. Функції комерційних банків.


6. Операції комерційних банків.

7. Спеціалізовані комерційні банки, специфіка їх діяльності.

8. У чому сутність пасивних операцій банків?

9. Склад власного капіталу комерційного банку,

10. Статутний фонд комерційного банку і порядок його формування. 11.3 чого складаються депозитні ресурси комерційних банків?

12. Що належить до позичених коштів комерційних банків?

13. Кредитування комерційних банків центральним банком.

14. Як оформляються міжбанківські кредити?

15. У чому сутність активних операцій банків?

16. На яких умовах здійснюється банківське кредитування позичальників?

17. Які форми рахунків використовують банки при кредитному обслу­
говуванні клієнтів?

18. Що таке ліміт кредитування і кредитна лінія?

19. Що таке кредитний ризик?

20. Які Існують засоби запобігання кредитному ризику?

21. Які Існують форми забезпечення повернення кредиту?

22. Що таке кредитоспроможність позичальника?

23. Яким вимогам повинно відповідати забезпечення кредиту?

24. Процентна ставка за банківськими кредитами.

25. Що таке банківські інвестиції1?

26. Які ризики притаманні банківським інвестиціям?

27. Які цілі інвестиційних операцій комерційних банків?

28. Які існують форми міжгосподарських розрахунків?

29. Принципи організації грошових розрахунків в Україні.

30. У чому полягає касове обслуговування банком своїх клієнтів?

31. Документальне оформлення приймання і видачі готівки банком.

32. Організація касової роботи в комерційному банку.

33. Визначення банківських послуг.

34. За якими ознаками класифікуються банківські послуги?

35. Що таке гарантійні послуги?

36. Трастові послуги банків.

37. Складові банківської стабільності.

38. Регламентація капіталу комерційних банків.

39. Регламентація банківськоїлІквідації,

40. Регламентація банківських ризиків.

41. Прибутковість банку І показники її вимірювання.

42. Становлення комерційних банків в Україні.

43. Розвиток комерційних банків в Україні.


РОЗДІЛ 13

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.