Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПОХОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ



Початки банківської діяльності сягають часів Стародавнього Вавилону, коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов'язання чи заставу. Аналогічні операції, а також грошові розрахунки здійснювалися у Стародавній Греції жрецями, храмами І міняй-лами-трапезитами, а у Стародавньому Римі — менсаріями. З па­дінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки призвів до відро­дження банківництва. У 1171 р. був заснований банк Венеції, а у XIV—XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. У багатьох країнах Європи банки виникли завдяки розвитку торгів­лі. Вони створювалися купцями для зберігання грошей і здійс­нення розрахунків. У подальшому банківська справа набуває ін­тенсивного розвитку й удосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісняються борговими розпи­сками, записами на рахунках. З розписок, іменних векселів виро­стає банкнота, розширюються застосування чеків, практика без­готівкових розрахунків, що призводить до розвитку «жиробан­ків». Кредитування значною мірою залишається в руках приват­них банкірів—лихварів.

Потужним поштовхом для активізації й удосконалення бан­ківського бізнесу став розвиток капіталістичного виробництва. Батьківщиною класичного капіталізму, як відомо, є Англія, тому саме там найперше почали складатися основи і принципи банків­ської справи в її сучасному розумінні. Першим великим акціоне­рним банком, який широко розгорнув комерційне кредитування, був Англійський банк, за ним ряд інших.

Якісно новим етапом у розвитку банківських операцій став перехід від діяльності, що базується передусім на емісії банкнот,


наданні позичок з власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Пріоритетними

стають посередництво у платежах і кредитуванні. Швидко розви­ваються пасивні операції — збирання, залучення вільних коштів у населення, підприємців, торговців, що зумовлює розширення активних операцій, і передусім «торгівлі грошима» (вигідного їх розміщення) з метою одержання прибутку. Власний капітал бан­ків втрачає первісну функцію джерела активних операцій і слугує передусім фондом, який гарантує вклади клієнтів І платоспромо­жність банківської установи.

Разом із розвитком функцій зростають і самі банки як особливі капіталістичні підприємства. У XVII ст, з'являються банки у формі акціонерних товариств, а наприкінці XIX ст. у розвинутих капіта­лістичних країнах акціонерні банки займають провідні позиції. ПІД впливом концентрації виробництва у промисловості різко посили­лась концентрація банків. Вона відбувалась шляхом інтенсивного зростання великих банків, об'єднання банків, а також поглинання одних банків Іншими. На початок XX ст. у більшості капіталістич­них країн провідні позиції в кредитній системі зайняли кілька гі­гантських банків, які налічували сотні філій (відділень) і мали тісні зв'язки з промисловими монополіями. І зараз у країнах з розвину­тою ринковою економікою концентрація банків дуже висока.

У сучасних умовах банки західних країн виконують важливу роль у фінансуванні держави, розміщенні облігацій державних позик. У деяких країнах (Франції, Італії та ін.) держава володіє спеціалізованими комерційними банками. Існують різні форми державного регулювання банківської системи, іноді держава бере на себе гарантування банківських депозитів і позичок. У 70—80 роки XX ст. набула швидкого розвитку міжнародна діяльність великих банків. Поряд з міжнаціональними корпораціями в про­мисловості та інших галузях з'явилися національні банківські монополії^ які діють переважно за межами країни базування. Такі банки мають назву транснаціональних (ТНБ). Діяльність ТНБ має різні форми, що визначаються національними традиціями, законо­давством тощо. Виникають також багатонаціональні угруповання, до яких входять великі банки різних країн, тобто утворюються консорціуми. З концентрацією банків пов'язана тенденція до їх універсалізації — розширення великими банками кола операцій, Універсалізація поєднується з процесом спеціалізації банків. Оби­дві ці тенденції постійно взаємодіють. Серед спеціалізованих бан­ків виділяються інвестиційні, ощадні, зовнішньоторговельні, сіль­ськогосподарські, іпотечні тощо.


Банки відіграють важливу роль у суспільстві. Вони забезпе­чують передачу грошового капіталу зі сфер накопичення у сфери використання. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перероз­поділу капіталу за сферами і галузями виробництва. Банки забез­печують економію суспільних витрат обігу І раціоналізацію всіх процесів обігу товарів і капіталів, сприяють подальшому зрос­танню концентрації виробництва і капіталу. Через банки мобілі­зуються великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва. Роль банків суттєво змінюється в умовах дальшого розвитку ринкової економіки. Вони стають надзвичайно важли­вими суспільними інституціями, від діяльності яких значною мі­рою залежить економічне благополуччя держави, країни в цілому і кожної людини зокрема. Функції банків все більше виходять за межі простого фінансово-кредитного посередництва. Вони ста­ють важливим механізмом проведення державної грошово-кредитної політики, а через неї -— впливу на всі основні економі­чні процеси в суспільстві. Поряд з традиційними банківськими операціями (кредитуванням, розрахунками) розвиваються нетра­диційні. Це насамперед банківські послуги, серед яких чільне мі­сце посідають трастові, гарантійні, консультативні та Ін.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.