ДИНАМІКА ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В УКРАЇНІ в 1993—1999 рр

З 1994 р. НБУ взяв курс на гальмування темпів інфляції, дося­гнення стабілізації банківської системи і проведення грошової реформи. Період 1994—1997рр. характеризувався введенням у дію ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання і поступовою відмовою від інструментів адміністративного харак­теру (селективної політики адресного рефінансування комерцій­них банків, установлення для банків «кредитних стель», що об­межують їх кредитні можливості, регулювання процентної політики комерційних банків тощо). У кредитні відносини з ко­мерційними банками НБУ запроваджує кредитні аукціони, лом­бардні кредити, операції з цінними паперами на умовах угоди РЕПО. Починаючи з 1994 р. НБУ встановлює офіційну процент­ну ставку на позитивному рівні відносно темпів Інфляції. Серед­ньозважена річна процентна ставка НБУ у 1994р. дорівнювала 226% І була найвищою за всі роки існування банку. Норма обов'язкових резервів у цьому ж році була установлена на рівні 15% від суми залучених банками коштів. Водночас з метою під­тримання української валюти, підвищення привабливості заоща­джень у національній валюті НБУ поступово вводить обов'язкове резервування коштів., залучених банками в іноземній валюті. На­прикінці 1994р. були відновлені торги на Українській міжбан-ківській валютній біржі й офіційний курс українського карбован­ця став визначатися за результатами торгів на біржі. Проводячи політику керовано-плаваючого курсу, НБУ шляхом валютних Ін­тервенцій підтримував відносну стабільність обмінного курсу

національної грошової одиниці. У 1995 р. уряд запровадив емісію державних цінних паперів для покриття дефіциту державного бюджету. Поступово змінювалась структура джерел фінансуван­ня бюджетного дефіциту — зменшувалась частка кредитів НБУ. Високу дохідність державних цінних паперів (ОВДП) стимулю­вав у 1996 І першій половині 1997рр. приплив капіталу нерези­дентів на грошовий ринок.

Наслідком загальноекономічної політики держави, зокрема рестрикційної політики НБУ, зваженої курсової політики, пози­тивних змін у сфері державних фінансів і вдало проведеної гро­шової реформи стало відчутне зниження темпів зростання гро­шової маси та інфляції. Протягом 1997 р. грошова маса зросла на 34%, ціни — на 10%. Знизились темпи падіння реального обсягу ВВП. У 1997 р. реальний обсяг ВВП скоротився на 3%. Курс гри­вні знизився лише на 0,6%.

У 1998 р. ситуація на грошовому ринку України різко погір­шилась, що поставило під загрозу стабільність гривні, 3 виник­ненням восени 1997 р. світової фінансової кризи почався відплив капіталів з ринків, що розвиваються, у тому числі й з українсько­го. У 1998р. цей процес прискорився під впливом як економіч­них (відсутність джерел зовнішнього фінансування), так і полі­тичних чинників (вибори до Верховної Ради, парламентська криза). Це спричинило падіння курсу гривні на початку 1998р., розширення меж валютного коридору, посилення інфляційних очікувань. НБУ для підтримки обмінного курсу активно прово­див валютні Інтервенції, що призвело до стрімкого скорочення валютних резервів. Офіційну процентну ставку НБУ підвищував кілька разів, у результаті чого вона зросла до 82%.

Негативні тенденції на грошовому ринку зумовила також не­достатньо виважена політика уряду стосовно розвитку ринку державних цінних паперів. Емісія короткострокових ОВДП спри­чинила зростання внутрішнього державного боргу І скорочення строків погашення облігацій, унаслідок чого ОВДП з інструмен­ту фінансування дефіциту державного бюджету перетворились в інструмент зростання дефіциту, в інструмент, провокуючий фі­нансову кризу.

Для того щоб вирішити бюджетні проблеми, уряд наприкінці 1998р. І на початку 1999р. провів конверсію короткострокових ОВДП у довгострокові і переглянув межі валютного коридору. Одночасно була розроблена антикризова урядова програма, спря­мована на утримання курсу гривні в межах нового валютного кори­дору, яка передбачила обмеження вільної купівлі іноземної валюти

на ринку. Крім того, НБУ підвищив норму обов'язкових резервів до 16,5% і призупинив рефінансування комерційних банків.

Ситуація на грошовому ринку позначилась на макроекономіч-них показниках. У 1998р. реальний обсяг ВВП скоротився на 1,9%, хоча планувалось його зростання на 0,5%. Ціни зросли на 20% замість прогнозованих 10%. Курс гривні знизився на 80,5%. У 1999 р. стан грошового ринку визначався такими чинниками: «ринок державних цінних паперів (ОВДП) практично не фун­кціонував, і тому НБУ змушений був фінансувати дефіцит дер­жавного бюджету шляхом купівлі ОВДП, збільшуючи таким чи­ном грошову масу в обігу;

* гривня продовжувала знецінюватись І на початку 1999 р. бу­
ли встановлені межі нового валютного коридору.

Для регулювання грошової маси в обігу НБУ застосовував та­кі інструменти:

4 підвищення норм обов'язкових резервів до 17% і посилення контролю за дотриманням норми комерційними банками;

* введення мораторію на рефінансування комерційних банків;

4 розміщення серед комерційних банків депозитних сертифі­катів НБУ з метою вилучення надлишкової ліквідності банківсь­кої системи.

Валютна політика НБУ у 1999 р. була спрямована на посла­блення, а потім І скасування валютних обмежень І визначалась головним чином сподіваннями на отримання кредитів від МВФ. Однією з умов кредитування була лібералізація валют­ного ринку.

Аналіз монетарної політики, яку НБУ проводив протягом 1991— 1999рр., дає підстави для висновку, що забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін заходами тільки монетарної політики неможливо. Для вирішення таких макроеко-номІчних завдань держава насамперед повинна забезпечити:

* прискорення реструктуризації реальної економіки;

* реалістичний державний бюджет на бездефіцитній основі.

У свою чергу, діяльність НБУ як центрального банку країни мас бути спрямована на:

* забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні,
як необхідної (але не єдиної і недостатньої") умови для макроеко-
номІчної стабілізації і зростання реальних доходів населення;

* забезпечення фінансової стійкості банківської системи;

* стимулювання кредитно-інвестиційної діяльності комерцій­
них банків, з тим щоб вони більш Інтенсивно підтримували ре­
альну економіку.

висновки

1. Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому рин­ку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок.

1. Центральні банки мають особливий правовий статус, ос­кільки вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління.

3. У більшості країн з розвиненою ринковою економікою цен­
тральні банки є незалежними від органів державної влади у вста­
новленні цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі ін­
струментів регулювання грошового обороту. Проте незалежність
центрального банку не може бути абсолютною.

4. Функції центрального банку визначаються його призначен­
ням. Основними з них є функції:

* емісійного центру готівкового обігу;

* банку банків;

* органу банківського регулювання та нагляду;

* банкіра і фінансового агента уряду;

* провідника монетарної політики.

5. В Історичному плані функція емісії готівки, точніше потре­
ба в її централізації і державній монополізації, дала поштовх до
надання одному з банків статусу емісійного. Поступово емісійні
банки перетворились у центральні банки.

6. Глобалізація грошових ринків призвела до тісного співробіт­
ництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці
з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями,
а також до створення наднаціональних центральних банків.

7. Національний банк України є особливим центральним органом
державного управління, основним завданням (функцією) якого є за­
безпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні.
Згідно з Законом «Про Національний банк України» він виконує всі
функції, які традиційно притаманні центральному банку країни.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягаєекономічне призначення центрального банку в рин­
ковій економіці?

2, Які банки виниклираніше — комерційні чи центральні?Обґрунтуйте

СВОЮВІДПОВІДЬ.

3. Які чинники визначають співвідношення обов'язкових і надлишко­
вих резервів комерційних банків?

4. Які аргументи можна привести «за» І «проти» незалежного статусу
центральних банків?

5. Які аргументи можна привести «за» і «проти» виконання централь­
ним банком функції органу банківського нагляду?

6. Охарактеризуйте наслідки для економіки використання урядом різ­
них методів фінансування дефіциту державного бюджету: податкове фі­
нансування, боргове та емісійне.

7. Поясніть тезу: «Справді ефективна стабілізаційна політика передба­
чає координацію фіскальної та монетарної політики».

8. Охарактеризуйте відносини НБУ з органами державної влади.

9. Поясніть мету створення Європейського центрального банку.

10. Які послуги комерційним банкам надає центральний банк?

11. Для чого центральний банк надає кредити комерційним банкам?

12. Які фінансові посередники грошового ринку беруть участь в емісії
депозитних грошей?

13. Чому у багатьох розвинених країнах центральним банкам забороняє­
ться купувати державні цінні папери на первинному ринку?

РОЗДІЛ 12

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Вивчивши цей розділ, Ви зможете:

«пояснити сутність, поняття, призначення, похо­дження та розвиток комерційних банків, 'їх класифікацію;

* зрозуміти основи організації та специфіку діяль­
ності окремих видів комерційних, банків;

* засвоїти економічну сутність джерел та порядок
формування власного капіталу, залучених і позичених
коштів банку;

* охарактеризувати принципи кредитування та
основні положення, які регламентують кредитну та
Інвестиційну діяльність комерційних банків;

* визначити сутність, принципи та організацію роз­
рахунково-касових операцій банків І банківських по­
слуг;

* зрозуміти, що таке стабільність банків, механізм
її забезпечення та особливості становлення і розвит­
ку комерційних банків в Україні.

Поиск по сайту: